Постанова

від 17.05.2022 по справі 553/1502/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1502/20 Номер провадження 22-ц/814/950/22Головуючий у 1-й інстанції Високих М. С. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів:суддів:Бутенко С.Б., Обідіної О.І.

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представника відповідача адвоката Говорової С.Л.,

розглянувшив м.Полтаві цивільну справу запозовом Політичноїпартії «ПартіяШарія» до ОСОБА_1 прозахист діловоїрепутації тастягнення моральноїшкоди

за апеляційною скаргою адвоката Мусійченка Миколи Георгійовича в інтересах Політичної партії «Партія Шарія»

на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 21 грудня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Високих М.С., в м.Полтаві, зі складанням повного тексту 30.12.2021 року,-

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року адвокат Погребняк Д.Є., діючи в інтересах Політичної партії «Партія Шарія», звернувся до Ленінського районного суду м.Полтави із позовом про захист ділової репутації партії та стягнення моральної шкоди.

Зазначав, що інформація поширювана щодо партії та її керівників відповідачем, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє невизначеному колу осіб про не доброчесність, вчинення службовими особами партії злочинів та адміністративних правопорушень, що не мало місце, є образливою, висловленою в брутальній принизливій формі для лідерів, керівників партії та партії як юридичної особи, що суттєво підриває ділову репутацію партії та такою, що, порушує немайнові права партії, по-друге не є оціночним судженням, при цьому обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача.

Вказував, що ОСОБА_1 з 18.12.2019 року був членом керівного органу обласної організації партії-Ради в Полтавській обласній організації Політичної партії «Партія Шарія», яка створена і діє, як обласна організація Політичної партії «Партія Шарія» і в своїй діяльності керується статутом та програмою партії. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 22.01.2020 було підписано Угоду про конфіденційність із Полтавською обласною організацією Політичної партії «Партія Шарія».

Підписавши Угоду про конфіденційність від 22.01.2020 року ОСОБА_1 , ознайомився з Положеннями про конфіденційну інформацію партії, визначенням конфіденційної інформації партії та взяв на себе певні зобов`язання.

Проте, всупереч взятим на себе Угодою від 22.01.2020 року зобов`язанням, розмістивши в мережі Інтернет на каналі YouTube 29.04.2020 року і ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно , двох роликів під назвами «Партия Шария брехня. Реальный рейтинг партии Шария» та другий під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та надавши матеріали для відеоролика «История одного активиста из партии Шария» від 01.02.2020 року, умисно грубо порушив умови Угоди про конфіденційність від 22.01.2020 року, допустивши розголошення конфіденційної інформації про Партію і її членів та використавши таку інформацію на шкоду Партії з метою підриву її ділової репутації.

Наголошує, що відповідно до п.5.3. Угоди про конфіденційність, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати у повному обсязі збитки та моральну шкоду, понесені порушенням умов цієї Угоди.

Представник партії просив : визнати зміст та назви роликів «Партия Шария брехня. Реальный рейтинг партии Шария» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які створені та розміщені відповідачем в мережі Інтернет на каналі YouTube 29.04.2020 року і ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 а також відеоматеріали надані відповідачем для відеоролику «История одного активиста из партии Шария» від 01.06.2020 року розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 недостовірною інформацією, такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації Політичної партії «Партія Шарія» в частині :

- зазначення інформації про виплату відповідачу «заробітної плати» «в конверті» в розмір 15000 грн. на місяць,

- інформації щодо небажання ОСОБА_2 їхати до України та заробляння грошей замість політичної діяльності,

-інформації щодо розташування центрального офісу політичної партії «Партія Шарія» у Харкові,

-та інформації про те, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) очолює партію, а родина ОСОБА_5 фінансує її,

- вчинення керівниками Партії та партійцями будь-яких злочинів.

Просив зобов`язати відповідача видалити ролики з мережі інтернет та мережі YouTube і спростувати поширену відносно Політичної партії «Партія Шарія» недостовірну інформацію в зазначеній частині шляхом розміщення відповідного ролика на каналі YouTube та стягнути з відповідача на користь Політичної партії «Партія Шарія» моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації про партію, її лідера та посадових осіб в розмірі 26000 грн.

Рішенням Ленінськогорайонного судум.Полтавивід 21грудня 2021року взадоволенні позовуПолітичної партії«Партія Шарія»до ОСОБА_1 про захистділової репутаціїта стягненняморальної шкоди відмовлено.

Рішення оскаржив адвокат Мусійченко М.Г. в інтересах Політичної партії «Партія Шарія», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та винести нове, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 150000 грн.

Вважає, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, яка грубо порушує право на недоторканість ділової репутації Політичної партії «Партія Шарія» та повинна бути спростована, а моральна шкода завдана інтересам позивача відшкодована.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 18.12.2019 року по 26.05.2021 року був членом керівного органу Полтавської обласної організації Політичної партії «Партія Шарія».

Відповідачем 22.01.2020 року була підписана угода про конфіденційнісь, предметом якої є захист конфіденційної інформації та яка серед іншого, встановлює відповідальність за порушення умов угод у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

На веб-сайті відео-хостингу YouTube було створено YouTube-канал https://www.youtube.com/c/VladimirVelichkoDok/, власником якого згідно з ідентифікаторами, розміщеними на останньому є ОСОБА_6 .

В ході розгляду справи відповідач визнав, що ним на власному ютуб каналі були розміщені спірні ролики, проте наполягав, що допущені у них висловлювання є оціночними судженнями та його суб`єктивним міркуваннями. При цьому у відзиві відповідач наголосив, що ОСОБА_7 є публічною особою і межі допустимої критики щодо нього як політичного діяча значно ширші від пересічної особи, і оскаржувані ролики жодним чином не стосуються особистого чи сімейного життя членів політичної партії, а винятково містять критику їх діяльності, як осіб, які займають особливо відповідальне становище, які перебувають на політичних посадах.

Відмовляючи у позовних вимогах, районний суд своє рішення мотивував тим що, відповідачем при поширенні відносно позивача інформації не було порушено прав останнього, вказавши, що у спірних відео роликах відповідачем не було допущено висловлювань, що порушують критерій приватності, і його висловлювання не містили фактичних даних з посиланням на певні дати, події, а була висловлена критика та оцінка політичної діяльності партії та її членів. При цьому у своїх висловлюваннях відповідач вживає словосполучення на кшталт «я думаю», «на мій погляд», що свідчить про вираження ним власного суб`єктивного бачення та оцінки.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказував, що предметом оскарження є відеоролики, розміщені відповідачем в мережі Інтернет на каналі YouTube 29.04.2020 року, 01.05.2020 року та 01.06.2020 року, надавши суду їх копії на DVD+R диску ( т.2, а.с.13-24).

Проте, колегія суддів, намагаючись дослідити оригінали оскаржуваних відеороликів,виявила їх відсутність на YouTube-каналі з відповідними адресами, про що спеціалістами відділу інформаційних технологій Полтавського апеляційного суду складена довідка ( т.2, а.с. 245-246).

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції ( 475/97-ВР ).

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

У зв`язку з цим не заслуговують на увагу доводи позовної заяви та апеляційної скарги щодо порушення відповідачем умов Угоди про конфіденційність від 22.01.2020 року, допустивши, на думку позивача, розголошення конфіденційної інформації про Партію і її членів, адже ОСОБА_8 в текстах оспорюваних роликів висловлював власну думку з приводу оцінки ситуації, що склалась під час перебування його в лавах цієї партії і говорить про те, що йому дуже боляче та неприємно і це велике розчарування, він не хоче щоб люди очаровувались Шарієм.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач в опублікованих відеороликах допускає критичні висловлювання щодо ОСОБА_2 , як лідера партії, межі критики та оцінки поведінки якого, як і інших політичних осіб партії є ширшими за пересічних громадян, а не про політичну партію, як юридичну особу, представником якої заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що прохання як позовної заяви, так і апеляційної скарги щодо спростування недостовірної інформації не є дослівним цитуванням слів ОСОБА_8 в кожномуіз відеороликів,що містяться на наданих суду копіях носіїв інформації, а в узагальнюючій формі викладені представником позивача на власний розсуд.

Крім того, з огляду на відсутність в мережі YouTube оскаржуваних відеороликів прохання позовної заяви щодо зобов`язати відповідача видалити ролики з мережі інтернет та мережі YouTube не може бути задоволене.

За таких обставин відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах,ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Мусійченка Миколи Георгійовича в інтересах Політичної партії «Партія Шарія» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 21 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.05.2022 р.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна