Рішення

від 19.05.2022 по справі 620/1249/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/1249/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) 21.01.2022 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №500 від 18.11.2021 ''Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та безоплатну передачу у власність земельних ділянок'' щодо позивача, земельна ділянка, площею 1,7002 га, кадастровий номер 7421182000:05:000:0130;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7421182000:05:000:0130, загальною площею 1,7002 га, що знаходиться на території Журавського старостинського округу Варвинської селищної ради та передати її у власність позивачу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач подав до відповідача заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з необхідним пакетом документом, однак рада ухиляється від виконання імперативного обов`язку, визначеного статтею 118 Земельного кодексу України, щодо прийняття відповідного вмотивованого рішення.

Ухвалою судді від26.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу термін для надання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити та зазначив, що причинами прийняття спірного рішення стали: реєстрація бажаної земельної ділянки державним кадастровим реєстратором Варвинського районного відділу земельних ресурсів, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №455; матеріали щодо того, що межі земельної ділянки погоджені із суміжним землевласником (Варвинською селищною радою) відсутні; в пояснювальній записці відсутній опис та обґрунтування прийнятого розробником документації рішення щодо проектування даної земельної ділянки; в межах спірної земельної ділянки рішенням ради від 20.05.2021 №231 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій громадянці і нею також вже розробляється землевпорядна документація; розробник документації не перед початком розробки мав право і повинен був одержати від органів місцевого самоврядування інформацію про місце розташування та характеристику об`єктів, на підставі яких формуються відомості, що вносяться до Державного земельного кадастру, але цим правом не скористався.

За наведених обставин, відповідач вважає надану позивачу відмову обґрунтованою, при цьому зазначене у спірному рішенні загальне формулювання причин відмови не суперечить вимогам Земельного кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Варвинської селищної ради від 14.07.2021 №304 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Журавського старостинського округу (а.с. 18-22).

Розроблений проект поданий позивачем на затвердження відповідачу (а.с. 23-29).

Рішенням від 18.11.2021 за №500 відповідач відмовив позивачу у затвердженні поданого проекту землеустрою та в безоплатній передачі спірної земельної ділянки у зв`язку із невідповідністю проекту положенням вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с. 14-17).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 Земельного кодексу України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За правилами частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, положеннями Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті відповідним органом, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки. Такими підставами є.

У спірному випадку відповідачем в оскаржуваному рішенні не було вказано законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки, зазначив про його невідповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Разом з тим, у рішенні відсутня інформація щодо того, які саме вимоги законодавства не дотримані під час виготовлення проекту. Доказів в обґрунтування підстав, зазначених у спірному рішенні, відповідачем не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. У розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 8 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України належна поза розумним сумнівом вмотивованість офіційного письмового документу владного суб`єкта є гарантією особи на доступ до суду. Незабезпечення владним суб`єктом цієї вимоги призводить до однозначної та очевидної протиправності управлінського діяння у зв`язку з дефектом у юридичній визначеності. Такий правовий висновок сформовано ВС КАС у постанові від 25.03.2021 по справі №520/4577/19, у постанові від 09.12.2020 по справі №824/1276/18-а.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині, що стосується позивача, є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити поданий позивачем проект землеустрою, суд зазначає таке.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.

Таким чином, вищевказана позовна вимога розцінюється Чернігівським окружним адміністративним судом як втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У свою чергу, частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити зазначену вимогу шляхом зобов`язання відповідача на найближчій сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Також, ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області №500 від 18.11.2021 «Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та безоплатну передачу у власність земельних ділянок» в частині відмови ОСОБА_1 в затвердженні поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,7002 га, кадастровий номер 7421182000:05:000:0130.

Зобов`язати Варвинську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області на найближчій сесії розглянути питання про затвердження наданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з кадастровим номером 7421182000:05:000:0130, площею 1,7002 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Журавського старостинського округу, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 496 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372, вул. Шевченка, 38, смт. Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600).

Суддя С.В. Бородавкіна