Постанова

від 03.05.2022 по справі 362/3891/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 362/3891/16-ц

провадження № 61-18298св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство»,

відповідачі: ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Леончук Інна Борисівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня

2021 рокув складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Леончук І. Б., про визнання недійсними розпорядження, державних актів, визнання недійсними і скасування рішення, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2021 року позов залишено без розгляду.

Допущено поворот виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року у цивільній справі № 362/3891/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і ДП «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Леончук І. Б., про витребування земельних ділянок.

Повернуто з державної форми власності Кабінету Міністрів України у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3221483300:02:005:0203, розташовану на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Повернуто з державної форми власності Кабінету Міністрів України у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3221483300:02:005:0204, розташовану на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Скасовано право постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельними ділянками площею 2,0 га, кадастрові номери 3221483300:02:005:0203 і 3221483300:02:005:0204, що розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Постановляючи ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у першого заступника прокурора Київської області відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України і ДП «Київське лісове господарство».

Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня

2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходив з того, що прокуратура Київської області листами від

01 серпня 2016 року № 05/01-2395вих16 та від 01 серпня 2016 року

№ 05/1-2394вих16 повідомляла відповідно Кабінет Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» про підготовку позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство». Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2016 року позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лесове господарство» залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 119 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали). Проте посилання суду у вказаній ухвалі на недодержання норм процесуального права щодо змісту позовної заяви, поданої прокурором, з приводу наведення підстав його звернення до суду в інтересах самостійних суб`єктів правовідносин відсутні. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2016 року відкрито провадження в цій справі, відбувся розгляд справи та було ухвалено заочне рішення, яке надалі скасоване та постановлена оскаржена ухвала. На переконання апеляційного суду, матеріалами справи підтверджуються підстави для представництва прокурора в цій справі, тому підстав для залишення позову без розгляду відсутні. Залишаючи позов без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, в зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, оскарженою ухвалою суду було допущено поворот виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року та вирішено повернути з державної форми власності Кабінету Міністрів України у приватну власність ОСОБА_1 спірні земельні ділянки, а також скасовано право постійного користування ДП «Київське лісове господарство» цими земельними ділянками. Суд апеляційної інстанції вказав, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Згідно з частиною шостою статті 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що майно вилучено державним або приватним виконавцем. Разом з тим, здійснюючи поворот виконання судового рішення, судом першої інстанції не враховано, що заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року не виконувалось в примусовому порядку, виконавче провадження за ним не відкривалось, до заяви не долучені докази вилучення майна державним чи приватним виконавцем.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що реєстрація зміни чи припинення речових прав, набутих на підставі скасованого заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року, має відбуватись

у спосіб та в порядку, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Допускаючи поворот виконання у даній справі та повертаючи із державної у приватну власність спірні земельні ділянки, суд фактично вийшов за межі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року у цій справі, змінивши виконання вказаного рішення та порушивши вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аргументи учасників справи

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах,

а саме щодо:

прийняття апеляційним судом від позивача доказів на стадії апеляційного провадження без обґрунтування неможливість їх подання з причин, що об'єктивно не залежали від нього;

відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави

і державного підприємства в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, наявні підстави для залишення позову цього без розгляду;

Крім того, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від27 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2021 року вказано, що наведені

у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з таких підстав.

Залишаючи дану позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і ДП «Київське лісове господарство» без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор передчасно звернувся до суду з позовом без попереднього повідомлення позивачів відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2016 року було відкрито провадження у цій справі та відбувся її розгляд, у справі було ухвалено заочне судове рішення, яке надалі було скасоване, та постановлено оскаржувану ухвалу. Суд апеляційної інстанції вважав, що матеріалами справи підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України і ДП «Київське лісове господарство» у цій справі. Тому, залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.

Крім того, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції помилково було допущено поворот виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року та вирішено повернути з державної форми власності Кабінету Міністрів України у приватну власність ОСОБА_1 спірні земельні ділянки, а також скасовано право постійного користування ДП «Київське лісове господарство» вказаними земельними ділянками.

Колегія суддів з такими висновками апеляційного суду у повній мірі погодитись не може.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах ДП «Київське лісове господарство»

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі статтею 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження

№ 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що «заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави».

Отже, прокурор не має повноважень на ведення справ в інтересах державного підприємства, а відповідні вимоги не підлягають розгляду по суті.

Отже, оскаржена постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню, а ухвалу суду першої інстанції про залишенням позову у частині позовних вимог прокурора в інтересах ДП «Київське лісове господарство» без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, необхідно змінити.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої, абзаців 1-3 частини четвертої статті

23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також

у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду

у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести

(а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі

№ 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) зроблено висновок, що «прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті

23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. […] Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. […] відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 ГПК України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив.».

Згідно з частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції, вважаючи, що прокурор не надав обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України, повинен був застосувати положення, передбачені статтею 185 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків, і повернути позовну заяву (якщо відповідні недоліки виявлені на стадії відкриття провадження у справі) або залишити її без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України (якщо недоліки виявлені після відкриття провадження у справі) у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

У справі, що переглядається:

заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» задоволено. Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України в постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастровий номер 3221483300:02:005:0204, площею 2,0 га, та кадастровий номер 3221483300:02:005:0203, площею 2,0 га, які розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району.Вирішено питання про розподіл судових витрат (т. 2, а. с. 127 - 134);

ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від

25 березня 2021 року заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні (т. 2, а. с. 209);

ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від

01 червня 2021 року позов залишено без розгляду (т. 3, а. с. 59 - 61).

питання про залишення без руху позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України у цій справі після скасування заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року суд першої інстанції не вирішував.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України у цій справі.

Крім того, у справі, що переглядається, листом прокуратури Київської області від 08 червня 2016 року № 05/1-1858вих16, який направлено майже за два місяці до звернення з позовом до суду на адресу Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства як уповноваженому органу, повідомлено про перевірку наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру (т. 1, а. с. 52). Посилаючись на наведене, прокурор вказував на порушення права власності держави на спірну земельну ділянку в особі її розпорядника, яким відповідно до норм законодавства є Кабінет Міністрів України.

Таким чином, прокурор у позовній заяві зазначив, що предметом спору є земельна ділянка лісогосподарського призначення, а підставою для представництва інтересів держави - нездійснення уповноваженими органами, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, протягом тривалого часу заходів для захисту інтересів держави.

Тобто, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, прокуратур обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому полягає порушення таких інтересів, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства як один із державних органів, який має повноваження у спірних правовідносинах, про те, що прокуратура звертатиметься до суду з позовом в інтересах держави, що підтверджується листом від 08 червня 2016 року № 05/1-1858вих16, долученим до позовної заяви.

Отже перший заступник прокурора Київської області належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, подав позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України. Тому доводи ОСОБА_1 , наведені в касаційній скарзі, про те, що прокурор подав позовну заяву від імені держави в особі Кабінету Міністрів України за відсутності повноважень на ведення справи,

є необґрунтованими. Також у поясненні Кабінету Міністрів України від 13 липня 2017 року викладено прохання про задоволення позовних вимог (т. 1, а. с. 203);

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокурор передчасно звернувся до суду з позовом без попереднього повідомлення Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та безпідставно залишив позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України без розгляду.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що прокурор навів як підставу для представництва інтересів держави, так і підстави позову, відповідно, наявність підстав для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції в частині позовних вимог в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та направлення справи у цій частині позовних вимог до суду першої інстанції для продовження розгляду. Водночас апеляційний суд помилково зазначив підставою для скасування ухвали суду першої інстанції те, що відкриваючи провадження у справі за позовом прокурора та розглянувши її заочно, суд першої інстанції тим самим визнав право прокурора на звернення до суду із зазначеним позовом і питання представництва прокурором вже було предметом розгляду, оскільки учасники процесу мають право на спростування обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Колегія суддів не приймає аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд з порушенням норм процесуального права взяв до уваги докази, які подано на стадії апеляційного провадження, без обґрунтування неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від прокурора, а саме листи прокуратури Київської області від 01 серпня 2016 року № 05/01-2395вих16 та

№ 05/1-2394вих16, якими повідомлено Кабінет Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» про підготовку позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство».

Оскільки суд першої інстанції не залишав позовну заяву без руху з підстав ненадання доказів на підтвердження повноважень щодо представництва інтересів держави, а призначив справу до розгляду і надалі залишив без розгляду позовну заяву прокурора з підстав ненадання таких доказів, апеляційний суд правильно прийняв вказані докази під час апеляційного розгляду справи, враховуючи те, що потреба у їх наданні виникла на цій стадії розгляду справи, після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

Таким чином постанова апеляційного суду в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України підлягає зміні, шляхом викладення мотивувальної частини оскарженої постанови у редакції постанови суду касаційної інстанції.

Апеляційний суд встановив, заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року, яке надалі було скасоване, позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» задоволено. Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України в постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастровий номер 3221483300:02:005:0204, площею 2,0 га, та кадастровий номер 3221483300:02:005:0203, площею 2,0 га, які розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Леончук Інна Борисівна, про витребування земельних ділянок, суд апеляційної інстанції правильно скасував ухвалу суду першої інстанції в частині повороту виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно вказав, що заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року в примусовому порядку не виконувалось, виконавче провадження за ним не відкривалось, а до заяви не долучено докази вилучення майна державним чи приватним виконавцем. Водночас реєстрація зміни чи припинення речових прав, набутих на підставі скасованого заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року, має відбуватись

у спосіб та в порядку, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що: касаційна скарга підлягає частковому задоволенню; постанова апеляційної інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» скасуванню, а ухвала суду першої інстанції в цій частині - зміні, з викладенням її мотивувальної частини в редакції постанови суду касаційної інстанції; постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Леончук Інна Борисівна, про витребування земельних ділянок скасувати.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від

01 червня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Леончук Інна Борисівна, про витребування земельних ділянок змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Леончук Інна Борисівна, про витребування земельних ділянок змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук