Рішення

від 19.05.2022 по справі 904/694/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2022м. ДніпроСправа № 904/694/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" (м. Жовті Води, Дніпропетровська область)

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Жовті Води, Дніпропетровської області)

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором про закупівлю товару №233/13/375Е від 16.03.2020 у загальному розмірі 109 352 грн. 76 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором про закупівлю товару №233/13/375Е від 16.03.2020 у загальному розмірі 109 352 грн. 76 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 80 097 грн. 98 коп. - інфляційні втрати;

- 29 254 грн. 78 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару № 233/13/375Е від 16.03.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/5980/21. Позивач посилається на те, що, фактично, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/5980/21 відповідачем виконано лише 26.01.2022. При цьому, стягуючи основний борг у сумі 1 603 302 грн. 40 коп., рішенням суду у справі № 904/5980/21 стягнуто інфляційні втрати за період з вересня 2020 року по травень 2021 року та 3% річні за період прострочення з 24.06.2020 по 17.06.2021. Враховуючи фактичне виконання рішення суду лише 24.01.2022, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з червня 2021 року по січень 2022 року у сумі 80 097 грн. 98 коп., а також 3% річних за період прострочення з 18.06.2021 по 25.01.2022 у сумі 29 254 грн. 78 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 22.02.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.02.2022, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2 (а.с.26).

Слід відзначити, що у зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час (20.05.2022), ухвала суду від 22.02.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до пункту 42 вказаного Положення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 23.02.2022 була доставлена до електронної скриньки відповідача - vostgok@email.dp.ua - 23.02.2022 (а.с.32).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, відповідач 23.02.2022 отримав ухвалу суду від 22.02.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідача.

Так, ухвалою суду від 22.02.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду відповідачу (23.02.2022), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 11.03.2022.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час з 12.03.2022 по 19.05.2022 для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два місяці з 12.03.2022 по 19.05.2022 господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 20.05.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням, обставин того, що станом на 23.04.2022 (закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) в матеріалах справи був відсутній відзив на позовну заяву, а також з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим, судом було надано додаткових час для висловлення сторонами своїх правових позицій, зокрема, заперечень відповідача, який суд вважає достатнім та розумним за існуючих обставин.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення виконання зобов`язання за договором, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних до моменту повного виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 16.03.2020 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір про закупівлю товару №233/13/375Е (далі - договір, а.с.9-12), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1. договору).

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що постачальник зобов`язується поставити Сплави, код 1462 (Кулі) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

У пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із пунктом 3.1. договору сума (ціна) договору, відповідно до специфікації № 1 становить 13 462 300 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість 20% - 2 692 460 грн. 00 коп. Загальна сума становить 16 154 760 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ 20%.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 5.4. договору сторони визначили, що датою поставки товару та переходу власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця.

Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Норми статті 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/5980/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару №233/13/375Е від 16.03.2020 у загальному розмірі 1 853 236 грн. 57 коп.

За результатами розгляду даної справи, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 06.10.2021, яким позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" 1 603 302 грн. 40 коп. - заборгованості, 55 784 грн. 06 коп. - річних, 185 262 грн. 37 коп. - інфляційних нарахувань та 27 665 грн. 23 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Під час прийняття рішення від 06.10.2021 по справі № 904/5980/21 судом були встановлені, зокрема, такі обставини:

- 16.03.2021 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі", як постачальником, було укладено договір № 233/13/375Е про закупівлю товару, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар;

- на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, зазначений в специфікації № 1 до договору, на загальну суму 12 353 577 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та рахунками - фактурами, що додані до матеріалів справи. Вказані первинні документи підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень;

- відповідач за отриманий товар розрахувався частково, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 603 302 грн. 40 коп., що додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 16.03.2020 по 27.07.2021;

- на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано;

- позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків на суму 191 575 грн. 81 коп. за загальний період з вересня 2020 року по травень 2021 року та 3% річних у розмірі 56 358 грн. 36 коп. за загальний період з 24.06.2020 по 17.06.2021;

- перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що 3% річних складають 55 784 грн. 06 коп. за період з 24.06.2020 по 17.06.2021, а інфляційні нарахування - 185 262 грн. 37 коп. за період з вересня 2020 року по травень 2021 року.

Оскільки на наявній в матеріалах справи копії рішення суду по справі № 904/5980/21 містилася відмітка, що воно не набрало законної сили, судом було долучено до матеріалів справи наказ про примусове виконання по справі № 904/5980/21, з якого вбачається, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 по справі №904/5980/21 набрало законної сили 09.11.2021 (а.с.35).

Отже загальна сума стягнення за рішенням суду у справі № 904/5980/21 становила 1 872 014 грн. 06 коп. (включаючи витрати по сплаті судового збору).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість в загальній сумі 1 872 014 грн. 06 коп., стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 по справі № 904/5980/21, була погашена відповідачем 26.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 7412 від 24.01.2022 (проведено банком 26.01.2022) на суму 1 872 014 грн. 06 коп., яке наявне в матеріалах справи (а.с.16).

Отже, фактично, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 по справі № 904/5980/21 було виконано відповідачем 26.01.2022, у зв`язку з чим, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з червня 2021 року по січень 2022 року у сумі 80 097 грн. 98 коп., а також 3% річних за період прострочення з 18.06.2021 по 25.01.2022 у сумі 29 254 грн. 78 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Норми статті 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

З урахуванням того, що:

- у справі № 904/5980/21 було встановлено факт наявності у Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" заборгованості за договором про закупівлю товару №233/13/375Е від 16.03.2020 у розмірі 1 603 302 грн. 40 коп., вказані обставини не доказуються під час розгляду даної справи судом, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі № 910/16898/19 та ін.).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином, загальна заборгованість Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" за договором про закупівлю товару №233/13/375Е від 16.03.2020, що встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 по справі № 904/5980/21, становила 1 603 302 грн. 40 коп.

При цьому, на час розгляду справи, що розглядається, наявні докази на підтвердження погашення вказаної вище заборгованості відповідачем - 26.01.2022.

При цьому, з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 по справі № 904/5980/21 вбачається, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задоволені в періоді з вересня 2020 року по травень 2021 року, а 3% річних стягнуті за період з 24.06.2020 по 17.06.2021.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У вказаному висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Таким чином, у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Поряд із цим, слід відзначити, що обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договору про закупівлю товару №233/13/375Е від 16.03.2020, що був укладений між сторонами і умови якого відповідачем не були виконані належним чином.

Судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, як вже зазначалося, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

При цьому, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до формулювання частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат та 3% річних нерозривно пов`язано зі сплатою основного боргу (боржник зобов`язаний сплатити не відсотки річних та інфляційні втрати, а саме суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції а також 3 % річних від простроченої суми).

З урахуванням пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (аналогічні положення містяться також у частині 3 статті 343 Господарського кодексу України). Отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з червня 2021 року по січень 2022 року у сумі 80 097 грн. 98 коп.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, з урахуванням фактичної дати оплати (не включаючи в період дату оплати), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, наведений у позовній заяві (а.с.5), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 80 097 грн. 98 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати товару у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних за період прострочення з 18.06.2021 по 25.01.2022 у сумі 29 254 грн. 78 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.4-5), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, з урахуванням фактичної дати оплати (не включаючи в період дату оплати), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 29 254 грн. 78 коп.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 481 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором про закупівлю товару № 233/13/375Е від 16.03.2020 у загальному розмірі 109 352 грн. 76 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Сталі" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Кропоткіна, будинок 28, квартира 34; ідентифікаційний код 35935913) 80 097 грн. 98 коп. - інфляційних втрат, 29 254 грн. 78 коп. - 3% річних та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.05.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко