Постанова

від 17.05.2022 по справі 545/1111/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1111/20 Номер провадження 22-ц/814/789/22Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів:суддів:Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: прокурора Цирфи Т.В.,

розглянувшив м.Полтаві цивільну справу запозовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Путрі О.Г., в м.Полтаві (дата виготовлення повного тексту не зазначена),-

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави звернувся до районного суду з даним позовом. Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 03.03.2017 року № 2387-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва».

Просив також припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0057 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.03.2017 року за № 19460392 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

В обґрунтування позову зазначав, що надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка знаходиться у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, суперечить нормам законодавства, адже спірна земельна ділянка є землями водного фонду України, що в свою чергу унеможливлює передання даних земель у приватну власність.

Рішенням Полтавського районного суді від 17 грудня 2021 року позовні вимоги Полтавської місцевої прокуратури задоволені в повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 03.03.2017 року № 2387-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва».

Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0057 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.03.2017 року за № 19460392.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0057 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору по 3 153,00 грн з кожного.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що право приватної власності на земельну ділянку він набув у законний спосіб, а районний суд, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з хибних даних, беручи до уваги помилковий висновок експертизи та застарілі проекти встановлення водоохоронних зон. Вказує що позов був поданий неналежним позивачем та не вірно обраний спосіб захисту.

У відзиві Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, її керівник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення районного суду залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03.03.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ № 2387-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність », затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га сіножатей (кадастровий номер 5324081900:00:001:0057) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів ( т.1 а.с. 14 ).

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.03. 2017 р. внесено запис № 19460392 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна № 1197016053240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0057 площею 0,12 га (т.1 а.с. 15 ).

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги прокурора, своє рішення мотивував тим, що виділ земельної ділянки відповідачу порушує вимоги Земельного та Водного Кодексів України, так як вона розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак і належить до земель водного фонду, а тому підлягає поверненню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою ст.58 Земельного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок. Пунктом д ч.4 ст.84 цього ж Кодексу передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до об`єкта водного фонду.

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг (ст. 88 Водного кодексу України, ст.58 Земельного кодексу України) та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статтей 88, 89, 91 Водного кодексу України. Згідно ст.88 Водного кодексу України для малих річок ( в тому числі р.Коломак), струмків і потічків, а також ставків менше 3-х га ширина прибережної захисної смуги 25 метрів.

Отже, Земельним та Водним кодексами України встановлено вичерпний перелік водних об`єктів уздовж та навколо яких встановлюються прибережні захисні смуги, розміри таких смуг щодо того чи іншого водного об`єкту, що розміри прибережних захисних смуг визначаються в період найменшого рівня води, в тому чи іншому водному об`єкті та щодо прибережних захисних смуг належать ділянки суші від берега водойми, і не відносяться земельні ділянки під водними об`єктами.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону ( ст.60 ЗК України, ст.88 ВК України). Тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихст.88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Статтею 87 Водного кодексу України визначено, що водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється і водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п. 3,4 Порядку № 486 до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги виділення.

Заплавні землі прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка) (ст.1 Водного кодексу України).

ОСОБА_2 є малою річкою, ширина прибережної захисної смуги для якої становить ( за межами населених пунктів) 25 метрів.

Частиною першою п.7 ст.80 Водного кодексу України встановлено,щоз метоюохорониводностімалих річокзабороняється,зокрема,надаватиземельніділянки узаплавахрічокпід будь-якебудівництво(крімгідротехнічних,гідрометричнихталінійних споруд),атакождля садівництватагородництва.

Висновком комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04.09.2019 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0057 розташована в заплавіта водоохоронній зоні річки Коломак. Проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність громадян не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування (т.1, а.с.52-77).

У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.

Згідно ст.77ЦПКУкраїниналежнимиєдокази,якімістятьінформаціющодо предметадоказування. Предметомдоказуванн єобставини,щопідтверджуютьзаявленівимогичизапереченняабо маютьіншезначеннядлярозглядусправиіпідлягають встановленнюприухваленнісудовогорішення. Сторонимають правообґрунтовуватиналежністьконкретногодоказудляпідтвердженняїхніх вимогабозаперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Всупереч вимогам вказаних статей, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновок наведеної експертизи.

Таким чином, суд першої інстанції з врахуванням наведених норм обгрунтовано визнав незаконним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 03.03.2017 року № 2387-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва».

У постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України(перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст.59 цього Кодексу.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Зважаючи нате,щозайняттяземельноїділянки водногофондузпорушенням ЗемельноготаВодногокодексів Українитребарозглядати якнепов`язанезпозбавленнямволодіння порушенняправавласностідержави чивідповідноїтериторіальноїгромади,позовнувимогупро зобов`язанняповернутиземельнуділянку необхіднорозглядатиякнегаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, а томуналежнимтаефективним способомзахиступрававласності наземліводногофонду єнегаторнийпозовпро поверненняземельноїділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах:від 28 листопада 2018року у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18); від04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18); від12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18); від11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19).

При зверненні до суду з даним позовом прокурором дотримано зазначені вимоги, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є необгрунтованими.

Колегія суддів не може також погодитись з твердженням апеляційної скарги про те, що прокурор не мав права виступати в даному випадку, як самостійний позивач.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Звертаючись до суду із даним позовом й оскаржуючи наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, на підставі якого ОСОБА_1 набув у власність спірну земельну ділянку, яка знаходиться в межах водоохоронної зони річки Коломак та відноситься до земель водного фонду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави щодо вказаної земельної ділянки та згідно положень ст.56 ЦПК України набув статусу позивача.

Вказане узгоджується зі висновком, який висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження 14-317цс19).

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, обгрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині безпідставного стягнення з нього 3153грн.судових витрат,так як він,як учасникбойових дій,в силу положеньч.1п.13ст.5Закону України«Про судовийзбір» звільнений від сплатисудового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавськогорайонного судуПолтавської областівід 17 грудня 2021року скасувати вчастині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 3 153 грн.

Судові витрати Полтавської обласної прокуратури в розмірі3153грн.компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.05.2022р.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна