Рішення

від 26.04.2022 по справі 355/1197/21

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1197/21

Провадження № 2/355/341/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року

Баришівський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_2.,

представника відповідача…………. Костюченка П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія»</a>, третя особа приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Джура Світлана Вікторівна про розірвання договору оренди землі з подальшим поверненням земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021 позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія»</a>, третя особа приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Джура Світлана Вікторівна про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.03.2015 з подальшим поверненням земельної ділянки оскільки, укладенням спірного договору оренди суттєво порушені конституційні права позивача на укладення законного договору оренди із виплатою встановленої на законодавчому рівні мінімальної орендної плати. Оскільки позивач помилялась відносно сплати орендної плати та терміну дії договору, фактично було укладено інший договір оренди.

Відповідач вважає позов безпідставним, оскільки одноразова виплата орендної плати за майбутні періоди не суперечить чинному законодавству, а Указ Президента від 02 лютого 2002 року №92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)», на який посилається позивач і яким встановлено обов`язковий мінімальний розмір орендної плати, носить рекомендаційний характер.

На виконання вимог п. п. 2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, інші процесуальні дії у справі.

22.10.2021 ухвалою суду відкрито провадження по справі.

08.12.2021 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву.

19.01.2022 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначено судовий розгляд справи.

10.03.2022 представником відповідача - адвокатом Костюченком П.О., подано заяву про вступ у справу як представника відповідача.

16.03.2022 представник відповідача подав до суду клопотання та просив відкласти розгляд справи у зв`язку з веденням бойових дій на території України.

17.03.2022 позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

18.04.2022 від приватного нотаріуса Баришівського районного нотаріального округу Джури С.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності третьої особи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у зв`язку їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

05.03.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки (далі -Договір оренди), посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Джурою С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 225 (а.с. 14-18).

Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1985 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради, Баришівського району, Київської області, що підтверджується Державним актом на право власнсоті на земельну ділянку серія ЯГ №235945 від 20.04.2006 (а.с. 12 - 13).

Згідно Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,1985 га, з них: рілля - 2,1985 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3220287300:24:052:0093 (п. 3 Договору).

Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років (п. 10 Договору).

Орендна плата за весь період дії цього Договору становить 36 738,75 грн., з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб, що становить 6 738,75 грн. (шість тисяч сімсот тридцять вісім гривень 75 коп.), та військового збору, що становить 551,08 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 08 коп.). До підписання сторонами цього Договору орендар сплатив орендодавцю одноразову суму у розмірі 29 448,92 грн. (двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 92 копійки) у повному обсязі та перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб - суму у розмірі 6 738,75 грн. (шість тисяч сімсот тридцять вісім гривень 75 копійок), та військовий збір - суму у розмірі 551,08 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 08 коп.) (п. 12 Договору).

Згідно із п. 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: 1) взаємною згодою сторін; 2) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок систематичного невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, або внаслідок випадкового знищення чи такого пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, прямо визначених законом.

Позивач просить суд розірвати договір оренди землі, оскільки вона помилялась щодо істотних умов укладеного договору, а саме: розміру та строків здійснення орендної плати, а також терміну, на який було укладеного Договір.

Так, позивач стверджує, що отримав від відповідача одноразовий платіж в розмірі 29 448 грн. 92 коп. перед підписанням договору як одноразова заохочувальна сума. Враховуючи положення Указу Президента від 02 лютого 2002 року №92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)», розмір орендної плати в місяць має становити не менше 1 797 гривень 69 копійок, а з урахуванням того, що Договір укладений на 49 років, то загальна сума орендної плати має бути не меншою ніж 88 086 гривень 81 копійка.

Відповідач стверджує, що підстави для розірвання договору, з причин систематичної несплати орендної плати відсутні, оскільки договором не передбачено щорічного внесення орендної плати, а передбачена одноразова її виплата. А здійснення орендної плати до укладення договору оренди землі, та оплата за іншими цивільно-правовими угодами до їх підписання є звичайною діловою практикою. Невідповідність розміру орендної плати, визначеному сторонами в договорі, розміру, передбаченому в Указі Президента від 02 лютого 2002 року №92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)», не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки сторони можуть змінити ці умови.

На підтвердження здійснення повної оплати на виконання умов Договору оренди, відповідач надав копію видаткового касового ордеру від 05.03.2015 (а.с. 36).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що вбачається з ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як закріплено ст. 629 ЦК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 31 Земельного Кодексу України визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Вказане кореспондується з ч. 1 ст. 93 ЗК України - право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Приписами ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» закріплено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років, що вбачається зі ст. 19 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже, законодавством визначено, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

За приписами ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

За змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про оренду Землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Тобто, посилання позивача на Указ Президента України «Про державні заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» № 92/2002 від 02.02.2002 року та внесеними до нього змінами, згідно Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» № 725/2008 від 19.08.2008 року, яким було запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельних часток (паїв) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансового- економічного стану орендаря до уваги судом не приймаються, оскільки суперечать приписам Законів України та тому, що договором оренди землі такий розмір орендної плати не передбачено, докази укладення між сторонами додаткових угод щодо встановлення такого розміру плати в матеріалах справи відсутні, а Указ Президента України №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв)» від 02.02.2002 року носить рекомендаційний характер та не зумовлює обов`язкового його застосування у правовідносинах, які виникли з договорів оренди, укладених між власником земельної ділянки та орендарем.

Також, оцінюючи спірний Договір на предмет відповідності вимогам закону суд не вбачає підстав передбачених ст.ст. 203,215 ЦК України для його недійсності, так як договір містить усі необхідні істотні умови, які погодили сторони, відповідає волевиявленню сторін, підписаний уповноваженими особами з необхідним обсягом дієздатності, тобто він повністю відповідає ст.ст. 4-6, 11, 13, 14, 17, 19 Закону України «Про оренду землі», проведено його державну реєстрацію.

Позивач зазначає, що вона, підписавши спірний договір оренди землі строком на 49 років, фактично уклала інший договір оренди, що не відповідає реальним уявлення позивача щодо суті договору оренди.

Як зазначив Верховний Суд у постанові №221/3451/14-ц від 23.01.2018 помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину (активний обман), або якщо сторона замовчує їх існування (пасивний обман).

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки помилка внаслідок юридичної необізнаності позивача та неправильного тлумачення умов договору, не є істотною помилкою, яка може бути підставою для розірвання договору оренди землі, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія»</a>, третя особа приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Джура Світлана Вікторівна про розірвання договору оренди землі з подальшим поверненням земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В.ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ