Рішення

від 19.05.2022 по справі 300/1459/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2022 р. справа № 300/1459/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов`язання до здійснення перерахунку, нарахування і виплати недоплаченої частини разової допомоги в сумі 7 354,00 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації (надалі по тексту також відповідач, Управління) про визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов`язання до здійснення перерахунку, нарахування і виплати недоплаченої частини разової допомоги в сумі 7 354,00 гривень.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 01.04.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.18).

На виконання ухвали суду від 01.04.2022 Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації листом за №863/01-04 від 14.04.2022 повідомило суд, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Управлінні та у 2021 році йому не призначалась та не виплачувалась разова грошова допомога до 5 травня (а.с.21-25).

Також, Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації подало клопотання про заміну неналежного відповідача від 21.04.2022 за №906/01-04, проте не визначило який саме уповноважений орган призначив та виплатив одноразову грошову допомогу (ав.с.27-30).

ОСОБА_1 подав заяву про заміну первісного відповідача на належного Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради, долучивши до клопотання лист від 28.04.2022 за №352, який підтверджує, що саме Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради виплатило йому допомогу в розмірі 1 491,00 гривень за 2021 рік (а.с.31-35).

Ухвалою суду від 03.05.2022 заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 29.04.2022 про заміну неналежного відповідача у справі за №300/1459/22 задоволено (а.с.36). Замінено у розгляді адміністративної справи №300/1459/22 первинного відповідача Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації на належного відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради (надалі по тексту також Управління).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.09.1998 є учасником бойових дій та у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в 2021 році має право на отримання до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Проте, відповідачем виплачено позивачу таку допомогу в розмірі 1 491,00 гривень, мотивуючи свої дії виконанням постанови Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі по тексту також Постанова №325, постанова Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021), що, на переконання позивача, є протиправним.

Як стверджує ОСОБА_1 , з 27.02.2020, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішенням у справі №3-р/2020, набув право на соціальне забезпечення в порядку, передбаченим редакцією Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", яка визначала розмір щомісячної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій. Розмір такої допомоги становить 5 мінімальних пенсій за віком. Оскільки станом на 01.01.2021 розмір мінімальної пенсії встановлено в сумі 1 769,00 гривень, загальна сума щорічної разової допомоги, яка підлягала виплаті позивачу становить 8 845,00 гривень.

Таким чином, враховуючи протиправні дії Управління щодо виплати разової допомоги в 2021 році у меншому розмірі, ОСОБА_1 просить позов задовольнити в повному обсязі та зобов`язати здійснити перерахунок, нарахування і виплати недоплаченої частини разової допомоги в сумі 7 354,00 гривень.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №381 від 10.05.2022, який надійшов на адресу суду 12.05.2022 (а.с.46-52). Управління не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність виходячи з наступного. Зокрема, за аргументами представника відповідача повноваження, які здійснює Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради є делегованими державою, видатки на здійснення виплат, заявлених в позові проводяться тільки в межах бюджетних асигнувань, які затверджені на відповідні виплати. З урахуванням вказаного, відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за №325 виплачено вже визначений Урядом України розмір щорічної разової допомоги для позивача як учаснику бойових дій в сумі 1 491,00 гривень.

Поряд із вказаним, Управління просить суд в порядку статей 122, 123 КАС України застосувати строки позовної давності у даній справі.

Відповідач, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши доводи адміністративного позову і відзиву на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що засвідчується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.09.1998 (а.с.9).

У відповідності до виписки по картковому рахунку позивачу 23.04.2021 виплачено щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в сумі 1 491,00 гривень (а.с.11).

Як встановлено судом, листом за №352 від 28.04.2022 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради роз`яснило позивачу про Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затверджених на 2021 рік Постановою №325, а також про виплату спірної допомоги в розмірі 1 491,00 гривень, що відповідає пункту 5 коментованого Порядку (а.с.34).

Позивач, вважаючи протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради щодо нарахування і виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому (1 491,00 гривень), ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (8 845,00 гривень), звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни в силу вимог статтею 46 Конституції України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-XII (надалі по тексту також Закон №3551-XII).

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені статтею 12 вказаного Закону.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV (надалі по тексту також Закон №367-XIV) статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною 4, згідно з якою: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

Статтею 17 цього Закону визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Після доповнення Законом України №52-IV від 04.07.2002 статтю 12 Закону №3551-XII частиною третьою, вказана вище частина 4 отримала цифрове значення частини 5 із тим же правовим змістом.

В подальшому, пунктом 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 за №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Законом України від 28.12.2014 за №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26 яким, серед іншого, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яке передбачає, серед іншого, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Незважаючи на вказане рішення Конституційного Суду України на реалізацію приписів, визнаної неконституційними норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 за №325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою, серед іншого, передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах:

особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривень; II групи - 3906 гривень; ІII групи - 3391 гривня;

учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня;

особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 4421 гривня;

членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 966 гривень;

учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 612 гривень.

Повертаючись до змісту рішення від 27.02.2020 за №3-р/2020, слід відмітити, що Конституційний Суд України, проаналізувавши положення Конституції України та законодавства України, яке регулює спірні відносини, дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-XII, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

У рішенні також зазначено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України, встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, підриває довіру до держави.

Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзаци 2, 3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 за №12-р/2018).

Водночас, Конституційний Суд України у рішенні від 18.12.2018 за №12-р/2018 уже наголошував, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абзац 9 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 за №12-р/2018).

В силу вимог частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 27.02.2020 ні положення пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ні приписи статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції підпункту 2 пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" не можуть запроваджувати правила призначення та виплати допомоги до 5 травня, зокрема, для учасників бойових дій.

Починаючи з 27 лютого 2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції статті 12 Закону №367-ХІV, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і позбавляти позивача вищевказаного права. Відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, за правилами частини 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом з тим, статтею 7 Закону України від 14.11.2019 за №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2021 у розмірі 1 769,00 грн.

Враховуючи внесені рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 зміни у законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що позивачу, як учаснику бойових дій, в 2021 році мала бути виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8 845,00 гривень (1 769,00 х 5).

Попри вказане, як слідує із матеріалів справи, листа відповіді Управління від 28.04.2022 за №352 (а.с.34) позивачу виплачено кошти в сумі 1 491,00 гривень, що суперечить положенню статті 12 Закону №3551-XII в редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV і рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020.

Відтак, сума недоотриманих позивачу коштів складає 7 354,00 гривень.

Так, відповідно до положень статті 17-1 Закону Закон №3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно пункту 2-3 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за №325 "Деякі питання виплати грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (надалі по тексту також регіональні органи соціального захисту населення); 2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (надалі по тексту також місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (надалі по тексту також центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Згідно з вимогами Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №423 від 17.06.2015, одним з основних завдань Мінсоцполітики є організація виплати до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Тобто Міністерство соціальної політики України перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, котрі і здійснюють безпосередню виплату одноразової допомоги до 5 травня. Відповідачем не спростовується факт виплати позивачу одноразової допомоги до 5 травня, розмір якої і є предметом спору у цій справі.

Отже, саме Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради є відповідальним органом, який зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Коментована норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої витребовується майно.

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення Європейського суду з прав людини у справі (надалі по тексту також ЄСПЛ, Суд) "Стретч проти Сполученого Королівства", заява №44277/98 (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплати є втручанням у право на мирне володіння майном (пункт 34 рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України", заяви №68385/10 та №71378/10).

"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення ЄСПЛ у справі "Копецький проти Словаччини", заява №44912/98, пункт 52).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Формер Кінг з Греції та інші проти Греції", заява №25701/94, пункт 79 та пункт 82).

У спірному випадку суд вважає наявним у позивача "законних сподівань" на отримання у власності належного майна (коштів) в розумінні статті 1 Протоколу 1 Конвенції, оскільки статус "учасника бойових дій" передбачає право на нарахування та виплату щорічної разової допомоги у розмірі, визначеному положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що становить 5 мінімальних пенсій за віком. Натомість, відповідач, відмовляючи у здійсненні доплати сум грошової допомоги, фактично звужує право позивача на отримання гарантованої виплати.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, в Рішенні від 09.07.07 за №6-рп/2007 КСУ вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Важливим є і те, що у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) Суд, встановлюючи наявність порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

ЄСПЛ у справі "Бакалов проти України" (рішення від 30.11.2004, заява №14201/20) та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (рішення від 18.10.2005, заява №70297/01) зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному Законом №3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 і від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Отже, відповідач безпідставно допустив бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі, визначеному статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 (тобто п`яти мінімальних пенсій за віком).

Підсумовуючи, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у повному обсязі, що становить п`ять мінімальних пенсій за віком.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав даної категорії осіб визнав належним та ефективним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу №440/2722/20 (рішення від 29.09.2020 провадження №Пз/9901/14/20, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 провадження №11-349заі20). Зокрема, Верховний Суд:

- визнав протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язав Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 Верховний Суд визначив ознаки типових справ за вказаною зразковою справою:

"Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

(а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

(б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);

(в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.".

Суд констатує, що дана адміністративна справа (№300/1459/22), хоч і стосується правовідносин за 2021 рік, втім відповідає ознакам типової справи по відношенні до зразкової справи №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20).

За приписами частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Щодо посилань Управління у відзиві з приводу пропущення ОСОБА_1 шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд виходить із наступного.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Водночас, згідно із приписами частини 4 статті 171 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Враховуючи наведені правові положення суд формує висновок, за змістом якого на отримання разової грошової допомоги до 5 травня мають право визначені статтею 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи до 30 вересня, однак лише відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги та саме до вказаної дати особа має звернутися до компетентного суб`єкта владних повноважень щодо виплати йому разової грошової допомоги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

В контексті зазначеного, суддя зважає на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 по справі №607/7919/17 та від 14.08.2018 по справі №472/2190/17, від 14.05.2019 у справі №815/3087/18, від 03.10.2019 по справі №577/3931/16-а та ухвалі Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №320/13264/20 згідно із якою, Суд відхилив посилання позивача про дотримання ним строку звернення до суду із аналогічним позовом, мотивоване обізнаністю заявника про порушення свого права на належний розмір щорічної допомоги до 5 травня за поточний рік після надходження листа Управління соціальної політики міської ради від 28 квітня наступного календарного року, виходячи з того, що отримавши у квітні минулого року разову грошову допомогу до 5 травня, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, Верховний Суд вийшов із того, що 30 вересня поточного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня року, в якому мало місце виплата спірної допомоги.

Дана позиція суду, в частині відліку строку з якого особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав в спірних правовідносинах, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постановах від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 та від 22.07.2021 у справі №420/718/21.

З огляду на висновки Верховного Суду, слід виходити із того, що 30 вересня поточного року це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована, а тому, 26.03.2022 (згідно штампу поштового зв`язку, який надісланий позивачем до суду) звернувшись із позовом про перерахунок грошової допомоги за 2021 рік та виплати недоплаченої частини ОСОБА_1 не порушив 6-місячний строк звернення до суду із цим позовом, перебіг якого розпочався із 30 вересня 2021 року.

З приводу змісту сформованого ОСОБА_1 прохальної частини другої позовної вимоги в частині визначення конкретного розміру допомоги до 5 травня за 2021 рік в сумі 7 354,00 гривень, то суд зазначає, що така вимога (визначення конкретної суми недоплати у резолютивній частині рішення суду) не відповідає способу захисту порушеного права в даних спірних правовідносинах, оскільки наслідком задоволення вимоги про зобов`язання Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік є отримання останнім такої допомоги як різниці між сумою допомоги, яка фактично виплачена, та розміром допомоги, яку слід обчислити Управлінню з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеного в рішенні від 27.02.2020 за №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18).

З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.09.1998 ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, а отже, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору (а.с.9).

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Сторонами справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 20567482) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 20567482) перерахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеного в рішенні від 27.02.2020 за №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18), та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 20567482), вул. Січових Стрільців, 22, м. Болехів, Калуський район, Івано-Франківської області, 77202.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.