Ухвала

від 28.04.2022 по справі 757/68066/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.12.2021 задоволено клопотання прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на: часткув розмірі 9,996332 %у структурі власності АТ «БАНК АВАНГАРД» (ЄДРПОУ 38690683, МФО 380946), власником якої є компанія«ВЕСТАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД» [WESTAL HOLDINGS LTD]; частку в розмірі 100% у статутному капіталікомпанії «ЛОЗОНСКО ФАЙНЕНС ЛТД» (реєстр. №1981962, Британські Віргінські острови, Род-Таун, Тортола П`єр Парк, 1, Вікгемс Кей 1); частку в розмірі 9,996332 % у статутному капіталі компанії «АйСіЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (Британські Віргінські острови, Роуд Таун, Тортола, Британські віргінські острови, Трайдент Чемберз П/С. 146); частку в розмірі 9,996332 % в статутному капіталі компанії «ВЕСТАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД» (реєстр. №ЗЕ244019, Кіпр,3021, Лімассол, Арх. Макаріу ІІІ, 140, офіс 301); земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:04:004:0099 (реєстраційний номер 2440669132224), площею 0.039 га; Ѕ частини об`єкта нерухомості (реєстраційний номер 2440629332224) житлового будинку (загальною площею 389.6 км м) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Вінниченка, буд. 5; Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим3222485900:04:004:0091 (реєстраційний номер: 2440533132224), площею: 0.0609 га; домоволодіння (реєстраційний номер11758272) за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії щодо вищевказаного майна.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 у повному обсязі.

У апеляційній скарзі захисник зазначав, що слідчий/прокурор у даному кримінальному провадженні, всупереч обов`язку покладеного слідчим суддею, оскаржувану ухвалу ОСОБА_7 не передали.

Ухвала слідчого судді постановлена без участі та виклику власника майна, про її наявність захисник ОСОБА_7 міг дізнатися лише з 13.01.2022, після опублікування в Єдиному реєстрі судових рішень.

Апелянт вказував на те, що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 22016130000000212.

Так, повідомлення про підозру від 12.11.2021 складено старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , який відповідно до постанови про створення міжвідомчої слідчої групи від 20.10.2021 визначений старшим слідчим даної слідчої групи, однак, на думку захисника, створення міжвідомчої слідчої групи, до якої входять співробітники Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України, не передбачено КПК України, а тому останній не мав права підписувати повідомлення про підозру та здійснювати дії щодо його вручення.

Крім того, прокурор групи прокурорів ОСОБА_9 не мав права погоджувати підозру після закінчення строків досудового розслідування, які не були продовжені.

Апелянт звертав увагу на те, що єдиним документом щодо продовження строків досудового розслідування є ухвала слідчого судді від 11.11.2021. При цьому, в доданих до клопотання прокурора документах відсутні інші ухвали слідчого судді про продовження строків досудового розслідування з березня 2018 року, тобто з моменту набрання чинності Законом України Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Також, повідомлення про підозру не було належним чином вручено.

Підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення є необґрунтованою.

Слідчим суддею не взято до уваги те, що у доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутня постанова про призначення ОСОБА_5 прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

Крім того, апелянт про помилковість тверджень органу досудового розслідування, викладених у клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

Розглядаючи вказану апеляційну скаргу, колегія суддів ураховує наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», запроваджено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення права на апеляційне оскарження та заходів особистої безпеки учасників судового провадження в умовах введеного в Україні воєнного стану, розгляд апеляційної скарги здійснюється у режимі відеоконференцзв`язку.

Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду у режимі відеоконференції, участь у судовому засіданні не прийняв, клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який не заперечував проти апеляційного розгляду у відсутності захисника, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника.

Заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про арешт майна розглянуто без виклику та у відсутності власника майна ОСОБА_7 та його захисника, дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали у матеріалах справи відсутні.

Як зазначено в апеляційній скарзі, в Єдиному реєстрі судових рішень оскаржувану ухвалу опубліковано 13.01.2022, тоді як подано апеляційну скаргу 18.01.2022, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000212 від 19.09.2016 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 258-3 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258- 3 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5, ч. З ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України.

12.11.2021 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням старшого прокурора групи прокурорів ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 22016130000000212 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб, іншого сприяння діяльності терористичної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України.

23.12.2021 прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на: часткув розмірі 9,996332 %у структурі власності АТ «БАНК АВАНГАРД» (ЄДРПОУ 38690683, МФО 380946), власником якої є компанія«ВЕСТАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД» [WESTAL HOLDINGS LTD]; частку в розмірі 100% у статутному капіталікомпанії «ЛОЗОНСКО ФАЙНЕНС ЛТД» (реєстр. №1981962, Британські Віргінські острови, Род-Таун, Тортола П`єр Парк, 1, Вікгемс Кей 1); частку в розмірі 9,996332 % у статутному капіталі компанії «АйСіЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (Британські Віргінські острови, Роуд Таун, Тортола, Британські віргінські острови, Трайдент Чемберз П/С. 146); частку в розмірі 9,996332 % в статутному капіталі компанії «ВЕСТАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД» (реєстр. №ЗЕ244019, Кіпр,3021, Лімассол, Арх. Макаріу ІІІ, 140, офіс 301); земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:04:004:0099 (реєстраційний номер 2440669132224), площею 0.039 га; Ѕ частини об`єкта нерухомості (реєстраційний номер 2440629332224) житлового будинку (загальною площею 389.6 км м) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Вінниченка, буд. 5; Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим3222485900:04:004:0091 (реєстраційний номер: 2440533132224), площею: 0.0609 га; домоволодіння (реєстраційний номер11758272) за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Лапаївка, вул. Кармелюка, буд. 11, із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії щодо вищевказаного майна.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.12.2021 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на: часткув розмірі 9,996332 %у структурі власності АТ «БАНК АВАНГАРД» (ЄДРПОУ 38690683, МФО 380946), власником якої є компанія«ВЕСТАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД» [WESTAL HOLDINGS LTD]; частку в розмірі 100% у статутному капіталікомпанії «ЛОЗОНСКО ФАЙНЕНС ЛТД» (реєстр. №1981962, Британські Віргінські острови, Род-Таун, Тортола П`єр Парк, 1, Вікгемс Кей 1); частку в розмірі 9,996332 % у статутному капіталі компанії «АйСіЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (Британські Віргінські острови, Роуд Таун, Тортола, Британські віргінські острови, Трайдент Чемберз П/С. 146); частку в розмірі 9,996332 % в статутному капіталі компанії «ВЕСТАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД» (реєстр. №ЗЕ244019, Кіпр,3021, Лімассол, Арх. Макаріу ІІІ, 140, офіс 301); земельну ділянку з кадастровим номером 3222485900:04:004:0099 (реєстраційний номер 2440669132224), площею 0.039 га; Ѕ частини об`єкта нерухомості (реєстраційний номер 2440629332224) житлового будинку (загальною площею 389.6 км м) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Вінниченка, буд. 5; Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим3222485900:04:004:0091 (реєстраційний номер: 2440533132224), площею: 0.0609 га; домоволодіння (реєстраційний номер11758272) за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Лапаївка, вул. Кармелюка, буд. 11, із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії щодо вищевказаного майна.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотриманіналежним чином.

Дослідивши доводи клопотання слідчого та матеріали судового провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення,наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на долучені до клопотання прокурора докази, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Санкція ч. 1 ст. 258-3 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Як убачається з долученого до клопотання слідчого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 22.12.2021, ОСОБА_7 належать на праві власності земельна ділянкя з кадастровим номером 3222485900:04:004:0099 (реєстраційний номер 2440669132224), площею 0.039 га; Ѕ частини об`єкта нерухомості (реєстраційний номер 2440629332224) житлового будинку (загальною площею 389.6 км м) за адресою: АДРЕСА_2 ; Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим3222485900:04:004:0091 (реєстраційний номер: 2440533132224), площею: 0.0609 га; домоволодіння (реєстраційний номер11758272) за адресою: АДРЕСА_1 .

Доданими до клопотання матеріалами підтверджується належність ОСОБА_7 вказаних у клопотанні часток у структурі власності АТ «БАНК АВАНГАРД»; у статутному капіталікомпанії «ЛОЗОНСКО ФАЙНЕНС ЛТД»; у статутному капіталі компанії «АйСіЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД»; встатутному капіталу компанії «ВЕСТАЛ ХОЛДІНГЗ ЛТД».

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на належне підозрюваному ОСОБА_7 майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у випадку визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегією судів не встановлено недотримання слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України при постановленні ухвали або невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України.

Доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри увчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, не є тими обставинами, які підлягають перевірці під час вирішення питання по накладення арешту на майно, а потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_7 як арешт майна з метою його можливої конфіскації як виду покарання.

У відповідності до змістуст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів, колегія суддів вважає передчасними.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_7 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 22016130000000212 з тих підстав, що йому не вручено повідомлення про підозру у встановленому законом порядку, слід визнати необґрунтованими.

Так, згідно з ч. 1ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбаченийКПК Українидля вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Як убачається із матеріалів клопотання, прокурором на підтвердження направлення ОСОБА_7 у порядку ст. 135 КПК України повідомлення про підозру, долучено до клопотання відповідні супровідні листи від 12.11.2021, з копіями описів вкладень та накладних (т. 1, а.с. а.с. 240-242).

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування у відповідності до вимог ст.ст. 135, 278 КПК України вжито відповідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 12.11.2021 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

Доводи захисника про те, що повідомлення про підозру складено ОСОБА_7 після закінчення строків досудового розслідування, які не були продовжені, ретельно перевірялися під час апеляційного розгляду, проте не знайшли свого підтвердження.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах клопотання постанови про призначення ОСОБА_5 прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, спростовуються даними долученої до клопотання постанови Генерального прокурора ОСОБА_14 від 07.10.2021 про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 220161300000002112, відповідно до якої, прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 включено до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 220161300000002112.

Посилання захисника на те, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора у відсутності власника майна, також не можуть бути самостійною підставою для скасування ухвали слідчого судді, з огляду на положення ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, відповідно до яких, неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, та слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3