Постанова

від 11.05.2022 по справі 2-3882/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 2-3882/12

провадження № 61-17549св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Інвестгруп»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті»,

заінтересовані особи: акціонерне товариство «Асвіо Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Асвіо Банк» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2020 року у складі судді Пінкевич Н. С. про відмову в задоволенні заяви акціонерного товариства «Асвіо Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Інвестгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» про стягнення заборгованості, звернення стягнення, відшкодування збитків.

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2019 року акціонерне товариство «Асвіо Банк» (далі - АТ «Асвіо Банк») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Інвестгруп» (далі - ТОВ ВКФ «Інвестгруп») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (далі - ТОВ «Інфініті») про стягнення заборгованості, звернення стягнення, відшкодування збитків.

На обґрунтування заяви зазначало, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2014 року у справі № 2-3882/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ВКФ «Інвестгруп» прострочену заборгованість за кредитним договором в сумі 38 616 319,99 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01 у розмірі 38 616 319,99 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, що належать ТОВ «Інфініті», цільове призначення яких для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, площею 1,7674 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0017; площею 1,7198 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0014; площею 1,8395 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0086. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну предмета іпотеки встановлено в розмірі ринкової вартості на підставі оцінки, проведеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01 у розмірі 38 616 319,99 грн звернуто стягнення на предмет застави - іменні безпроцентні облігації в бездокументарній формі ТОВ «Інфініті» в кількості 25 168,00 шт., що належать ОСОБА_2 , депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_1 , депозитарна установа ПАТ КБ «Актив-Банк». Визначено спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну встановлено в розмірі ринкової вартості на підставі оцінки, проведеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вказувало, що ТОВ ВКФ «Інвестгруп» є боржником ПАТ КБ «Актив-Банк», що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 01 вересня 2016 року у справі № 910/4542/15-г, яке набрало законної сили 11 жовтня 2016 року. Вказаним рішенням задоволено позов ПАТ КБ «Актив-Банк» до ТОВ ВКФ «Інвестгруп» про стягнення 127 667 722,02 грн, а саме: стягнуто з ТОВ ВКФ «Інвестгруп» на користь ПАТ КБ «Актив-Банк» 116 025 235,00 грн заборгованості за кредитом, 11 642 487,02 грн заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та 33 390,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 06 червня 2016 року у справі № 910/5756/16 задоволено позов ПАТ КБ «Актив-Банк» до TOB ВКФ «Інвестгруп» про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав від 06 червня 2012 року № 0606/01/S-1. В рахунок часткового виконання зобов`язань ТОВ ВКФ «Інвестгруп» перед ПАТ КБ «Актив-Банк» за кредитним договором від 06 червня 2012 року № 0606/01, укладеним між ПАТ КБ «Актив-Банк» та ТОВ «ВКФ «Інвестгруп», звернуто стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав від 06 червня 2012 року № 0606/01/S-1, укладеним між ПАТ КБ «Актив-Банк» та ТОВ «ВКФ «Інвестгруп», а саме на майнові права за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01, боржником за яким є ОСОБА_1 .

З вказаного вбачається, що ТОВ ВКФ «Інвестгруп» має право вимагати повернення кредиту в сумі 37 898 998,47 грн та сплати процентів у сумі 717 321,52 грн, що разом становить 38 616 319,99 грн, шляхом переводу на ПАТ КБ «Актив-Банк» всіх прав та обов`язків кредитора до боржника за вказаним кредитним договором на загальну суму грошової вимоги у розмірі 38 616 319,99 грн, а також права вимоги за договорами, які забезпечують його виконання. Стягнуто з ТОВ ВКФ «Інвестгруп» на користь ПАТ КБ «Актив-Банк» 206 700,00 грн судового збору.

Таким чином, відповідно до зазначених вище судових рішень, ПАТ КБ «Актив-Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 замість ТОВ ВКФ «Інвестгруп» за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01 та договорами, які забезпечують його виконання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2017 року замінено стягувача ТОВ ВКФ «Інвестгруп» на ПАТ КБ «Актив-Банк» у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення у цивільній справі № 2-3882/12 за позовом ТОВ ВКФ «Інвестгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Інфініті» про стягнення заборгованості, звернення стягнення, відшкодування збитків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2018 року заяву ПАТ КБ «Актив-Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задоволено. Поновлено строк пред`явлення виконавчих листів у справі № 2-3882/12 з примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У подальшому, між ПАТ КБ «Актив-Банк» та АТ «Асвіо Банк» укладено договір № 55-UA-ЕА-2019-10-16-000024-b_2 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07 листопада 2019 року.

Таким чином у зазначеному зобов`язанні відбулась заміна кредитора і замість ПАТ КБ «Актив-Банк» новим кредитором стало АТ «Асвіо Банк».

Враховуючи викладене, на підставі статті 442 ЦПК України, заявник просив суд здійснити заміну сторони стягувача з виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2014 року у справі № 2-3882/12 з ПАТ КБ «Актив-Банк» на його правонаступника АТ «Асвіо Банк».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в задоволенні заяви АТ «Асвіо Банк» про заміну сторони виконавчого провадження в цивільній праві за позовом ТОВ ВКФ «Інвестгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Інфініті» про стягнення заборгованості, звернення стягнення, відшкодування збитків відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що АТ «Асвіо Банк» не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що за умовами договору № 55-UA-ЕА-2019-10-16-000024-b_2 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07 листопада 2019 року до АТ «Асвіо Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01, який був предметом розгляду у цивільній справі № 2-3882/12 за позовом ТОВ ВКФ «Інвестгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Інфініті» про стягнення заборгованості, звернення стягнення, відшкодування збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, АТ «Асвіо Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі.

29 квітня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 29 квітня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10 травня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Сердюк В. В., Стрільчук В. А.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

В касаційній скарзі зазначається, що суди не зазначили мотивів відмови в задоволенні клопотань АТ «Асвіо Банк» про відкладення розгляду справи (у зв`язку із карантином) та зупинення розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 910/2492/20 за позовом АТ «Асвіо Банк» до ПАТ КБ «Актив-Банк», ТОВ ФК «Інвест-Кредо», ТОВ ФК «Поліс» про визнання недійсним аукціону № UA-EA-2019-11-05-000014-а в частині продажу права вимоги за кредитним договором № 0925/01 та договорами, укладеними в забезпечення його виконання, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 20 грудня 2019 року № 60-UA-EA-2019-11-05-000014-а в частині продажу права вимоги за кредитним договором № 0925/01 та договорами, укладеними в забезпечення його виконання.

Також, зазначено, що ПАТ КБ «Актив-Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато процедуру виведення його з ринку. 22 жовтня 2019 року було проведено електронний аукціон з продажу активів (майна) ПАТ КБ «Актив-Банк». Переможцем електронного аукціону № UA-EA-2019-10-16-000024-b стало АТ «Асвіо Банк». Між ПАТ КБ «Актив-Банк» та АТ «Асвіо Банк» було укладено договір № 55-UA-EA-2019-10-16-000024-b про відступлення прав вимоги від 07 листопада 2019 року, за умовами якого, заявник отримав право вимоги до позичальників, заставодержателів та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору.

До АТ «Асвіо Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором від 06 червня 2012 року № 0606/01 та договором застави майнових прав від 06 червня 2012 року № 0606/01/S-1, предметом якого є майнові права за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01, боржником за яким є ОСОБА_1 , що полягають у праві ТОВ ВКФ «Інвестгруп» вимагати повернення кредиту в сумі 37 898 998,47 грн та сплати процентів в сумі 717 321,52 грн, що разом становить 38 616 319,99 грн, шляхом переводу на ПАТ КБ «Актив-Банк» всіх прав та обов`язків кредитора до боржника за вказаним кредитним договором, а також за договорами, які забезпечують його виконання.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що у зазначеному зобов`язанні відбулася заміна кредитора і замість ПАТ КБ «Актив-Банк» новим кредитором стало АТ «Асвіо Банк».

Доводи інших учасників справи

У січні 2021 року ТОВ ФК «Поліс» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2014 року у справі № 2-3882/12 позов ТОВ ВКФ «Інвестгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Інфініті» про стягнення заборгованості, звернення стягнення, відшкодування збитків задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ВКФ «Інвестгруп» суму простроченої заборгованості за кредитним договором 38 616 319,99 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01 у розмірі 38 616 319,99 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, що належать ТОВ «Інфініті», цільове призначення яких для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, площею 1,7674 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0017; площею 1,7198 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0014; площею 1,8395 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0086. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну предмета іпотеки встановлено в розмірі ринкової вартості на підставі оцінки, проведеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01 у розмірі 38 616 319,99 грн звернуто стягнення на предмет застави - іменні безпроцентні облігації в бездокументарній формі ТОВ «Інфініті» в кількості 25 168,00 шт., що належать ОСОБА_2 , депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_1 , депозитарна установа ПАТ КБ «Актив-Банк». Визначено спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну встановлено в розмірі ринкової вартості на підставі оцінки, проведеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2017 року замінено стягувача ТОВ ВКФ «Інвестгруп» на ПАТ КБ «Актив-Банк» у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення по цивільній справі за № 2-3882/12 за позовом ТОВ ВКФ «Інвестгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Інфініті» про стягнення заборгованості, звернення стягнення, відшкодування збитків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2018 року заяву ПАТ КБ «Актив-Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задоволено. Поновлено строк пред`явлення виконавчих листів у справі № 2-3882/12 з примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області.

07 листопада 2019 року між ПАТ КБ «Актив-Банк» та АТ «Асвіо Банк» укладено договір № 55-UA-ЕА-2019-10-16-000024-b_2 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги в додатку № 1 до якого міститься реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (т. 3 а. с. 38-50).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі № 583/1058/15-ц (провадження № 61-15812св21).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в додатку № 1 до договору № 55-UA-ЕА-2019-10-16-000024-b_2 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07 листопада 2019 року (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) відсутня інформація щодо переходу до АТ «Асвіо Банк» права грошової вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01. У вказаному додатку зазначено кредитний договір від 06 червня 2012 року № 0606/01 (т. 3 а. с. 42).

У довідці уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Актив-Банк» Шевченко А. М. від 19 грудня 2019 року № 809 зазначено, що права вимоги за кредитним договором від 06 червня 2012 року № 0606/01, який було укладено між ПАТ КБ «Актив-Банк» та ТОВ «ВКФ «Інвестгруп», було виставлено на продаж та реалізовано за результатами відкритих торгів (аукціону), без урахування застави за договором застави майнових прав від 06 червня 2012 року № 0606/01/S-1 (застава прав вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01, який було укладено з ОСОБА_1 ). За результатами проведеного аукціону за лотом № GL18N212006 від 22 жовтня 2019 року, право вимоги за кредитним договором від 06 червня 2012 року № 0606/01, укладеного з ТОВ ВКФ «Інвестгруп» було реалізовано та відступлено переможцю аукціону АТ «Асвіо Банк» без прав вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2009 року № 0925/01, який було укладено з ОСОБА_1 , договорів іпотеки та застави до нього (т. 3 а. с. 193).

З вказаного вбачається, що до АТ «Асвіо Банк» не перейшло право вимоги ПАТ КБ «Актив-Банк» за кредитним договором № 0925/01 від 25 вересня 2009 року (боржник ОСОБА_1 ), за договорами іпотеки та застави до вказаного кредитного договору.

Відповідно до зазначеного, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що АТ «Асвіо Банк» не було надано доказів того, що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором № 0925/01 від 25 вересня 2009 року, а тому заява АТ «Асвіо Банк» про заміну сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягає.

Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не розглянув його клопотання про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі необхідно зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Судами встановлено, що 20 травня 2020 року в суді першої інстанції було зареєстровано клопотання представника АТ «Асвіо Банк» про відкладення розгляду справи 21 травня 2020 року.

Відповідно до статті 442 ЦПК України явка учасників справи для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадженняне є обов`язковою, тому суд першої інстанції обґрунтовано здійснив розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження в справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідні норми права спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростованими рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Судами встановлено, що наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду цивільної справи № 2-2332/12 за заявою АТ «Асвіо Банк» про заміну сторони виконавчого провадження.

За таких обставин були відсутні підстави для зупинення розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 910/2492/20.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Асвіо Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2020 року про відмову в задоволенні заяви акціонерного товариства «Асвіо Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:А. І. Грушицький С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук