Рішення

від 16.05.2022 по справі 914/3311/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 Справа № 914/3311/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Інформаційні технології», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУ ЕВЕНТ ПАРТНЕРС» , м. Львів

про стягнення 94 547, 90 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Максимович Я.В

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Інформаційні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУ ЕВЕНТ ПАРТНЕРС» про стягнення 94547, 90 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.12.2021.

Ухвалою суду від 07.12.2021 розгляд справи по суті відкладено на 21.12.2021.

21.12.2022 розгляд справи відкладено на 11.01.2022, про що представники сторін повідомлені в порядку ст. 121 ГПК України.

Згідно з ухвалою суду від 11.01.2022 суд ухвалив розглядати справу № 914/3311/21 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначити до розгляду в підготовчому засіданні на 08.02.2022.

Ухвалою суду від 03.02.2022 у задоволенні заяв Науково-виробничого підприємства «Інформаційні технології», м. Київ від 01.02.2022 б/н та від 02.02.2022 б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 08.02.2022 підготовче засідання відкладено на 10.03.2022.

Ухвалою суду від 10.03.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 14.03.2022. Підготовче засідання відкладено на 05.04.2022.

Ухвалою суду від 05.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.04.2022.

19.04.2022 розгляд справи відкладено на 17.05.2022, про що представників сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 17.05.2022 представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача 17.05.2022 в судове засідання, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо поданого клопотання, суд зазначає.

Згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, ЗУ «Про міжнародне приватне право», ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай, справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Суд зазначає, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Одночасно, застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд звертає увагу відповідача, що надаючи стороні право на заявлення клопотань (зокрема щодо відкладення розгляду справи) законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки сторони (в даному випадку відповідача) до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав відповідача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони позивача.

Отже, за висновками суду, у даному випадку задоволення клопотання відповідача призведе до безпідставного затягування імперативно встановлених процесуальним законом строків розгляду справи, порушення прав сторін щодо розгляду справи упродовж розумного строку, а отже, і порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.10.2020 року між ТзОВ «ТУ ЕВЕНТ ПАРТНЕРС» та ТОВ НВП «Інформаційні технології» укладено договір про генерування та розповсюдження електронних квитків №20/0541.

Згідно умов договору, позивач доручив та надав право відповідачу на онлайн продаж квитків через сайт 2Event/com, а відповідач зобов`язався від імені і за рахунок позивача здійснювати дії з генерування електронних квитків шляхом обробки даних за допомогою мережі інтернет. Позивач зобов`язався сплатити відповідачу винагороду в порядку і терміни, визначені договором.

В порушення умов договору, відповідач не виплатив позивачу узгоджену суму грошових коштів.

Позивач 31.08.2021 звертався до відповідача з проханням погасити суму заборгованості, внаслідок чого останнім частково погашено борг в розмірі 42 232, 25 грн.

З метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 70 000,00 грн заборгованості за надані послуги згідно умов про генерування та розповсюдження електронних квитків № 20/0541. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача 8 080, 70 грн інфляційних втрат; 13 604, 23 грн- пені; 2 862, 97 грн -3 % річних та на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на суму боргу у розмірі 70 000 грн до моменту виконання рішення суду за правилами, визначеними у рішенні суду. Також зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу становить 20000 грн, остаточний розрахунок витрат та докази понесених витрат буде подано в порядку ст.129 ГПК України.

В процесі розгляду справи позивач подав суду докази часткового погашення відповідачем заборгованості після подачі позову до суду в розмірі 50000 грн та 2270 грн судових витрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав. Усно ствердив про часткову сплату боргу в розмірі 50000 грн та компенсацію позивачу 2270 грн судового збору.

Обставини справи.

15.10.2020 року між ТзОВ «ТУ ЕВЕНТ ПАРТНЕРС» та ТОВ НВП «Інформаційні технології» укладено договір про генерування та розповсюдження електронних квитків № 20/0541 (надалі договір).

Згідно з п. 2.2. договору, на виконання договору принципал доручає та надає право на онлайн продаж квитків через сайт 2Event/com, а відповідач зобов`язався від імені і за рахунок позивача здійснювати дії з генерування електронних квитків шляхом обробки даних за допомогою мережі інтернет.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що принципал зобов`язується сплатити агенту винагороду в порядку і терміни, передбачені договором та оплачувати послуги з просування заходів принципала, якщо такі послуги були узгоджені сторонами та надані агентом.

Згідно з п. 3.1. договору, агент має право отримувати винагороду відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.14 договору, агент зобов`язується своєчасно перераховувати на розрахунковий рахунок принципала грошові кошти, отримані агентом від покупців в результаті генерування електронних квитків в порядку, визначеному договором.

Пунктом 4.1. договору визначено, що принципал має право отримувати в установленому сторонами порядку інформацію про виконання агентом своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 4.2.2. договору, принципал зобов`язується виплачувати агенту винагороду в порядку і строки, передбачені п. 6 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, винагорода агента по кожному заходу та порядок розрахунків погоджено сторонами у додатках до цього договору.

Оплата за договором здійснюється згідно з п. 6.4.1 та 6.4.2 на вимогу принципала, але не раніше ніж за два тижні від початку генерування електронних квитків. Кінцевий розрахунок відбувається впродовж 5-ти робочих днів після отримання акту- звіту, підписаного принципалом, агент здійснює виплату затвердженої в акті-звіті суми на розрахунковий рахунок принципала, принципал в свою чергу повертає агенту винагороду згідно акту-звіту (п. 6.3. договору).

Згідно з п. 6.3.1. договору, оплата за додаткові послуги з просування заходу відбувається на підставі рахунків виставлених агентом та затверджується актами наданих послуг.

Відповідно до п. 7.8. договору, сторони за порушення термінів виконання грошових зобов`язань несуть відповідальність один перед одним у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день. Сплата пені проводиться за письмовою вимогою сторони, чиї права були порушені.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021 року (п. 11.1 договору).

Всі зміни, додатки і доповнення до цього договору за фактом їх підписання повноважними представниками сторін є його невід`ємною частиною (п. 12.7. договору).

В додатку № 1 до Агентського договору № 20/0541 від 15.10.2020 року вказано, що дата проведення заходу « 23-27» листопада 2020 року, місце проведення: м. онлайн. Сторонами погоджено: тип квитка, знижку, ціну квитка, з ПДВ та роз`яснення до знижки. Окрім того, зазначено що сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно акту-звіту про надані послуги № 1 від 27.11.2020 року, сторонами погоджено, що загальна вартість, що підлягає перерахуванню принципалу становить 112232, 25 грн.

Позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою вих. № 360 від 31.08.2021 року про погашення заборгованості.

Зазначену вимогу відповідач отримав, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0505015124860 та службовий чек №7950102107776.

Платіжним дорученням №1561 від 10.09.2021 підтверджується часткове погашення заборгованості відповідачем в розмірі 42 232, 25 грн.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договір про генерування та розповсюдження електронних квитків № 20/0541, в частині оплати за надані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу до ТОВ НВП «Інформаційні технології» про стягнення заборгованості в розмірі 70 000,00 грн.

Після відкриття провадження у даній справі 02.02.2022, представником позивача подано заяву, згідно якої останнім доведено до відома суд про часткову сплату відповідачем боргу в розмірі 10 000,00 грн та 2 270,00 грн судового збору після відкриття провадження у справі. 24.03.2022 представником позивача подано заяву, згідно якої останнім зазначено, що відповідач після відкриття провадження у справі частково сплатив відповідачу заборгованість в розмірі 50 000,00 грн, тому сума основного боргу, що підлягає стягненню становить 20000 грн. Однак, заяв про зменшення (зміну) позовних вимог не заявляв.

Отже, предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного бору в сумі 7000,00 грн. Окрім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував відповідачу 8 080, 70 грн інфляційних втрат; 13 604, 23 грн- пені; 2 862, 97 грн -3 % річних та на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України просив зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на суму боргу у розмірі 70 000 грн до моменту виконання рішення суду за правилами, визначеними у рішенні суду.

Оцінка суду.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Агентського договору про генерування та розповсюдження електронних квитків № 20/0541 від 15.10.2020 року.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 295 ГК України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Згідно з п.3.14. договору, Агент зобов`язався своєчасно перераховувати на розрахунковий рахунок Принципала грошові кошті, отримані Агентом від покупців в результаті генерування квитків в порядку, визначеному договором.

Пунктом 6.3. договору визначено, що оплата за договором здійснюється згідно з п. 6.4.1 та 6.4.2 на вимогу принципала, але не раніше ніж за два тижні від початку генерування електронних квитків. Кінцевий розрахунок відбувається впродовж 5-ти робочих днів після отримання акту- звіту, підписаного принципалом, агент здійснює виплату затвердженої в акті-звіті суми на розрахунковий рахунок принципала, принципал в свою чергу повертає агенту винагороду згідно акту-звіту

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, відповідач частково здійснив оплату принципалу вартості наданих позивачем послуг з генерування Електронних квитків, шляхом обробки даних за допомогою мережі Інтернет за Агентським договором про генерування та розповсюдження електронних квитків № 20/0541 від 15.10.2020 в розмірі 42232,25 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено на користь позивача 50 000,00 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками (в матеріалах справи).

За таких обставин, провадження у справі в цій частині вимог з огляду на відсутність предмету спору, слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 20000 грн згідно Агентського договору про генерування та розповсюдження електронних квитків № 20/0541 від 15.10.2020 підлягає задоволенню як така, що відповідає чинному законодавству та обґрунтована матеріалами справи.

У відповідності до приписів ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Так, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 7.8 договору, сторони за порушення термінів виконання грошових зобов`язань несуть відповідальність один перед одним у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день. Сплата пені проводиться за письмовою вимогою сторони, чиї права були порушені. Так, згідно поданого розрахунку, позивачем за період з 07.12.2020 по 01.11.2021 правомірно нараховано пеню у розмірі 13604,23 грн, яка підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, поданого в позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 862,97 грн за період з 07.12.2020 по 01.11.2021. Здійснивши перерахунок 3% річних за вказаний період, суд встановив, що такі нараховані вірно та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Стосовно вимоги про стягнення 8080,70 грн інфляційних втрат за період з 07.12.2020 по 01.11.2021 року суд встановив, що розмір інфляційних втрат є більшим та становить 8086,08 грн. Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення, суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 8080,70 грн.

У позовній заяві позивач просив зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 70 000,00 грн до моменту виконання рішення суду за правилами, визначеними у рішенні суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу після відкриття провадження у справі в розмірі 50000,00 грн, сума заборгованості на момент ухвалення рішення становить 20000,00 грн. Таким чином, суд вважає за необхідне, враховуючи вказані приписи процесуального законодавства та клопотання позивача, зазначити в рішенні про здійснення нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 20 000,00 грн до моменту виконання рішення суду за правилами, визначеними у рішенні суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100=сума річних, де: СОБ-сума основного боргу; 3-3 відсотка річних; КДП-кількість днів прострочення; КДР-кількість днів у році.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується компенсація відповідачем позивачу судового збору в розмірі 2270 грн, відтак розподілу не підлягають.

Згідно з ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до положень п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Керуючись ст. ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 221, 231, 236, 238, 240- 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 50000,00 грн - закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТУ ЕВЕНТ ПАРТНЕРС (Тершаківців, 2А м. Львів, ідентифікаційний код 43521211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково- Виробниче підприємство «Інформаційні технології» (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 5 офіс 212, м. Київ, ідентифікаційний код 30116577) 20000,00 грн - основного боргу, 2 862,97 грн - 3 % річних, 8080,70 грн - інфляційні втрати, 13604,23 грн - пені.

4. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2022 у справі № 914/3311/21 в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на суму основного боргу, починаючи з дня винесення рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3311/21 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою:

Сума річних = СОБ*3*КДП)/КДР/100, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

5. Призначити на 26.05.2022 о 11:00 год. судове засідання щодо вирішення судових витрат позивача. Зобов`язати позивача до 23.05.2022 подати суду письмові докази понесених судових витрат. Копії вказаних доказів надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду.

Рішення складено 19.05.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.