Ухвала

від 22.02.2022 по справі 334/9837/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 23.02.2022

Справа № 334/9837/21

Провадження № 2/334/1320/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

за участю секретаря Алєйнікової О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зернова 44» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку і прибудинкової території, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2021 року до суду надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зернова 44» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку і прибудинкової території, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.06.2019 року по 07.12.2020 року у розмірі 3122,08 грн., за період з 08.12.2020 року по 30.11.2021 року у розмірі 2325,26 грн., судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 07.02.2022 року.

31.01.2022 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача за довіреністю від 16.12.2020 року за реєстровим № 2579 ОСОБА_2 , відповідно до якої остання просила розгляд справи проводити за її відсутності, та надала відзив на позов, відповідно до якого просила відмовити у задоволені позовних вимог, виходячи з того, що відповідач добровільно, до отримання інформації про звернення до суду позивача з вказаною позовною заявою, була погашено заборгованість у повному обсязі, а отже, оскільки відсутній предмет спору, то позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

07.02.2022 року від представника ОСББ «Зернова44» Попової О.В. надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зазначає, що 18.01.2022 року відповідачем сплачена сума основного боргу у повному обсязі, у зв`язку із чим відсутній предмет спору. Просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2200,00 грн., враховуючи те, що відповідач добровільно сплатив борг перед позивачем вже після пред`явлення позову, а отже, це не звільняє останнього від відшкодування понесеним позивачем судових витрат, виходячи зі ст. 142 ЦПК України. Крім того, того ж дня до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за її відсутності з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

14.02.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на заяву позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої відповідач не визнає в повному обсязі вищезазначену заяву позивача, просить не враховувати її під час розгляду справи, оскільки зазначає, що про існування вказаної цивільної справи відповідачу стало відомо 21.01.2022 року, а добровільно сплачено борг у повному обсязі 18.01.2022 року, а отже, відсутні підстави щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на сплату судового збору та на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Судом встановлено, та сторонами по справі зазначено, про факт відсутності предмету спору, оскільки відповідач у повному обсязі сплатив заборгованість перед позивачем.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Враховуючи відсутність спору у справі, суд вважає за можливе у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, закрити провадження у даній справі.

Відповідно до ст.142 ч.3 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається з заяви представника позивача, просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у зв`язку з не підтриманням позовних вимог позивачем унаслідок задоволення їх відповідачами після пред`явлення позову.

Відповідно до статті 133 КПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У позовній заяві представник позивача, адвокат Попова О.В. просить стягнути з відповідача 2200 грн витрат за професійну правничу допомогу. На підтвердження факту наданих послуг правової допомоги до матеріалів справи долучено договір № 71 про надання правничої допомоги від 09.12.2021 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Афіна» в особі Попової О.В. та ОСББ «Зернова 44», разом з додатком № 1 до договору про вартість наданих послуг,рахунком № 71/01 про надання юридичних послуг від 09.12.2021 року та копією платіжного доручення № 351, відповідно до якого вбачається, що ОСББ «Зернова 44» оплатив за юридичні послуги згідно рахунку 71/01 суму в розмірі 2200,00 грн. Також до матеріалів справи долучено акт наданих послуг № 71/03 від 03.02.2022 року до Договору про надання правничої допомоги № 71 від 09.12.2021 року.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що факт отримання позивачем правових послуг, наданих адвокатом Поповою О.В. та їх оплата підтверджена відповідними доказами.

Відповідно до стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон про адвокатуру) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, положення спеціального Закону про адвокатуру передбачають, що розмір гонорару визначається у договорі про надання правової допомоги за взаємною згодою обох сторін, як клієнта так і адвоката. З однієї сторони норми вказаного Закону покликані гарантувати оплату праці адвоката за надані правові послуги, з іншого боку визначити вартість кваліфікованих правових послуг, які спроможний буде заплатити клієнт з урахуванням його фінансових можливостей та з огляду на кваліфікацію, досвід адвоката, обсяг наданих ним послуг.

Особа, бажаючи ефективно захисти своє право, яке порушено/порушується, звертається за допомогою до адвоката, та, укладаючи з ним договір про надання правової допомоги, погоджується оплатити вартість запропонованих ним правових послуг. Разом з тим, така особа має правомірні очікування повернути назад вказані кошти, стягнувши їх із відповідача, у випадку, якщо її право буде відновлено, чи судом буде визнана її правота.

Інститут відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, передбачений у ст. 137 ЦПК України, власне і покликаний гарантувати право людини на повернення здійснених нею витрат на правову допомогу у разі постановлення судом рішення на її користь.

З огляду на все викладене вище, з урахуванням особливостей вказаної справи, зокрема, того, що передумовою звернення позивача до суду було невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, а також того, що лише після вжиття позивачем правових способів захисту шляхом пред`явлення позову, у зв`язку з чим, позивачу необхідно було скористатися правовою допомогою кваліфікованого адвоката, - відповідачем було відновлено його право, суд вважає, що стягнення витрат за правову допомогу відповідатиме основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, верховенству права та відшкодуванню судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи те, що завданням цивільного судочинства, є насамперед справедливий, та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, суд вважає, що розмір відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 2200 грн не порушуватиме принципу співмірності позовних вимог, відповідатиме складності справи та виступатиме гарантією реалізації правомірних очікувань позивача як особи, чиї права було порушено, на повну або часткову компенсації сплачених ним коштів за правову допомогу щодо захисту його права, надану йому адвокатом.

Щодо стягнення судового збору, суд виходить з наступного.

Позивач наполягає на стягненні судового збору з відповідача, посилаючись на ч. 3 ст. 142 ЦПК України, оскільки він не підтримує своїх вимог у зв`язку з тим, що останні задоволені відповідачем, але вже після пред`явлення ним позову. А тому вважає, що у даному випадку слід застосовувати положення саме ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

У відповідності до ч. 9 ст. 141 ЦПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів розгляду справи. Представник позивача повідомив суд, що подача позивачем заяви зумовлена саме не підтриманням ним своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після відкриття провадження у справі, а тому, вважає, повинні наступати процесуальні наслідки, передбачені ч. 3 ст. 142 ЦПК України, згідно з якими, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи учасників справи, суд приходить до таких висновків.

Частиною другою статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас, відповідно до ч. 9 ст.141, ч.3 ст.142 ЦПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Судом встановлено, що при зверненні в суд з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270 гривень 00копійок.

З огляду на те, що є письмове волевиявлення позивача, при вирішенні питання про стягнення судового збору, застосуванню підлягають норми ч. 9 ст.141, ч.3 ст.142 ЦПК України, відтак, вимоги позивача є підставними, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2270 гривень 00 копійок судового збору.

Таким чином, враховуючи, що після відкриття провадження у справі та звернення з позовом було зумовлено діями відповідача суд вважає, що витрати понесені позивачем на правову допомогу та витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статтями 141, 142, 255 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зернова 44» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку і прибудинкової території.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирногобудинку «Зернова44»,код ЄДРПОУ40597450, судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2200 гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Суддя О.М. Гнатюк