Рішення

від 18.05.2022 по справі 211/6586/20

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/6586/20

Провадження № 2-а/211/5/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сектору поліцейської діяльності № 2 ( смт. Новгородка) Кропивницького районного управління полоції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, який в послідуючому уточнив, до Сектору поліцейської діяльності № 2 ( смт. Новгородка) Кропивницького районного управління полоції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30 жовтня 2020 року, дільничним офіцером поліції Новгородківського відділення поліції Цань Д.А. винесено постанову про притягнення його до адіміністаратвиної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Піставою для приятгення стало те, що він нібито, керуючи транспортним засобом OPEL ASTRA, не увімкнув сигнаів повороту, чим порушив п.п. 9.2 ПДР України.

Вважає постанову про адміністративне правопорушення необґрунтованою, та такою що підлягає скасуванню, так як він правил дорожнього руху не порушував.

З метою захисту своїх прав, він звернувся до дільничного офіцера поліції з усним кллопотанням про надання йому можливості скористатися правовою допомогою, та просив зафіксувати заявлене клопотання на боді-камеру, натомість уповноважена особа не здійснила жодної дії направленою на надання можливості скористатися правовою допомогою, порушивши порядок розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Лисенко О.А. до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у раз неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4ст.229КАСУкраїни без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

30 жовтня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, дільничним офіцером поліції Цань Д.А. винесено постанову серії БАА № 082270, згідно з якою 30 жовтня 2021 року о 10 год. 25 хв. в с. Куцівка, вул. Вишнева, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Опель, номерний знак НОМЕР_1 , при пороті ліворуч, не вімкнув лівий показник повороту, чим поршив п.п. 9.2 ПДР України. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. ( а.с. 8).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону №580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до статті 52 Закону №580-VIII, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини 2 статті 122 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пп. 9.2 ПДР України, передбачає, що Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку.

Отже, наведений пункт ПДР України зобов`язує водіїв подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Тобто, для забезпечення безпеки дорожнього руху ПДР передбачена вимога, яка зобов`язує водіїв проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання будь-якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху, а також від того, по якій дорозі рухається транспортний засіб (по головній чи по другорядній).

Отже, сигнал світловим покажчиком повороту обов`язково повинен подаватися своєчасно та незалежно від наявності інших учасників дорожнього руху. Сигнал лівого повороту подається також перед перестроюванням на ліву полосу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону, а також перед зупинкою біля лівого краю проїзної частини.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначені положення повністю відповідають і вимогам п.9 ч.1ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За змістом зазначених норм, поліцейський не був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушень та для збереження доказів правопорушень, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно дост.251 КУпАПміг бути доказом вчинення правопорушень із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються (рапорт, пояснення, фотофіксація, цифровий носій відеозапису, тощо), однак такі докази зібрані не були.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду заперечень проти позову та доказів, що їх підтверджують, суд приходить до висновку, що жодним доказом наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122 КУпАПв діях позивача встановлена не була.

Отже, поліцейським при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимогст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що в пункті оскаржуваних постанов «До постанови додаються» відсутні будь-які відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови.

Окрім того, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 276 КУпАПКонституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають та навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови повинен відповідали вимогам, передбаченим ст.283і284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенніПДРне може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Згідно ч.1, 4ст.73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2ст.77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем правомірність свого рішення не доведено.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейського про порушення позивачемПДРприпущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Приписамист.129 Конституції Українипередбачено, що норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 рокуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняттяЗакону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).

Відповідно дост.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зіст.252 КУпАПорган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведене свідчить, що під час винесення постанов були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваних постанов не було дотримано вимогиКУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно дост.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3ст.90 КАС Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувані постанови в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою їх не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, поліцейським при її винесенні не було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.

Згідно з ч.1ст.139КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн., вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, адвокат Лисенко О.А. просить стягнути з відповідача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

За ч. 1, ч. 3ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 143 КАС Українипередбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленомуЗаконом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України № 5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Законувизначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно дост.30 Закону України №5076-VІгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: договір від 18.06.2020 року про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 19.11.2021 та товарний чек на суму 8000,00 грн.

Зі змісту акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги встановлено, що ряд послуг, які надавалися позивачу пов`язані з розглядом справи, є співмірними, обґрунтованими та пропорційними до предмета та складності спору, документально підтверджені та доведені, тривалість розгляду справи, відповідач клопотання щодо зменшення судових витрат до суду не надав. Враховуючі вище викладені обставини суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, та стягнення на користь позивача суми сплачених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 247, 293 КУпАП, ст. 159, ст. ст. 241-246, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сектору поліцейської діяльності № 2 ( смт. Новгородка) Кропивницького районного управління полоції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволити.

Поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Скасувати постанову серії БАА № 082270 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена 30 жовтня 2020 рокупро накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять ) гривень 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань Сектору поліцейської діяльності № 2 ( смт. Новгородка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіроворградській області (28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Центральна, 2, ЄДРПОУ 40799095) судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору розмірі 420 ( чотириста двадцять ) гривень 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 8000 ( вісім ) тисяч гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. О. Сарат