Рішення

від 18.01.2022 по справі 752/23362/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/23362/19

Провадження № 2/752/515/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 січня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Дмитра Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича про визнання недійсними договору купівлі-продажу, договору іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2019 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 звернувся до суду в інтересах Київської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Д.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, в якому просив:

- скасувати рішення (індексний номер 40213875 від 20.03.2018 року) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511211080000), прийняте державним реєстратором КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянським Д.В.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (серія та номер 385) земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 , укладений 01.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення (індексний номер 40421548 від 01.04.2018 року) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511211080000), прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М.;

- визнати недійсним іпотечний договір (серія та номер 2001) щодо земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 , укладений 01.04.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- скасувати рішення (індексний номер 40467104 від 03.04.2018) про державну реєстрацію іпотеки на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511211080000), прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В.;

- вирішити питання судових витрат у справі.

Свої вимоги мотивував тим, що Київською місцевою прокуратурою № 10 встановлено факт порушення інтересів держави, які потребують вжиття заходів реагування в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, було встановлено порушення права територіальної громади на вільне розпорядження та користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 , на який Київська міська рада належним чином не відреагувала.

Так, 22.11.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Підставою виникнення права власності на спірну земельну ділянку зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 453852), виданий ОСОБА_1 . Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація), правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

27.02.2018 року співробітником Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про скасування права власності на вказану земельну ділянку.

20.03.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянським Д.В. (на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу): індексний номер 40213875 від 20.03.2018) внесено відомості про набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511211080000).

Підставою виникнення права власності на спірну земельну ділянку зазначений витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку (серія та номер: НВ - 0001416962018), виданий 31.03.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В.

Разом з тим, вивченням матеріалів реєстраційної справи на вказану земельну ділянку встановлено, що підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно став державний акт на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 453852), виданий 15.03.2012 року Київською міською радою.

Крім того, у витягу (індексний номер 117770525), який сформовано 20.03.2018 року, одразу після внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянським Д.В. відомостей про набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, підставою виникнення права власності зазначено державний акт на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 453852), виданий 15.03.2012 року Київською міською радою.

Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку (серія та номер: НВ - 0001416962018), виданий 31.03.2018 року, у вказаній реєстраційній справі відсутній.

У подальшому, 01.04.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. (на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 40421548 від 01.04.2018 року) внесено запис про реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Реєстрацію переходу права власності за ОСОБА_2 проведено на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 01.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Далі, 03.04.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. (на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 40467104 від 03.04.2018 року) внесено запис про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку.

Реєстрацію іпотеки проведено на підставі договору іпотеки, укладеного 03.04.2018 року між ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та ОСОБА_3 (Іпотекодержатель).

На даний час за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вказав, що вказані договір купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечний договір підлягають визнанню недійсними, а рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку підлягають скасуванню в судовому порядку з огляду на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453852 від 15.03.2012 року, яка розташована на АДРЕСА_1 , у Департаменті земельних ресурсів зареєстрований не був та ОСОБА_1 не видавався, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.03.2019 року № 0570202/1-4822, а отже, у встановленому чинним законодавством порядку право власності на вказане майно ОСОБА_1 не набув, відповідно, й не мав права її відчужувати.

Таким чином, договір купівлі - продажу, укладений 01.04.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є незаконним.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 15.11.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження та проведенням підготовчого судового засідання 26.02.2020 року (т. 1 а.с. 89-90).

26.02.2020 року підготовче засідання відкладено на 03.06.2020 року (т. 1 а.с. 187-188).

03.06.2020 року підготовче засідання відкладено на 02.11.2020 року (т. 1 а.с. 202-203).

02.11.2020 року підготовче засідання відкладено на 29.03.2021 року (т. 1 а.с. 232-233).

Ухвалою від 29.03.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд на 26.08.2021 року (т. 2 а.с. 13-14).

26.08.2021 року судове засідання відкладено на 08.09.2021 року (т. 2 а.с. 31-32).

08.29.2021 року справа не розглядалась, розгляд призначено на 19.01.2022 року (т. 2 а.с. 45).

Відповідач ОСОБА_5 подала відзив, в якому заперечила проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на безпідставність та недоведеність позовних вимог, відсутність у прокуратури підстав для звернення до суду, а також через невірно обраний позивачем спосіб захисту вимогам закону (т. 1 а.с. 105-111).

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив, в якому заперечила проти позову, просила залишити його без розгляду через відсутність у прокуратури повноважень на ведення справи (т. 1 а.с. 153-159).

Позивачем в порядку ст. 179 ЦПК України подано відповідь на відзив ОСОБА_5 , у якому останній просив позов задовольнити в повному обсязі через його не спростування в установленому порядку (т. 1 а.. 136-145).

В судовому засіданні представник прокуратури - Курталієва Е.Ш. вимоги позову підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник КМР - Баранов М.С. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Інші учасники справи, які в установленому порядку повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотань, заяв з процесуальних питань не заявляли.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заслухавши учасників процесу, котрі з`явились і не заперечували проти розгляд справи по суті за відсутності учасників справи, які не з`явились за викликом суду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 (перетин Столичного шосе та АДРЕСА_1 ) площею 0,7723 га серії ЯЗ № 453852 (т. 1 а.с. 18).

22.11.2017 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453852 від 15.03.2012 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 (перетин Столичного шосе та АДРЕСА_1 площею 0,7723 га (т. 1 а.с. 16).

27.02.2018 року ОСОБА_4 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про скасування права власності на вказану земельну ділянку.

20.03.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянським Д.В. (на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу): індексний номер 40213875 від 20.03.2018 року) внесено відомості про набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511211080000) (т. 1 а.с. 14-17).

Підставою виникнення права власності на спірну земельну ділянку зазначений витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку (серія та номер: НВ - 0001416962018), виданий 31.03.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. (т. 1 а.с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно став державний акт на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 453852), виданий 15.03.2012 року Київською міською радою (т. 1 а.с. 19, 21).

Згідно витягу (індексний номер 117770525) від 20.03.2018 року підставою виникнення права власності є державний акт на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 453852), виданий 15.03.2012 року Київською міською радою (т. 1 а.с. 22).

01.04.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. (на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 40421548 від 01.04.2018 року) внесено запис про реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Реєстрацію переходу права власності за ОСОБА_2 проведено на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 01.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 26-29).

03.04.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. (на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 40467104 від 03.04.2018 року) внесено запис про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку.

Реєстрацію іпотеки проведено на підставі іпотечного договору, укладеного 03.04.2018 року між ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та ОСОБА_3 (Іпотекодержатель).

Власником земельної ділянки площею 0,7723 га на АДРЕСА_1 (перетин Столичного шосе та АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Згідно листа Департаменту земельних ресурсів від 05.03.2019 року № 0570202/1-4822 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 453852 від 15.03.2012 року, яка розташована на АДРЕСА_1 , у Департаменті зареєстрований не був та гр. ОСОБА_1 не видавався (т. 1 а.с. 13).

Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування своїх вимог вказав про те, що вказані вище договір купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечний договір підлягають визнанню недійсними, а рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку підлягають скасуванню в судовому порядку з огляду на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453852 від 15.03.2012 року, яка розташована на АДРЕСА_1 , у Департаменті земельних ресурсів зареєстрований не був та ОСОБА_1 не видавався, а отже, у встановленому чинним законодавством порядку право власності на вказане майно ОСОБА_1 не набув, і відповідно, й не мав права її відчужувати.

Правові підстави набуття права власності та права користування земельною ділянкою до 1 січня 2002 року визначалися статтями ЗК України 1990 року.

З 01.01.2002 року правові підстави набуття права власності та права користування земельною ділянкою визначають статтями ЗК України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року.

Так, згідно з ч. 1 ст. 9 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних- правовідносин) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок набуття права користування чи права власності на землю регулювався главою 19 ЗК України 2001 року.

Так, гл. 2 ЗК України 2001 року визначався певний порядок надання громадянам у користування або власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Таким чином, особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб`єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Таке набуття права на земельні ділянки передбачає обов`язкове прийняття уповноваженим органом держави (органом влади чи органом місцевого самоврядування) відповідного рішення, яке є обов`язковою юридичною підставою для подальшого укладення договору на відчуження земельної ділянки та юридичного оформлення на неї відповідних прав.

Органи, до повноважень яких були віднесені питання в галузі регулювання земельних відносин, та обсяг їх компетенції, у тому числі щодо надання земельної ділянки в користування або у власність у період 2012 року визначалися гл. 2 ЗК України 1990 року.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то наслідком прийняття зазначеними органами, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до ст. 126 ЗК України таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки визнавалися документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або цивільно-правових угод.

За змістом ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. п. 2 та 10 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

До 01.01.2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З 01.01.2013 року, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр», державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про землеустрій», встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Частинами 1-3 ст. 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Також відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 23.02.2006 року № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 391 ЦК України та ст. 155 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч.1 ст.153 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх громадян. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом і, відповідно, громадянам забезпечено рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 1 ст.126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» було затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку. Видавалися державні акти вказаного зразка державними органами земельних ресурсів при місцевих державних адміністраціях або органах місцевого самоврядування, підписувались головою місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, а також начальником державного органу земельних ресурсів.

До 01.01.2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Відповідно до ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 (перетин Столичного шосе та АДРЕСА_1 ) площею 0,7723 га серії ЯЗ № 453852.

Разом з тим, згідно листа Департаменту земельних ресурсів (правонаступник Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 05.03.2019 року № 0570202/1-4822 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 453852 від 15.03.2012 року, яка розташована на АДРЕСА_1 , у Департаменті зареєстрований не був та гр. ОСОБА_1 не видавався (т. 1 а.с. 13).

Отже, право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не було зареєстровано відповідно до вимог чинного закону на час видачі державного акту на право власності на землю.

Отже, у встановленому чинним законодавством порядку право власності на вказане майно ОСОБА_1 не набув, а відповідно, не мав права її відчужувати.

Таким чином, договір купівлі - продажу, укладений 01.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є незаконним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

За ч. 4 ст.18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 27 Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Однак, як встановлено, всупереч вимог ст. 14 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 116, 122 ЗК України, ОСОБА_1 незаконно здійснив за собою реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка у встановленому порядку з власності територіальної громади не вибувала, без наявності відповідного волевиявлення територіальної громади, тим паче, що документи, на реєстрацію права власності на земельну ділянку не давали змоги державному реєстратору зареєструвати право власності на неї, оскільки не підтверджували заявлених на нього прав ОСОБА_1 .

Крім того, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку не передбачений у ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» як документ, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності. Це документ, який підтверджує державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Таким чином, рішення (індексний номер 40213875 від 20.03.2018 року), прийняте державним реєстратором КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянським Д.В., про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, як незаконне та похідне від вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку, підлягає скасуванню у судовому порядку.

Також, згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На момент укладення 01.04.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, спірна земельна ділянка належала до комунальної власності, ОСОБА_1 її власником не був, та відповідно не мав права нею розпоряджатись.

Тобто, вказана особа, не будучи належним власником спірної земельної ділянки, відчужив її на користь ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 01.04.2018 року, що є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

За п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, суд дослідивши всі обставини справи, оцінивши зібрані та надані суду докази в їх сукупності, дійшов до висновку про правомірність позовних вимог, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають захисту, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Доказів в розрізі положень ст. ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження зворотного відповідачами у справі надано не було, своїми правами, наданими цивільно-процесуальним законодавством щодо надання та отримання доказів, необхідних для підтвердження свої позиції, останні також не скористались.

Інші доводи, викладені у письмових заявах по суті спору, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006 року).

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.

у х в а л и в:

позов Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Дмитра Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича про визнання недійсними договору купівлі-продажу, договору іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію права власності - задовольнити.

Скасувати рішення (індексний номер 40213875 від 20.03.2018) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 та по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511211080000), прийняте державним реєстратором КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянським Дмитром Вікторовичем.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (серія та номер 385) земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 , укладений 01.04.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Скасувати рішення (індексний номер 40421548 від 01.04.2018) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511211080000), прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною.

Визнати недійсним іпотечний договір (серія та номер 2001) щодо земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 , укладений 01.04.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Скасувати рішення (індексний номер 40467104 від 03.04.2018) про державну реєстрацію іпотеки на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) площею 0,7723 га по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511211080000), прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного реєстратора КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Дмитра Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича на користь Київської міської прокуратури (код: 02910019, банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172; рахунок 35215057011062; вул. Предславинська, 45/9, м.Київ, 03150) в рівних частинах судовий збір в сумі 9605, 00 грн.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код 02910019, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 89) в інтересах держави в особі Київської міської ради (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36);

Відповідачі - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

-Державний реєстратор КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянський Дмитро Вікторович, адреса: 04111, м. Київ, вул. Д. Щербаківського, 47В.

-Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, адреса: АДРЕСА_5 .

-Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, адреса: АДРЕСА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Хоменко