Рішення

від 18.05.2022 по справі 420/26753/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26753/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН ОДЕСА» до Одеської митниці про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН ОДЕСА» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держаної митної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «100 ШИН ОДЕСА », за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, якi імпортуються;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000799;

- визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA500020/2021/000147/2 вiд 22.11.2021 року;

Підстава звернення до суду позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень порушив його права відмовою у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН ОДЕСА» у митній декларації №UA500020/2021/220537 від 19.11.2021 року, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, якi імпортуються.

У позові, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначено, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через якi заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Як стверджує позивач, зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарiв передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Також, у позові вказано, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленоп митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

На думку позивача, неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарiв. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

21.01.2022 року (вх.№4998/22) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Одеська митниця вважає адміністративний позов ТОВ « 100 ШИН ОДЕСА» таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відзиві вказано, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2021/220537 вiд 19.11.2021 року мiстились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарiв, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У відзиві зазначено, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (CAIC), ACMO «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим нiж заявлено декларантом та відповідає 3,01 дол. США / кг нетто (МД UA500130/2021/214286 вiд 03.11.2021 року тa МД UA110160/2021/014604 від 25.10.2021), що є вище нiж заявлена декларантом вартість 2,97 дол. США/ кг нетто. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товарiв скориговано. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/000147/2 вiд 22.11.2021 року.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № UA500020/2021/220839 вiд 23.11.2021 відповідно до ст.55 МКУ.

Різниця митних платежів, за митною вартістю, визначеною декларантом та митною вартістю визначеною митним органом, прийнятті Рішення про коригування митної вартості товарів склала 4 766,12 грн.

Враховуючи вищезазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН ОДЕСА».

09.02.2022 року (вх.№850/22) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

28.06.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН ОДЕСА» (Покупець) уклало з компанією «SHANDONG WANDA BOTO TYPE CO.LTD» Китай (Постачальник) договір купівлі імпортного товару № OD100-BOTO2020, за умовами якого продавець зобов`язується передати товар вантажні шини і легкові шини виробництва компанії SHANDONG WANDA BOTO TYPE CO.LTD», а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар у відповідності з комерційним інвойсом, який є невід`ємною частиною даного контракту (а.с.13-15).

03.09.2021 року з метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс WD202107069B вiд 03.09.2021 року (а.с.16).

03.09.2021 року сторонами контракту № OD100-BOTO2020 було узгоджено доповнення до інвойсу WD202107069B вiд 03.09.2021 року, яким поставка була розбита на партії відповідно до якого була узгоджена наступна номенклатура, ціна та кількість Товару: шина вантажна 385/65R22.5/20PR мод. BT267, кількість 195, ціна за одиницю на умовах FOB (Qingdao) дол. США 159,00 дол. США, вартість 31005,00 дол. США. (а.с.17).

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Одеської митниці електронна митна декларація № UA500020/2021/220537 від 19.11.2021 року (а.с.18).

Для підтвердження вказаних у митній декларації № UA500020/2021/220537 від 19.11.2021 року відомостей, до митної декларації було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- Пакувальний лист (Packing list) №б/н від 03.09.2021 року;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) № WD202107069B від 03.09.2021 року;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №WD202107069B від 03.09.2021 року;

- Коносамент (Bill of lading) №CAL21090014 від 12.09.2021 року;

- Автотранспортна накладка (Road consignment note) №10129/1 від 18.11.2021 року;

- Навантажувальний документ (Bordereaw) №10129/1 від 18.11.2021 року;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №21C3705B0114/00376 від 03.09.2021 року;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №555/45 від 11.10.2021 року;

- Розрахунок ціни (калькуляція) № WD202107069B від 03.09.2021 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №WD202107069B від 03.09.2021 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № OD100-BOТО2020 від 28.06.2020 року;

- Декларація відповідності №б/н від 20.01.2021 року;

- Доповнення до декларації відповідності від 03.09.2021 року;

- Доповнення до інвойсу № WD202107 від 03.09.2021 року;

- Копія митної декларації країни відправлення № 435020210000071118 від 01.09.2021 року.

Ціна товару склала 31005 дол. США.

Мина вартість товару склала 43812,04 дол. США.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всiх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всiх відомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або підлягає сплати за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/000147/2 вiд 22.11.2021, а саме:

1) відповідно до відомостей наданих документах, передача товарів y здійснюється на умовах FOB QINGDAO. Зазначені умови не передбачають включення до вартості, що сплачена або підлягає сплаті за товар, витрати на страхування вантажу. Проте, серед доданих до митної декларації документів відсутні відомості щодо страхування товарів сторонами зовнішньоекономічного договору. В листi вiд 11.10.2021 року №555/45 лише зазначено, що адресантом листа страхування вантажу не здійснювалось. Відтак проаналізувати вплив на формування митної вартості витрат, понесених при страхування, неможливо;

2) у поданій до митного оформлення копiї митної декларації країни відправлення 435020210000071117 вiдсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту OD100-BOTO2020 від 28.06 2020 року, інвойсу від 03.09.2021 року NWD202107069B відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

3) згідно пункту 5.2. зовнішньоекономічного договору умови оплати зазначаються в інвойсi на кожну партію товару. В інвойсi вiд 03.09.2021 №№ WD202107069B передбачена 100% оплата протягом 60 днiв вiд дати коносамента. Відповідно до ч.2 п4 ст 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість товарiв є: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару. В наданих до митного оформлення документах відсутні банківські платіжні документи підтверджують оплату товару.

На підставі зазначеного митним органом було вказано позивачу на його право, визначене ч.6 ст.53 Митного кодексу України, подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачем було надіслано відповідачу лист від 19.11.2021 року, в якому надано обґрунтування щодо заявленої митної вартості товару за ціною договору (а.с.20-21).

Так, у даному листі позивачем зазначено, що:

- відповідно до п.3 ст 53 МКУ, виписка з бухгалтерської документації, надається за наявності, ТОВ « 100 ШИН Одеса», не має в наявності бухгалтерської документації. Бухгалтерські документи щодо здійсненої передплати (платіжні документи) митному органу були подані до митного оформлення.

- відповідно до п.3 ст 53 МКУ, Висновки про якiснi та вартісні характеристики товарiв, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, надаються за наявності. ТОВ « 100 ШИН Одеса», не має в наявності Висновки про якісні та вартісні характеристики товарiв, підготовлені спеціалізованими експертними органiзацiями, та/або iнформацiя бiржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом із листом від 19.11.2021 року на адресу митниці ТОВ « 100 ШИН ОДЕСА» було додатково надано, прайс лист від постачальника, каталог від виробника, переклад експортної декларації країни відправник, рахунок фактуру для підтвердження транспортних витрат

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500020/2021/000147/2 вiд 22.11.2021 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення до 44337,74 дол. США із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів (а.с.28-29).

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000799 (а.с.26-27).

Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішеннями та діями щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН ОДЕСА », за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, якi імпортуються, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зазначає, що митним органом не було зазначено позивачу, які саме документи ним мають бути надані на письмову вимогу митного органу.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на наступне.

Так, щодо покликань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо страхування товарів сторонами зовнішньоекономічного договору, суд зазначає.

Так, постачання товару відповідно до контракту здійснювалось на умовах FOB.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 умови поставки FOB («Free On Board») означають, що на продавця покладаються витрати, пов`язані із доставкою та розміщенням товару на судні, визначеному покупцем, сплатою експортного мита та інших зборів в країні відправлення для вивезення товару.

Так, за умовами поставки FOB у продавця відсутні зобов`язання перед покупцем щодо укладення договору (контракту) страхування. Проте, продавець зобов`язаний на прохання, на ризик і за рахунок покупця надати покупцю інформацію, яка є у розпорядження продавця, необхідну покупцю для отримання страхування. Покупець не має жодного зобов`язання перед продавцем щодо укладення (контракту) страхування.

Суд зазначає, що умови поставки за базисом «FOB» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 825/735/17, 825/2255/16, 825/1016/17, 1.380.2019.001657, 420/2850/19

Як вказує позивач відомості зазначені в поданих до митного оформлення документах, стосовно не здійснення страхування вірні, тобто страхування вантажу не відбувалось, витрати на це декларант не ніс і відповідно жодного впливу на формування митної вартості в цій частині не вдувалось.

Відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на страхування товару, а відтак і наявність підстав для включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість страхування товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Щодо покликань відповідача на те, що у поданій до митного оформлення копiї митної декларації країни відправлення 435020210000071117 вiдсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту OD100-BOTO2020 від 28.06 2020 року, інвойсу від 03.09.2021 року NWD202107069B відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, суд зазначає.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства, до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, експортну митну декларацію постачальника законодавцем не включено.

Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати виключно за наступних умов, що передбачені ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, тобто документи, зазначені у ч.2.ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всiх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарiв, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари за умови її наявності.

Отже, законодавець вважає митну декларацію країни відправлення виключно додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей та наданий декларантом виключно лише за її наявності у останнього, за умови її існування в принципі. До того ж, виходячи з наведених аргументів, у Відповідача взагалі не було підстав витребувати додаткові документи від Позивача через відсутність підстав, зазначених в ч.3 ст. 53 МКУ.

З наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення № 435020210000071118 вiд 01.09.2021, вбачається, що вона видана на два контейнери один з яких MSKU0647116, що містить данi про числові значення рівня митної вартості оцінюваної партії товарів, також мiсить даннi про: продавця (SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO., LTD), покупця (TOB « 100 ШИН ОДЕСА »); товар , що оцінується зазначений в позиції № 3; вагу (14660 кг.); найменування товару (Шини (вантажні); кількість товару (195 одиниць); вартість товару (31005, 00 Долар); містить номер контейнеру (MSKU0647116), що в повній мірі співпадають з даними зазначеними в iнших поданих до митного оформлення документами, що дозволяє ідентифікувати декларацію країни відправлення № 435020210000071118 від 01.09.2021 року з партію товару, що оцінюється.

Суд вважає, що відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів товаросупровідних документів контракту/iнвойсу не впливає на числовi значення складових митної вартості.

Щодо покликань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні банківські платіжні документи підтверджують оплату товару, суд зазначає.

Згідно пункту 5.2. зовнішньоекономічного договору умови оплати зазначаються в інвойсi на кожну партію товару.

В інвойсi вiд 03.09.2021 №№ WD202107069B передбачена 100% оплата протягом 60 днiв вiд дати коносамента.

Коносамент складено 12.09.2021 року, тобто, станом на дату подання декларації № UA500020/2021/220537 від 19.11.2021 року сплинув граничний строку для оплати за товар.

В той же час, відповідно до ч.2 п.4 ст 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість товарiв є: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару.

Як стверджує позивач, оплата за товар ТОВ « 100 ШИН ОДЕСА» не було здійснено.

Згідно правових висновків, що викладені у постанові Верховного суду від 22 серпня 2019 року по справі №810/2784/18 цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій.

У даній постанові Суд також зазначив:

«…Надаючи оцінку умовами поставки та умовами оплати (до виставлення інвойсу), суди виходили з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи наведене, Суд погоджується із тим, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відсутність оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 року по справі №540/2455/19.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Покликання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500020/2021/000147/2 вiд 22.11.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000799.

Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправними дій Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН ОДЕСА », за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, якi імпортуються, суд зазначає.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Підставою для звернення позивача до суду є прийняття відповідачем картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000799 та рішення про корегування митної вартості № UA500020/2021/000147/2 вiд 22.11.2021 рокую.

Так, саме вирішуючи вказану вимогу судом перевіряється правомірність дій відповідача при її складанні та, відповідно, дій відповідача при нарахуванні боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в період її працевлаштування.

Суд також враховує, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17 звернув увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується.

Таким чином, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту право позивача є скасування спірних рішень, а у задоволенні вимог про визнання протиправними дій Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН ОДЕСА », за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, якi імпортуються необхідно відмовити.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 6810,00 грн, в саме: 4540,00 грн - за дві вимоги немайнового характеру (по 2270,00 грн за кожну) та 2270,00 грн за вимогу майнового характеру.

З урахуванням часткового задоволення позовної заяви (однієї майнової вимоги та однієї немайнової вимоги), суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 4540,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН ОДЕСА» до Одеської митниці про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити частково.

Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000799.

Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA500020/2021/000147/2 вiд 22.11.2021 року.

У задоволенні вимог про визнання протиправними дій Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН ОДЕСА », за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, якi імпортуються відмовити.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН ОДЕСА» судовий збір у розмірі 4540,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - « 100 ШИН ОДЕСА» (вул.Вернидута, буд.31, с.Усатове, Біляївський р-н, Одеська обл, 67663, код ЄДРПОУ 41167090)

Відповідач Одеська митниця (місцезнаходження: вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя С.М. Корой