Рішення

від 19.05.2022 по справі 910/1751/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2022Справа № 910/1751/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал"

про стягнення 47 740,81 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" (далі - відповідач) про стягнення 47 740,81 грн., з яких: 30 000,00 грн. - основний борг, 2 533,97 грн. - пеня, 4 141,04 грн. - 3 % річних, 10 599,77 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами 10.02.2017 року договору оренди нежитлового приміщення № 10/02-17 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, унаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищенаведену позовну заяву передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2022 року самовідвід судді Сташківа Р.Б. від розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" про стягнення 47 740,81 грн., якій присвоєно № 910/1751/22, задоволено, матеріали наведеної позовної заяви передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 року означену позовну заяву передано на розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2022 року (суддя Ломака В.С.) відкрито провадження у справі № 910/1751/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 21.02.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/1751/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03148, місто Київ, вулиця Героїв Космосу, будинок 2-Б.

Проте вищевказане відправлення з трек-номером 0105492060883 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було з посиланням на його відсутність за наведеною адресою.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1" (орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 10/02-17 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 110,5 м2, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Донецька, будинок № 8/10.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1.2 Договору приміщення, що передається в оренду, належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 04.09.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Матвеєвою О.В. за р/№ 606 та зареєстрований в Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 18.11.2008 року.

Приміщення надається орендодавцем орендарю в строкове платне користування для розміщення офісу орендаря (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 цього правочину передача орендодавцем орендарю приміщення за даним Договором оформлюється актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печаткою (за наявності). У такому акті зазначається технічний стан приміщення на момент його передачі. Приміщення має бути передано орендодавцем та прийняте орендарем в день підписання даного Договору оренди. Приміщення вважається переданим в оренду з дати підписання акту приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2017 року (в день укладення Договору) між орендарем та орендодавцем було підписано відповідний акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 110,5 м2, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Донецька, будинок № 8/10. У наведеному акті в результаті огляду та перевірки приміщення сторони дійшли згоди, що приміщення відповідає технічним вимогам, встановленим для його використання за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 01.02.2020 року № 3 до нього, цей правочин набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 08.02.2022 року.

Пунктом 5.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 01.02.2020 року № 3 до нього, передбачено, що орендна плата за надане орендарю в оренду приміщення становить 30 000,00 грн., у тому числі ПДВ, за один місяць.

За умовами пунктів 5.3, 5.4 Договору орендна плата за користування приміщенням нараховується орендарю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення та сплачується орендарем один раз на місяць авансовим платежем до 10 (десятого) числа поточного місяця у розмірі 100 % місячної орендної плати (пункт 5.1 Договору) на підставі цього Договору. У випадку, якщо фактичний строк оренди у відповідному місяці становив не менше 28 днів, орендна плата підлягає сплаті як за повний місяць оренди приміщення. При меншій кількості днів - здійснюється перерахунок як результат ділення фактичної кількості днів оренди приміщення на кількість днів у відповідному місяці, помножений на місячну ставку орендної плати.

У пункті 7.6 Договору сторони погодили, що у випадку припинення/розірвання Договору орендар зобов`язується повернути орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі (повернення) в порядку та строки, передбачені розділом 8 Договору.

Після припинення/розірвання Договору орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення вільним від майна та працівників орендаря за актом приймання-передачі (повернення) протягом 1 дня з дня припинення/розірвання Договору (пункт 8.1. Договору).

Судом встановлено, що 30.11.2020 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення з оренди, за яким орендар повернув (передав), а орендодавець прийняв з оренди нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 110,5 м2, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Донецька, будинок № 8/10, яке відповідає технічним вимогам, встановленим для його використання за цільовим призначенням.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем своїх зобов`язань за цією угодою.

Відповідно до пункту 7.5 Договору припинення/розірвання Договору не звільняє орендаря від зобов`язань зі сплати заборгованості по орендній платі та іншим платежам за Договором та від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання Договору, що відбулося під час його дії.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" протягом строку дії Договору неналежним чином виконував взяті на себе грошові зобов`язання за цією угодою, заборгувавши таким чином орендодавцю грошові кошти у загальному розмірі 30 000,00 грн. Наведені обставини підтверджуються, зокрема, поданими позивачем карткою рахунку за січень 2018 року - грудень 2021 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 01.01.2018 року - 31.01.2022 року. Жодних доказів на спростування вищенаведених обставин відповідачем надано суду не було.

Зважаючи на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1" звернулося до суду з означеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором у загальному розмірі 47 740,81 грн., з яких: 30 000,00 грн. - основний борг, 2 533,97 грн. - пеня, 4 141,04 грн. - 3 % річних, 10 599,77 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 47 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" за Договором у розмірі 30 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і орендар на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед орендодавцем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1" до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного перерахування орендної плати, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 4 141,04 грн., нарахованих у період з 11.02.2020 року по 27.01.2022 року на відповідні суми заборгованості зі сплати орендних платежів, а також 10 599,77 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суму боргу протягом лютого 2020 року - грудня 2021 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 4 141,04 грн. та інфляційних втрат в сумі 10 599,77 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" про стягнення означених сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 533,97 грн., нараховану на відповідні суми боргу із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1" розрахунком.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Аналогічні положення містить і частині 1 статті 230 Господарського кодексу України.

За приписами частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати орендної плати та/або інших платежів за Договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

В силу приписів статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 2 533,97 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням Договору та чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача наведеної суми пені також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем чи вчасного погашення такої заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" (03148, місто Київ, вулиця Героїв Космосу, будинок 2-Б; код ЄДРПОУ 37588619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-1" (03151, місто Київ, вулиця Донецька, будинок 8/10; код ЄДРПОУ 32485208) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 533 (дві тисячі п`ятсот тридцять три) грн. 97 коп. пені, 4 141 (чотири тисячі сто сорок одну) грн. 04 коп. 3 % річних, 10 599 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, а також 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.05.2022 року.

Суддя В.С. Ломака