Рішення

від 19.05.2022 по справі 420/1714/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1714/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 21.03.2022 року) до Управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2021 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-ХІV;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації здійснити нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-ХІV у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалами суду від 31.01.2022 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 21.03.2022 року: залучено до участі у справі як другого відповідача Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із посиланням на положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. у справі № 3-р/2020, від 22.05.2008 р. у справі № 10-рп/2008, Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, тощо.

Станом на дату вирішення справи відзиви на позовну заяву або заяви про продовження встановленого судом процесуального строку для їх подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідачів до суду не надійшли.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до посвідчення, серія НОМЕР_1 , виданого 3 лютого 2015, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. (а.с.17)

Відповідно до банківської виписки від 14.01.2022 року, у травні 2021 року на картковий рахунок позивача надійшли цільові надходження в розмірі 1491,00 грн. (а.с.20)

Не погоджуючись з бездіяльністю Управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2021 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-ХІV, позивач звернувся до суду з вищенаведеними позовними вимогами.

Судом також встановлено, що у клопотанні представника відповідача Управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації про заміну відповідача, вхід. № 9609/22, яке вирішене ухвалою суду від 21.03.2022 року, зазначено таке, зокрема:

- позивач на обліку в Кодимському відділі управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації перебуває, але щорічну разову допомогу до 5 травня за 2021 рік, не отримував, так як в списках, наданих до структурних підрозділів відповідача, прізвище ОСОБА_1 відсутнє, тому вказана допомога Управлінням не виплачувалась;

- згідно довідки управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 30.04.2021 року № 1310/4952 (копія довідки додається, відправником щорічної разової допомоги до 5 травня згідно списків Головного управління Національної поліції в Одеській області у 2021 році було управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

До поданого клопотання додано копію листа Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 30.04.2021 року № 1310/4952, адресованого в тому числі УСЗН Подільської міської ради, яким повідомлено, зокрема, що Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, з метою недопущення подвійних виплат інформує, що допомога буде виплачена учасникам бойових дій за місцем проходження служби, згідно зі списком Головного Управління Національної поліції в Одеській області, в тому числі ОСОБА_1 .

При цьому, зазначений у доданому до клопотання листі Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 30.04.2021 року № 1310/4952 ідентифікаційний код (36290160) належить Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Поняття ветеранів війни, їх правовий статус та осіб, які належать до ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII). Захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я визначено основним завданням цього Закону (ст. 1).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно із ст. 17-1 Закону № 3551-XII, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.

Особам, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні (щодо окремого бюджетного року) постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року, № 112 від 19 лютого 2020 року та № 325 від 08.04.2021 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 р. № 325 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, відповідно до додатку до якого, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося

18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, 1 491 гривня.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в рішенні від 27.02.2020 року № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.

Таким чином, з 27.02.2020 року застосовуються положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2021 року 1769,00 гривень. Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2021 року становить 8845,00 грн. (1769,00 грн. х 5).

Водночас, як встановлено судом вище, Кабінет Міністрів України у Постанові від 08.04.2021 року № 325 встановив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків здійснюється у розмірі 1491,00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 цього Закону.

Тобто на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-ХІІ та Постанова від 08.04.2021 року № 325.

Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову від 08.04.2021 року № 325, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 у подібних правовідносинах залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.

Отже, правова позиція Верховного Суду, викладена у зразковій справі № 440/2722/20, врахована судом в даному випадку на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України, у подібних правовідносинах.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Крім того, як встановлено судом вище, відзиви на позовну заяву або заяви про продовження встановленого судом процесуального строку для їх подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідачів до суду не надійшли.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, зокрема, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, про що також зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, допущена відповідачем Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 у подібних правовідносинах, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року залишено без змін, відповідно

- адміністративний позов, в тому числі похідна від основної вимога позову, підлягає задоволенню до вказаного відповідача, у спосіб, встановлений рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року залишено без змін;

- в задоволенні решти позовних вимог, а саме до інших відповідачів, з урахуванням вищенаведених встановлених судом фактичних обставин справи, слід відмовити.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.

В прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. на правничу допомогу.

Представником позивача на доведення понесених судових витрат, в частині витрат на професійну правничу допомогу, надано (а.с.11-16):

- копію договору про надання правничої допомоги від 14 січня 2022 року, укладеного, між позивачем, як Клієнтом, та Адвокатом Масловським Ігорем Миколайовичем, про таке, зокрема:

1. Предмет договору

1.1. Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання по наданню правової допомоги, забезпеченню представництва прав та законних інтересів Клієнта у Одеському окружному адміністративному суді при розгляді справи Клієнта про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити дії.

1.2. Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе виконання наступних обов`язків:

- представляти інтереси клієнта в державних органах, в тому числі у державній виконавчій службі, органах місцевого самоврядування, судах тощо;

- брати участь у судових засіданнях в якості представника Клієнта;

- підготовити всі необхідні документи (заяви, додатки) для звернення до суду;

- надавати Клієнту консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають під час розгляду клопотань, заяв Клієнта;

- підписувати всі необхідні документи, що стосуються інтересів Клієнта при розгляді його заяв, клопотань в рамках зазначеної вище справи та виконувати всі інші необхідні дії та повноваження адвоката, який надає правову допомогу Клієнту, передбачену Кодексом адміністративного судочинства.

3. Гонорар та порядок здійснення розрахунків

3.1. Гонорар винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги в умовах і порядку, що визначені Договором.

3.2. Гонорар складає 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) та сплачується Адвокату в такому порядку: 100% оплати після прийняття рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити дії;

- копію акту № 1 від 15 січня 2022 року приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від « 14» січня 2022 року на суму 2000,00 грн., згідно з яким адвокат надав, а клієнт отримав таку правничу допомогу (послуги):

- консультації, роз`яснення адміністративного процесуального законодавства щодо порядку звернення до суду, щодо порядку та послідовності розгляду позовної заяви, щодо надання доказів по адміністративній справі: кількість год. 1; ціна, грн. 500,00; загальна вартість, грн. 500,00;

- підготовка позовної заяви про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити дії: кількість год. 3; ціна, грн. 500,00; загальна вартість, грн. 1500,00;

- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги по адміністративній справі про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити дії від 15.01.2022 року, на загальну суму 2000,00 грн., із зазначенням назви послуги, кількості год., ціни грн. та загальної вартості грн., які відповідають змісту акту № 1 від 15 січня 2022 року приймання-передачі наданих послуг.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідачів до суду не надійшло.

З урахуванням: складності справи (незначної складності) та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значення справи для позивача тощо, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: с. Шершенці, Кодимська ОТГ, Подільський район, Одеська область, 66034; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації (місцезнаходження: пр. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300; ідентифікаційний код юридичної особи: 03194938), Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (місцезнаходження: вул. Академіка Корольова, 9, м. Одеса, 65114) та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2Д, м. Одеса, 65074; ідентифікаційний код юридичної особи: 36290160) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова