Рішення

від 10.05.2022 по справі 305/1521/19

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1521/19

Провадження по справі 2/305/36/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2022. Рахівсський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу Маріна Алла Степанівна, Центр надання адміністративних послуг Великобичківської селищної ради, Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсною та скасування виписки із погосподарської книги, скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Сойма Іван Юрійович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету про скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частину спадкового майна, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом в 1/2 частині та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за свого життя, ОСОБА_3 , як спадкодавець, склала на ім`я ОСОБА_1 заповіт, який було посвідчено 01.11.2007 приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріна А.С. за №4578, згідно якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний їй на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою та надвірними спорудами заповіла ОСОБА_1 . Того ж дня, тобто 01.11.2007, спадкодавець ОСОБА_4 склав на ім`я ОСОБА_1 заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. за №4579, згідно якого на випадок його смерті зробив таке розпорядження: усе майно, що буде належати на день його смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалось, в тому числі, житло за адресою: АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою загальною площею 0,22 га та земельну ділянку площею 0,60 га заповів ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 померла, про що виконкомом Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області було вчинено відповідний запис акта про смерть за №43 від 04.07.2011. Після смерті заповідачки ОСОБА_3 , у відповідності до ч.ч.1-2 ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на все спадкове майно, належне їй на праві приватної власності, в тому числі на те, на яке вона має відповідне право. Таким майном являється, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_1 . Являючись спадкоємцем за заповітом від 01.11.2007, ОСОБА_1 , у відповідності до положень ч.1 ст.1269 ЦК України, подав нотаріусу за місцем розташування спадкового майна (Рахівської ДНК), заяву про прийняття спадщини за заповітом та проконсультувався щодо порядку отримання ним свідоцтва про право на спадщину за заповітом по закінченню строку, визначеного ст.1270 цього ж Кодексу. ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповідач ОСОБА_4 помер, про що виконкомом Верхньоводянської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області було вчинено відповідний запис акта про смерть № 61 від 10.10.2018. Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 , подав до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини за заповітом та дізнався, що за свого життя ОСОБА_4 вчинив заповіт на ім`я ОСОБА_2 , згідно якого заповів йому все майно, що належало йому за життя на праві власності, позбавивши, таким чином, ОСОБА_1 права на 1/2 частину майна. 15 травня 2019 року через свого представника, ОСОБА_1 звернувся із (відповідною заявою для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 частку спадкового майна, належного йому за заповітом, укладеним 01.11.2007 заповідачкою ОСОБА_3 на його ім`я. Однак, 20.05.2019 отримав рішення про відмову у державній реєстрації права власності та довідався, що 07.03.2019 Державним реєстратором Рахівської РДА Закарпатської області, ОСОБА_5 зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_1 за власником ОСОБА_4 в розмірі 1\1 частки. Підставою виникнення права власності стала виписка із погосподарської книги Верхньоводянської сільської ради, яку видав секретар виконкому Верхньоводянської сільської ради та технічний паспорт серія та номер 10/02 18 від 22.02.2018. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 ввів в оману Державного реєстратора Рахівської РДА, ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С., зареєструвавши спірний спадковий будинок за померлим ОСОБА_4 в 1\1 частині та 23.05.2019 отримав на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину за заповітом за №796. Відповідно до довідки Рахівської державної нотаріальної контори №150/02-14 від 13.05.2019 спадкоємцем на майно гр. ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянин ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_2 . До складу спадщини входять сві права та обов`язки, що належали спадкодавцеві, ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті. Заповіт складений 01.11.2007 від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , який посвідчений та зареєстрований в реєстрі з №4578 приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Закарпатської області, на даний час є чинним, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру № 27882686 від 25.08.2011. Спадщина, в порядку вимог статті 1268 ЦК України, позивачем ОСОБА_1 прийнята. Звернення до суду із вимогою про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна зумовлене порушенням права ОСОБА_1 на оформлення власності в порядку спадкування за заповітом, зокрема у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом в його користь. Згідно зведеного акту оцінки будівель та споруд, зокрема будинку АДРЕСА_1 , спадковий будинок, на сьогоднішній час технічно придатний для його використання за цільовим призначенням. Згідно запису в погосподарській книзі Верхньоводянської сільської ради за ОСОБА_4 , 1931 року народження та його дружиною ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно запису в погосподарській книзі Верхньоводянської сільської ради, числився в рівних частинах житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельна ділянка, загальною площею 0,82 га, з них - 0,22 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в селі Верхнє Водяне Рахівського району (довідка № 393 від 23.08.2011). На підставі наведеного, просив винести рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скасувати рішення Державного реєстратора Рахівської РДА Закарпатської області Делятинчука Андрія Івановича від 07.03.2019 про реєстрацію житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 в 1/1 частці за ОСОБА_4 . Визнати недійсним в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом №796, видане 23.05.2019 приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріна А.С. Визнати за громадянином ОСОБА_1 , право власності 1/2 частину на житловий будинок АДРЕСА_1 разом з надвірними будівлями та господарським спорудами та пропорційно земельними ділянками, цільовим призначенням яких являється обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_6 від 23.08.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.09.2019. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у справі: приватного нотаріуса Рахівського нотаріального округу Маріна Аллу Степанівну та Державного реєстратора Рахівської районної державної адміністрації, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 23.08.2019, витребувано від приватного нотаріуса Рахівського нотаріального округу Маріна Алли Степанівни, спадкову справу, заведену після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

24.09.2019 приватним нотаріусом Рахівського нотаріального округу Маріна А.С. виконано ухвалу суду від 23.08.2019 про витребування доказів та подано через канцелярію суду відзив на позов.

У відзиві приватний нотаріус Маріна А.С. вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позивач не надав належних і достатніх доказів, та не вказав жодної обставини, які б свідчили про порушення нотаріусом встановленого законодавством порядку оформлення свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом №796 від 23.05.2019. Позивач не надав належних і достатніх доказів прийняття ним спадщини після померлої ОСОБА_3 , при тому, що згідно довідки виконкому Верхньоводянської сільської ради №862 від 03.12.2018 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 (спадкодавця) у спірному будинку по АДРЕСА_1 , був зареєстрований і проживав один спадкодавець, а позивач у будинку не був зареєстрований та/або не проживав на момент смерті спадкодавця. Заявляючи про недійсність свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач не надає доказів, які свідчать про недійсність заповіту, на підставі якого видане оспорюване свідоцтво про право власності. На підставі наведеного, просила у задоволенні позову відмовити.

23.10.2019 позивачем ОСОБА_1 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , який складений на ім`я ОСОБА_2 , стосовно спадкового майна, а саме будинку та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати недійсним свідоцтво на право на спадщину за запорвітом видане на ім`я ОСОБА_2 та видане приватним нотаріусом Рахівського нотаріального округу Закарпатської області, Маріна А.С. Визнати недійсною та скасувати виписки із погосподарської книги Верхньоводянської сільської ради, якавидана її виконавчим комітетом стосовно права власноссті в частині 1/1 за ОСОБА_4 . Скасувати рішення Державного реєстратора Рахівської РДА Закарпатської області Делятинчука Андрія Івановича від 07.03.2018 про реєстрацію житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 в 1/1 частці за ОСОБА_4 . Визнати за громадянином ОСОБА_1 , право власності 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з присадибними ділянками та надвірними спорудами.

Ухвалою суду від 28.10.2019, задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано:

- від Рахівської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи за № 51614833, спадкодавець - ОСОБА_3 для долучення до матеріалів судової справи; належним чином засвідчену копію спадкової справи за якою спадкодавцем є ОСОБА_4 стосовно спадкового майна, а саме будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а спадкоємцем є ОСОБА_2 .

- від приватного нотаріуса Рахівського нотаріального округу Маріна Алли Степанівни належним чином завірену копію спадкової справи за якою спадкодавцем є ОСОБА_4 стосовно спадкового майна, а саме будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а спадкоємцем є ОСОБА_2 , для долучення до матеріалів судової справи та оригінал для огляду у судовому засіданні; належним чином завірену копію заповіту ОСОБА_4 , який складений на ім`я ОСОБА_2 для долучення до матеріалів справи та оргінал для огляду у судовому засіданні.

- від державного реєстратора Рахівської РДА Закарпатської області Делятинчука Андрія Івановича належним чином засвідчену копію реєстраційної справи про реєстрацію житлового будинку з надвірними господарськими спорудами по АДРЕСА_1 в частині 1/1 за ОСОБА_4 для залучення до матеріалів судової справи та оригінал для огляду у судовому засіданні.

- від Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області виписку із погосподарської книги Верхньоводянської сільської ради, яка видана її виконавчим комітетом стосовно права власності в частині 1/1 за ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 28.10.2019, задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт, шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти особисто та/чи через третіх осіб будь-які дії, а саме укладати договори міни, купівлі-продажу, дарування та вчиняти будь-які інші правочини щодо спадкового майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 з присадибними ділянка та надвірними спорудами.

08.11.2019, приватним нотаріусом Рахівського нотаріального округу Маріна А.С. виконано ухвалу суду від 28.10.2019 про витребування доказів.

25.11.2019 секретар виконкому Верхньоводянської сільської ради, надіслав до суду витребувані судом документи.

27.11.2019, завідувачем сектору з питань державної реєстрації А. Делятинчуком виконано ухвалу суду від 28.10.2019 про витребування доказів.

05.12.2019, відповідачем ОСОБА_2 подано через канцелярію суду відзив на позов.

У відзиві відповідач ОСОБА_2 зазначив, що згідно "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій" (Наказ МЮУ № 20/5 від 03.03.2004), чинної на момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 , при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається доказів, що підтверджують його право на майно, що заповідається. Тому при посвідченні 07.11.2007 заповіту ОСОБА_3 , на ім`я ОСОБА_8 щодо 1/2 будинку АДРЕСА_1 . Водяне нотаріус правомірно не вимагав від заповідачки доказів наявності у неї права власності на це майно. Позивачем не надано доказів, що будинок та земельна ділянка перебували у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Заповіт ОСОБА_4 , щодо будинку та земельної ділянки, складений ним на користь ОСОБА_2 від 31.07.2013, скасовує раніше складений ОСОБА_4 07.11.2007 заповіт на користь позивача щодо 1/2 цього ж будинку та земельної ділянки. На момент посвідчення заповіту - 31.07.2013, ОСОБА_4 являвся власником майна, що заповідалося відповідачу, що підтверджується матеріалами спадкової справи, а отже посвідчення цього заповіту відповідає Порядку та ст.1254 ЦК і підстави для визнання його недійсним - відсутні. Оскільки посвідчення заповіту ОСОБА_4 на користь відповідача від 31.07.2013 відповідає вимогами закону і підстави для визнання недійсним заповіту відсутні, а вимога про визнання недійсним свідоцтва є похідною від визнання недійсним заповіту, на підставі якого видане свідоцтво, тому підстави для визнання свідоцтва - відсутні. Вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності позивач обґрунтовує тим, що на момент оформлення свідоцтва він являвся власником 1/2 частини будинку та земельної ділянки за заповітом ОСОБА_4 та 1/2 частини будинку та земельної ділянки за заповітом дружини заповідача ОСОБА_3 . Проте, заповіт ОСОБА_4 щодо 1/2 частини будинку та земельної ділянки на користь відповідача від 31.07.2013 скасовує заповіт ОСОБА_4 щодо 1/2 цього ж будинку та земельної ділянки, раніше складений ним нотаріально посвідчений 07.11.2007 на користь позивача. З врахуванням зазначеного, та того, що позивачем не надано доказів на підтвердження доводів про набуття ним права власності на 1/2 частину майна за заповітом ОСОБА_3 , вимога провизнання свідоцтва про право власності за заповітом ОСОБА_4 недійсним - безпідставна. Позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину будинку з присадибними ділянками позивач обґрунтовує, що він є власником цього майна як спадкоємець 1/2 частини будинку за заповітом ОСОБА_3 , що є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим, позивачем не надано доказів виділення (визначення) частки померлого з подружжя у спільній власності, такої вимоги позивач не заявляє, а суд не має права виходити з межі позовних вимог, тому про визнання права власності на 1/2 частину будинку з присадибними ділянками не може бути задоволена. Крім того, позивач просить визнати право власності на 1/2 частину будинку з присадибними ділянками, однак не конкретизує яких саме ділянок, що дозволяло б їх ідентифікувати (площа тощо). Відсутність конкретизації вимоги про право на майно без конкретизації на яке саме майно робить неможливим її задоволення. Виписка з погосподарської книги не є актом, в розумінні ст.21 ЦК України, який може бути визнаний недійсним в судовому порядку. На виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на хоме майно та їх обтяжень» права власності ОСОБА_4 на спірне майно, яке підлягає державній реєстрації, було зареєстроване в установленому законом порядку. Позивачем не наведено обгрунтування та докази наявності підстав для визнання недійсним рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 . Крім того вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. На підставі наведеного просив у задоволенні позову відмовити.

06.12.2019, приватним нотаріусом Рахівського нотаріального округу Маріна А.С. подано письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позову з тих же підстав, що зазначені відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позов.

На підставі розпорядження Рахівського районного суду Закарпатської області №58 від 09 листопада 2020 року призначено повторний авторозподіл справи за №305/1521/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Рахівського районного суду, Закарпатської області Марусяк М.О. для прийняття до провадження

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 11.11.2020, справу прийнято до свого провадження. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09 годину 30 хвилин 02.02.2021.

Ухвалою суду від 15.04.2021, залучено до участі в розгляді справи, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Рахівську державну нотаріальну контору Закарпатської області.

Ухвалою суду від 28.05.2021, задоволено клопотання представника позивача, адвоката Сойма І.Ю. про залучення правонаступників сторін у справі. Залучено до участі в справі Великобичківську селищну раду Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету, місцезнаходження: смт Великий Бичків, вул. Грушевського, №108, Рахівського району, Закарпатської області, як правонаступника відповідача Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, в особі виконавчого комітету; Центр надання адміністративних послуг Великобичківської селищної ради, місцезнаходження: смт Великий Бичків, вул. Грушевського, №108, Рахівського району, Закарпатської області, як правонаступника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Державного реєстратора Рахівської РДА.

Ухвалою суду від 25.10.2021 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті. Викликано в судове засідання свідка ОСОБА_9 .

Позивач, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник позивача, адвокат Сойма І.Ю. 11.05.2022 подав через канцелярію суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги, викладені в пунктах 3,5, 6 прохальної частини позовної заяви. Від решти заявлених позовних вимог відмовляється.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився. Представник відповідача, адвокат Телегазій В.І. 11.05.2022 подав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Представники відповідача, Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Центру надання адміністративних послуг Великобичківської селищної ради у судове засідання не з`явилися. 05.07.2021 їх представник, ОСОБА_10 надіслала електронною поштою клопотання, в якому просила справу розглянути без їх участі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу Маріна Алла Степанівна у судове засідання не з`явилася. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Рахівської державної нотаріальної контори, у судове засідання не з`явився. Завідувач Рахівської ДНК, ОСОБА_11 19.10.2021 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги залишає на розгляд суду.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали у зареєстрованому шлюбі, який між ними було укладено 02 лютого 1962 року у Верхньоводянській сільській раді Рахівського району Закарпатської області за актовим записом №5, що стверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00021073794 від 26.09.2018.

З технічного паспорта виготовленого на замовлення ОСОБА_4 , вбачається, що 1970 році побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 .

Згідно ст.112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на день виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Тлумачення статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідачем ОСОБА_2 , як спадкоємцем ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді не спростовано презумпцію правового режиму спільного сумісного майна подружжя, яким являється житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Більше того, з виписки з погосподарської книги №18 Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області за №832 від 28.11.2018 вбачається, що житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,82 га (з них - 0,22 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та 0,60 га - для ведення особистого селянського господарства перебували у користуванні громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, оскільки до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Країні (УРСР) із 1979 року, в яких при визначення року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку, тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Оскільки спірний будинок побудований ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі, відповідачем цей факт не спростовано, суд дійшов висновку, що житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

З приводу об`єкту нерухомого майна, земельних ділянок, які розташовані на території Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, загальною площею 0,82 га (з них - 0,22 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та 0,60 га - для ведення особистого селянського господарства, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з положеннями частини першої статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2019 року по справі №199/2099/17 провадження № 61-35533св18.

Крім того, необхідно звернути увагу на період, коли було здійснено приватазицію спірної земельної ділянки одним із подружжя.

Громадянин ОСОБА_4 , у порядку приватизації отримав державні акти на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК №019398 - 29.01.2002 та серії ІV-ЗК №001990 - 03.09.2002.

Станом на момент приватизації гр. ОСОБА_4 земельних ділянок, такі, згідно норм Сімейного кодексу України, не вважались особистою приватною власністю одного з подружжя.

З огляду на це, безпідставними є доводи відповідача, що земельні ділянки були особистою власністю ОСОБА_4 .

У зв`язку з наведеним, безпідставним є посилання відповідача ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 , немала жодних прав на відповідне нерухоме майно.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла громадянка ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.07.2011.

Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою та надвірними спорудами.

Спадщина за померлою ОСОБА_3 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Книги шостої "Спадкове право" ЦК України (в редакції 2004 року).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

01 листопада 2007 року,ОСОБА_3 , склала заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповіла належний їй на праві приватної власності житловий будинок за АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою та надвірними спорудами позивачу по справі - ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу, Маріна А.С. та зареєстрований в реєстрі за №4578. Вказаний заповіт є чинним та ніким не скасований.

Стаття 1268 ЦК України проголошує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, у відповідності до ч.1 ст.1269 ЦК України, прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_3 , оскільки 25.08.2011, подав у строк, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, до Рахівської ДНК заяву про прийняття спадщини, що стверджується заявою про прийняття спадщини зареєстровану в реєстрі за №1-976 та інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №66884345 від 19.10.2021.

Звернення позивача до суду з вимогою визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням його права на отримання власності в порядку спадкування за заповітом згідно відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у його користь, в зв`язку з реєстацією Державним реєстратором Рахівської РДА, ОСОБА_5 права власності в цілій частині на житловий будинок за АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що 07.03.2018 гр. ОСОБА_4 , звернувся до державного реєстратора Рахівської РДА, Делятинчука А.І. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням державного реєстратора Рахівської РДА, ОСОБА_5 від 14.03.2018 про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40097938, зареєстровано за ОСОБА_4 в цілій частині житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Оскільки рішення державного реєстратора Рахівської РДА, Делятинчука А.І. від 14.03.2018 про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 4009793 порушує законне право позивача, ОСОБА_1 на отримання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті громадянки ОСОБА_3 , таке підлягає скасуванню.

Також судом встановлено, що 01 листопада 2007 року,ОСОБА_4 , склав заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповів належний йому на праві приватної власності житловий будинок за АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою та надвірними спорудами позивачу по справі - ОСОБА_1 .

Поряд з цим, 31 липня 2013 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповів належний йому на праві приватної власності житловий будинок за АДРЕСА_1 , а також те, на що він за законом буде мати право - відповідачу по справі ОСОБА_2 . Вказаний заповіт є чинним та ніким не скасований.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст.1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

У зв`язку з наведеним, заповіт ОСОБА_4 складений 01.11.2007 на користь позивача ОСОБА_1 є скасованим.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.10.2018.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, у відповідності до ч.1 ст.1269 ЦК України, прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_4 , оскільки 04.12.2018, подав у строк, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, до приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу, Маріна А.С. заяву про прийняття спадщини, що стверджується заявою про прийняття спадщини зареєстровану в реєстрі за №255.

23 травня 2019 року, приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу, Маріна А.С. видала відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_2 , являється спадкоємцем майна ОСОБА_4 , а саме житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно подожень ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи той факт, що нині померлий ОСОБА_4 мав право власності лише на 1/2 частинужитлового будинку за АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою та надвірними спорудами, а іншу 1/2 частину набув незаконним шляхом, суд вважає, що спадкоємець померлого ОСОБА_2 має право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , лише на 1/2 частину вказаного майна.

У зв`язку з наведеним,свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 23.05.2019 ОСОБА_2 приватний нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу, ОСОБА_12 підлягає визнанню недійсним в 1/2 частині.

У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи, що позивач по справі є спадкоємцем за заповітом, він прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про визнання за ним права власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 , разом із пропорційними частками надвірних споруд, господарських будівель, прибудов та пропорційною часткою присадибних земельних ділянок, на якій дане нерухоме майно розташоване, підлягає задоволенню.

Твердження відповідача ОСОБА_2 , про наявність підстав для відмови позивачу у задоволенні позову, у зв`язку з пропущенням строку позовної давності є безпідставними, зважаючи на наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності, відповідно до яких заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що оспорюване рішення державного реєстратора, винесено 14.03.2018.

Позивач звернувся в суд з позовною заявою 12.08.2019, що стверджується вхідним штампом Рахівського районного суду Закарпатської області.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності.

28.10.2019, Рахівським районним судом Закарпатської області постановлено ухвалу про забезпечення позову.

У частині 7 ст.158 ЦПК України зазначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Питання про відшкодування судових витрат, позивачем та його представником у судовому засіданні не ставилося.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним в 1/2 частині свідоцтво на право на спадщину за заповітом видане на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Рахівського нотаріального округу Закарпатської області, Маріна А.С.

Скасувати рішення Державного реєстратора Рахівської РДА Закарпатської області Делятинчука Андрія Івановича, індексний номер 40097938 від 14.03.2018 про реєстрацію житлового будинку з надвірними господарськими спорудами по АДРЕСА_1 в 1/2 частині за ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та присадибними ділянками по АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_3 ;

- Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету, місцезнаходження: смт Великий Бичків, вул. Грушевського, №108, Рахівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ:04351446

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- Приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу Маріна Алла Степанівна, місцезнаходження: смт Великий Бичків, вул. Борканюка, №62.

- Центр надання адміністративних послуг Великобичківської селищної ради, місцезнаходження: смт Великий Бичків, вул. Грушевського, №108, Рахівського району, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 23 травня 2022 року.

Головуюча: М.О. Марусяк