Ухвала

від 19.05.2022 по справі 548/1505/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 травня 2022 року

м. Київ

справа № 548/1505/16-ц

провадження № 61-3916ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у цивільній справі за позовом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених (заощаджених) коштів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Хорольська міська рада Полтавської області, правонаступником якої є Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача безпідставно збережені (заощаджені) кошти у сумі 248 465, 38 грн.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області безпідставно збережені кошти у сумі 208 602,25 грн у вигляді орендної плати, що нарахована за володіння і користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,6427 га за кадастровим № 5324810100:50:007:0306 в період з 30 вересня 2013 року по 01 серпня 2016 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року залишено без змін.

29 квітня 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Безпосередньо в касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, посилаючись на те, що копію постанови апеляційного суду отримав 06 квітня 2022 року.

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить про наявність передбачених статтею 390 ЦПК України підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин.

Втім, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 548/1505/16-ц.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята

статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в розглядуваній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 250 = 620 250 грн, де 2 481 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року).

Заявник стверджував, що справа має для нього виняткове значення, оскільки стягнута сума є значною, оскільки він є пенсіонером.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження тим, що він є пенсіонером, ОСОБА_1 не зазначив, що одночасно із цим є співзасновником та керівником Фермерського господарства «Актив С.М.» (ідентифікаційний код юридичної особи 33514941).

Сама по собі незгода відповідача із встановленими судами обставинами та наданою оцінкою доказам не свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; відповідач реалізував своє право на апеляційний перегляд; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2022 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у цивільній справі № 548/1505/16-ц.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта