Рішення

від 19.05.2022 по справі 910/1097/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2022Справа № 910/1097/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДІНВЕСТ-17"

до Фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО БОГДАНИ В`ЯЧЕСЛАВІВНИ

про стягнення 169122,97 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДІНВЕСТ-17" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО БОГДАНИ В`ЯЧЕСЛАВІВНИ про стягнення 169122,97 грн. заборгованості, з яких: 71531,25 грн - сума основного боргу, 71531,25 грн - сума штрафу, 10835,48 грн - сума пені, 11173,14 грн - сума інфляційних втрат, 4051,85 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди приміщення №2 від 01.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1097/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

21.02.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО БОГДАНИ В`ЯЧЕСЛАВІВНИ про продовження строку для подання відзиву, продовжено відповідачу строк для надання відзиву до 02.03.2022.

11.05.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, прийняти відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач частково визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДІНВЕСТ-17" в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати у відповідності до договору оренди приміщення №2 від 01.02.2019 року та пені, нарахованої у відповідності до ч.6 ст.232 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 Господарським судом міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО БОГДАНИ В`ЯЧЕСЛАВІВНИ про поновлення строку для подання відзиву, продовжено відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 11.05.2022.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДІНВЕСТ-17" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Марченко Богданою В`ячеславівною (орендар, відповідач) укладений договір №2 оренди приміщення (надалі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення, загальною площею 148,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 26-3, підвальне приміщення №195, що є власністю орендодавця на підставі свідоцтва про право власності САЕ 300285 від 18.08.2011.

Згідно із умов розділу 1 договору строк оренди 12 місяців з дати складання акту приймання-передачі приміщення. Розмір орендної плати (ціна) за один місяць оренди визначається в сумі 7420 (сім тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп., (із розрахунку 50 грн за 1 кв.м. площі), в тому числі ПДВ.

Приміщення надається орендареві для використання як приміщення для розміщення кінологічного центру (в екстрених випадках допускається нічне перебування тварин в присутності орендаря та без завдання дискомфорту мешканцям будинку).

Додатковою угодою №2 від 01.04.2020 сторони домовилися з 01.04.2020 по 01.06.2020 зменшити розмір орендної плати визначений в п.1.1. даного договору та встановити орендну плату в розмірі 25,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 27.12.2019 сторонами продовжено строк оренди нежилого приміщення визначений п.1.1. договору до 31.08.2020.

У Додатковій угоді №1 від 27.12.2019 сторони домовились продовжити строк оренди нежитлового приміщення до 30.09.2020.

Згідно із п.2.1. договору приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем в оренду на підставі акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п.2.3. договору приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.

01.02.2019 між сторонами підписаний акт приймання-передачі приміщення.

У відповідності до п. 2.4. договору після закінчення строку оренди приміщення передається орендарем орендодавцеві на підставі акта приймання-передачі, що підтверджує повернення приміщення

Строк оренди приміщення починається з дати підписання акта приймання-передачі відповідно до п. 2.1 Договору та спливає в останній день строку оренди, зазначеного у п. 1.1 цього договору (п.5.2. договору).

За змістом пункту 6.1. договору згідно з умовами договору, орендар сплачує орендодавцю наступні суми грошових коштів (платежі):

орендну плату за користування приміщенням у розмірі, зазначеному у п.1.1 цього договору;

відшкодовування витрат на оплату комунальних та інших послуг на утримання приміщення та прибудинкової території (відшкодування вартості електроенергії, водопостачання та водовідведення, газопостачання, обслуговування систем пожежної охорони та сигналізації, вивозу сміття, тощо) - згідно діючих розцінок та укладених орендодавцем із виконавцем (постачальником) послуг договорів;

сторони дійшли згоди, що у разі необхідності (аварійної ситуації), орендар користується послугами аварійної служби виконавця (постачальника) комунальних та інших послуг на утримання приміщення та прибудинкової території, виклик якої здійснюється через диспетчерську службу;

сторони домовились, що експлуатаційні платежі орендар може здійснювати самостійно (на підставі відповідних договорів, укладених із експлуатаційними організаціями).

У пункті 6.4. договору сторони погодили, що незалежно від підписання акта наданих послуг та виставлення рахунка орендодавцем орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за попередній місяць до 5 числа поточного місяця. За відсутності до цієї дати мотивованих претензій орендаря послуги вважаються наданими орендодавцем та прийнятими орендарем в повному обсязі.

Згідно із п.8.2. договору у випадку прострочення сплати орендарем орендної плати та/або інших платежів, передбачених у договорі, орендодавець має право стягнути з орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За період дії договору між сторонами підписані акти наданих послуг: №251 від 31.05.2019 на суму 9310,31 грн, №298 від 30.06.2019 на суму 8891,85 грн, №25 від 31.07.2019 на суму 8792,71 грн, №97 від 31.08.2019 на суму 8641,50 грн, №149 від 30.09.2019 на суму 9002,77 грн, №208 від 31.10.2019 на суму 8975,01 грн, №256 від 30.11,2019 на суму 9272,36 грн, №295 від 31.12.2019 на суму 10 578.87 грн, №13 від 31.01.2020 на суму 11001,99 грн, №71 від 29.02.2020 на суму 12543,72 грн, №118 від 31,03.2020 на суму 11351,29 грн, №177 від 30.04.2020 на суму 7370,52 грн, №233 від 31,05.2020 на суму 6422,72 грн, №290 від 30.06.2020 на суму 8961,37 грн, №347 від 31.07.2020 на суму 9285,28 грн, №408 від 31.08.2020 на суму 9406,18 грн, №466 від 30.09.2020 на суму 9 278,41 грн.

Позивач зазначає, що після закінчення строку оренди нежитлового приміщення відповідач звільнив приміщення, однак за відповідачем лишилися не виконані зобов`язання за договором, а саме заборгованість по орендній платі у сумі 71531,25 грн.

14.04.2021 між сторонами укладено графік погашення заборгованості до договору, згідно із яким відповідач зобов`язався сплатити до 20.09.2021 борг у сумі 71531,25 грн (до 20.05.2021 - 14306,25 грн; до 20.06.2021 - 14306,25 грн; до 20.07.2021 - 14306,25 грн; до 20.08.2021 - 14306,25 грн; до 20.09.2021 - до 14306,25 грн).

Згідно із актом звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.04.2021 становить 71531,25 грн.

20.09.2021 позивач направив відповідачу претензію (вих.№17 від 03.09.2021), в якій вимагав сплатити заборгованість за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, у відповідача утворилася заборгованість з орендної плати у сумі 71531,25 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань позивачем нараховані пеня у сумі 10835,48 грн, штраф у сумі 71531,25 грн, 3% річних у сумі 4051,85 грн та інфляційні втрати у сумі 11173,14 грн.

У відзиві відповідач частково визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДІНВЕСТ-17" в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати у відповідності до договору оренди приміщення №2 від 01.02.2019 року та пені, нарахованої у відповідності до ч.6 ст.232 ГК України. Також у відзиві відповідач зазначає, що згідно із наявної у матеріалах справи копії договору, останній не містить підпису відповідача; зі змісту позовної заяви не є можливим встановити чи здійснював орендар самостійно платежі експлуатуючим організаціям чи відшкодовував витрати орендодавцю; за розрахунком відповідача сума пені становить 4938,57 грн; штраф не передбачений нормами законодавства та договором оренди; вимоги про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими. Також відповідач зазначає про можливість суду зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що у період 01.02.2019 по 30.09.2020 відповідач користувався орендованим нежитловим приміщенням загальною площею 148,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 26-3, підвальне приміщення №195 на підставі договору №2 оренди приміщення від 01.02.2019.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У договорі сторони погодили, що відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату за попередній місяць до 5 числа поточного місяця.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.02.2019 по 30.09.2020 становить 71531,25 грн.

Разом з тим, сторонами було погоджено, що наявний за договором борг з орендної плати відповідач погасить у визначені Графіком погашення заборгованості строки, а саме відповідач зобов`язався сплатити борг у сумі 71531,25 грн до 20.09.2021 окремими платежами у такі терміни: до 20.05.2021 - 14306,25 грн; до 20.06.2021 - 14306,25 грн; до 20.07.2021 - 14306,25 грн; до 20.08.2021 - 14306,25 грн; до 20.09.2021 - до 14306,25 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору №2 оренди приміщення від 01.02.2019 та Графіку погашення заборгованості строки з орендної плати у сумі 71531,25 грн відповідачем не надано.

Водночас посилання відповідача на відсутність підпису на копії договору, доданого позивачем до позову, суд відхиляє, оскільки факт укладення договору відповідачем не заперечується, а матеріалами справи підтверджується виконання сторонами договору.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання по договору з оплати орендної плати у сумі 71531,25 грн, доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 71531,25 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 10835,48 грн (нарахована за період з 06.01.2021 по 05.01.2022 на заборгованість у сумі 71531,25 грн), штраф у сумі 71531,25 грн (нарахований на підставі Графіку погашення заборгованості), 3% річних у сумі 4051,85 грн (нараховані за період з 06.01.2021 по 05.01.2022 на заборгованість у сумі 71531,25 грн) та інфляційні втрати у сумі 11173,14 грн (нараховані за березень 2020 року по грудень 2021 року) на заборгованість у сумі 71531,25 грн).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Щодо визначених позивачем періодів нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.11.8. договору, зміна умов договору, внесення доповнень до нього, а також його розірвання є можливими тільки за згодою сторін, якщо інше прямо не передбачено у договорі чи законодавстві України, і здійснюється шляхом укладення додаткового договору, який набирає чинності з моменту його підписання сторонами та іншого належного оформлення відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із листом вих.№08/01-21-2 від 08.01.2021, в якому вимагав сплатити заборгованість за договором та запропонував розглянути питання щодо укладання графіку погашення заборгованості.

У подальшому, між сторонами укладений Графік погашення заборгованості від 14.04.2021 до договору №2 оренди приміщення від 01.02.2019.

Згідно із Графіком погашення заборгованості сторони погодили, що відповідач зобов`язується сплатити борг у сумі 71531,25 грн до 20.09.2021 окремими платежами у такі терміни: до 20.05.2021 - 14306,25 грн; до 20.06.2021 - 14306,25 грн; до 20.07.2021 - 14306,25 грн; до 20.08.2021 - 14306,25 грн; до 20.09.2021 - до 14306,25 грн.

Графіком погашення заборгованості не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а є лише похідним правочином від договору оренди, направленим на зміну строку виконання основного зобов`язання.

Отже, підписання сторонами спору за взаємною згодою графіку погашення заборгованості з основного боргу ФОП Марченко Б.В. перед ТОВ "СПЕЦБУДІНВЕСТ-17" за договором №2 оренди приміщення від 01.02.2019 в сумі 71531,25 грн мало наслідком зміну строку виконання грошового зобов`язання шляхом встановлення сторонами розміру щомісячного платежу, що сплачується впродовж погодженого періоду часу щодо спірної суми (71531,25 грн.), мало місце відстрочення сплати до 20.09.2021.

Відтак нарахування 3% річних, з урахуванням приписів ч.5 ст.254 ЦК України, слід здійснювати у такому порядку: з 21.05.2021 по 22.06.2021 на суму 14306,25 грн; з 23.06.2021 по 20.07.2021 на суму 28612,50 грн; з 21.07.2021 по 20.08.2021 на суму 42918,75 грн; з 21.08.2021 по 20.09.2021 на суму 57225,00 грн; з 21.09.2021 по 24.01.2022 на суму 71531,25 грн. За перерахунком суду сума 3% річних становить 1100,60 грн.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється у такому порядку: за червень 2021 року на суму 14306,25 грн; за липень 2021 року на суму 28612,50 грн; за серпень 2021 року на суму 42918,75 грн; за вересень 2021 року на суму 57225,00 грн; за жовтень-грудень 2021 року на суму 71531,25 грн. За перерахунком суду сума інфляційних втрат становить 2315,78 грн.

Нарахування пені, з урахуванням умов договору, приписів ч.6 ст.232, ч.5 ст.254 ГК України та з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування по 05.01.2022, слід здійснювати у такому порядку: з 21.05.2021 по 20.11.2021 на суму 14306,25 грн; з 23.06.2021 по 23.12.2021 на суму 14306,25 грн; з 21.07.2021 по 05.01.2022 на суму 14306,25 грн; з 21.08.2021 по 05.01.2022 на суму 14306,25 грн; з 21.09.2021 по 05.01.2022 на суму 14306,25 грн. За перерахунком суду сума пені становить 3678,08 грн.

Враховуючи наведене, суд задовольняє частково позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 71531,25 грн.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, статтею 230 ГК України ч.2 ст.549 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (у даному випадку штрафу).

У Графіку погашення заборгованості до договору сторони погодили, що у випадку прострочення заборгованості за графіком, відповідач зобов`язується сплатити на користь позивача штраф у розмірі 100% від суми не погашеної заборгованості.

Оскільки, відповідачем допущено порушення встановлених Графіком зобов`язань з оплати заборгованості, а сторони погодили у такому випадку застосування штрафу у розмірі 100% від суми не погашеної заборгованості, нарахована сума штрафу у розмірі 71531,25 грн, що є 100 % від суми непогашеного боргу за умовами Графіку погашення заборгованості є обґрунтованою.

З приводу посилань відповідача на можливість суду зменшити розмір неустойки до її розумного розміру, то суд зазначає наступне.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

На відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Однак, відповідачем не наведено жодних обставин, які б могли бути підставою для зменшення штрафних санкцій, як і не надано доказів на підтвердження таких обставин.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

З приводу посилання відповідача на можливість розглянути укладення мирової угоди, суд зазначає, що у відповідності до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, порядок укладення та затвердження якої врегульований в статті 330 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця МАРЧЕНКО БОГДАНИ В`ЯЧЕСЛАВІВНИ ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДІНВЕСТ-17" (02093, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 26-Ж, офіс 6-14, ідентифікаційний код 33157360) заборгованість у сумі 71531,25 грн, 3% річних у сумі 1100,60 грн, інфляційні втрати у сумі 2315,78 грн, штраф у сумі 71531,25 грн, пеню у сумі 3678,08 грн та судовий збір у сумі 2252,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.05.2022.

Суддя С.О. Турчин