Рішення

від 18.05.2022 по справі 620/291/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 року м.ЧернігівСправа № 620/291/22

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 29.06.2021 №VІІ-613/VІІІ в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, та у зв`язку з цим визнати за ОСОБА_1 право на виготовлення технічної документації на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, згідно поданих графічних матеріалів.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 12.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.02.2022 відповідачем поданий відзив на позов, в якому з позицією позивача не погоджується; вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене позивачем в графічних матеріалах суперечить вимогам статей 181-183 Земельного кодексу України, статей 2, 6 Закону України «Про землеустрій» в частині формування раціональної системи землеволодіння та землекористування. 25.09.2018 відомості про земельну ділянку з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби внесено до Державного земельного кадастру.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області з заявою від 25.05.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, до якого було додано копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 28-30).

Рішенням сьомої сесії восьмого скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 29.06.2021 №VII-613/VIII «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 » вирішено відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці кадастровий номер :7423380400:01:001:0009, яка відведена за цільовим призначенням - для сінокосіння і випасання худоби. (а.с. 32).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2018 випливає, що Відділ у Ніжинському районі міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжина Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 03.10.2017 здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7423380400:01:001:0009; цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 36).

Отже земельна ділянка, площею 2,00 га, щодо якої позивач висловив бажання реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, входить до складу земельної ділянки, площею 38,9000 га, за цільовим призначенням: землі для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 7423380400:01:001:0009.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як випливає зі змісту оскаржуваного рішення позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки зазначена земельна ділянка внесена до переліку земельних ділянок комунальної власності для сінокосіння та випас худоби згідно рішення відповідача.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306.

Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №224.

Згідно пунктів 1.2.-1.4. КВЦПЗ код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до розділу II секції «А» КВЦПЗ виділені окремі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, а саме 01.03- для ведення особистого селянського господарства та 01.08- для сінокосіння і випасання худоби.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2018 випливає, що Відділ у Ніжинському районі міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжина Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 03.10.2017 здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7423380400:01:001:0009; цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 36).

Враховуючи, що вид використання спірної земельної ділянки є для використання сінокосіння та випасання худоби, суд дійшов висновку, що така обставина повністю узгоджується із приписами частини 7 статті 118 ЗК України щодо невідповідності вимогам законів місця розташування земельної ділянки, яку особа має намір одержати безоплатно у власність, як підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо її відведення.

Отже відповідач правомірно з підстав, встановлених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Крім того суд зауважує, що земельна ділянка, на яку позивач бажав отримати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7423380400:01:001:0009.

Згідно частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно частин шостої та сьомої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами дев`ятою та десятою статті 79-1 Земельного кодексу передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно статті 25 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі Закон №858-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Видами документації із землеустрою, зокрема є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 56 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

З системного аналізу норм земельного законодавства випливає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так згідно із частиною першою статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (пункт «й» частини другої статті 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із статтею 56 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області з заявою від 25.05.2021 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, до якого було додано копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Проте рішенням сьомої сесії восьмого скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 29.06.2021 №VII-613/VIII «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 » вирішено відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці кадастровий номер :7423380400:01:001:0009, яка відведена за цільовим призначенням - для сінокосіння і випасання худоби. (а.с. 10).

Судом також встановлено, що земельна ділянка, площею 2,00 га, щодо якої позивач висловив бажання реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, входила до складу земельної ділянки, площею 38,9000 га, за цільовим призначенням: 01.08 землі для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 7423380400:01:001:0009.

При цьому суд зауважує, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із складу земельної ділянки, площею 38,9000 га, за цільовим призначенням: землі для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 7423380400:01:001:0009, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України та Закону №858-IV.

На думку суду земельна ділянка, на яку претендує позивач має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер.

Відтак таке звернення позивача ґрунтується не на вимогах закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність у спосіб не передбачений законодавством.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 25.11.2019 у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17, від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно спірним рішенням відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а отже відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Талалаївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 8, с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16651, код ЄДРПОУ - 04415258).

Суддя В.В. Падій