Рішення

від 12.05.2022 по справі 183/1858/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1858/22

№ 2-о/183/103/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Рубіжанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

в с т а н о в и в :

11 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, зазначивши заінтересованою особою - Рубіжанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов, Луганської області, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України - у м. Стаханов, Луганської області, внаслідок хронічної недостатності кровообігу, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця.

Оскільки його батько помер на тимчасово окупованій території України, 02.11.2021 р. Поліклінікою № 2 «Стаханівської центральної міської багатопрофільної лікарні» ЛНР було видане лікарське свідоцтво про смерть № 226, а в наступному, 05.11.2021 року Відділом запису актів цивільного стану Стаханівського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

З метою державної реєстрації смерті батька він звертався до Рубіжанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), але йому відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 з посиланням на те, що смерть відбулася на тимчасово окупованій території України, а наявне свідоцтво про смерть, у відповідності до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка неможливо, оскільки ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України.

У зв`язку із наведеним, в заяві ОСОБА_1 просив суд:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Стаханов, Луганської області, Україна, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер на тимчасово окупованій території України - у м. Стаханов, Луганської області, внаслідок хронічної недостатності кровообігу, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця.

Ухвалою суду від 12 травня 2022 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку окремого провадження.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутності, вимоги підтримує в повному обсязі, просив задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи - Рубіжанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані заявником докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Стаханов, Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України.

Згідно Довідки від. 15.07.2019 р. № 6331-5000159006 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Встановлено, що 02.11.2021 р. Поліклінікою № 2 «Стаханівської центральної міської багатопрофільної лікарні» ЛНР було видане лікарське свідоцтво про смерть № 226 відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Стаханов, Луганської області, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок хронічної недостатності кровообігу, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця.

05.11.2021 року Відділом запису актів цивільного стану Стаханівського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Стаханов, Луганської області.

Встановлено, що заявник звертався до Рубіжанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), але йому відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 з посиланням на те, що смерть відбулася на тимчасово окупованій території України, а наявне свідоцтво про смерть, у відповідності до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно приписів статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», 1. Тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. 2. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

На підставі статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», 1. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, крім іншого: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

Згідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

На підставі статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, у відповідності до вищенаведеного Закону України, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 є недійсним та не створює юридичних наслідків.

У відповідності до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до положень ч.2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

У абзаці першому п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

В той же час, Верховний Суд України у своєму листі № 985/0/208-21 від 22 квітня 2021 року надав такі роз`яснення, а саме, що від осіб, які звертаються до суду про встановлення відповідного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, подання письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не вимагається. Заява про встановлення фактусмерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

На підставі статті 317 ЦПК України, 1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. 2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. 3. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. 4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. 5. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Розглядаючи дану справу, суд також бере до уваги Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VІІІ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», в якому містяться роз`яснення стосовно того, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.

Проведення державної реєстрації смерті матері заявника не вбачається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території України, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті.

Отже, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.

За наведених вище обставин, враховуючи надані заявником докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти, на які посилається заявник, в зв`язку з чим, вимоги про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6-10, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 272, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Рубіжанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,- задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Стаханов, Луганської області, Україна, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер на тимчасово окупованій території України - у м. Стаханов, Луганської області, внаслідок хронічної недостатності кровообігу, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Учасники справи:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

- заінтересована особа: Рубіжанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 21757983, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Руденко, буд. 7.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 13 травня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький