Рішення

від 11.05.2022 по справі 921/832/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/832/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури, 46000, м. Тернопіль, бульв. Т.Шевченка, 7 в інтересах держави в особі:

Міністерства молоді та спорту України, 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 42, м. Київ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району, 47740, вул. Шкільна, 1, смт. Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача Тернопільської районної ради, 46009, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль

про визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення Тернопільської районної ради від 24.12.2020 № 49 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району"

за участі представників від:

прокуратури: Фігель О.Т., посвідчення № 064943 від 29.06.2021;

позивача: не прибув;

відповідача: не прибув;

третьої особи: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Встановив:

Керівник Тернопільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України з позовом до Тернопільської районної ради про визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення Тернопільської районної ради від 24.12.2020 № 49 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до Закону України "Про фізичну культуру і спорт" існуюча мережа державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту не може бути скорочена без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, а таким органом є Міністерство молоді та спорту України. Однак рішення Тернопільської районної ради від 24.12.2020 № 49 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району" прийняте із порушенням норм чинного законодавства, без згоди Міністерства молоді та спорту України, що є підставою для визнання його незаконним та скасування. Окрім того, прокурор вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються права вихованців дитячого та юнацького віку на здобуття позашкільної освіти спортивного профілю.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28 грудня 2021 року позовну заяву Керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 921/832/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 січня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 січня 2022 року відкладено підготовче засідання у даній справі на 21 лютого 2022 року о 11:00 год.

21 лютого 2022 року суд, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та для надання можливості сторонам подати суду усі заяви по суті справи визначені ст. 161 ГПК України, відклав підготовче засідання без постановлення окремого процесуального документа до 21 березня 2022 року о 10:00 год, про що прокурор та представник відповідача були повідомлені під розписку, а інші учасники справи повідомлялися у відповідності до ст. 120 ГПК України відповідною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2022 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відклав підготовче засідання у справі на 18 квітня 2022 року о 10:00 год.

18.04.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 921/832/21 до судового розгляду по суті на 12 травня 2022 року о 10:30 год.

Позивач у судове засідання12.05.2022 не прибув, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, у пояснення від 13.01.2022 №249/8 (вх. №357 від 20.01.22) просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у судове засідання 12.05.2022 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Прокурор у судове засідання 12.05.2022 прибув.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка позивача та відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті, які належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Прокурор позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12.05.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить визнати недійсним (незаконним) та скасувати рішення Тернопільської районної ради Тернопільської області від 24.12.2020 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо юнацька спортивна школа Тернопільського району".

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Аналогічна норма кореспондує ст. 53 ГПК України.

Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У матеріалах Консультативної Ради Європейських прокурорів відзначено, що не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права. Діяльність прокурорських служб викликана потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів. Держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів, дотримання принципу верховенства права та її міжнародних зобов`язань.

Суд наголошує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Законом України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" встановлено, що внутрішня політика ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, поваги до гідності кожної особи, забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради Української РЄР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, Законом України "Про охорону дитинства" визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності.

У Преамбулі Конвенції про права дитини зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Конституцією України кожному гарантовано право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53).

У спірних правовідносинах встановлено порушення гарантованих Конституцією та законами України прав на освіту, на збереження мережі комунальних закладів фізичної культури і спорту.

Дитячо-юнацькі спортивні школи є закладами спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю, які створюють необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочину і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Як вбачається з інформації, наданої Управлінням молоді, спорту та іміджевих проектів Тернопільської обласної державної адміністрації за № /802 від 11.11.2021, станом на 31.12.2020 у комунальному закладі "Дитячо юнацькій спортивній школі Тернопільського району" у навчальних групах займались 116 вихованців та працювало 7 тренерів викладачів. Зокрема, футболом займались 50 дітей, легкою атлетикою - 30, біатлоном - 23 та лижними гонками - 13.

За таких обставин, зважаючи на те, що освіта, в тому числі позашкільна, є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави, порушення гарантованого ст. 53 Конституції України права на освіту беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави.

Крім того, основою будь-якої держави є нормативно-правові акти, які є обов`язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна ефективно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. При цьому, створюючи систему органів державної влади та визначаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним чином не мала на меті, щоб будь-який суб`єкт правовідносин міг обійти установлений законом порядок набуття або розпорядження певними правами. Саме тому, врегульовуючи правові, економічні та організаційні основи управління майном, що є у комунальній власності законодавець унормував їх шляхом установлення відповідних процедур.

Держава зацікавлена у дотриманні вимог законодавства при управлінні майном комунальної власності, його реорганізації або ліквідації, тощо. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку ліквідація закладу позашкільної освіти такому суспільному інтересу не відповідає та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Держава виступає гарантом реалізації та впровадження на території країни прийнятих законів та інших нормативно-правових актів, тобто, будь-які суспільно-правові відносини, які виникають, мають реалізовуватися виключно в правовому полі, в межах визначених чинним законодавством.

Зі змісту статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.

Статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що районні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" основою державної політики у сфері фізичної культури і спорту є гарантування рівних прав та можливостей громадян у сфері фізичної культури і спорту, сприяння безперервності та послідовності занять фізичною культурою і спортом громадян різних вікових груп. Держава підтримує розвиток фізичної культури та спорту, сприяє безперервності та послідовності занять фізичною культурою і спортом громадян різних вікових груп, забезпечує різноманітність, високу якість та доступність фізкультурно-спортивних послуг для громадян, забезпечує умови для підтримки напрямів фізичної культури і спорту.

Відповідно, скорочення мережі закладів фізичної культури та спорту без погодження Міністерство молоді та спорту України призводить до порушення взятих на себе державою гарантій щодо реалізації права громадян на вільний вибір видів спорту та фізкультурно-спортивних послуг.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону дитинства" на органи місцевого самоврядування покладені функції із забезпечення розвитку мережі навчальних закладів, закладів охорони дитинства, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Таким чином, правовідносини, пов`язані з незаконною ліквідацією позашкільного закладу освіти, із порушенням установленого законом порядку становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний" інтерес".

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо.

Заклад сприяв реалізації державної політики в галузі фізичної культури і спорту, забезпечення розвитку здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створював необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Враховуючи викладене, незаконне припинення діяльності дитячо-юнацької спортивної школи порушує загальну політику держави у сфері реалізації прав дітей та молоді на вільний вибір видів спорту та фізкультурно - спортивних послуг, доступності та безпечності занять фізичною культурою і спортом.

Стаття 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 Положення про Міністерство молоді та спорту України Міністерство координує заходи з питань соціального становлення та розвитку молоді, а також розвитку дитячого, дитячо-юнацького спорту, резервного спорту, масового спорту, спорту вищих досягнень, службово - прикладного та військово-прикладного спорту, спорту осіб з інвалідністю, спорту ветеранів та вживає разом із заінтересованими органами виконавчої влади заходів для розвитку мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів олімпійської підготовки, закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання, здійснює організаційно-методичне забезпечення їх діяльності.

Згідно листа № 9381/4.5 від 28.10.2021, Міністерство молоді та спорту України з об`єктивних причин позбавлене реальної можливості звернутися з відповідним позовом до суду щодо оскарження рішення про ліквідацію комунального закладу "Дитяча юнацька спортивна школа Тернопільського району", оскільки на 2021 рік не передбачено фінансування на сплату судового збору для цієї категорії справ.

Відповідно до п. 26 Рішення Європейського суду з прав людини "Кечко проти України" від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Як випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується із бюджету.

У правовідносинах, що виникли підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 відображено висновок, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, суд, вирішуючи питання про наявність підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Таким чином, будучи наділеним повноваженнями щодо самостійного звернення до господарського суду із згаданою позовною заявою, незважаючи на лист Тернопільської окружної прокуратури за № 10068 вих-21 від 19.10.2021, достовірно знаючи про незаконність рішення Тернопільської районної ради від 24.12.2020 № 49 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району", Міністерством молоді та спорту України не вжито належних заходів щодо звернення до господарського суду, з метою захисту інтересів держави, із позовною заявою про визнання незаконним та скасування вказаного рішення районної ради.

Крім цього, згідно листа № 9381/4.5 від 28.10.2021, Міністерством молоді та спорту України, з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства, рекомендовано прокуратурі звернутися до господарського суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради від 24.12.2020 № 49 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району".

Таким чином, прокурором у даному випадку дотримано процедуру, передбачену ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави, порушення вимог законодавства при вирішенні питання діяльності закладу позашкільної освіти і є, власне, тим виключним випадком, який відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" покладає на органи прокуратури обов`язок взяти на себе субсидіарну роль у здійсненні представництва інтересів держави в суді шляхом подачі вказаної позовної заяви.

Щодо порушення інтересів держави слід зазначити, що Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.

Прийняття рішення про припинення діяльності закладу порушує право дітей, які мешкають на території Тернопільського району, на отримання відповідного фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку та дозвілля.

Отже, наявні підстави, що визначені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Міністерства молоді та спорту України у даній справі та прокурором виконано вимоги частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Поданий позов прокурор обґрунтовує неправомірністю прийнятого Тернопільською районною радою рішення від 24.12.2020 № 49 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району".

Так, 24.12.2020 Тернопільською районною радою Тернопільської області прийнято рішення № 49 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району", відповідно до якого, зокрема: припинено юридичну особу комунальний заклад "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району" (код ЄДРПОУ 25344218) шляхом ліквідації (п. 1 ); встановлено термін заявлення кредиторами своїх вимог протягом двох місяців з моменту оприлюднення на офіційному веб сайті центрального органу виконавчої влади, що здійсню державні повноваження в сфері державного реєстрації, повідомлення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації (п. 2); утворено ліквідаційну комісію комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району" згідно Додатку (п. 3); встановлено місцезнаходження ліквідаційної комісії комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району" за адресою: Тернопільська область, тернопільський район, смт. Великі Бірки, вул. Шкільна, 1.

Водночас, згідно зі Статутом Дитячо-юнацької спортивної школи Тернопільського району (далі - ДЮСШ), затвердженого рішенням Тернопільської районної ради від 23.05.2012 № 214, вказана спортивна школа є позашкільним навчально-виховним закладом спортивного напрямку, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортивного резерву для збірних команд області й України.

Засновником ДЮСШ є Тернопільська районна рада. Управління позашкільним навчальним закладом здійснюється його засновником через відділ у справах сім`ї, молоді та спорту та відділ освіти Тернопільської районної державної адміністрації.

Головними завданнями спортивної школи є гармонійний розвиток особистості, фізична підготовка, зміцнення здоров`я вихованців засобами фізичної культури і спорту, розвиток їх здібностей в обраному виді спорту; підготовка спортсменів високих розрядів для збірних команд області і країни; проведення відбору і підготовки спортсменів, збірних команд району до обласних, Всеукраїнських і міжнародних змагань, турнірів та інших заходів, тощо (п. 3.1 Статуту).

Відповідно до п.п. 10.1 Статуту ліквідація і реорганізація ДЮСШ (злиття, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням Засновника, або за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 10.4 Статуту, при реорганізації та ліквідації ДЮСШ працівникам, які звільняються, гарантуються додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України, а вихованцям, які навчалися у ДЮСШ повинна бути забезпечена можливість продовження навчання відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з інформації, наданої Управлінням молоді, спорту та іміджевих проектів Тернопільської обласної державної адміністрації за № /802 від 11.11.2021, станом на 31.12.2020 у комунальному закладі "Дитячо-юнацькій спортивній школі Тернопільського району" у навчальних групах займались 116 вихованців та працювало 7 тренерів-викладачів. Зокрема, футболом займались 50 дітей, легкою атлетикою 30, біатлоном 23 та лижними гонками 13.

В подальшому, після прийняття рішення про ліквідацію комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району" лише частина дітей переведена в комунальний заклад "Дитячо-юнацька спортивна школа "Олімп" Великоберезовицької селищної ради Тернопільської області.

Так, станом на 03.11.2021 відділення лижних гонок ДЮСШ "Олімп" відвідують 13 вихованців Дитячо-юнацької спортивної школи Тернопільського району та 23 вихованці відвідують відділення біатлону. Також спортивний гурток секції легкої атлетики загально-освітньої школи Великогаївської територіальної громади відвідують 17 дітей вихованців Дитячо-юнацької спортивної школи Тернопільського району.

Отже, на даний час з 116 вихованців Дитячо-юнацької спортивної школи Тернопільського району охоплені позашкільною освітою лише 54.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про освіту", невід`ємним складником системи освіти є позашкільна освіта.

Статтею 4 Закону України "Про позашкільну освіту" визначено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Структуру позашкільної освіти відповідно до ст. 5 Закону України "Про позашкільну освіту" становлять культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи.

Позашкільна освіта здобувається громадянами у закладах позашкільної освіти та інших закладах освіти як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в школах соціальної реабілітації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, закладах професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про позашкільну освіту").

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про освіту" установлено, що у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти засновник зобов`язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 Закону України "Про освіту" органи місцевого самоврядування засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів.

Таким спеціальним законом, у даному випадку, є Закон України "Про фізичну культуру і спорт".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується на засадах визнання фізичної культури як важливого чинника всебічного розвитку особистості та формування здорового способу життя, визнання спорту як важливого чинника досягнення фізичної та духовної досконалості людини, формування патріотичних почуттів у громадян та позитивного міжнародного іміджу держави, сприяння безперервності та послідовності занять фізичною культурою і спортом громадян різних вікових груп.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" визначено, що дитячо-юнацькі спортивні школи є закладами спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю - закладами фізичної культури і спорту, які забезпечують розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створюють необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють організаційно-правові та інші умови для розвитку дитячого спорту та забезпечення початкового навчання дітей видам спорту шляхом об`єднання зусиль сім`ї, опікунів, піклувальників, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та закладів загальної середньої і спеціалізованої освіти з метою розвитку масового спорту та спорту вищих досягнень.

Існуюча мережа державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту не може бути скорочена без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту (ч. 12 ст. 48 Закону України "Про фізичну культуру і спорт").

Таким чином, доцільність реорганізації та ліквідації закладів фізичної культури та спорту, що є у державній та комунальній власності, визначається відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.

Згідно із Законом України «Про фізичну культуру і спорт» та Положенням про Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 220, таким органом є Міністерство молоді та спорту України.

Зокрема, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінмолодьспорт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно - патріотичного виховання, участь у формуванні та реалізації в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності.

Відповідно Міністерство молоді та спорту України є органом державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Як вбачається з інформації від 28.10.2021 № 9381/4.5, Міністерство молоді та спорту України не надавало згоди щодо припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району" шляхом ліквідації.

Окрім цього, Тернопільською районною радою не організовано та не проведено консультацій з громадськістю щодо проекту рішення "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району шляхом ліквідації" у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій (громадські слухання).

Як вбачається з листа Тернопільської районної ради від 11.10.2021 за № 01-361/13, громадські слухання з приводу припинення комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району" не проводились.

Водночас, згідно зі ст. 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Статтею 68 Закону України "Про освіту" встановлено, що органи управління у сфері освіти забезпечують обов`язкове громадське обговорення проектів нормативно-правових актів, що стосуються системи освіти, та участь представників громадськості у підготовці та прийнятті цих документів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі - Порядок).

Пунктом 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України органам місцевого самоврядування рекомендовано під час проведення консультацій з громадськістю керуватися затвердженими цією постановою Порядком та Типовим положенням.

Консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів. Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагодженню системного діалогу органів влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного та суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів тощо.

Отже, зі змісту наведеної правової норми вбачається, що консультації з громадськістю проводяться в обов`язковому порядку, зокрема, з приводу розроблення та реалізації програм економічного, соціального і культурного розвитку.

Оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право, як право на освіту, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті такого рішення про ліквідацію спортивної школи.

При цьому, прийняття рішення про припинення діяльності закладу позбавило вихованців дитячого та юнацького віку права на здобуття позашкільної освіти спортивного профілю.

Таким чином, Тернопільською районною радою Тернопільської області рішення від 24.12.2020 № 49 "Про припинення юридичної особи комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району" прийнято з порушенням вимог Законів України "Про освіту", "Про місцеве самоврядування", "Про фізичну культуру і спорт", що є підставою для визнання його незаконним та скасування.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Отже, на підставі досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури підлягає відшкодуванню 2 270,00 грн судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати недійсним (незаконним) та скасувати рішення Тернопільської районної ради Тернопільської області від 24.12.2020 № 49 "Про припинення юридичної особи - Комунального закладу " Дитячо-юнацька спортивна школа Тернопільського району".

3. Стягнути з Тернопільської районної ради (46009, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ253479928) на користь Тернопільської обласної прокуратури (46000, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Києві, МФО 820172, КЕКВ -2800) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:

- Тернопільській окружній прокуратурі, 46000, м. Тернопіль, бульв. Т.Шевченка,7;

- Міністерству молоді та спорту України, 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 42, м. Київ;

- Дитячо-юнацькій спортивній школі Тернопільського району, 47740, вул. Шкільна, 1, смт. Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області;

- Тернопільській районній раді, 46009, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 19.05.2022.

Суддя Н.В. Охотницька