Рішення

від 22.05.2022 по справі 707/324/22

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/324/22

2/707/359/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання Хандусь І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, у якій просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 1,53 га в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0192959 від 03 березня 1997 року, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 .Після їїсмерті відкриласяспадщина увигляді:майнового паючлена КСП«Іскра»,с.Байбузи,який належавпомерлій відповіднодо майновогосертифікату серіїЧЕ-ХVІІ№ 271143від 05грудня 2003року;земельної ділянкиплощею 1,47га,кадастровий номер7124980500:02:003:0115,розташованої вадміністративних межахБайбузівської сільськоїради Черкаськогорайону Черкаськоїобласті;а такожправа наземельну частку(пай)розміром 1,53га вумовних кадастровихгектарах вадміністративних межахБайбузівської сільськоїради Черкаського району Черкаської області, на яке померламала правовідповідно досертифікату серіїЧР №0192959від 03липня 1997року.Спадкодавець ОСОБА_2 заповіту незалишила.У встановленийзаконом строкпісля смертіматері позивачподав доЧеркаської районноїдержавної нотаріальноїконтори заявупро прийняттяспадщини,отримав свідоцтвопро правона спадщинуза закономна майновийпай членаКСП «Іскра»та наземельну ділянкуплощею 1,47га,кадастровий номер7124980500:02:003:0115,розташовану вадміністративних межахБайбузівської сільськоїради Черкаськогорайону Черкаськоїобласті;однак отриматисвідоцтво проправо наспадщину зазаконом наземельну частку(пай)розміром 1,53га вумовних кадастровихгектарах вадміністративних межахБайбузівської сільськоїради Черкаського району Черкаської області не зміг у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, оскільки померла ОСОБА_2 фактично прийняла, але юридично не оформила свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За вказаних обставин позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 21 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15 березня 2022 року, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву. Також судом було витребувано з Черкаської районної державної нотаріальної контори копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 23-25/.

15 березня 2022 року у зв`язку з ненадходженням до суду копій витребуваних спадковий справ, проведення підготовчого розгляду справи відкладено до 13 квітня 2022 року.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 23 травня 2022 року /а.с. 84-89/.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 у адресованих суду заявах заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а розгляд справи просив провести у його відсутності /а.с. 31, 84, 95/.

Представник відповідача Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області староста Лисенко П.І. також скерував на адресу суду лист, у якому зазначив, що Байбузівська сільська рада не заперечує проти задоволення позову та проти розгляду справи без представника сільської ради /а.с. 82/.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк Байбузівська сільська рада Черкаського району Черкаської області не скористалася.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги думки учасників справи, викладені ними у поданих до суду письмових заявах, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 /а.с. 19/.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) розміром 1,53 га в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, на яке померла мала право відповідно до сертифікату серії ЧР № 0192959 від 03 березня 1997 року /а.с. 17,20,73/.

За життя,26березня 1984року, ОСОБА_3 склалазаповіт,яким усесвоє майно,де бвоно небуло із чогоб вононе складалося,і взагалівсе те,що будеїй належатина деньсмерті іна щоза закономвона будемати право,заповіла ОСОБА_2 /а.с. 18/.

З копії довідки № 782 від 30 листопада 2018 року, виданої виконавчим комітетом Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, вбачається, що ОСОБА_3 , дійсно була зареєстрована та проживала до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті з нею була зареєстрована і проживала ОСОБА_2 /а.с. 69/.

Відповідно до довідки № 783 від 30 листопада 2018 року, виданої виконавчим комітетом Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 /а.с. 72/.

Згідно з відомостями, які надійшли на запит суду від Черкаської районної державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилася, однак в матеріалах спадкової справи № 768/2011, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявна довідка Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 783 від 30 листопада 2018 року, відповідно до якої спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла ОСОБА_2 /а.с. 76/.

За змістом частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з вимогами статті 524 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР від 18.07.1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За приписами статей 548 та 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР від 18.07.1963 року таким, що відмовився від спадщини, вважався той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 561 ЦК УРСР від 18.07.1963 року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, законом, чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , було визначено, що спадщина є належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, якщо він її прийняв.

ЦК УРСР від 18.07.1963 року не було встановлено граничного строку, за спливом якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала разом із ОСОБА_3 на момент смерті останньої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також беручи до уваги довідку № 783 від 30 листопада 2018 року, видану виконавчим комітетом Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області /а.с. 72/, та відомості, які надійшли на запит суду від Черкаської районної державної нотаріальної контори /а.с. 76/, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак юридично не оформила свої спадкові права.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла в с. Байбузи Черкаського району Черкаської області, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07 червня 2011 року Байбузівською сільською радою Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 21 /а.с. 9/.

Після її смерті, відповідно до положень ст. 1220 Цивільного кодексу України, відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі, на право на земельну частку (пай) розміром 1,53 га в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, яке вона успадкувала після смерті ОСОБА_3 , однак юридично не оформила свої спадкові права.

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25 лютого 1967 року, виданого Байбузівським сільбюро ЗАГС Черкаського району, ОСОБА_4 є матір`ю позивача у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 10/.

З копії довідки № 344, виданої виконавчим комітетом Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Як на день її смерті, так і по даний час в будинку зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , 1967 року народження, син; ОСОБА_5 , 1969 року народження, невістка; ОСОБА_6 , 1990 року народження, онука /а.с. 42/.

Згідно з відомостями, які надійшли на запит суду від Черкаської районної державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 768/2011. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 15 грудня 2011 року звернувся ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину видавалися 23 серпня 2012 року та 04 квітня 2014 року. У матеріалах спадкової справи відсутні дані про заповіти, посвідчені від імені ОСОБА_2 , а також відомості про осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині за заповітом /а.с. 36/.

Із матеріалів спадкової справи встановлено, що, крім ОСОБА_1 , із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ніхто не звертався /а.с. 36-75/.

З копій Свідоцтв про право на спадщину за законом № 1-1367 від 23 серпня 2012 року та № 1-468 від 04 квітня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на які видано свідоцтва, складається із права власності на земельну ділянку площею 1,47 га, кадастровий номер 7124980500:02:003:0115, розташовану в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області; та права власності на майновий пай члена КСП «Іскра» в с. Байбузи Черкаського району Черкаської області, вартістю 8571 грн 06 коп. /а.с. 12, 13/.

Водночас, отримати свідоцтво про право на спадщину на право на земельну частку (пай) розміром 1,53 га в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, яке спадкодавець успадкувала після смерті ОСОБА_3 , однак юридично не оформила свої спадкові права, позивач не зміг у зв`язку з тим, що не надав на нього правовстановлюючі документи, видані на ім`я ОСОБА_2 /а.с. 11/.

За вказаних обставин позивач не може реалізувати свої спадкові права.

За змістом статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

В силу вимог статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За приписами статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, позивач відноситься до першої черги на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В силу вимог частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, судом установлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , однак оформити свої спадкові права після смерті матері на право на земельну частку (пай) розміром 1,53 га в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області він не має змоги через відсутність правовстановлюючого документу, виданого на ім`я спадкодавиці, що підтверджено листом завідувача Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. № 3113/02-14 від 15 грудня 2018 року.

При цьому, суд виходить з того, що відсутність правовстановлюючого документу на право на земельну частку (пай) за спадкодавицею ОСОБА_2 , а також відсутність в останньої свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , не є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації такого права.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV передбачено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до частин першої та другої вказаного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94 встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Документами, що підтверджують право особи-спадкоємця на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Згідно з п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 видавався сертифікат на земельну частку (пай) в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області серії ЧР № 0192959 від 03 березня 1997 року, розміром 1,53 умовних кадастрових гектари, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), тобто ОСОБА_3 стала власником майнових прав за її життя.

Відтак, ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом, яка прийняла спадщину після її смерті, успадкувала майнові права останньої, а тому позивач у справі, у свою чергу, має право на успадкування таких майнових прав.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відтак, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим виникає цивільно-правовій спір.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи надані суду докази на підставі повного, всебічного, об`єктивного їх дослідження в судовому засіданні, беручи до уваги те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області відповідно до сертифікату серії ЧР № 0192959 від 03 березня 1997 року, після смерті матері, зважаючи на те, що іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у нього немає, беручи до уваги відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позивач має право успадкувати майнові права спадкодавця, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки інших спадкоємців першої черги, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, позивач у позовних вимогах просить суд судові витрати у справі залишити за ним.

Відтак, ухвалюючи рішення, суд залишає судові витрати за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 1,53 га в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0192959 від 03 березня 1997 року, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витратиу справізалишити запозивачем ОСОБА_1 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: Байбузівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Рябоконя, 121, с. Байбузи, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 04408809.

Суддя: Т. А. Миколаєнко