Ухвала

від 19.05.2022 по справі 640/12279/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12279/21

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

20 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Продуктова лавка" до Головного управління Державної податкової служби України в місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Продуктова лавка" звернулося у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (далі - відповідач, апелянт), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду, 22 лютого 2022 року відповідач подав апеляційну скаргу.

Проте скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - подана з пропущенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини 2 наведеної правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення складено 07 вересня 2021 року. Отже, останній день подання апеляційної скарги припадає на 07 жовтня 2021 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду лише 22 лютого 2022 року.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає про неможливість вчасної сплати судового збора, а також про те, що чинним процесуальним законом не заборонено вдруге подавати апеляційну скаргу після повернення вперше поданої.

Утім, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що вперше подані відповідачем скарги були залишені без руху ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року через несплату судового збора, копії яких отримано податковим органом 25 листопада 2021 року. Указаними судовими рішеннями було надано десятиденний строк для усунення цього недоліку. У зв`язку з неподанням документа про сплату судового збора суд апеляційної інстанції ухвалою від 13 січня 2022 року повернув апеляційні скарги, відмовивши у задоволенні клопотань про звільнення від сплати (відстрочення сплати) судового збора та про продовження строку для усунення недоліків. Тобто, апелянт мав достатній строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданих апеляційних скарг.

При цьому суд уважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збора є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19.

Окрім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу подано відповідачем 22 лютого 2022 року, тобто більш ніж через чотири місяці з моменту отримання копії оскаржуваного рішення 27 вересня 2021 року та більш ніж тридцять днів з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги.

Водночас судовий збір сплачений апелянтом ще 30 грудня 2021 року.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку скаржник не зазначає.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропущення процесуального строку.

Керуючись статтями 133, 169, 248, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження - неповажними.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко