Рішення

від 18.05.2022 по справі 480/13377/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 року Справа № 480/13377/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13377/21

за позовом ОСОБА_1

до Тростянецької міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тростянецької міської ради, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області № 1213 від 02.11.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5925083900:00:004:0264», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області (до приєднання Криничанської сільської ради Тростянецького району Сумської області до Тростянецької міської ОТГ) (за межами населених пунктів).

2. Зобов`язати Тростянецьку міську раду Охтирського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою або технічної доку ментації із землеустрою) щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0264 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,872 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Тростянецької міської ради (за межами населених пунктів).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивач у грудні 2020 р. звернулась до Тростянецької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Криничанської сільської ради Тростянецького району Сумської області. Листом від 01.03.2021 відповідачем повідомлено, що зазначена заява не може бути розглянута по суті, оскільки формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав буде здійснюватися на місці вже сформованої земельної ділянки, формування такої земельної ділянки може здійснюватися лише на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Не погодившись з зазначеним, позивач звернулась до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі № 480/2651/21 зобов`язано Тростянецьку міську раду на найближчій сесії розглянути клопотання позивача від 29.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

На виконання зазначеного рішення суду рішенням 9 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради № 941 від 31.08.2021 заяву позивача розглянуто та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Тростянецької міської територіальної громади Сумської області із земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0239.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 23.09.2021 звернулась із заявою до Тростянецької міської ради з метою повторного розгляду клопотання від 29.12.2020.

Відповідачем розглянуто зазначену заяву та рішенням 10 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради № 1213 від 02.11.2021 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5925083900:00:004:0264.

Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства і порушує її права.

Ухвалою суду від 14.12.2021 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що рішенням 10 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради № 1197 від 02.11.2021 було затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0264 загальною площею 1,8720 га та передано її у власність ОСОБА_2 , а тому зазначене унеможливлює надання органом місцевого самоврядування дозволу позивачу на розроблення проекту щодо відведення цієї ж земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 26-28).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у рішенні відповідача № 1213 від 02.11.2021 не зазначено законних підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім цього, вперше заяву про надання дозволу позивач подала у грудні 2020 р. і за весь час відповідачем не повідомлялось про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі. Просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 32-34).

У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає, що Тростянецькою міською радою прийнято законне рішення та просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 41-43).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до голови Тростянецької міської ради з клопотанням від 29.12.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької міської ради, надавши викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0246 (а.с. 5, 6).

Листом Тростянецької міської ради від 01.03.2021 № ЦНАП-87 позивачу повідомлено, що зазначена заява не може бути розглянута по суті, оскільки формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав буде здійснюватися на місці вже сформованої земельної ділянки, формування такої земельної ділянки може здійснюватися лише на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (а.с. 7).

Не погодившись з зазначеним, позивач звернулась до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі № 480/2651/21 визнано протиправною бездіяльність Тростянецької міської ради, яка полягає у не вирішенні питання про надання або відмову ОСОБА_1 наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів). Зобов`язано Тростянецьку міську раду на найближчій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 8-12).

Рішенням 9 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради № 941 від 31.08.2021 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Тростянецької міської територіальної громади Сумської області із земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0239 (а.с. 13).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 23.09.2021 звернулась із заявою до Тростянецької міської ради з метою повторного розгляду клопотання від 29.12.2020, оскільки рішення прийнято щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0239, а не щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0246 як зазначено у клопотанні. Позивач просила повторно розглянути заяву та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0264 (а.с. 14, 15).

Відповідачем розглянуто зазначену заяву та рішенням 10 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради № 1213 від 02.11.2021 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5925083900:00:004:0264 (а.с. 16).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 Земельного кодексу України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, а не листа.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, питання щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення Тростянецької міської ради є повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях міської ради, за результатами яких приймаються рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Тростянецької міської ради із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 0,2000 га, однак у рішенні за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем не зазначено підстави відмови у задоволенні вказаної заяви.

Суд зауважує, що відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати м о т и в о в а н у відмову у його наданні.

Суд також зауважує, що сам факт розгляду заяви не свідчить про виконання органом місцевого самоврядування обов`язку, покладеного на нього статтею 118 ЗК України.

Частиною десятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецької міської ради № 1213 від 02.11.2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5925083900:00:004:0264.

Щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд зазначає, що вказане зобов`язання може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту як зобов`язання Тростянецької міської ради прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зважаючи на те, що Тростянецькою міською радою прийнято немотивоване рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 908,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 29.11.2021 р. (а.с. 18).

Щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу у розмірі 2400,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів: ордеру (а.с. 17), копії договору про надання правової допомоги від 01.02.2021 з додатком № 2 до зазначеного договору (а.с. 36-37), копії акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 01.02.2022 (а.с. 38), квитанції від 01.02.2022 (а.с. 39) ОСОБА_1 сплатила адвокату Сумцову Є.С. кошти в загальній сумі 2400,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 01.02.2022 складається з: надання консультації щодо спору, вивчення та юридичний аналіз чинного законодавства та судової практики у сфері земельного законодавства, в частині вивчення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства органами місцевого самоврядування; підготовки адміністративного позову (1 год. 30 хв.) на суму 1200,00 грн, підготовки відповіді на відзив (1 год. 30 хв.) на суму 1200,00 грн., з розрахунку витраченого часу 3 год. 00 хв. (вартість однієї години 800,00 грн.)

На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Водночас, судом враховано, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України типові справи відносяться до справ незначної складності.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, так як справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

При цьому, враховуючи предмет даного спору, тривалість часу, затраченого представником позивача на підготовку та складання позовної заяви є незначним, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 800,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецької міської ради № 1213 від 02.11.2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5925083900:00:004:0264.

Зобов`язати Тростянецьку міську раду (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Миру, 6, код ЄДРПОУ 24006361) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.09.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5925083900:00:004:0264 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області та прийняти рішення по вказаній заяві відповідно до чинного законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької міської ради (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Миру, 6, код ЄДРПОУ 24006361) судовий збір у розмірі 908 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 800,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук