Постанова

від 16.05.2022 по справі 595/1566/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1566/21Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О. Провадження № 22-ц/817/459/22 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Міщій О. Я.,

за участі секретаря Сович Н.А.

та сторін апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Квятковського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №595/1566/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Квятковського Дмитра Васильовича на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2022 року, ухваленого суддею Содомора Р.О., повний текст рішення складено 11лютого 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Квятковський Дмитро Васильович до Бучацької міської ради, ПАП Зубрець, Чортківської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) -

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Квятковський Д. В. звернувся в суд із позовом до Бучацької міської ради, ПАП Зубрець, Чортківської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач 05.04.2021 року звернулася до Бучацької міської ради із заявою про виділення їй земельної ділянки (пай) і видати на її ім`я сертифікат на право на земельну частку (пай), так як у березні 2021 року дізналася про те, що має право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) як член селянської спілки «с.Зубрець». В селянській спілці «с. Зубрець» працювала з 01.03.1982 року, з членів селянської спілки не виходила. На вищенаведену заяву відповідач надав відповідь в якій зазначив, що позивачу слід звернутися до суду для визнання права власності на земельну частку (пай). На підтвердження того, що позивач має право на земельну частку (пай) свідчать довідки, видані ПАП «Зубрець» про те, що ОСОБА_1 працювала зливщицею села Зубрець, заробітну плату одержувала в колгоспі «Прогрес», також довідкою підтверджується факт, що ОСОБА_1 дійсно працювала в селянській спілці «Зубрець» і при розпаюванні майна їй нараховано 1671 грн, а також записи в трудовій книзі. Згідно довідки № 34 від 11.06.2021 року вбачається, що колгосп «Червоний прапор» перейменовано на колгосп «Прогрес» 04.02.1974 року. Колгосп «Прогрес» реформований в селянську спілку «Зубрець» від 10.03.1993 року, а селянська спілка «Зубрець» реорганізовано в ПАП «Зубрець» від 31.03.2000 року. Отже, ПАП «Зубрець» є правонаступником селянської спілки «Зубрець», колгосп «Прогрес», колгоспу «Червоний прапор».

Відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 09лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Квятковський Дмитро Васильович до Бучацької міської ради, ПАП Зубрець, Чортківської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Квятковський Д.В. просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2022 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що на момент видачі селянській спілці Зубрець державного акту колективної власності позивач не була членом селянської спілки. Суд критично оцінив довідку № 105 від 17.12.2021 року, видану ПАП Зубрець, в якій вказано, що ОСОБА_1 працювала у селянській спілці Зубрець на момент розпаювання в 1997 році, так як, згідно запису трудової книжки, позивач 31.12.1995 року звільнена з роботи у селянській спілці Зубрець згідно поданої заяви. Даний запис підписаний головою с/с Зубрець КушнірчукС.М. та завірений печаткою.

Як вбачається із матеріалів справи ними було долучено уточнюючу довідку № 105 від 17.12.2021 року, видана ПАП Зубрець, в якій вказано, що ОСОБА_1 працювала у селянській спілці Зубрець на момент розпаювання в 1997 році, а отже суд прийшов до неправильного висновку та прийняв незаконне та не обґрунтоване рішення.

Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Квятковського Д.В. від відповідачів до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат КвятковськийД.В. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.

16 травня 2022 року ПАП Зубрець подало заява у якій зазначили, що апеляційну скаргу визнають у повному обсязі. Підтверджують той факт, що ОСОБА_1 дійсно працювала в селянській спілці Зубрець на час розпаювання.

Чортківської районної державної адміністрації 10 травня 2022 року подала заяву про слухання справи без їх участі.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на момент видачі селянській спілці ОСОБА_2 державного акту на право колективної власності на землю, позивачка не була її членом, а тому право на отримання земельної частки (пай) відсутнє.

Колегія суддів погоджується із висновком суду.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Бучацької міської ради із заявою про виділення земельної частки (паю) та видачі їй сертифікату на право на земельну частку (пай).

Згідно повідомлення № 714 від 20.05.2021 року, наданого позивачу Бучацькою міською радою, вбачається, що їй рекомендовано звернутися до суду із позовом про визнання права власності на земельну частку (пай). Крім того, зазначено, що Президентом України прийнято Указ від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Указом встановлено, право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (а.с.7).

Із трудової книжки позивача вбачається, що 01.03.1982 року ОСОБА_1 прийнята на посаду приймальшиці молока від населення в колгосп «Прогрес», звільнена 31.01.1994 року згідно поданої заяви.

01.04.1994 року прийнята на роботу в селянську спілку «Зубрець» і звільнена 31.12.1995 року згідно поданої заяви.

01.01.1996 року ОСОБА_1 прийнята на роботу у ВАТ «Бучацький сирзавод» зливщиком молока в с. Зубрець на умовах договору цивільно-правового характеру (а.с.14-17).

Колгосп «Червоний прапор» перейменовано на колгосп «Прогрес» 4.02.1974 року, а колгосп «Прогрес» реформований в селянську спілку «Зубрець» 10.03.1993 року, селянську спілку «Зубрець» реорганізовано в ПАП «Зубрець» 31.03.2000 року ПАП «Зубрець» є правонаступником селянської спілки «Зубрець», колгоспу «Прогрес», колгоспу «Червоний прапор» ( довідка № 34 від 11.06.2021, видана ПАП «Зубрець», а.с.13).

15 грудня 1997 року видано Державний акт на право колективної власності селянській спілці Зубрець серії ТР № 29.

Згідно довідки № 37 від 11.06.2021, виданої ПАП «Зубрець» вбачається, що ОСОБА_1 працювала зливщицею села Зубрець, заробітну плату одержувала в колгоспі «Прогрес» (а.с.11).

Про те, що ОСОБА_1 дійсно працювала в селянській спілці «Зубрець» на час розпаювання в 1997 році і отримувала заробітну плату та нараховано їй 1671 грн майнового паю свідчать довідки № 35 від 11.06.2021 року та № 105 від 17.12.2021 року, видані ПАП «Зубрець» (а.с.11,12).

Станом на 1996-1997 роки ОСОБА_1 працювала зливщицею в селі Зубрець та отримувала зарплату в селянській спілці Зубрець (а.с18).

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 2 Указу Президента № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 147/294/18 (провадження61-20292св19), від 21 липня 2021 року у справі № 933/670/20 (провадження № 61-4189св21), від 29 вересня 2021 року у справі№ 686/14921/19 (провадження № 61-3107св20), від 22 грудня 2021 року справа №285/3253/20 (провадження 61-2204св21).

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять даних, що станом на 15 грудня 1997 року, момент видачі селянській спілці «Зубрець» державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 була членом селянської спілки, оскільки доведено, що остання з 01.01.1996 року тільки працювала в спілці на підставі цивільно-правових договорів, що підтверджується довідками, виданими с/с Зубрець та копією трудової книжки.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі,організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 ні до суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції не надала належних та допустимих доказів того, що була прийнята членом колгоспу Прогрес, який реорганізований в селянську спілку Зубрець та стала її членом.

Крім того, зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян - членів селянської спілки, які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивач у пред`явленому позові не заявляла.

Отже, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не представлено доказів щодо її членства в селянській спілці Зубрець, чим спростовуються доводи апеляційної скарги.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Квятковського Дмитра Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2022 року без зміни.

Судові витрати у вигляді сплати судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 травня 2022 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

О.Я. Міщій