Рішення

від 28.04.2022 по справі 607/21977/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2022 Справа №607/21977/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складіголовуючого суддіДзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника відповідача Фірман З. Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час її вимушеного прогулу,-, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Никитюк Р.І., звернулась до суду із позовом до Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області, у якому із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить: визнати незаконним та скасувати наказ №128-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », виданий Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області; стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, враховуючи відрахування на утримання податків та інших обов`язкових платежів, починаючи з 08 листопада 2021 року по 04 березня 2022 року в розмірі 18595,32 грн.; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати на правничу (правову) допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на посаді вчителя початкових класів Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради. Згідно із наказом №66-к від 30 червня 2021 року «Про продовження строкового договору ОСОБА_1 », продовжено термін дії строкового трудового договору на один рік, з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року з неповним тижневим навантаженням.

08 листопада 2021 року директором школи їй було вручено лист №267, про надання письмового пояснення про причини ненадання сертифікату обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Цього ж дня, позивачу було вручено лист №268 « ОСОБА_1 вчителю початкових класів», яким її було повідомлено про те, що наказом від 08 листопада 2021 року №128-к, її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року та на час відсторонення не буде виплачуватись заробітна плата та зараховуватись стаж роботи. Після цього їй було вручено копію наказу №128-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказаним наказом незаконно обмежено її право на працю та право без вільної згоди не бути підданою медичним, науковим чи іншим дослідам, всупереч Конституції України, яка має найвищу юридичну силу. Крім того, на момент видачі наказу на території України не вводився у встановленому законом порядку воєнний чи надзвичайний стан, що виключає наявність законних підстав для обмеження Конституційних прав. Зазначає, що постанова КМУ від 19.12.2020 року №1236 із змінами є незаконною, такою що не відповідає Конституції України, а тому не підлягає виконанню. Вважає, що її відсторонено не на підставі закону, а на підставі підзаконного акта, що суперечить статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». При цьому, щеплення проти COVID-19, відсутнє в переліку вакцин, які є обов`язковими профілактичними щепленнями проти інфекційних хвороб, згідно Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому відсторонення від роботи на підставі ч.1 ст.12 вищевказаного закону вважає незаконним та безпідставним. Крім того, Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 року № 3018, встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

У зв`язку з наведеним, вважає відсторонення незаконним, таким що суперечить ст. 43 Конституції України, оскільки порушує її право на працю та можливість заробляти собі на життя, тому позов просить задовольнити

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

04 січня 2022 року від представника відповідача Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що питання забезпечення безпечних умов праці в закладі та дотримання протиепідемічних заходів розглядалось на засіданнях педагогічних рад 31 серпня 2020 року та 31 серпня 2021 року. Рішенням педагогічної ради від 31 серпня 2021 року ухвалено рішення, яким усім працівникам доручено провакцинуватись до 15 вересня 2021 року. Також вказує, що проводились інструктажі для працівників щодо запобігання поширенню коронавірусної інфекції 20 серпня 2020 року, 01 березня 2021 року, 31 серпня 2021 року, у яких наявні підписи ОСОБА_1 . Після ознайомлення із наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», ОСОБА_1 повідомила, що вакцинуватись не буде та звільниться 05 листопада 2021 року. Однак, 04 листопада 2021 року, ОСОБА_1 телефонним дзвінком повідомила, що звільнятись не буде. Цього ж дня, їй було надіслано повідомлення №226 від 04 листопада 2021 року, про можливість відсторонення від роботи у разі неподання сертифікату про щеплення проти COVID-19.

У зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів щодо наявності щеплення від COVID -19 або довідки про наявність абсолютних протипоказань, відповідач 08 листопада 2021 року видав наказ №128-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », яким позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати та визначено порядок відновлення допуску до роботи. Звертає увагу суду на те, що вимога про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про протипоказання не є втручанням в особисте життя та не порушує медичну таємницю. Наголошує, що право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилась від щеплення. При цьому, втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним в демократичному суспільстві. Зазначає, що ст.46 КЗпП України передбачає відсоторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством. У зв`язку з наведеним, на виконання вимог п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом», як керівник закладу освіти, зобов`язаний був відсторонити позивача від роботи. Крім того, зазначає, що відсторонення не є порушенням права на працю працівника, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не розривається, а трудові відносини лише призупиняються.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що сторона відповідача у відзиві не зазначила жодних заперечень проти наведеного у позові правового обгрунтування її вимог. При цьому, позивача для допуску до роботи було зобов`язано здійснити не обов`язкову вакцинацію від гострої распіраторної хвороби COVID-19, а взяти участь без її вільної згоди на це, у медико-біологічному експериментіна людях, який полягає у введенні їй «Кандидата у вакцини», тобто препарату, реакція на дію якого людського організму ще до кінця не з`ясована. Крім того, Наказом МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року не передбачено проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 школярів чи інших здобувачів освіти, тому існує набагато більша ймовірність зараження учня коронавірусом від іншого інфікованого даним вірусом учня, аніж від педагога, оскільки відстань у навчальних приміщеннях між педагогом і учнями є значною, в той час коли учні сидять за партами чи столами поруч один біля одного, а також тісно контактують під час перерв між заняттями. При цьому, відсторонивши позивача від роботи, відповідач позбавив її можливості реалізації права на достатній рівень життя для себе і членів своєї сім`ї. Також зазначає, що з урахуванням ст.12 ЗУ «про захист населення від інфекційних хвороб», та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153, роботодавець зобов`язаний був проінформувати всіх працівників (без винятку) про зміни істотних умов праці, пов`язаних з необхідністю отримання щеплення, не пізніше ніж за 2 місяці до прийняття рішення щодо відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення. За наявності обставин, які унеможливлюють виконання працівниками роботи через відсутність профілактичних щеплень проти гострої распіраторної хвороби COVID-19, вважаються достатні підстави для запровадження роботодавцем простою.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що з 26 жовтня 2021 року по 08 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 не подавала довідок про проходження нею ПЛР-тестів, чим порушила п.2.7 Наказу №118 від 01 вересня 2021 року «Про організацію протиепідемічних заходів на початок 2021-2022 навчального року. Також безпідставним вважає твердження сторони позивача про наявність підстав для запровадження простою. При цьому, оспорюваний наказ про відсторонення не зобов`язує позивача здійснити вакцинацію від гострої распіраторної хвороби COVID-19, а лише відсторонює від роботи до здійснення нею вакцинації або надання довідки про наявність медичних протипоказань проти такої вакцини або до закінчення карантину. Вказує, що позивач ОСОБА_1 працюючий пенсіонер, тому її доводи про те, що відсторонення від роботи позбавило її можливості реалізації права на достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї є безпідставними. Крім того, постанова Кабінету міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на момент прийняття та виконання оспорюваного наказу була чинною, неконституційною у встановленому законом порядку не визнавалась, тому правові підстави для її незастосування були відсутні.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області Фірман З.Є. заперечив проти позову, з підстав, викладених в заявах по суті справи.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя початкових класів Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області, що підтверджується копією трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_1 від 15 вересня 1975 року та копією наказу №66-к від 30 червня 2021 року.

Згідно витягу з протоколу №8, засідання педагогічної ради Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області від 31 серпня 2021 року, рішенням педагогічної ради ухвалено до 15 вересня 2021 року усім працівникам вакцинуватись.

Відповідно до повідомлення « ОСОБА_1 » №266 від 04 листопада 2021 року, директор Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра попереджає ОСОБА_1 про те, що її буде відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, оскільки нею не надано сертифікат обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19/

У відповідності до акту від 08 листопада 2021 року, працівники Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра засвідчують те, що директор школи у присутності заступників директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , секретаря ОСОБА_5 запропонував учителю початкових класів ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації, але документи не були надані.

Згідно повідомлення директора Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області № 267 від 08 листопада 2021 року адресованого ОСОБА_1 , директор школи просить надати письмове пояснення про причини ненадання сертифікату обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Відповідно до повідомлення, адресованого директору Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області, позивач ОСОБА_1 на лист № 267 ід 08 листопада 2021 року повідомляє директора школи про те, що вважає щеплення проти COVID-19 необовязковим, згідно ст.19 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій не зазначено про таку інфекційну хворобу як COVID-19. Також, згідно ст.10 Конституції України, у якому зазначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наказом директора Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 » від 08 листопада 2021 року № 128-к, ОСОБА_1 , вчителя початкових класів, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, у зв`язку із ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої распіраторної хвороби COVID-19 на строк здійснення щеплення проти гострої распіраторної хвороби COVID-19, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Бухгалтерії, на період відсторонення працівника, призупинити виплату заробітної плати.

У відповідності до заперечення від 08 листопада 2021 року, позивач ОСОБА_1 повідомляє директора Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 Фірмана З.Є. про те, що відстороняючи її від роботи порушено її право на працю, передбачене ст.43 Конституції України, а також право на заробітну плату. Крім того, вимога про пред`явлення сертифікату про вакцинацію суперечить ст.39-1 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Оскільки в Україні не запроваджено військовий чи надзвичайний стан, тому пункт 41-6 Постанови №1236 від 09 грудня 2020 року суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції України.

Упунктах "а","б" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я"встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, серед іншого, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбаченаПереліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначенаПереліком № 2153та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"тачастини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України "Про оплату праці"тачастини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відстороненню від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову Працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Встановлено, що відсторонення від роботи у випадку непроходження повного або часткового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 прямо передбачено діючим законодавством.

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивачем надано не було. Позивача заздалегідь було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників проти COVID-19. Відсторонення позивача від роботи відбулось шляхом видання наказу про таке відсторонення із зазначенням строку відсторонення до здійснення щеплення проти гострої распіраторної хвороби COVID-19, але не більше ніж до закінчення дії карантину. Позивача було ознайомлено із наказом під підпис.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення певних категорій працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей чи інших груп населення, які є найбільш уразливі.

Отже, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилась від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець діяв на підставі, у межах повноважень та на підставі положень, визначених законом та підзаконними нормативними актами. Відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним. Будь-яких порушень вимог законодавства або порушення процедури відсторонення від роботи позивача судом не встановлено. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування оскаржуваного наказу.

Суд не бере до уваги посилання позивача на незаконність та неконституційність нормативних актів КМУ, які встановили карантин та обов`язковість щеплення. Так,відповідно дочастини першоїстатті 150Конституції України,питання провідповідність КонституціїУкраїни (конституційність) актів Кабінету Міністрів України відноситься до компетенції Конституційного Суду України, а не до повноважень суду під час розгляду цивільної справи. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. На цей час нормативні акти, які встановлюють карантин та вимоги щеплення є чинними.

При цьому, позивач не наводить та не надає жодних доказів визнання наведених вище нормативних документів такими, що не відповідають Конституції України, законодавству тощо.

Також судвідхиляє доводи позивача про те, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень не ґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті. Так, саме законом - статтею 46 КЗПП та частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено обов`язковість щеплення та відсторонення.

При цьому, суд зауважує, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Стосовно посилань позивача на Дорожню карту з впровадження вакцини проти СОVID-19. У позовній йдеться про те, що у Дорожній карті з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію коронавірусної хвороби СОVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках (далі - Дорожня карта), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.2020 № 3018 у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.02.2021 № 213 йдеться про те, що вакцинація від коронавірусної хвороби СОVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

З приводу наведеного варто зазначити, що позивач посилається на не чинну редакцію наказу Міністерства охорони здоров`я України.

Так, станом на сьогодні є чинним наказ Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.2020 № 3018 у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 12.07.2021 № 1423, яким затверджена оновлена версія Дорожньої карти.

Крім того, абзац 2 Вступу Дорожньої карти передбачає, що її розроблено у такий спосіб, щоб була можливість внести зміни до неї, щоб враховувала багато невідомих перемінних на даний момент, у тому числі невизначеність щодо доступності вакцини проти коронавірусної хвороби СОVID-19, а її назва у дужках містить слово - оновлюється, що свідчить про те, що це не остаточно розроблений сталий документ.

Більше того, лише у 2021 році до редакції Дорожньої карти вносились зміни 6 разів (останні зміни внесені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.10.2021 № 2362).

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306): «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Отже, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має абсолютні протипоказання до проведення щеплень проти COVID-19.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку суд зазначає, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням чи відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Тому підстави для стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтею 46 КЗпП України, статтею 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. ст. 81, 89, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягненнясереднього заробіткуза часїї вимушеногопрогулу відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області, м. Тернопіль, вул. Братів Бойчуків, 4, ЄДРПОУ 14039968.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич