Рішення

від 19.05.2022 по справі 904/824/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2022м. ДніпроСправа № 904/824/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарта" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 2015154 від 03.04.2015 у загальному розмірі 1 134 442 грн. 09 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарта" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди земельної ділянки № 2015154 від 03.04.2015 у загальному розмірі 1 134 442 грн. 09 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 984 777 грн. 23 коп. - основний борг;

- 149 664 грн. 86 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки № 2015154 від 03.04.2015 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.07.2019 по 16.02.2020, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 984 777 грн. 23 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 13 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.08.2019 по 30.11.2021 в сумі 149 664 грн. 86 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 016 грн. 65 коп.

Ухвалою суду від 28.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача до матеріалів справи було долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50039, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича, будинок 7 (а.с.62-69).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 28.03.2022 отримав 25.04.2022, що вбачається з поштового повідомлення № 4930019788310, отже завчасно (а.с.80).

Так, ухвалою суду від 28.03.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 15.04.2022, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 02.05.2022 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 20.05.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди земельної ділянки, строк дії договору, умови передачі землі та повернення її з оренди, факт передачі землі в оренду, час користування нею орендарем, настання строку сплати орендної плати та інших платежів та їх розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність підстав для стягнення пені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 03.04.2015 між Криворізькою міською радою Дніпропетровської області (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарта" (далі - орендар, відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки № 2015154 (далі - договір, а.с.16-19), відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 25.02.2015 № 3457 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення виробництва залізобетонних конструкцій, яка знаходиться на вулиці Леоніда Бородича, 7 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу. В оренду передається земельна ділянка площею 8,6806 га (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору кадастровий номер земельної ділянки -1211000000:03:160:0114.

У пункті 6 договору сторони дійшли згоди, що договір укладено на 5 років до 16.02.2020. Після закінчення строку договору орендар, у разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має переважене право на укладання договору на новий строк. Орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки за два місяці (але не пізніше ніж за місяць) до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди; поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення.

Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 43413347 від 07.09.2015, за ТОВ "Спарта" 03.09.2015 на підставі договору оренди земельної ділянки № 2015154 від 03.04.2015 було зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1211000000:03:160:0114, площею 8,6806 га зі строком дії до 16.02.2020 (номер запису про інше речове право 11070221). Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 25).

Відповідно до пункту 17 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі, який набуває чинності виключно з дати державної реєстрації права оренди, яке поширюється на зазначену земельну ділянку.

У відповідності до вказаних умов, орендодавцем земельна ділянка загальною площею 8,6806 га з кадастровим номером 1211000000:03:160:0114 була передана орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.21).

Доказів повернення вказаної земельної ділянки з оренди матеріали справи не містять.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду також не надано.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору оренди земельної ділянки № 2015154 від 03.04.2015, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до пункту 7 договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" з урахуванням рішення міської ради від 25.06.2014 №2778 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" та затвердження додатка до нього в новій редакції.

Пунктом 10 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою; строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з умовами пункту 11 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У пункті 12 договору сторони передбачили, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до договору, зокрема у разі затвердження базової вартості 1 кв.м. земель міста та зміни даної базової вартості, зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

За умовами пункту 14 договору орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1211000000:03:160:0114, площею 8,6806 га 127 351346 грн. 48 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом Відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 591629 від 04.06.2021 (№ 97-4-0.22-1077/165-21 від 04.06.2021) (а.с. 26).

Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу затверджено рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728.

Так, Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", яке набрало чинності 01.01.2016, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн. (пункт 1.1.). Пунктом 3 рішення рекомендовано управлінню Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області забезпечити видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (а.с.40).

Також, в силу статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (стаття 10, підпукт 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Так, 27.06.2018 Криворізькою міською радою прийнято рішення № 2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році", яке набрало чинності 01.01.2019, пунктом 1.1. встановлено на території міста Кривого Рогу у 2019 році ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю (додаток 1). Відповідно до Додатку 1 до вказаного рішення визначено річний розмір орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (додаток 1 до рішення), та яке набрало чинності 01.01.2019 (а.с.41-46). Так, за кодом 11.02 (землі промисловості) Додатку 1 до вказаного рішення ставка орендної плати за землю на території м. Кривого Рогу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості у 2019 році становить 0,9% від нормативної грошової оцінки земель міста (а.с. 45).

В подальшому - 26.06.2019 Криворізькою міською радою прийнято рішення № 3897 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м.Кривого Рогу у 2020 році" (далі рішення № 3897), у Додатку 2 до якого визначені ставки орендної плати за землю (а.с. 48-52). За кодом 11.02 (землі промисловості) Додатку 2 до вказаного рішення ставка орендної плати за землю на території м. Кривого Рогу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості у 2020 році становить 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста (а.с. 50 на звороті).

Відповідно до повідомлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (лист № 22-28-0.222-171/2-21 від 06.01.2021) про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2020 рік значення коефіцієнта нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020 рік становить 1,0 (а.с. 28).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.11-13), який складено з урахуванням наведених вище рішень міськради та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідачу з 01.07.2019 до 16.02.2020 нарахована орендна плата у загальному розмірі 984 777 грн.23 коп. (573 081 грн. 06 коп. за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 та 411 696 грн. 17 коп. за період з 01.01.2020 по 16.02.2020).

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, наданою на запит Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради (лист № 29186/5/04-36-04-09-09 від 14.09.2021) щодо задекларованих та сплачених сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю відповідач задекларував за період з липня 2019 року по лютий 2020 року орендну плату за землю в сумі 984 783 грн. 93 коп., але жодного платежу а вказаний період не здійснив (а.с.27).

Вказане і стало причиною звернення із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

За частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону).

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").

Положеннями статті 24 Закону встановлено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За умовами пункту 33 договору, відповідач, крім іншого, зобов`язався систематично сплачувати орендну плату в повному обсязі в установленому договором строк.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної сплати відповідачем орендної плати за період з 01.07.2019 по 16.02.2020 в сумі 984 777 грн. 23 коп відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 984 777 грн. 23 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 984 777 грн. 23 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 13 укладеного договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня, яка нараховується на суму боргу по орендній платі за земельну ділянку (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу по орендній платі або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 13 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.08.2019 по 30.11.2021 в сумі 149 664 грн. 86 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.

За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Отже, з вищенаведених приписів вбачається право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище судом, зміст пункту 13 укладеного договору оренди земельної ділянки містить певний термін, шляхом вказівки на подію: включаючи день такого погашення.

Відтак слід визнати, що у даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань з оплати орендної плати, що виникли із договору оренди земельної ділянки № 2015154 від 03.04.2015, положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, які обмежують період нарахування пені строком у шість місяців.

Наведене узгоджується з правовою позицією у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 04.10.2019 у справі № 912/1433/16, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19.

Так в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 проаналізовано чи змінює вжите в умові договору формулювання у вигляді "нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання" строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, та визнано, що така умова договору не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Між тим у даному спорі умови договору оренди земельної ділянки № 2015154 від 03.04.2015 містять інше формулювання, а саме, що пеня справляється, тобто нараховується, "за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення".

Такі умови договору про відповідальність орендаря за невнесення орендної плати є ближчими за змістом до правовідносин, щодо яких наведено висновки Верховного Суду зокрема у постановах від 04.10.2019 по справі № 912/1433/16, від 21.07.2017 по справі №910/2031/16, та полягають в тому, що визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2020 по справі №916/1777/19 також зазначено, що, встановивши в частині 6 статті 232 Господарського кодексу України розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 по справі № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 по справі № 916/804/17.

Враховуючи вказане, суд відзначає, що умови договору оренди, а саме пункту 13, за яким сторони передбачили нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання "за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення", відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України і не суперечить їм, а тому позивач правомірно здійснив нарахування пені в загальний період з 31.08.2019 по 30.11.2021 в сумі 149 664 грн. 86 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.11-13), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 149 664 грн. 86 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарта" про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 2015154 від 03.04.2015 у загальному розмірі 1 134 442 грн. 09 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарта" (50039, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича, будинок 7; ідентифікаційний код 25533393) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 984 777 грн. 23 коп. - орендної плати за період з 01.07.2019 по 16.02.2020, 149 664 грн. 86 коп. - пені та 17 016 грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 20.05.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко