Рішення

від 19.05.2022 по справі 120/1403/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2022 р. Справа № 120/1403/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-3" до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Загороднього В.С., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-3" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови № 293820 від 14.12.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.10.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-21 "Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський" (286 км+274 м) було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві оренди.

За результатами контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 305419 від 19.102021. Відповідно до цього акта виявлено порушення вимог п. 3.3 наказу Міністерства транспорту зв`язку України № 385 від 24.06.2010, а саме надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який обладнаний діючим тахографом без документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", кількості тахошайб, що передбачено ЄУТР, товарно-транспортна накладна на вантаж.

На підставі зазначеного акта відповідач виніс постанову № 293820 від 14.12.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його неправомірним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07.02.2022 позовну заяву ТОВ "БУДСЕРВІС-3" залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 161 КАС України. Так, судом встановлено до позовної заяви позивач не додав документ на підтвердження сплати судового збору, а також доказів надсилання відповідачу листом з описом вкладення копій поданих до суду документів. Для усунення виявлених недоліків позовної заяви позивачу надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

21.02.2022 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору та докази надсилання відповідачу листом з описом вкладення копій поданих до суду документів.

Ухвалою суду від 09.03.2022 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

14.03.2022 копію вказаної ухвали та копію позовної заяви з доданими до неї документами надіслано на офіційну електронну адресу відповідача: 20@dsbt.gov.ua.

За змістом ч. 1, 2 ст. 129 КАС України учаснику судового процесу текст повістки надсилається може надсилатися судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Таким чином, 14.03.2022 відповідач отримав копію ухвали від 09.03.2022 про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання про доставку електронного листа.

Втім, як у зазначений строк, так і станом на дату постановлення рішення до суду не надходив відзив на позовну заяву.

За наведених обставин та керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зазначені позивачем доводи на підтримку позовних вимог, беручи до уваги неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Як юридична особа ТОВ "БУДСЕРВІС-3" зареєстроване 22.03.2007 (ідентифікаційний код 34246118). Позивач здійснює господарську діяльність за такими видами КВЕД 42.22 "Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій" та 41.20 "Будівництво житлових і нежитлових споруд".

19.10.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-21 "Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський" (286 км+274 м) було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві оренди.

Під час перевірки документів виявлено факт надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який обладнаний діючим тахографом без документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт": кількості тахошайб, що передбачено ЄУТР, товарно-транспортна накладна на вантаж.

За результатами контролю складено акт № 305419 від 19.10.2021 проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

На підставі вказаного акта 14.12.2021 Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову № 293820, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17000,00 грн, який передбачено абзацом 15 частини першої статті 60 цього Закону.

21.12.2021 позивач звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті зі скаргою на постанову № 293820 від 14.12.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Листом від 31.12.2021 за № 88480.1/15-21 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила позивача про те, що постанова від 14.12.2021 залишена без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи неправомірною постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за № 293820 від 14.12.2021 про застосування до ТОВ "БУДСЕРВІС-3" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі Закон № 2344-ІІІ).

Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Крім того, суд зауважує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 за № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області. Водночас пунктом 3 вказаного розпорядження встановлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

Згідно із ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 34 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ перелік документів не є вичерпним, оскільки законодавством можуть бути передбачені інші документи, що є необхідними для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340).

Положення № 340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення № 340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).

За змістом пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, у даному випадку, законодавець в імперативному порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі Інструкція № 385).

Згідно з п. 1.3 Інструкції № 385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Приписами п. 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати про собі, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, як зазначалося раніше, наведений у статті 48 Законом № 2344-ІІІ перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими, визначеними законодавством документами, одним з яких є заповнені: 1) тахокарти (щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія) у кількості, що передбачена ЄУТР; 2) або картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

В Україні реєстраційні листи режимів праці та відпочинку водіїв втілені у формі тахокарт або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа (згідно з п. 3.3 Інструкції № 385).

Відтак Закон № 2344-ІІІ зобов`язує автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, особиста картка водія до цифрового тахографа та роздруківка даних роботи цифрового тахографа.

Крім того, суд зазначає, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, у тому числі, які здійснюють внутрішні перевезення вантажів колісними транспортними засобами повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій зазначеного транспортного засобу забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа та, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до п. 1 Порядку № 1567 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За змістом абзацу першого пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (абз. 1 п. 25 Порядку № 1567).

Згідно з абз. 2 п. 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу вказаних положень законів та підзаконних нормативно-правових актів України вбачається, що для водіїв вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тони обов`язковими є: документ, що підтверджує ведення обліку робочого часу водія протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

Відповідно до п. 7.1 Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку № 1567.

Судом встановлено, що 19.10.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-21 "Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський" (286 км+274 м) було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнаний тахографом.

Відтак, оскільки належний позивачу на праві оренди транспортний засіб обладнаний тахографом, застосування тахокарти (щоденного листа режиму праці і відпочинку водія) під час його використання є обов`язковим.

З акта № 305419 від 19.10.2019 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом видно, що допущене позивачем порушення полягало, зокрема, в наданні послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який обладнаний діючим та повіреним тахографом без кількості тахошайб, що передбачена ЄУТР.

Однак в акті не зазначено конкретну кількість тахошайб, яку необхідно було пред`явити працівникам Укртрансбезпеки під час перевірки та яку конкретну кількість тахошайб пред`явив водій транспортного засобу позивачу. Це при тому, що факт наявності тахошайб матеріалами перевірки не заперечується.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Суд зауважує, що зазначена норма не містить вказівку на конкретну кількість тахокарт (тахошайб), а по суті в цій частині є відсильною нормою, адже встановлює обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

Тому для з`ясування питання про необхідну кількість тахокарт, що їх має пред`являти до контролю водій, слід звернутись до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, підписаною 01.07.1970, до якої Україна приєдналась 07.09.2005 на підставі Закону України від 07.09.2005 № 2819-IV "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" (далі Закон № 2819-IV).

20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17.07.2019 у справі № 816/179/17 та від 10.05.2019 у справі № 816/124/17.

Як встановлено судом, 19.10.2021 водій ОСОБА_1 виконував перевезення вантажу для власних потреб підприємства транспортним засобом марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві оренди.

Таким чином, оскільки перевірку проведено 19.10.2021, то водію перевізника необхідно було надати для контролю тахокарти за 19.10.2021, а також попередні 28 календарних днів або бланк підтвердження діяльності за вказані дні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав тахокарти за період з 19.09.2021 по 25.10.2021. Проте в акті від 19.10.2021 за № 305419 не зазначено, яку саме кількість тахошайб надано водієм та за які конкретно дні, що унеможливує дійти висновку наявність у діяннях позивача складу правопорушення.

Крім того, в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 305419 від 19.10.2021 відповідач зазначив, що у позивача відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила № 363) товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Водночас за змістом абзацу другого статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Позивач зазначає, що 19.10.2021 здійснював перевезення вантажу, а саме бульдозера для власних потреб, на підтвердження чого надав свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 та дозвіл № НОМЕР_3 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача, що у цьому випадку перевезення автомобілем вантажу за наявності у водія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказує на відсутність порушення вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ.

Крім того, під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, які дають підстави вважати, що 19.10.2021 позивачем при перевезенні вантажу (бульдозеру) було допущено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відтак оспорювана постанова № 293820 від 14.12.2021 визнається судом протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Водночас встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскарженого рішення відповідача, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

При вирішенні справи суд враховує, що відповідачі, будучи суб`єктами владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подали та належними і допустимими доказами доводів позивача не спростували.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, в цьому випадку відсутність відзиву на позовну заяву та невиконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суд оцінює як визнання відповідачами заявленого позову.

Перевіривши основні доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та беручи до уваги неподання відповідачами відзиву на позовну заяву, суд приходить до переконання, що заявлений позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Предметом позову у цій справі є постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 293820 від 14.12.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Отже, за змістом вищенаведеної норми, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2481,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 293820 від 14 грудня 2021 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-3" судовий збір в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-3" (код ЄДРПОУ 34246118, місцезнаходження: вул. Мічуріна, 20, смт. Липовець, Вінницька область, 22500);

2) представник позивача: адвокат Загородній Віталій Сергійович ( РНОКПП НОМЕР_4 , адреса для листування: вул. Софії Русової, 5, а/с , м. Київ, 02144);

3) відповідач: Державна служба з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135) в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036).

Повне судове рішення складено 20.05.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович