Постанова

від 11.05.2022 по справі 402/810/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2022 року м. Кропивницький

справа № 402/810/21

провадження № 22-ц/4809/556/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представник Фермерського господарства «Холод» -Тимошенко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргоюФермерського господарства «Холод» на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 24.01.2022, суддя Бондаренко А.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Холод», третя особа ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Фермерського господарства «Холод», третя особа ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_3 , мати позивачки, була власницею земельної ділянки кадастровий номер 3525581300:02:000:0778, розташованої на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2006 року ОСОБА_3 передала вказану земельну ділянку в оренду Фермерському господарству «Холод».

Відповідно до пункту 8 договору земельна ділянка була передана в оренду строком на 25 років. Разом з цим, пунктом 38 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті вказану земельну ділянку у рівних частинах по Ѕ частини успадкували позивач та її сестра ОСОБА_2 .

Позивач, маючи намір особисто використовувати свою частину земельної ділянки, звернулась до відповідача з проханням розірвати договір оренди, однак відповідач відмовив їй, мотивуючи це тим, що термін дії договору ще не закінчився.

Позивач вважає відмову у розірванні договору незаконною і просила розірвати договір оренди землі з послідуючим скасуванням державної реєстрації права оренди, номер запису про право 41624716, який зареєстрований 19 січня 2007 року в Ульяновському відділенні № 22 Кіровоградської регіональної філії центру державного земельного кадастру, на підставі якого було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 2,4066 гектари, у тому числі ріллі - 2,4066 гектари, кадастровий номер земельної ділянки - 3525581300:02:000:0778, яка розташована на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, який укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Холод».

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 24.01.2022 позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставитьсяпитання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності позивача та третьої особи ОСОБА_2 . Згоди на розпорядження своєю часткою в праві власності на земельну ділянку ОСОБА_2 позивачу не надавала, як і не видавалась довіреність або доручення з цього питання. Станом на час розгляду справи в суді виділ (поділ) земельної ділянки не проведений.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.03.2022 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.03.2022 справу призначено до розгляду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи спростовують висновки суду першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що з копії договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2006 року, укладеного між

ОСОБА_3 таФермерським господарством«Холод» вбачається, що ОСОБА_3 передала в оренду Фермерському господарству «Холод» земельну ділянку кадастровий номер 3525581300:02:000:0778, розташовану на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Договір зареєстрований 19 січня 2007 року Ульяновським відділенням №22 Кіровоградської регіональної філії Центру державного земельного кадастру запис № 15.

Пунктом 8 договору передбачений строк його дії 25 років.

Початок дії договору - 1 травня 2006 року, закінчення терміну дії - 30 квітня 2031 року.

Пунктом 9 та додатком 1 договору передбачені строки сплати орендної плати: з 01.07. по 31.12 кожного року.

Відповідно пункту 38 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 квітня 2021 року приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кримською Н.П. по спадковій справі № 59/2020, встановлено, що ОСОБА_1 успадкувала 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3525581300:02:000:077 після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно розписки ОСОБА_3 , виданої 10.01.2019 року Фермерському господарству «Холод», ОСОБА_3 отримала від Фермерського господарства «Холод» орендну плату за оренду земельної ділянки - 3525581300:02:000:0778, яка розташована на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району термін з 2019 по 2031 рік включно в сумі 100000 грн.

Суд першоїінстанції дійшоввисновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки укладеним між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Холод» спірним договором передбачена можливість припинення договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування). Судом встановлений факт переходу в порядку спадкування права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки від ОСОБА_3 до позивача. Судом встановлена відмова Фермерського господарства «Холод» позивачу у розірванні спірного договору, що порушує право позивача на вільне володіння, користування і розпорядження своєю земельною ділянкою та потребує захисту шляхом дострокового розірвання договору.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені вПостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4ст. 10 ЦПК Україниіст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що 01травня 2006року,між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Холод» укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до якого, ОСОБА_3 передала в оренду Фермерському господарству «Холод» земельну ділянку кадастровий номер 3525581300:02:000:0778, розташовану на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Договір зареєстрований 19 січня 2007 року Ульяновським відділенням №22 Кіровоградської регіональної філії Центру державного земельного кадастру запис № 15.

Пунктом 8 договору передбачений строк його дії 25 років.

Початок дії договору - 1 травня 2006 року, закінчення терміну дії - 30 квітня 2031 року.

Пунктом 9 та додатком 1 договору передбачені строки сплати орендної плати: з 01.07. по 31.12 кожного року.

Відповідно пункту 38 спірного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 квітня 2021 року приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кримською Н.П. по спадковій справі № 59/2020, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 успадкували після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/2 частині земельної ділянки кадастровий номер 3525581300:02:000:0778, розташованої на території Грушківської сільської ради, Благовіщенського району, Кіровоградської області, розміром 2,4066 га.

Статтями1216,1218 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Нормами спадкового права регулюються суспільні відносини правонаступництва, тобто наступництва одних суб`єктів (спадкоємців) в правах та обов`язках фізичної особи, яка померла (спадкодавця). Об`єктом спадкового наступництва є спадщина (спадкове майно, спадкова маса), тобто вся сукупність прав та обов`язків спадкодавця, в яких він перебував на момент своєї смерті і які за своєю правовою природою не є невіддільними від особи їх носія і здатні перейти до інших осіб (статті 1218, 1219 Кодексу).

Відповідно до ч. 1ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно п. в ч.1 ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, в тому числі, при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Згідно з ч.ч. 1, 3-4ст. 88 ЗК України,володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

У випадках, передбаченихстаттями 86-89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згодиза рішенням суду. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Згідно з ч. 1ст. 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно достатті 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно питання по земельній ділянці, яка перебуває у спільній частковій власності здійснюється згідно норм діючого законодавства зокрема статті 358 ЦК України, за згодою співвласників.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що матеріали справи не місять належних доказів на підтвердження, що співвласник спірної земельної ділянки, ОСОБА_2 , узгодила та уповноважила позивача звернутись у суд з зазначеним позовом від її імені.

Відповідно звернення у суд з позовомдо Фермерськогогосподарства «Холод»про розірваннядоговору орендиземельної ділянки одноособово, ОСОБА_1 є передчасним, оскільки власниками спірної земельної ділянки, станом на час розгляду справи в суді, не вирішено питання про виділ (поділ) в натурі спірної земельної ділянки, а також не узгоджено порядок розпорядження спільним майном, яке перебуває у спільній частковій власності.

Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин справи, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерськогогосподарства «Холод» задовольнити.

Рішення Ульяновськогорайонного судуКіровоградської областівід 24.01.2022 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Холод», третя особа ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Холод» судовий збір у розмірі 1362 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві )

Понвий текст постанови складено 20.05.2022.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді