Рішення

від 19.05.2022 по справі 911/2726/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2726/21

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного підприємства "Ютранс" про стягнення 205800 грн

без виклику учасників процессу

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач) подало до суду позов до Приватного підприємства "Ютранс" (далі - відповідач ) про стягнення 205800 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що позивачем було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту Каско Corporate №017123/4100/0000045, предметом якого є транспортний засіб Mersedes-Benz Sprinter 313CDI. Внаслідок настання страхового випадку позивач звертається до відповідача в порядку суброгації.

Позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за Договором добровільного страхування наземного транспорту Каско Corporate та просить стягнути 205800 грн, що є сумою фактично виплаченого ним страхового відшкодування.

Ухвалою від 20.09.2021 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" вих.№ 2803/2-2 від 10.09.2021 без руху, у зв`язку з недотриманням позивачем при зверненні до суду з позовною заявою п. п. 2, 4, 5 ч. 3 та ст. 162, 174 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.

04.10.2021 поштовим відправленням від представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" надійшла заява про усунення недоліків з додатками та уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 20.09.2021.

Ухвалою від 11.10.2021 Господарський суд Київської області повернув ПАТ "Страхова компанія "Уніка" та додані до неї документи без розгляду, з огляду на те, що позивач усунув недоліки позовної заяви не у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 11.10.2021 про повернення позовної заяви у даній справі та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.10.2021 про повернення позовної заяви у справі № 911/2726/21 скасовано. Справу № 911/2726/21 передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

13.01.2022 матеріали справи надійшли до Господарського суду Київської області.

Ухвалою від 18.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 18.02.2022 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 01.03.2022 (включно).

Копія відповідної ухвали суду отимана позивачем 21.01.2022, відповідачем 26.01.2022, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103281063930, 0103281063999.

01.02.2022, з дотриманням встановленого строку, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позов є безпідставним, так як пред`явлено до неналежного відповідача, позаяк Приватне підприємство «Ютранс» не є володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Як стверджує відповідач, сідельний тягач «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1 належить фізичній особі ОСОБА_1 , Приватне підприємство "Ютранс" будь-яких договорів оренди (найму) даного транспортного засобу з ОСОБА_1 не укладало.

Також, відповідач у відзиві зазначає, що із Споживчим товариством «Своє молоко» не укладалось будь - яких договорів про перевезення вантажу з використанням напівпричепа МАЗ 9758, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить останньому (як вказано в судовому рішенні Пирятинського районного суду Полтавської області у справі № 544/28/19).

Так, Приватне підприємство "Ютранс" не заперечує, що в дійсності ОСОБА_2 працював водієм з 1 вересня 2017р. та звільнений 19 лютого 2019р. за згодою сторін, проте, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 не виконував трудових обов`язків, та в матеріалах справи відсутні належні докази, які б вказували на виконання водієм доручення відповідача, як то подорожній лист, товарно-транспортна накладна, супровідні документи, замовлення тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріор Девелопмент» як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate №017123/4100/0000045 (далі - договір страхування).

Предметом відповідного договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter 313CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Як визначено умовами договору страхування, Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування.

За змістом п.1.2.1 договору, страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо транспортна пригода.

Згідно з ч. 1 ст.16 Закону України Про страхування, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст. 20 Закону України Про страхування, страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як передбачено ст. 25 Закону України Про страхування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З наявної в матеріалах справи копії Довідки національної поліції України № 3018256242801723 вбачається, що 13 вересня 2018 року о 01 год. 01 хв. на автодорозі Київ Харків Довжанський, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі трьох транспортних засобів: автомобіля сідельний тягач SCANIA R114 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом МАЗ 9758 державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля «FORD Scorpio» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 та застрахованого автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 313CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 .

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається з вироку Пирятинського районного суду Полтавської області по справі №544/28/19 №пров. 1-кп/544/40/2019 від 23 січня 2019, 13 вересня 2018 року o 01 год 20 хв ОСОБА_2 , керуючи технічно справним сідловим тягачем «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом МАЗ - 9758, державний номерний знак НОМЕР_5 , рухався на 138 км + 600 м автодороги Київ-Харків-Довжанський, в Пирятинському районі Полтавської області, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, не переконався в безпеці виконання маневру, змінив напрямок руху праворуч, виїхав за межі проїзної частини, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який в цей час діставав з багажного відділення автомобіля «Форд Скорпіо», державний номерний знак НОМЕР_4 , трос для проведення буксирування його автомобіля, та подальший наїзд на вказаний автомобіль, що стояв за межами проїзної частини. Також ОСОБА_2 допустив наїзд на автомобіль «Мерседес Спрінтер», державний номерний знак НОМЕР_6 , який стояв за межами проїзної частини, щоб здійснити буксирування автомобіля «Форд Скорпіо», державний номерний знак НОМЕР_7 , до найближчої АЗС, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно Вироку, ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Mercedes-Benz SPRINTER 313CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , було завдано механічних ушкоджень.

Крім того, вироком Пирятинського районного суду Полтавської області по справі №544/28/19 №пров. 1-кп/544/40/2019 від 23 січня 2019 року встановлено, що сідловий тягач «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1 належить фізичній особі ОСОБА_1 , напівпричеп МАЗ 9758, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить Споживчому товариству «Своє молоко», про що також позивач вказує у позовній заяві, обгрунтовуючи заявлені вимоги.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч. 6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

17 вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріор Девелопмент» звернувся до Страховика ПрАТ «СК «Уніка» з заявою №00272214 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz SPRINTER 313CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ПрАТ «СК "Уніка" замовлено огляд пошкодженого транспортного засобу та проведення оцінки визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку завданого власнику КТЗ у ФОП Морозова Сергія Миколайовича.

Відповідно до Звіту ФОП Морозова Сергія Миколайовича №9/4 про оцінку транспортного засобу від 28 вересня 2018 року, вартість відновлювального ремонту «Mercedes-Benz SPRINTER 313CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_8 без врахування значення коефіцієнта фізичного зносу складає 497 774,13грн. Сума ремонту з врахуванням значення ПДВ на запчастини, розрахунок вартості збитку без ПДВ складає: 23875 + 55544,41 + 418354,72 : 1,2 = 23875 + 55544,41 + 348628,93 = 428048,34 грн. Так як вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість КТЗ на момент пошкодження проводити відновлювальний ремонт економічно недоцільно.

На виконання умов договору, відповідно до страхового акта № 00272214 від 19 червня 2018 року позивачем як страховиком виплачено 124000,00 грн страхового відшкодування.

Обставини здійснення позивачем виплати страхового відшкодування підтверджуються наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 101691 від 05.08.2019.

Як зазначає позивач, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій сідлового тягача «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом МАЗ - 9758, державний номерний знак НОМЕР_2 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, відповідно до підпункту «г» пункту 41.1 статті 41 та пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків і дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить Моторне транспортне страхове бюро України (МТСБУ) у порядку, визначеному цим Законом.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до МТСБУ з Заявою на виплату страхового відшкодування.

МТСБУ у листі від 29.10.2019р. вих.№3.1-05/35425 повідомило ПрАТ «СК «Уніка» про факт надання ОСОБА_2 підтверджуючих документів, що на момент ДТП 13.09.2018 він працював водієм у ПП «Ютранс».

Як зазначено у вироку вироку Пирятинського районного суду Полтавської області по справі № 544/28/19 №пров. 1-кп/544/40/2019 від 23 січня 2019, на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працює водієм у ВАТ «Ютранс» (юридична адреса м. Добраничівка, Яготинського району, Київської області, код ЄДРПОУ 37341027).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ОСОБА_2 з досудовою вимогою № 25389 з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 205800,00 грн, у відповідь на яку листом ОСОБА_2 повідомив, що на час скоєння ДТП 13 вересня 2018 року, він працював водієм Приватного підприємства «Ютранс», у зв`язку з чим просив всі вимоги направляти до вказаного підприємства, додавши копію трудової книжки та накази про прийняття на роботу та звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, сума страхового відшкодування розрахована наступним чином: загальна вартість відновлювального ремонту автомобілю «Mercedes-Benz SPRINTER 313CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_8 склала = 428048,34 грн.; страхова сума за Договором = 357 000,00грн., франшиза за Договором п. 1.2.2.1 (357 000,00*10%) = 35 700,00 грн.; сума, реалізованих залишків (відповідно Зобов`язуючої пропозиції) = 115500,00грн.; решта, що підлягає відшкодуванню безпосередньо відповідачем 205 800,00 грн.

На думку позивача, до ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги до Приватного підприємства "Ютранс" на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» - в порядку суброгації.

Так, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Поряд з тим, приписами статей 1187, 1172 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України «Відшкодуванння шкоди» вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець, користувач.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а не безпосередньо винним водієм.

Враховуючи, що вироком Пирятинського районного суду Полтавської області у справі № 544/28/19 №пров. 1-кп/544/40/2019 від 23 січня 2019 року встановлено, що сідловий тягач «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить фізичній особі Хмельницькому Олегу Володимировичу, напівпричеп МАЗ 9758, державний номерний знак НОМЕР_2 Споживчому товариству «Своє молоко», враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що Приватне підприємство "Ютранс"на законних підставах володіє відповідним транспортним засобом (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо), суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними.

Судом також враховано, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконання водієм ОСОБА_2 доручення відповідача, як то подорожній лист, товарно-транспортна накладна, супровідні документи, замовлення тощо.

Приписами ч. 1 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені в суді позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 205800 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні даного позову судові витрати, понесені позивачем, у даній справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"до Приватного підприємства "Ютранс" про стягнення 205800 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова