Рішення

від 22.05.2022 по справі 240/6951/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року м. Житомир справа № 240/6951/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центр МВС в Житомирській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 16.03.2021 № 39 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста сектору персоналу Регіонального сервісного центру МВС Житомирській області.

- поновити її на посаді спеціаліста Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 07 квітня 2021 року.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2021 року по день ухвалення судового рішення.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а саме в розмірі 13295,10 грн.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області нарахувати та виплатити дні тимчасової непрацездатності згідно листка непрацездатності серії АЛВ № 388796 від 24.03.2021 за період з 24.03.2021 по 05.04.2021.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату недоотриманої щорічної основної відпустки, щорічної додаткової відпустки, компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги, виплату за рішенням суду, днів тимчасової непрацездатності.

- стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській с області моральну шкоду в сумі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) за незаконне звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про протиправність оскаржуваного наказу про її звільнення, так як фактично відбулась не ліквідація державного органу, де вона працювала, а його реорганізація, і як наслідок, вона мала право на призначення на рівнозначну посаду в новоутвореному органі - Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Житомирській області.

На її звернення до Відповідачів в призначенні за переведенням на рівнозначну посаду державної служби була запропонована посада, яка не належить до посад державної служби, а саме діловод територіального сервісного центру № 1843 (на правах відділу, м. Коростень) Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС). Однак, в порушення вимог законодавства їй не було запропоновано жодної наявної вакантної посади, яку вона може обіймати відповідно до кваліфікації в Регіональному сервісному центрі Головного сервісного центру МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), а тільки в інших установах шляхом звернення до Житомирського міського центру зайнятості, а тому такі дії відповідача, на думку позивача є протиправними.

Крім того, на думку позивача із нею не проведено повного розрахунку при звільненні, так як відповідач має нарахувати на виплатити їй компенсацію за невикористанні дні відпусток та виплати за дні тимчасової непрацездатності.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

23 липня 2021 року Головний сервісний центр МВС заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав настпуне, філія ГСЦ МВС не є юридичною особою, її начальник не є керівником державної служби та суб`єктом призначення, не має повноважень призначати, звільняти, застосовувати заходи дисциплінарного характеру, має право видавати лише накази організаційно - розпорядчого характеру. ОСОБА_1 ніколи не працювала в філії ГСЦ МВС, її звільнення було проведено Регіональним сервісним центром МВС в Житомирській області, а тому Філія ГСЦ МВС до цього будь якого відношення не має. Також представник звернув увагу, що регіональний сервісний центр відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та і громадських формувань на даний час не ліквідовано.

23 липня 2021 року представником Регіонального сервісного центру МВС у Житомирській області подано відзив, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають з наступних підстав. Процедура звільнення позивача була дотримана, так як її було попереджено про звільнення у строк більше 30 днів. Оскільки відбувається повна ліквідація установи вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй на дату звільнення відсутні. Натомість РСЦ МВС зверталось до Головного сервісного центру МВС з проханням сприяти у працевлаштуванні позивача, яким було запропоновано посаду діловода, проте ОСОБА_1 від зазначеної посади відмовилась.

Що стосується вимоги про ненадання додаткової відпустки, то відповідачем вказано, що оскільки ОСОБА_1 ще перебувала у основній відпустці продовженій на дні тимчасової непрацездатності, РСЦ не було відомо чи продовжує позивачка хворіти, її заява щодо надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері та матері, яка виховує двох дітей віком до 15 років містила конкретну дату надання відпустки, а саме з 16 березня 2021 року, а тому не могла бути вирішена. Для надання зазначеної відпустки позивачці необхідно було б звернутись із новою заявою, у якій вказати новий період.

Щодо компенсаційних виплат представник зазначив, що з позивачем проведено кінцевий розрахунок, нараховано та виплачено вихідну допомогу при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, з урахуванням раніше сплачено, нараховано та виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності, кошти на що було отримано від Фонду соціального страхування, нараховано та виплачено компенсацію за невикористані відпустки.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Після з`ясування позиції позивача, представника відповідачів та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

У період із 01.11.2021 по 15.11.2021 та із 24.01.2022 по 11.02.2022 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

У період із 12.04.2021 по 21.04.2021 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах (державна служба) з Регіональним сервісним центром МВС в Житомирській області.

Відповідно до наказом РСЦ МВС від 15.06.2020 № 28 о/с в редакції наказів РСЦ МВС від 13.07.2020 № 33 о/с, 27.07.2020 № 34 о\с, 03.08.2020 № 35 о\с ОСОБА_1 відповідно до п. 11 ч. 1, п. 1 ч. З ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС і Житомирській області звільнено з 03.08.2020, з посади спеціаліста сектору персоналу РСЦ МВС.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 по адміністративній справі №240/14509/20, позов ОСОБА_1 до Регіонільного сервісного центру МВС в Житомирській області, Регіонального сервісіого центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), Головного сервісного центру МВС України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток задоволено частково.

На виконання вимог рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 та ст. 371 КАС України, наказом РСЦ МВС в д 19.02.2021 № 38 о/с ОСОБА_1 поновлена на посаді спеціаліста сектору персоналу РСЦ МВС з 04.08.2020.

Відповідно до попередження від 22.02.2021 позивача повідомлено про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області. Відповідно до акту складеного 22.02.2021 ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з вищевказаним попередженням.

Згідно оскаржуваного наказу Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 15.06.2020 №28 о/с позивача було звільнено із займаної посади з 16.03.2021 у зв`язку із ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, відповідно до пункту 1-1 ч. 1, пункту 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (далі - №889-VIII).

Позивач вважає, що дане звільнення є незаконним та таким, що порушує її конституційне право на працю, трудові гарантії як працівника та цілий ряд норм чинного законодавства і суперечить судовій практиці та висновкам Верховного Суду і Європейського Суду з прав людини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, ст. 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII(Закон № 889).

Частиною 1 ст. 1 Закону №889 визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно дост. 4 Закону №889одним із принципів державної служби є забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

Згідно зі ст. 6 Закону №889посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частиною 1 ст. 87Закону № 889 визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону №889 суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №889 у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону №889 державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

- на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

- на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП Українипередбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі ст. 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП Українивизначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Підставою для звільнення позивача є п. 1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" з займаної посади з припиненням державної служби стало ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79.

Як встановлено судом вище, відповідач 22.02.2021 письмово повідомив позивача про його можливе наступне звільнення у зв`язку із скорочення посади, яку вона обіймала. Відтак, відповідачем дотримано вимоги абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» щодо попередження державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Як вбачається із листа від 03.03.2021 №31/6-1142, наявного в матеріалах справи, РСЦ МВС повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до наданої відповіді на звернення ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області Головним сервісним центром від 25 лютого 2021 року №31/7406 надано інформацію щодо відсутності рівнозначних вакантних посад державної служби при цьому повідомлено про наявність вакантної посади, що не належать до посад Державної служби, а саме - діловода територіального сервісного центру №1843 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області.

Відповідачем також дотримано вимоги вказаних вище правових норм в частині можливості надання державному службовцю пропозиції про працевлаштування на будь-якій вакантній посаді, оскільки позивачу перед звільненням з урахуванням досвіду його роботи та освіти запропоновано для працевлаштування вакантну посаду, від якої вона відмовився.

Суд не бере до уваги твердження позивача про наявність у відповідача інших вакантних посад, які необґрунтовано не були запропоновані позивачу при звільненні, оскільки абзац 1 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» не містить обов`язку відповідача запропонувати позивачу усі вакантні посади для працевлаштування при звільненні на підставі пункту 1 частини першої цієї статті. Як зазначено вище, відповідач дотримався, визначеною вищевказаною правовою нормою, запропонувавши позивачу дві вакантні посади на власний вибір.

Суд не здійснює порівняльного аналізу посадових обов`язків та функцій за посадою, яку обіймав позивач до звільнення, з посадовими обов`язками та функціями за посадою заступника начальника управління організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами - начальника відділу контролю та взаємодії з правоохоронними органами та заступника начальника відділу контролю та взаємодії з правоохоронними органами, які, згідно з твердженням позивача є тотожними, та могли бути запропоновані йому відповідачем. За відсутності обов`язку відповідача запропонувати позивачу для працевлаштування усі наявні у нього вакантні посади, зокрема й зазначені позивачем вище, наслідки такого порівняльного аналізу не мають значення для вирішення спору.

У ході судового розгляду справи судом не встановлено наявності у позивача будь-яких гарантій, визначених Законом України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України, які унеможливлюють його звільнення на підставі оскаржуваного наказу.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 16.03.2021 № 39 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста сектору персоналу Регіонального сервісного центру МВС Житомирській області, а також про поновлення її на цій посаді є необґрунтованими, що зумовлює необхідність відмовити у їх задоволенні.

Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від двох попередніх, у задоволенні яких суд відмовив, то вона також не підлягає задоволенню судом.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію щорічної основної відпустки, щорічної додаткової відпустки, компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги, днів тимчасової непрацездатності, то як вбачається з наказу від 16 березня 2021 №39 о/с про звільнення та розрахункового листа за березень 2021 року, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено компенсацію за 02 календарних дні невикористаної частини щорічної основної оплачу вальної відпустки за період роботи з 30 вересня 2020 року по 24 березня 2021 року, 17 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік та вихідної допомоги також допомогу по тимчасовій непрацездатності, таким чином з позивачем проведено повний розрахунок при звільненні.

Отже, на підставі вищевказаного позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Оскільки під час розгляду справи, не було встановлено порушених прав при звільнені позивача, позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області (вул. Покровська, 96,Житомир,10031, код ЄДРПОУ 40112081) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) (вул. Покровська, 96, Житомир, 10000) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова