Рішення

від 19.05.2022 по справі 201/11633/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/11633/21

провадження 2/201/983/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих сум, коштів та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради 15 листопада 2021 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і судових витрат, позовні вимоги не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 09 листопада 2016 року, відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 положення їй була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (житлова субсидія) на опалювальний період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням на продовження строку виплати допомоги переміщеним особам на проживання відповідачці було продовжено строк виплати допомоги з листопада 2016 року по квітень 2017 року.

Але позивачем в ході вибіркової перевірки було виявлено, що відповідачка перебуває в шлюбі, ці дані вона не повідомила при наданні документів про призначення субсидії та потім не уточнила свої дані під час отримання субсидії, про що відповідач повинен був повідомити управління, але не зробив цього. Внаслідок чого відповідачці ОСОБА_1 були надміру виплачені бюджетні кошти в сумі 24 151 грн. протягом періоду з жовтня 2018 року по січень 2020 року.

Термін повернення вказаних надміру виплачених бюджетних коштів встановлено і відповідачем не виконано: вказані кошти не повернуто. На теперішній час вказана сума надміру нарахованих бюджетних коштів не повернута.

Отже, вказані гроші відповідачем отримані і використані в інтересах сім`ї, кошти отримані безпідставно, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Позивач просив стягнути з відповідача вказану безпідставно отриману суму грошей, судовими витратами, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином. Проти позовних вимог заперечувала, оскільки вказані позивачем дані і документи були надані управлінню відразу з написанням заяви про субсидію в листопаді 2016 року, про що надав докази, ніякої інформації не приховувала і додатково не повинна була надавати, отже закон не порушувала, тому не погодився з викладеними в позові обставинами, просила в позові відмовити, не заперечував проти розгляду справи за наявними матеріалами по закону і проти розгляду справи за її відсутності.

З`ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що відповідно до згідно до заяви ОСОБА_1 від 09 листопада 2016 на підставі «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради (з 01 серпня 2016 року змінено назву на управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради) була призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 13 Положення № 848 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами. У декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, доданої до заяви від 09 листопада 2016 року, було зазначено три особи, які зареєстровані у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Інформація про реєстрацію зазначених осіб була у подальшому підтверджена довідками про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25 вересня 2017 року № 11239, від 10 липня 2019 року № 1291. Рішенням Управління від 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 була призначена житлова субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період з листопада 2016 року по квітень 2017 року включно щомісячно.

Пунктом 14 Положення № 848 (у редакції від 01 травня 2017 року) визначено, що після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді. Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та письмово інформують про прийняте рішення громадян.

На підставі вищезазначеного, рішеннями управління ОСОБА_1 житлова субсидія була автоматично перерахована без її звернення на новий строк (на опалювальні та неопалювальні періоди), а саме з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, з травня 2019 року по квітень 2020 року, включно щомісяця.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1022» від 27 квітня 2018 року № 329 було встановлено, що з 1 травня 2018 року призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є особи, члени сім`ї які не зареєстровані за адресою домогосподарства.

У ході вибіркової перевірки особових справ отримувачів житлових субсидій стало відомо, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, проте довести цей факт Управління не може, оскільки отримало від Соборного районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмову в наданні інформації про перебування у шлюбі ОСОБА_1 (лист від 25 березня 2021 року № 556/20.19-30).

Пунктом 13 Положення № 848 (у редакції на дату призначення) визначено, що громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.

Враховуючи зазначене, рішенням Управління від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 було припинено надання житлової субсидії з 01 лютого 2020 року. Таким чином, на думку позивача, не подання до Управління нової заяви про призначення житлової субсидії та декларації з 01 травня 2018 року, призвело до надмірної виплати ОСОБА_1 житлової субсидії за період з жовтня 2018 року по січень 2020 року включно у сумі 24 151 грн. (двадцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 00 коп.), яка підлягає поверненню на рахунок Управління.

Листом від 24 лютого 2021 року № 8/4-225 відповідачу було направлено повідомлення про надміру нараховані бюджетні кошти та пропозицію повернути їх в добровільному порядку. Проте, до цього часу сума в розмірі 24 151 грн. на розрахунковий рахунок Управління не надійшла. ОСОБА_1 , як стверджує сторона позивача, не повідомила Управління про те що вона заміжня, отже, свідомо не надала правдиві відомості та не повідомила про обставини, які впливають на призначення субсидії. Отже, на думку позивача, вказані гроші відповідачем отримані і використані в інтересах сім`ї, кошти отримані безпідставно і не повернуті, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно рішень Дніпровської міської ради від 23 січня 2019 року № 40/40 «Про внесення змін до рішень міської ради стосовно структури міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів» та Соборної районної у місті Дніпрі ради від 15 лютого 2019 року № 206 «Про припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради», управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради припинило свою діяльність як юридична особа шляхом приєднання до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788347).

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення(п. 5 статті 104 ЦК України).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис від 09 квітня 2020 року № 12241120014021920 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради.

Згідно п. 1.8 рішення Дніпровської міської ради від 22 вересня 2021 року № 108/10 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27 січня 2021 року № 89/2 «Про Положення про Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради», Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради є правонаступником прав та обов`язків управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради, код ЄДРПОУ 03192454.

Механізм призначення та виплати житлової субсидії регламентує «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», затвердженого Постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року № 848.

В судовому засіданні з`ясовано, що дійсно відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09 листопада 2016 на підставі «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради (з 01 серпня 2016 року змінено назву на управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради) була призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 13 Положення № 848 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами.

У декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, доданої до заяви від 09 листопада 2016 року, було зазначено три особи, які зареєстровані у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Інформація про реєстрацію зазначених осіб була у подальшому підтверджена довідками про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25 вересня 2017 року № 11239, від 10 липня 2019 року № 1291.

Рішенням Управління від 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 була призначена житлова субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період з листопада 2016 року по квітень 2017 року включно щомісячно.

Пунктом 14 Положення № 848 (у редакції від 01 травня 2017 року) визначено, що після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді. Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та письмово інформують про прийняте рішення громадян.

На підставі вищезазначеного, рішеннями управління ОСОБА_1 житлова субсидія була автоматично перерахована без її звернення на новий строк (на опалювальні та неопалювальні періоди), а саме з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, з травня 2019 року по квітень 2020 року, включно щомісяця.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1022» від 27 квітня 2018 року № 329 було встановлено, що з 1 травня 2018 року призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є особи, члени сім`ї які не зареєстровані за адресою домогосподарства.

Лише у ході вибіркової перевірки особових справ отримувачів житлових субсидій позивачу начебто стало відомо, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, проте довести цей факт Управління не може, оскільки отримало від Соборного районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмову в наданні інформації про перебування у шлюбі ОСОБА_1 (лист від 25 березня 2021 року № 556/20.19-30).

Пунктом 13 Положення № 848 (у редакції на дату призначення) визначено, що громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.

Відповідно абзацу 5 пункту 119 Положення № 848 (в редакції чинній на час виявлення неправомірності призначення житлової субсидії) за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється у разі, коли громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення.

Враховуючи зазначене, рішенням Управління від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 було припинено надання житлової субсидії з 01 лютого 2020 року.

Таким чином, на думку позивача, не подання до Управління нової заяви про призначення житлової субсидії та декларації з 01 травня 2018 року, призвело до надмірної виплати ОСОБА_1 житлової субсидії за період з жовтня 2018 року по січень 2020 року включно у сумі 24 151 грн. (двадцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 00 коп.), яка підлягає поверненню на рахунок Управління.

Відповідно до п. 125 Положення № 848 (в редакції чинній на час виявлення неправомірності призначення житлової субсидії) у випадках, зазначених в четвертому - сьомому пункту 119 цього Положення, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином.

Листом від 24 лютого 2021 року № 8/4-225 відповідачу було направлено повідомлення про надміру нараховані бюджетні кошти та пропозицію повернути їх в добровільному порядку. Проте, до цього часу сума в розмірі 24 151 грн. на розрахунковий рахунок Управління не надійшла.

Відповідачу було призначено житлову субсидію на підставі її заяви від 09 листопада 2016 року. У заяві про призначення житлової субсидії ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повідомити про всі обставини, що впливають на призначення допомоги, ставила свій підпис і усвідомлювала, що надання неточних чи неповних відомостей тягне за собою відповідальність за законодавством України та одночасно давала згоду на отримання інформації відносно себе та членів своєї сім`ї, пов`язаною з наданням субсидії, уповноваженими особами Управління.

Законодавство України покладає на заявників відповідальність за надані відомості, або не надання інформації про зміну обставин, що впливають на виплату допомоги.

Згідно ст. 116 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ОСОБА_1 , як стверджує сторона позивача, не повідомила Управління про те що вона заміжня, отже, свідомо не надала правдиві відомості та не повідомила про обставини, які впливають на призначення субсидії.

Отже, на думку позивача, вказані гроші відповідачем отримані і використані в інтересах сім`ї, кошти отримані безпідставно і не повернуті, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Абз. 3, 10, 11 пункту 20 Положення 848 (в редакції на дату призначення) встановлено, що надання раніше призначеної субсидії припиняється, якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення.

Сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення, повертається ним за вимогою органу, що призначив субсидію.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, на думку позивача, неправомірними діями відповідача, пов`язаними з використанням коштів позивача було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягали б повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача).

Але вказані зазначені позивачем дані про приховання чи не повідомлення їм вдповдачем нформації про наявнсть в неї шлюбу не тільки нчим не підтверджується, а і спростовується наданими відповідачкою цьому ж позивачу документами ще в листопаді 2016 року при подачі заяви про призначення субсидї: так з ксерокопї паспорта відповідачки (оригінал якого було оглянуто проацвником управління при прийнятті документів) ясно і чітко видно, що (є штамп РАЦСу), що вона перебуває в шлюбі, зазначено з ким в шлюбі, коли і де він був зареєстролваний і немає вдмітки про розлучення.

Таким чином, відповдачка не тільки не приховувала цю інформацю, а і надала її відразу та не зобов`язана була її дублювати, отже не вчиняла протиправних дій і субсидію отримувалва правомірно, на час розгляду судом спору фактично відсутній предмет спору, оскільки це була помилка працівників самого позивача, тому суд вважає за можливе в задовоенні позову відмовити саме з цих підстав.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У справі «Zolotas проти Греції» (№2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупностістатей Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року)».

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України_якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушення зобов`язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України_встановлено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на вищевикладене, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань (надання достовірних відомостей в декларації). Отже вимога позивача про стягнення коштів ґрунтується на вимогах закону, але вже погашена відповідачем.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов`язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Оспорюваним кредитним договором обов`язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов`язання за кредитним договором.

Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір, поніс витрати, але через відмову в задоволенні позову вказана сума не стягується. Згідно з ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При таких обставинах суд вважає можливим Центральному управлінню СЗН Дніпровської міської ради в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих сум, коштів та судових витрат відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 526, 530, 611, 625, 627 ЦК України, «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», затвердженого Постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року № 848, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Центральному управлінню соціального захисту населення Дніпровської міської ради в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -