Постанова

від 11.05.2022 по справі 380/10930/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10930/21 пров. № А/857/1923/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року (суддя Кравців О.Р., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/10930/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бойки Паллетс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бойки Паллетс" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №6880/13010702 від 05.04.2021.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року позов задоволено повністю.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 року по справі №380/10930/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов помилкового висновку щодо задоволення адміністративного позову, оскільки Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бойки Паллетс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Перевіркою встановлено порушення п. 200.4 ст. 200, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за квітень 2021 року на суму 156285,00 гривень. В охоплених перевіркою звітних періодах ТОВ «Бойки Паллетс» оформляло взаємовідносини із ризиковим контрагентом, відображення якого у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, а саме з ТОВ «Ніка Торг» (ЄДРПОУ 39956125). 01.08.2019 між ТОВ «Бойки Паллетс» та ТОВ «Ніка Торг» укладено договір купівлі-продажу №2019/08-001, а саме здійснення господарської операції з придбання заготовки палетної. Апелянт звертає увагу на те, що перевіркою встановлено факт нереальності здійснення господарської операції з отримання заготовки палетної від ТОВ «Ніка Торг», її спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів, які містять юридичну дефектність (підписані не встановленими особами), чим порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України. З урахуванням викладених обставин у матеріалах справи та обгрунтованих фактів в апеляційній скарзі, апелянт вважає, що встановлені за результатами перевірки обставини свідчать про не здійснення операцій з придбання заготовки палетної у ТОВ «Ніка Торг», які не дають право позивачу на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від ТОВ «Ніка Торг». З врахуванням зазначеного, відповідач вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи і прийняв рішення без урахування фактичних обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області до суду апеляційної інстанції.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» є суб`єктом господарювання, основний вид діяльності підприємства згідно з КВЕД: 16.24 Виробництво дерев`яної тари.

Під час здійснення господарської діяльності 01.08.2019 ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» (покупець) уклало договір купівлі-продажу №2019/08-001 з ТзОВ «Ніка Торг» (продавець), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений п.1.2. договору (палетна заготовка, брус дерев`яний), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах, по ціні і в асортименті, встановлених в даному договорі, в специфікаціях оформлені додатком до нього або видаткових (відвантажувальних, товарно-транспортних) накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

В межах виконання вказаного договору, ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» придбавало у ТзОВ «Ніка Торг» товар.

ГУ ДПС у Львівській області у період з 03.03.2021 по 10.03.2021 провело документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Львівській області склало акт від 17.03.2021 №5364/13-01-07-02/41943445.

На підставі висновків викладених в акті 05.04.2021 ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення№6880/13010702, яким ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу звітного періоду за грудень 2020 року на суму 38340,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» подало скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України №12791/6/99-00-06-01-05-06 від 08.06.2021 скаргу ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» залишено без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін.

ТзОВ «БОЙКИ ПАЛЛЕТС» не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №6880/13010702 від 05.04.2021 звернулося до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зробив висновок, що в акті перевірки відсутні посилання та підтвердження щодо наявності судових рішень, або вироків суду, які б свідчили про нереальний або удаваний характер укладених договорів та неможливість проведення господарських операцій, тому операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Щодо визнання контрагента позивача ризикованим, суд першої інстанції зазначив, що на момент здійснення господарських операцій у ТзОВ «НІКА ТОРГ» було чинним свідоцтво платника ПДВ, що підтверджується самим податковим органом в акті перевірки, а також ризиковим ТзОВ «Ніка Торг» визнане рішенням контролюючого органу №582 від 19.02.2021, тоді як господарські операції проведені між позивачем і його контрагентом протягом серпня-листопада 2020 року.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюєПодатковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010(далі -ПК України). Зокрема,ПК Українивизначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п.1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом44.1ст. 44 ПК Українипередбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.200.1 ст. 200 ПК Українисума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно з п.201.8 ст. 201 ПК Україниправо на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченомуст. 183 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44ПК України).

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до ч. 2ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З матеріалів справи встановлено, що підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення стало зокрема те, що документи по взаємовідносинах з ТОВ «Ніка Торг» мають статус формально складених.

Суд першої інстанції зазначив, що формальні недоліки у первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами.

Щодо зазначених відповідачем у своїй апеляційній скарзі мотивів по відношенню наданих позивачем видаткових накладних, а саме не розшифровані підписи особи, що отримала сировину, не зазначення номера та дати довіреностей; відсутність та не розшифрованість підписів водія та вантажоодержувача у поданих ТТН, що не дає можливості підтвердити факт транспортування, суд апеляційної інстанції зазначає, що варто надавати перевагу реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. Реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

До аналогічнихвисновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2021 у справі №0670/2176/11.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження проведення господарських операцій позивач окрім ТТН та видаткових накладних надав платіжні доручення №63 від 27.08.2020, №1267 від 09.09.2020, №1324 від 16.09.2020, №1356 від 21.09.2020, №1357 від 22.09.2020, №1446 від 02.10.2020, №1406 від 29.09.2020, №1469 від 07.10.2020, №1529 від 15.10.2020, №1565 від 21.10.2020, №1622 від 28.10.2020, №1659 від 04.11.2020, №1707 від 11.11.2020, №1763 від 18.11.2020, №1791 від 24.11.2020, №1791 від 24.11.2020, №1895 від 02.12.2020, які підтверджують рух коштів і щодо яких у відповідача зауважень не висловлено /арк. спр. 121-136/.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг). призначених для використання у його господарській діяльності. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові № 808/3412/16 від 29.03.2019.

Суд апеляційної інстанції врахувавши обставини справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в акті перевірки відсутні посилання та підтвердження щодо наявності судових рішень, або вироків суду, які б свідчили про нереальний або удаваний характер укладених договорів та неможливість проведення господарських операцій, а також операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі № 380/10930/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 20.05.2022