Постанова

від 18.05.2022 по справі 320/10913/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10913/20 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лентер" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лентер" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2020 №UA100300/2020/000126/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Апелянт вказує про те, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не було враховано та спростовано доводи та висновки, які виявив контролюючий орган та зазначив їх у відзиві.

Також, апелянт, посилаючись на обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, стверджує про те, що жодних порушень у застосуванні ст.64 МК України, як і обсягу пояснень, які мають бути надані відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, останнім не допущено.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.06.2018 між Proff plastik sanayi ve ticaret Ltd. Sti, компанією, зареєстрованою в Туреччині, (далі продавець), та ТОВ "Лентер" був укладений зовнішньоекономічний контракт №115-А (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується на умовах FOB та у відповідності з контрактом поставити якісний товар, вироблений продавцем, в порт Стамблула на палубу судна, зазначеного покупцем, у кількості, асортименті та ціні вказаних у рахунках-фактурах для кожної постави, а покупець зобов`язується оплатити товар на умовах контракту.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 контракту загальна сума контракту складає суму всіх виставлених інвойсів за кожну поставку товару за весь період дії контракту. Валютою контракту є долар США. Асортимент, технічна характеристика, вартість окремих товарів змінються лише за погодженням сторін.

Відвантаження товару здійснюється силами, засобами та за рахунок продавця. Продавець здійснює оформлення необхідних документів, а також оплату мита, податку на експорт за свій рахунок. Доставка товару здійснюється морським судном по морю і автомобільним транспортом по суші. Місце доставки склад покупця: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, буд. 49 (п. 5.1, 5.2 контракту).

Згідно з п. 6.2 контракту датою поставки товару на судно вважається дата виписки коносамента на поставлену партію товару.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 контракту передоплата за товар здійснюється в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця вказаний в контракті. Покупець оплачує товар в наступному порядку: - передоплата 30% від вартості партії товару повинна бути проведена банківським переказом перед відвантаженням партії товару на підставі проформи інвойсу, в якій вказується дата готовності вантажу; - оплата 70% від вартості партії товару повинна бути проведена банківським переказом після поставки партії товару протягом 30 днів після дати інвойсу.

16.12.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду №5 до контракту, в якій сторони дійшли згоди щодо зміни реквізитів покупця.

27.12.2019 продавець та позивач уклали додаткову угоду №6 до контракту, якою, зокрема виклали пункт 12.5 контракту в новій редакції, - контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

24.07.2020 продавець на виконання вимог контракту виставив позивачу проформу інвойс №01LNTR2020 на загальну суму 13176,68 доларів США.

На виконання вимог контракту ТОВ "Лентер", 03.08.2020, сплатило компанії Proff plastik sanayi ve ticaret Ltd. Sti 30% передоплату за товар у загальній сумі 3953,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №17.

22.08.2020 продавець виставив позивачу комерційний інвойс №IHR2020000000104 на суму 13045,28 доларів США.

З метою митного оформлення товару, позивачем до відповідача було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/417530, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 13045,28 доларів США.

Митна вартість товару визначена позивачем основним методом.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано наступні документи: сертифікат якості від 22.08.2020 №б/н;

- пакувальний лист від 22.08.2020 №б/н;

- рахунок-проформа від 24.07.2020 №01LNTR2020№

- рахунок-фактура (інвойс) від 22.08.2020 №IHR2020000000104;

- коносамент від 22.08.2020 №GCL/MAR/ODS/200757;

- автотранспортна накладна від 01.09.2020 №45087;

- сертифікат про походження товару форми A від 25.08.2020 №D0151767;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.09.2020 №UA500040/2020/2881;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.08.2020 №17;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.08.2020 №2009;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.08.2020 №27/08-3;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.07.2020 №б/н;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.12.2019 №5;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №6;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення від 19.06.2018 №115-А;

- договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2012 №1036;

- договір (контракт) про перевезення від 13.02.2017 №13022017;

- інші некласифіковані документи від 22.08.2020 №e-FATURA;

- інші некласифіковані документи від 20.08.2020 №Заявка ЛТ185.

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу позивача було надіслано електронне повідомлення, в якому вказано про необхідність надання додаткових документів по митній вартості вантажу, а саме:

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалося страхування,

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на вказану вимогу відповідача позивачем було надано заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № ЛТ185 від 20.08.2020 а також лист ТОВ "Супрамарін" №030920-6 від 03.09.2020, рахунок від перевізника, довідку перевізника про вартість транспортних витрат по даній поставці, акт виконаних робіт від перевізника, калькуляції виробника, каталог виробника, бухгалтерські документи, ВН попередніх відвантажень покупцям, висновок ТПП про правильне визначення митної вартості товару В-1646 від 03.09.2020 та надав відповідні пояснення по кожному пункту сумнівів контролюючого органу щодо визначення ціни товару.

09.09.2020 Київською митниці Держмитслужби було прийнято рішення №UA100300/2020/000126/2 про коригування митної вартості товарів.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00214 від 09.09.2020.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA100300/2020/41819 від 09.09.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за первинною митною декларацією.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З наведених норм вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття стало те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, митний орган вказує про те, що наданий рахунок на оплату від 27.09.2020 №2009 містить посилання на договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 13.02.2017 №13022017, в зв`язку з чим не можливо ідентифікувати документ з даною поставкою, оскільки він не містить необхідної інформації та посилань на конкретні реквізити перевезення (маршрут, номер контейнера, вагу товару).

Відповідно до п.4.1.7 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 13.02.2017 №13022017 зазначається оплата, заявку декларантом не надано.

Експертне заключення від 03.09.2020 №В - 1646 виконано тільки на підставі наданих документів і містить посилання тільки на один сайт, що свідчить про неповний аналіз ринку подібних та аналогічних товарів.

Також, у своєму рішенні митний орган вказує на відсутність достатнього документального підтвердження однієї із складових митної вартості - транспортні витрати.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при поданні митної декларації від 02.09.2020 декларантом було надано до декларації в електронній формі копію підписаної «Заявки на транспортно-експедиторське обслуговування № ЛТ185 від 20.08.20 з ТОВ «Супрамарін» відповідно до договору на транспортно-екпедиторське обслуговування №13022017 від 13.07.2017 року».

Як вбачається зі змісту вищевказаної заявки остання містить інформацію щодо вартості вантажу, найменування товару, маршрут перевезення (порт погрузки, порт вигрузки, місце доставки товару), запланована дата доставки товару, тип транспортного засобу, дані відправника та отримувача тощо.

Крім того, інформація щодо перевезення підтверджується листом ТОВ «Супрамарін» №030920-6 від 03.09.2020.

Щодо оплати послуг перевезення, колегія суддів звертає увагу відповідача на п.4.1.3 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №13022017 від 13.07.2017, відповідно до якого послуги перевезення підлягають оплаті після надання послуг протягом 3-х банківських днів з дати поставки вантажу на склад ТОВ «Лентер».

Таким чином, пояснення позивача, що на момент подачі декларації послуги ще не були оплачені відповідають умовам договору та не заперечують йому. Більше того, позивачем було надано рахунок на оплату від перевізника із відповідним посиланням на вищевказаний договір, найменування послуги та суму оплати, довідку перевізника про вартість транспортних витрат по даній поставці, акт надання послуг перевізника.

Крім того, колегія суддів зауважує, що після сплати відповідних послуг позивачем було надано відповідачу копію платіжного доручення №236 від 14.02.2020 на суму 12323,70 грн., призначення платежу: за транспортні послуги по договору №13022017 від 13.02.2017, згідно рахунку №2009 від 27.08.2020.

Верховний Суд у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18 прийшов до висновку, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Щодо посилання апелянта у спірному рішенні на експертне заключення від 03.09.2020 №В-1646, яке виконано тільки на підставі наданих документів і містить посилання на один сайт, що свідчить про неповний аналіз ринку подібних та аналогічних товарів, колегія суддів зауважує, що вищевказаним заключенням підтверджено заявлену позивачем ціну у митній декларації. Крім того, відповідач серед переліку додаткових документів сам вказував на необхідність подання позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. При цьому, позивачем було надано ще один експертний висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 19.10.2020 №113/207-1, яким підтверджено що ціни товарів побутово-господарського призначення в асортименті згідно з інвойсом відповідають цінам компанії-виробника. Вказані висновки відповідачем не спростовані та не заперечуються.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вказані документи є додатковими, і подаються лише у випадку неможливості встановити митну вартість за основним методом.

При цьому, відповідачем не доведено а судом не встановлено обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості товару за основним методом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, враховуючи неможливість застосування попередніх методів (обґрунтування незастосування попередніх методів направлено у консультації) митна вартість визначена відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу.

За основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями: від 31.08.2020 № UA500500/2020/504070, від 08.09.2020 №UA5000020/2020/225618, від 28.08.2020 №. UA100480/2020/809442.

Разом з тим, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18, від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

Однак, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

В порушення наведених норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення складових митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

В свою чергу, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару було надано:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу від 19.06.2018 №115-А,

- додаткові угоди від 16.12.2019 №5 та від 27.12.2019 №6 до контракту,

- пакувальний лист від 22.08.2020 №б/н,

- рахунок-проформа від 24.07.2020 №01LNTR2020,

- рахунок-фактура (інвойс) від 22.08.2020 №IHR2020000000104,

- коносамент від 22.08.2020 №GCL/MAR/ODS/200757,

- сертифікат якості від 22.08.2020 №б/н,

- автотранспортна накладна від 01.09.2020 №45087,

- сертифікат про походження товару форми A від 25.08.2020 №D0151767,

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів,

- транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.09.2020 №UA500040/2020/2881,

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.08.2020 №17,

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.08.2020 №2009,

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.08.2020 №27/08-3,

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.07.2020 №б/н,

- договір (контракт) про перевезення від 13.02.2017 №13022017 та інші некласифіковані документи від 22.08.2020 №e-FATURA, від 20.08.2020 №

- заявка ЛТ185.

На переконання суду апеляційної інстанції, зазначені документи відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України та у встановленому порядку підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхиляє посилання апелянта стосовно того, що надані в порядку ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та водночас не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості №UA100300/2020/000126/2 від 09.09.2020 року та правомірно його скасував.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко