ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" травня 2022 р. Справа №926/365/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Гриців В.М.
Зварич О.В.
секретар судового засідання Процевич Р.,
розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 04.12.2020 (вх. №01-05/3582/20 від 07.12.2020) зі змінами та доповненнями до апеляційної скарги від 07.12.2020 (вх. №01-04/7315/20 від 10.12.2020),
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2020 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Марущак І.В., суддів Байталюк В.Д. та Ніколоєв М.І, повний текст рішення виготовлено 16.11.2020),
у справі №926/365/19
за позовом ОСОБА_1 , м. Сторожинець Чернівецької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод», с. Буденець Сторожинецького району Чернівецької області
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1)Сторожинецька міська рада, м. Сторожинець Чернівецької області;
2)Компанія «МД Інвестгруп ЛТД» (MD Investgroup LTD), Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії;
про визнання недійсними рішення загальних зборів та статуту товариства, скасування реєстраційної дії.
за участю представників від:
позивача: ОСОБА_1 - особисто, Мелещук В.В. - адвокат;
відповідача: Саламаха Н.В. - адвокат;
третя особа -1: не з`явилися;
третя особа -2: не з`явилися;
ВСТАНОВИВ:
18.02.2019 у Господарський суд Чернівецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод» в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята згідно з ухвалою від 20.03.2019) просить:
-визнати недійсним рішення загальних зборів учасників, що оформлені протоколом №01/2018 від 23.04.2018, якими (1)обрано голову та секретаря загальних зборів, (2)приведено у відповідність до вимог чинного законодавства п. 2.1 Статуту, шляхом виключення з нього імені ОСОБА_2 , у зв?язку з чим затверджено Статут у новій редакції та (4)уповноважено голову та секретаря загальних зборів підписати Статут у новійредакції;
-визнати недійсним Статут товариства, який затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом №01/2018 від 23.04.2018;
-скасувати реєстраційну дію щодо внесення змін до установчих документів товариства, яка вчинена 25.04.2018 за №10361050017000992.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваним рішенням порушуються корпоративні права позивача, оскільки:
1)його не повідомлено про скликання загальних зборів учасників товариства в передбачений законом та статутом спосіб;
2)не надано можливості ознайомитися з порядком денним зборів;
3)не мав можливості вимагати за 25 днів до початку зборів розгляду того чи іншого питання на загальних зборах;
4)не мав можливості ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного загальних зборів не пізніше ніж 7 днів до їх скликання за вимогою учасника товариства;
5)позивач був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах товариства (в т.ч. брати участь та голосувати за рішення порядку денного);
6)порушено право власності на частку у статутному капіталі товариства, яка становить 4,36%.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2019 залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сторожинецьку міську раду і компанію «МД Інвестгруп ЛТД» (MD Investgroup LTD).
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2020 у справі №926/365/19 відмовлено в задоволенні вищезазначеного позову. Покликаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16, суд першої інстанції дійшов до висновку, що корпоративні права позивача є порушеними, однак належним способом захисту в даній справі є вимога про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників, а тому позивач, заявивши вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів, яким його виключено з числа учасників товариства, обрав неналежний спосіб захисту та пред`явив позов не до всіх відповідачів, які є належними в даній справі (зокрема, не пред`явив вимог до інших учасників товариства).
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 04.12.2020 (вх. №01-05/3582/20 від 07.12.2020) зі змінами та доповненнями до апеляційної скарги від 07.12.2020 (вх. №01-04/7315/20 від 10.12.2020) в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2020 у справі №926/365/19 та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:
1)висновок суду першої інстанції про те, що позивач не є учасником ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» з часткою в статутному капіталі в розмірі 4,36%, не узгоджується з преюдиційними обставинами, які встановлені постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №926/674/17;
2)суд без належного документального підтвердження визнав встановленими обставини про те, що ОСОБА_3 02.08.2015 збільшив статутний капітал ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» до 350 750,00 грн., 16.10.2015 - до 1 000 000,00 грн., 14.12.2015 - до 9 000 183,40 грн., а вподальшому 19.05.2016 - відчужив частку в розмірі 100% статутного капіталу нерезиденту компанії «МД Інвестгруп ЛТД» (MD Investgroup LTD);
3)дійшовши до висновку про неналежно обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, місцевий господарський суд не врахував правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 про те, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного способу захисту суд має враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства;
4)місцевий господарський суд не врахував, що обраний позивачем спосіб захисту ефективно відновить становище всіх 65 учасників товариства станом на 01.01.1995 до його порушення без зміни часток цих 65 учасників, а тому помилковим є висновок суду про те, що належним способом захисту є вимога про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;
5)суд першої інстанції в порушення приписів ст. 81 ГПК України відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, які б підтвердили обставини непоповнення ОСОБА_3 статутного капіталу на 9 000 000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Відповідно до ст.1 Закону "Про міжнародне приватне право" якщо у приватноправових відносинах беруть участь іноземні юридичні особи, то такі відносини є відносинами з іноземним елементом.
Згідно з ст. 80 цього Закону у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Зі змісту ст.25 Закону "Про міжнародне приватне право" випливає, що іноземною юридичною особою є особа, яка має місцезнаходження в іншій державі. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
У справі, що переглядається, третя особа - компанія MD Investgroup LTD є юридичною особою, створеною за законодавством Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії відповідно, має місцезнаходження у цій державі, відтак у значенні Закону "Про міжнародне приватне право" та ГПК України є іноземною юридичною особою.
Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється ГПК України, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.19 Закону "Про міжнародні договори" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Порядок вручення іноземним підприємствам та організаціям судових документів у господарських справах регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (Гаага) (надалі - Конвенція). Дата приєднання України до Конвенції - 19.10.2000, дата приєднання Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - 10.12.1965.
Відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Для застосування Конвенції до процедури вручення судових документів необхідно також дотримання чотирьох умов, які випливають зі змісту норм Конвенції (п.3 Практичного керівництва):
-документ передається з однієї держави до іншої для вручення (вимога щодо вручення має міститися у праві держави, де знаходиться суд, який передає документ);
-документ належить до категорії судових або позасудових;
-адреса отримувача є відомою;
-документ має відношення до цивільної або комерційної (господарської) справи.
Конвенція застосовується у всіх випадках, коли судовий документ направляється за кордон для вручення. В Конвенції відсутнє визначення терміну "вручення".
У п. 46 Практичного керівництва із застосування Конвенції, яке розміщене на сайті Гаазької конференції (третє видання 2006 року та четверте видання 2016 року) та на сайті "Законодавство" Верховної Ради України (третє видання, 2006 року, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_a890, тут і далі саме на це видання надається посилання), в якому проаналізована практика застосування Конвенції судами держав-учасниць, вказано, що термін "вручення" має усталене техніко-юридичне значення і визначає вручення судом документів з дотриманням формальних вимог, які є юридично достатніми з точки зору інформування відповідача щодо судового процесу.
Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню. Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа. Конвенція не застосовується, якщо закон передбачає відправлення повідомлення, але не вимагає його вручення (п.47 Практичного керівництва).
Відповідно до норм ГПК України всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.
Так, згідно з ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ст. 242 ГПК України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч.10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11).
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Зазначене стосується також і права іноземного суб`єкта господарської діяльності (іноземної юридичної особи) бути повідомленим про судовий розгляд.
Апеляційна скарга у цій справі була подана на рішення по суті. Така скарга відповідно до ч. 3 ст. 270 ГПК України розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з ч.4 ст.252 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою відкрив провадження у справі та встановив учасникам справи строк у 10 днів з дати вручення ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження відповідно до вищевказаних вимог ГПК України підлягала врученню всім учасникам справи, у тому числі відповідачам-нерезидентам.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у справі №905/830/21, яка враховується апеляційним господарським судом.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що вручення ухвали апеляційного суду має відбуватися відповідно до вимог Конвенції.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (а.с.198-202,т.5) відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою. Розгляд справи призначено на 19.05.2021. Зобов`язано позивача у строк до 01.02.2021 надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках) апеляційної скарги; ухвали Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020; прохання про вручення закордоном судових або позасудових документів у двох примірниках; підтвердження про вручення судових документів у двох примірниках; короткий виклад документа, що підлягає врученню в двох примірниках. Вирішено звернутися до Міністерства юстиції України через Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції для їх подальшого спрямування до Міністерства юстиції Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії із проханням про вручення «МД Інвестгруп ЛТД» (англійською мовою MD Investgroup LTD), код 10011579, що знаходиться за адресою: вул. Олд Глучестер, 27, м. Лондон, Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії, WC1N3AX (англійською мовою - 27 Old Gloucester Street, London, The United Kingdom of Great Britain an Nothern Ireland, WC1N3AX) судових документів, а саме: копії апеляційної скпрги та копії ухвали від 16.12.2020. Зупинено провадження у справі №926/365/19 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2021 справу №926/365/19 (а.с.36-40,т.5) прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Гриців В.М., Зварич О.В. Поновлено провадження у справі №926/365/19. Розгляд справи №926/365/19 призначено в судовому засіданні на 29.11.2021. Зобов`язано Веклич О.І. у строк до 14.05.2021 надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2021 у справі №926/365/19; короткого викладу документа, що підлягає врученню; прохання про вручення закордоном судових або позасудових документів з додатками та підтвердження про вручення документа з додатками для направлення до Міністерства юстиції Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії. Після надходження від Веклич О.І. витребуваних документів направити їх до Міністерства юстиції Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії (англійською мовою - Ministry of Justice of The United Kingdom of Great Britain an Nothern Ireland) для вручення «МД Інвестгруп ЛТД» (англійською мовою MD Investgroup LTD), код 10011579, що знаходиться за адресою: вул. Олд Глучестер, 27, м. Лондон, Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії, WC1N3AX (англійською мовою - 27 Old Gloucester Street, London, The United Kingdom of Great Britain an Nothern Ireland, WC1N3AX). Зупинено провадження у справі №926/365/19 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.
Представник позивача, Мелещук В.В., виконав вимоги зазначеної ухвали, що підтверджується відповідною заявою від 11.08.2021 (вх.№01-04/5762/21 від 16.08.2021) (а.с.46,т.5) до якої додано всі необхідні документи, які витребувані ухвалою від 09.04.2021.
22.09.2021 витребувані документи, які на вимогу Західного апеляційного господарського суду надані позивачем, направлені Міністерству юстиції Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії за адресою: 102 Petty France, London, SW1H9AJ, United Kingdom, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції (а.с.48,т.5).
03.11.2021 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії повернувся лист від 21.10.2021 (а.с.49,т.5) у якому повідомлено про неможливість вручення Компанії «МД Інвестгруп ЛТД» (англійською мовою MD Investgroup LTD) документів, які надсилались, у зв`язку зі зміною адреси реєстрації Компанії.
Апеляційний господарським судом встановлено, що ухвала Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2021 про призначення справи до розгляду на 29.11.2021 надсилалась Компанії «МД Інвестгруп ЛТД» (англійською мовою MD Investgroup LTD) на адресу: вул. Олд Глучестер, 27, м. Лондон, Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії, WC1N3AX (англійською мовою - 27 Old Gloucester Street, London, The United Kingdom of Great Britain an Nothern Ireland, WC1N3AX) куди здійснювались поштові відправлення і в суді першої інстанції. Тобто Компанії «МД Інвестгруп ЛТД» було відомо про провадження у даній справі №926/365/19.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки Компанія «МД Інвестгруп ЛТД», якій було відомо про провадження у даній справі №926/365/19, змінила адресу свого місцезнаходження, однак не повідомила про це суд, апеляційний господарський враховуючи п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України доходить до висновку про належне повідомлення Компанії «МД Інвестгруп ЛТД» про час, дату та місце слухання даної справи в суді апеляційної інстанції.
Незважаючи на це, з метою додаткового повідомлення Компанії «МД Інвестгруп ЛТД» про апеляційне провадження в даній справі за зміненою адресою місцезнаходження, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 поновлено провадження у справі №926/365/19.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.12.2021.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 справу №926/365/19 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12.05.2021. Зобов`язано ОСОБА_1 у строк до 20.01.2022 надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №926/365/19; короткого викладу документа, що підлягає врученню; прохання про вручення закордоном судових або позасудових документів з додатками та підтвердження про вручення документа з додатками для направлення до Міністерства юстиції Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії. Після надходження від ОСОБА_1 витребуваних документів направити їх до Міністерства юстиції Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії (англійською мовою - Ministry of Justice of The United Kingdom of Great Britain an Nothern Ireland) для вручення «МД Інвестгруп ЛТД» (англійською мовою MD Investgroup LTD), код 10011579, що знаходиться за адресою: 44, Драйв, Айлворт, Англія, TW7 4AE (англійською мовою - 44 The Drive, Isleworth, England, TW7 4AE). Зупинено провадження у справі №926/365/19 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.
Представник позивача, Мелещук В.В., виконав вимоги зазначеної ухвали, що підтверджується відповідною заявою від 14.02.2022 (вх.№01-04/1130/22 від 18.02.2022) до якої додано всі необхідні документи, які витребувані ухвалою від 13.12.2021.
14.03.2021 витребувані документи, які на вимогу Західного апеляційного господарського суду надані позивачем, направлені Міністерству юстиції Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії за адресою: 102 Petty France, London, SW1H9AJ, United Kingdom, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та міжнародним поштовим відправленням за №RI790963083UA.
Згідно з відстеженням поштового відправлення №RI790963083UA, яким надсилалась ухвала від 13.12.2021, вбачається, що таке вручено 03.05.2022, а тому в суду відсутні підстави вважати, що Компанія «МД Інвестгруп ЛТД» неналежним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи у даній справі.
Окрім того, відповідно ж до статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 910/8543/17 викладено правову позицію, згідно з якою ст. 15 Конвенції застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача.
Разом з тим, Компанія «МД Інвестгруп ЛТД» є третьою особою, а не відповідачем у справі, що не зумовлює неможливість винесення рішення у даній справі з огляду на значну тривалість апеляційного провадження.
У судове засідання 12.05.2022 з`явились представники позивача та відповідача. Інші учасники справи причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти апеляційної скарги просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
Згідно зі встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами, а також обставини, встановленими судом апеляційної інстанції, і визначеними відповідно до них правовідносини вбачається, що 23.04.2018 проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод». На цих загальних зборах прийнято рішення, які оформлені протоколом №01/2018 (а.с.152-153,т.2), а саме:
1)обрано голову загальних зборів ОСОБА_4 та секретаря - Мудряка Раду Георгійовича;
2)приведено у відповідність до вимог чинного законодавства п. 2.1 Статуту, шляхом виключення з нього імені Штефанесу Маріна, у зв`язку з чим затверджено Статут у новій редакції;
3)уповноважено голову зборів ОСОБА_4 та секретаря зборів ОСОБА_5 підписати Статут у новій редакції.
Рішення по всіх питаннях порядку денного, згідно протоколу зборів учасників №01/2018 від 23.04.2018, прийнято одноголосно. Присутнім був на даних зборах представник засновника (учасника) ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» компанії MD INVESTGROUP LTD з часткою в розмірі 100% у статутному капіталі товариства.
Відповідно до положень п. 2.1, п. 5.1 Статуту ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» в редакції від 23.04.2018 (а.с.154-167,т.2) учасником ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» є юридична особа, резидент Великобританії, Компанія MD INVESTGROUP LTD з реєстраційним номером у державному реєстрі Великобританії №10011579 з часткою у Статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», у розмірі 100%, що становить 9 000 000,00 грн.
Відповідно до прийнятих загальними зборами рішень ОСОБА_6 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу, 25.04.2018 вніс до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис №10361050017000992 про державну реєстрацію змін до установчих документів товариства щодо змін складу або інформації про його засновників.
Натомість, судами встановлено, що з рішеннями, які прийняті на цих спірних загальних зборах, не погоджується позивач, оскільки вважає, що ними порушуються його корпоративні права на участь в управлінні ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» у якому її частка складає 4,36% статутного капіталу, а тому звернулась до господарського суду за захистом своїх немайнових (організаційних) корпоративних прав, які вважає порушеними.
У якості підстави заявлених позовних вимог ОСОБА_1 (позивач) визначено обставини про те, що компанія MD INVESTGROUP LTD не набувала права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» у розмірі 100%, а тому не могла приймати рішення на загальних зборах від 23.04.2018, які є предметом оскарження в даній справі.
Отже в предмет доказування в даній справі, серед іншого, входять обставини щодо (1)наявності у ОСОБА_1 яких-небудь корпоративних прав в ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» та у якому розмірі станом на момент проведення спірних загальних зборів від 23.04.2018, (2)набуття MD INVESTGROUP LTD права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» у розмірі 100%, (3)належного повідомлення ОСОБА_1 про загальні збори ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», які проводились 23.04.2018.
З`ясовуючи питання наявності у ОСОБА_1 яких-небудь корпоративних прав в ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» та у якому розмірі станом на момент проведення спірних загальних зборів від 23.04.2018, апеляційним господарським судом встановлено, що майно Буденецького заводу мінеральних вод було викуплено колективом покупців на підставі договору купівлі-продажу майна орендного підприємства від 12.01.1994, який зареєстрований у Сторожинецькій районній Раді народних депутатів 21.04.1994 за № 3.
03.03.1994 за актом передачі проданого майна (а.с.46,т.1) Управління приватизації та комунальної власності при Чернівецькій обласній Раді народних депутатів (продавець) передало і орендне підприємство «Буденецький завод мінеральних вод» (покупець), прийняло продане 12.01.1994 майно згідно з договором купівлі-продажу від 12.01.1994 посвідченого в Сторожинецькій державній нотаріальній конторі та зареєстрованого Сторожинецькою районною Радою народних депутатів за № 3 від 21.01.1994.
Згідно з підписним листом (а.с.47-50,т.1) до складу колективу покупців увійшло 68 осіб, які зобов`язані здійснити оплату державного майна за рахунок власних майнових внесків, що складалися з грошових коштів та приватизаційних цінних паперів. При цьому, фактичну участь у викупі державного майна взяли 65 осіб, які внесли грошові кошти та приватизаційні цінні папери на суму 92740000 крб.
У зв`язку з викупом майна, 01.04.1995 між особами, які здійснили викуп майна заводу, був укладений засновницький договір (а.с.51-62,т.1) про створення на основі викупленого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод» та затверджений статут товариства (а.с.63-83,т.1) рішенням зборів учасників, що оформлене протоколом № 4 від 01.04.1995.
На підставі зазначених документів ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» було зареєстровано рішенням Сторожинецької районної Ради народних депутатів від 05.04.1995 за №28.
Згідно зі статутом та засновницьким договором статутний фонд створеного товариства становив 92 740 000 крб., який розподілений між 65 учасниками ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» (а.с.80-82,т.1), а саме:
-частка номінальним розміром 18 340 000 крб. або 19,78% від загального розміру статутного фонду належала ОСОБА_7 , який був керівником товариства;
- ОСОБА_8 , яка після укладення шлюбу 17.10.1995 отримала прізвище ОСОБА_9 (позивач у даній справі), належала частка розміром 4 050 000 крб. або 4,36% від статутного фонду;
- ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 володіли частками по 2100000 крб. або по 2,26 % від загального розміру статутного фонду;
-решта часток становили 66,79 % статутного фонду товариства номінальною вартістю 61 950 000 крб. належали іншим 59 учасникам у рівних частках тобто по 1,1322 % кожен;
Статутний фонд ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» розміром 92 740 000 крб. у гривневому еквіваленті дорівнює 927,40 грн.
Загальними зборами учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» у період з 2001 по 2009 роки прийнято наступні рішення:
-виключено зі складу Товариства ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , надано дозвіл на відступ (передачу) частки цих учасників ОСОБА_7 , учаснику Товариства, вирішено провести розрахунок з учасниками, які вийшли зі складу учасників Товариства, виплативши їм належну частку в Статутному фонді з власних коштів ОСОБА_7 . Розрахунок провести через касу Товариства (протокол №8 від 03.06.1998 (а.с.84,т.1));
-виключено зі складу Товариства ОСОБА_35 , ОСОБА_28 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_12 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , надано дозвіл на відступ (передачу) частки цих учасників ОСОБА_7 , учаснику Товариства, вирішено провести розрахунок з учасниками, які вийшли зі складу учасників Товариства виплативши їм належну частку в Статутному фонді з власних коштів ОСОБА_7 . Розрахунок провести через касу Товариства (протокол №7 від 11.06.1998 (а.с.85,т.1));
-задоволено заяви учасників ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 про вихід зі складу учасників, передавши свої частки у Статуному фонді учаснику ОСОБА_7 . Розрахунок провести через касу Товариства виплативши їм належну частку у Статутному фонді з власних коштів ОСОБА_7 (протокол №8/1 від 15.10.1999 (а.с.86,т.1));
-задоволено заяви учасників ОСОБА_49 та ОСОБА_50 про виключення із складу учасників, дозволено передачу цих часток ОСОБА_7 , вирішено провести розрахунок з учасниками, які вийшли зі складу учасників Товариства, виплативши їм належну частку в Статутному фонді з власних коштів ОСОБА_7 . Розрахунок провести через касу Товариства (протокол №9 від 19.11.1999 (а.с.87,т.1);
-задоволено заяви учасників ОСОБА_51 та ОСОБА_52 про виключення із складу учасників, дозволено передачу цих часток ОСОБА_7 , вирішено провести розрахунок з учасниками, які вийшли зі складу учасників Товариства, виплативши їм належну частку в Статутному фонді з власних коштів ОСОБА_7 . Розрахунок провести через касу Товариства (протокол №10 від 22.03.2000 (а.с.88,т.1));
-задоволено заяви учасників Товариства ОСОБА_12 , ОСОБА_53 ОСОБА_54 , ОСОБА_5 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 про виключення зі складу засновників, дозволено передачу цих часток ОСОБА_7 , вирішено провести розрахунок з учасниками, які вийшли зі складу учасників Товариства, виплативши їм належну частку в Статутному фонді з власних коштів ОСОБА_7 . Розрахунок провести через касу Товариства (протокол №11 від 24.04.2001 (а.с.89,т.1)).
Таким чином, із 65 учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» свої частки у статутному капіталі не відчужили ОСОБА_7 іне припинили участь у товаристві троє учасників, а саме: ОСОБА_62 з часткою у статутному капіталі 1,1322%; ОСОБА_11 з часткою у статутному капіталі 2,2644%; ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 4,36%.
Корпоративні правовідносини у товариствах з обмеженою відповідальністю до проведення останніх згаданих вище загальних зборів від 24.04.2001 регулювалось ЦК УРСР та Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 за №1576-ХІІ.
У пунктах 42, 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 викладено правовий висновок про те, що термін «відступлення» використовувався у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року стосовно майнових прав, які не визнавалися об`єктами і не могли перебувати в цивільному обороті, тобто продаватись, даруватись тощо, на відміну від речей. Тому їх можна було лише відступити, а не продати. За такою моделлю правовідносин майнові права в однієї особи припинялись, а в іншої виникали. Навпаки, за статтею 190 чинного ЦК України майнові права дорівняні речам і тому стали об`єктом, який є оборотоздатним. Тому їх можна продавати, дарувати тощо. Утім у статті 53 Закону України «Про господарські товариства» та статті 147 ЦК України поряд із терміном «відчуження» вживається й застарілий термін «відступлення». Контекст, в якому цей термін вживається, свідчить про те, що відступлення означає «відчуження частки на користь іншої особи». Відтак це вольова дія, яка являє собою правочин.
Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.
Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.
Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.
Наявні у матеріалах справи протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» за №8 від 03.06.1998 (а.с.84,т.1), за №7 від 11.06.1998 (а.с.85,т.1), за №8/1 від 15.10.1999 (а.с.86,т.1), за №9 від 19.11.1999 (а.с.87,т.1), за №10 від 22.03.2000 (а.с.88,т.1), за №11 від 24.04.2001 (а.с.89,т.1) містять відомості щодо умов передачі часток, тобто їх відчуження, на користь ОСОБА_7 , зокрема відомостей про оплатність такої передачі шляхом проведення розрахунку через касу ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод».
Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. У разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін. Включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства. Заява учасника про його виведення зі складу учасників товариства не може слугувати самостійною правовою підставою для переходу права власності на частку, оскільки вона адресована товариству і містить інформацію про припинення в особи права на частку. Заява є вторинним актом, наслідком первинних дій (правочину з відчуження частки). Заява не є правочином, учасник, що написав заяву, таким шляхом повідомляє товариство про відчуження ним частки.
Аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 52-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, а тому в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується апеляційним господарським судом.
Зважаючи на це заяви учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», які відчужували свої частки іншому учаснику - ОСОБА_7 , про їх виведення зі складу товариства і передання частки ОСОБА_7 та протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» за №8 від 03.06.1998 (а.с.84,т.1), за №7 від 11.06.1998 (а.с.85,т.1), за №8/1 від 15.10.1999 (а.с.86,т.1), за №9 від 19.11.1999 (а.с.87,т.1), за №10 від 22.03.2000 (а.с.88,т.1), за №11 від 24.04.2001 (а.с.89,т.1), підписані відчужувачами, можуть вважатися договорами купівлі-продажу, які укладені у письмовій формі в спрощений спосіб (у декількох документах), оскільки у цих документах встановлені умови такого правочину, що погоджені сторонами, адже вказано, що відчуження частки відбувається на оплатній основі у визначеному сторонами розмірі. Таким чином, ці документи можуть вважатися такими, в яких письмово виражено волевиявлення обох сторін на укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод».
У матеріалах справи наявні квитанції до прибуткового касового ордера (а.с.91-97,т.1), реєстр коштів, які ОСОБА_7 вносив у касу ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» (а.с.90,т.1), а також виплати пайової участі (а.с.98-99,т.1), які підтверджують розрахунок з учасниками, які вийшли зі складу учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», тому суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що господарські операції щодо оплати вартості часток у статутному капіталі, які відчужувались ОСОБА_7 , є документально підтвердженими, а відтак - реальними.
Разом з тим, незважаючи на відчуження часток у статутному капіталі іншими учасниками, з моменту укладення засновницького договору від 01.04.1995 й створення ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» і до 24.04.2001 частка ОСОБА_1 у статутному капіталі була незмінною і становила 4,36%, оскільки нею не вчинялись жодні правочини щодо купівлі або відчуження часток у статутному капіталі товариства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що після зазначених вище загальних зборів від 24.04.2001, наступні загальні збори учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» проводились 27.06.2001, 25.09.2007, 10.06.2008, 26.08.2008, 01.10.2009 та 26.11.2012 результати яких оформлялись відповідними протоколами, однак всі рішення, які приймались на згаданих загальних зборах, визнані недійсними згідно з рішеннями Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2011 у справі №2/27/23/2011 (а.с.110-117,т.1) та від 04.02.2013 у справі №5027/920/2012 (а.с.106-109,т.1), а тому не породили жодних правових наслідків для учасників товариства, які б були спрямовані на регулювання господарських відносин і мали обов`язків характер для суб`єктів цих відносин.
Наказом ОСОБА_7 , директора ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» за №1 від 01.07.2015 (а.с.118,т.1), громадянина Румунії ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 призначено тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» та вирішено провести реєстрацію змін керівництва товариства.
30.07.2015 тимчасово виконуючий обов`язки директора товариства, ОСОБА_3 , подав до державного реєстратора Сторожинецької районної державної адміністрації реєстраційну картку форми №16 (а.с.123-193,т.1), згідно якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено дані про те, що станом на 30.07.2015 правовий статус учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» мають засновники у кількості 65 осіб, які здійснили викуп майна заводу та уклали засновницький договір про створення на основі викупленого майна ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» та затвердили статут товариства рішенням зборів учасників, що оформлене протоколом №4 від 01.04.1995.
Станом на 01.08.2015 в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містилися відомості (а.с.194-202,т.1) відповідно до яких особи, які були зазначені у реєстраційній картці форми №16 від 30.07.2015 є учасниками ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод».
Вподальшому загальні збори учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» проводились 02.08.2015, 02.09.2015, 16.10.2015, 14.12.2015, 22.12.2015, 10.01.2016 та 19.05.2016, результати яких відображено у протоколах та Статутах, які затверджувались у різних редакціях (а.с.1-137,т.2).
Узагальнений аналіз рішень, які приймались на зазначених вище загальних зборах учасників свідчить про те, що 02.08.2015 зі складу учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» було виключено 59 осіб, натомість включено ОСОБА_3 , який спочатку збільшив статутний капітал ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» до 350 750,00 грн., 16.10.2015 - до 1 000 000,00 грн., 14.12.2015 - до 9 000 183,40 грн., а вподальшому 19.05.2016 - відчужив частку в розмірі 100% статутного капіталу нерезиденту компанії «МД Інвестгруп ЛТД» (MD Investgroup LTD).
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували укладення якого-небудь правочину за яким ОСОБА_3 набув право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» та оплатив її вартість.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 56 постанови від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 виклала правовий висновок про те, що чинне законодавство не зобов`язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішення про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам. Але саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави.
Ураховуючи викладене, обґрунтованими є аргументи апелянта про відсутність доказів, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження учасниками ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» на користь ОСОБА_3 корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема укладеного сторонами цивільно-правового договору дарування, спрямованого на безоплатне відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», чи іншого договору, спрямованого на таке відчуження на оплатній основі.
Відтак наяні в матеріалах справи докази не підтверджують набуття ОСОБА_3 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», подальше збільшення розміру цієї частки та наявність необхідного обсягу прав для відчуження такої частки компанії «МД Інвестгруп ЛТД» (MD Investgroup LTD). Дайний висновок узгоджується із загальновизнаним принципом приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.02.2017 до Господарського суду Чернівецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства від 02.08.2015, 02.09.2015, 16.10.2015, 14.12.2015, 22.12.2015, 10.01.2016, 19.05.2016 та затверджених цими рішеннями редакцій Статуту товариства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилалась на те, що вона як учасник ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» не отримувала повідомлень про призначення, проведення та порядок денний загальних зборів товариства, які відповідно до протоколу №01/2015 відбулись 02.08.2015. Також стверджувала, що збори учасників товариства 02.08.2015, на яких її відповідно до протоколу №01/2015 обрано головою зборів, не проводились взагалі, а її підпис на протоколі підроблено. На її думку, не відповідає дійсності додаток №1 до протоколу №01/2015 від 02.08.2015, оскільки частину підписів в даному додатку виконано під час явки до нотаріуса в інші дні, а частина підписів взагалі не належить підписантам. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважала, що і подальші рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», які оформлені протоколом №02/2015 від 02.09.2015; протоколом №04/2015 від 16.10.2015; протоколом №05/2015 від 14.12.2015; протоколом №06/2015 від 22.12.2015; протоколом №01/2016 від 10.01.2016; протоколом №01-05/2016 від 19.05.2016 також прийняті з порушенням її прав та законних інтересів.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №926/674/17 (а.с.138-151,т.2), яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 25.06.2019, скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 про відмову в позові та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсними:
(1)рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» від 02.08.2015, оформлені протоколом №01/2015, та затверджений ними Статут, зареєстрований 04.08.2015 за №10361050003000992;
(2)рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» від 02.09.2015, оформлені протоколом №02/2015, та затверджений ними Статут, зареєстрований 02.09.2015 за №10361050005000992;
(3)рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» від 16.10.2015, оформлені протоколом №04/2015, та затверджений ними Статут, зареєстрований 19.10.2015 за №10361050007000992;
(4)рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» від 14.12.2015, оформлені протоколом №05/2015, та затверджений ними Статут, зареєстрований 15.12.2015 за №10361050008000992;
(5)рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» від 22.12.2015, оформлені протоколом №06/2015, та затверджений ними Статут, зареєстрований 22.12.2015 за №10361050009000992;
(6)рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» від 10.01.2016, оформлені протоколом №01/2016, та затверджений ними Статут, зареєстрований 12.01.2016 за №10361050010000992;
(7)рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» від 19.05.2016, оформлені протоколом №1-05/2016, та затверджений ними Статут, зареєстрований 20.05.2016 за №10361050013000992.
Вказана постанова суду апеляційної інстанції у справі №926/674/17 обґрунтовувалась, зокрема тим, що висновками експертизи підтверджується той факт, що підпис в протоколі зборів №01/2015 від 02.08.2015 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Враховуючи, що підпис голови зборів, як єдиної особи яка відповідно до Закону України «Про господарські товариства» та статуту ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» уповноважена вести та підписувати протокол зборів, є підробленим, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недостовірність змісту протоколу зборів №01/2015 від 02.08.2015 та змісту прийнятих на них рішень. Суд апеляційної інстанції вказав на відсутність доказів повідомлення учасників товариства про спірні збори в порядку, передбаченому ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» та п. 6.5 Статуту товариства. Також судом апеляційної інстанції зроблено висновки, що спірне рішення загальних зборів від 02.08.2015 порушує права позивача, а тому підлягає визнанню недійсним, як і наступні рішення загальних зборів учасників товариства, які були прийняті без участі позивача, та відповідні редакції статуту.
Відтак рішення загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», які визнані недійсними відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №926/674/17 (а.с.138-151,т.2), не породили жодних правових наслідків для учасників товариства, які б були спрямовані на регулювання господарських відносин і мали обов`язків характер для суб`єктів цих відносин.
Окрім того в матеріалах справи міститься лист №1323 від 03.07.2019 (а.с.26,т.4) у якому Сторожинецька міська рада повідомила ОСОБА_1 про виконання державним реєстратором реєстраційного відділу Сторожинецької міської ради постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №926/674/17.
Оскільки рішеннями Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2011 у справі №2/27/23/2011 та від 04.02.2013 у справі №5027/920/2012, а також постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №926/674/17 встановлювались обставини щодо корпоративної структури (складу учасників) та управління ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», які мали місце до проведення спірних загальних зборів цього товариства від 23.04.2018, то встановлені в цих судових рішеннях обставини мають преюдиційне значення для вирішення корпоративного спору в даній справі за №926/365/19.
Зокрема, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що в межах справи №926/674/17 встановлено наступні обставини, що мають значення для даної справи, а саме:
(1)станом на день проведення загальних зборів учасників 02.08.2015, ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» діяло на підставі Статуту в редакції 1994 року, затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства №4 від 01.04.1995 (а.с.142,т.2);
(2)станом на 02.08.2015 учасниками ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» було 65 осіб (а.с.144,т.2);
(3) ОСОБА_1 була учасником ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» станом на 02.08.2015 (а.с.33 на звороті,т.4).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, апеляційний господарський суд звертає увагу, що преюдиційний зв`язок між розглядуваною судовою справою та попередніми судовими справами є різним. Він залежить від характеру судових, в межах яких встановлювалися обставини та осіб, стосовно яких вони встановлювались. В цьому плані можна виявити різні межі преюдиційного зв`язку.
Якщо господарська справа базується на попередньо розглянутій іншій цивільній, господарській чи адімінстративній справі, обставини будуть преюдиційними, якщо у ній беруть участь ті же самі особи або особа. Обсяг обставин, які будуть мати преюдиційне значення буде залежати від того, хто саме бере участь у новій справі. Якщо участь беруть всі особи з попередньо розглянутої справи, преюдиційне значення будуть мати всі обставини справи. Якщо з даних осіб, бере участь тільки одна частина, преюдиційне значення будуть мати тільки ті факти, які були встановлені щодо цієї частини осіб.
Преюдиційний зв`язок між розглядуваною справою та іншими судовими справами, що вже розглянуті не є абсолютним. Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Безпосередність дослідження та встановлення судом обставин як умова надання і?м преюдиціального значення в іншіи?? справі була і залишається нечіткою вимогою. Формальні, зовнішні ознаки і?і? виконання (формулювання, якими суд описує встановлення певних обставин, і навіть посилання на докази, оцінені судом для встановлення цих обставин) самі собою не є достатнім критерієм для визначення того, чи може бути надане преюдиціальне значення викладеним у судовому рішенні фактам.
За загальнотеоретичним правилом преюдиція стосується тих фактів, які (1)були істотними для вирішення справи, у якіи? вони були встановлені, (2)були фактично встановлені (actually litigated and determined) чинним та остаточним судовим рішенням. Отже не має надаватись преюдиціального значення обставинам, які були неважливими або не стосувались першоі? справи, або були встановлені у зв`язку з розглядом позову, якии? був цілковито відміннии? або мав неістотне значення, оскільки несправедливим видається покладати на сторону негативні наслідки встановлення обставин, стосовно яких у першіи? справі ця сторона не мала зацікавленості у і?х енергіи?ному доведенні.
Отже умова преюдиційності щодо істотності обставин, які встановлені в іншій справі вважається виконаною у тому випадку, якщо обставина, встановлена у першіи? справі, належала до предмета доведення, тобто і?і? встановлення було необхідне для вирішення тієі? справи. Оскільки предмет доведення спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певнии? факт до предмета доведення, є питанням права, а не факту. З огляду на це у наступніи? справі, у якіи? сторона посилається на преюдиціальне значення факту, встановленого у рішенні з першоі? справи, суд ex officio встановлює, чи належав цеи? факт до предмета доведення при вирішенні першоі? справи, зважаючи на те, якоі? категоріі? спір було розглянуто у першіи? справі, які норми права застосовано і встановлення яких обставин потребувало застосування цих норм.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що учасники процесу, а також предмет доказування (зокрема в частині наявності порушеного права позивача) у справі №926/674/17, ідентичний тим, що й при розгляді даної справи за №926/365/19, а тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України вищезазначені обставини, які встановлені у справі №926/674/17 не підлягають доказуванню в межах даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 за №1576-ХІІ (в редакції, яка була чинна до 20.06.2007) установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 за №1576-ХІІ (в редакції, яка була чинна після 20.06.2007 до 17.06.2018) установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
Таким чином, як преюдиційними обставинами, які встановлені рішеннями Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2011 у справі №2/27/23/2011 та від 04.02.2013 у справі №5027/920/2012, а також постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №926/674/17, так і наявними у матеріалах справи доказами, зокрема засновницьким договором від 01.04.1995 (а.с.51-62,т.1) про створення ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» та Статутом товариства (а.с.63-83,т.1), затвердженим рішенням зборів учасників, що оформлене протоколом №4 від 01.04.1995, які в силу ч. 1 ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 за №1576-ХІІ (в редакції, яка була чинна як до так і після 20.06.2007) відображали розмір часток кожного з учасників, підтверджується, що на момент проведення загальних зборів від 23.04.2018, які є предметом оскарження в даній справі, ОСОБА_1 (позивач) була власником частки в розмірі 4,36% статного капіталу ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод».
З огляду на вищезазначене, незважаючи на ряд рішень загальних зборів, які вподальшому визнані недійсними, та вчинених на їх підставі реєстраційних дій, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі у період з 24.04.2001 по 23.04.2018 (день проведення спірних загальних зборів) залишалась незмінною і становила 4,36%, як і на момент створення ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», оскільки нею не вчинялись жодні правочини щодо купівлі або відчуження часток у статутному капіталі товариства.
Окрім того, зважаючи на вищезазначені обставини, при вирішенні спору застосуванню підлягають положення статуту ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» у редакції 1994 року.
Пунктами 1.1 та 5.1 статуту товариства встановлено, що за рахунок учасників товариства створюється статутний фонд товариства в сумі 92740 карбованців (що становить в перерахунку 927,40 грн.). Частка кожного учасника у статутному фонді вказана у додатку №1 до засновницького договору. У вказаному додатку зазначено також прізвище, ім`я, по батькові та всі інші необхідні реквізити учасників.
В матеріалах справи наявний додаток №1 до засновницького договору (а.с. 91-92, т.4), з якого вбачається, що станом на 01.01.1995 учасниками товариства були 65 осіб.
Аналогічні відомості про учасників товариства містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.08.2015 (а.с. 12-20, т.2).
Так, з вказаних доказів вбачається, що учасниками ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» були:
1) ОСОБА_7 з внеском у статутний капітал в розмірі 183,40 грн.;
2) ОСОБА_1 (позивач у даній справі) з внеском у статутний капітал в розмірі 40,50 грн.;
3)4 учасники з внеском у статутний капітал в розмірі 21,00 грн., а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ;
4)59 учасників з внеском у статутний капітал в розмірі 10,50 грн., а саме: ОСОБА_63 , ОСОБА_16 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_38 , ОСОБА_58 , ОСОБА_56 , ОСОБА_50 , ОСОБА_44 , ОСОБА_62 , ОСОБА_5 , ОСОБА_66 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_14 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_59 , ОСОБА_30 , ОСОБА_69 , ОСОБА_28 , ОСОБА_28 , ОСОБА_70 , ОСОБА_45 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_17 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_23 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_19 ОСОБА_48 , ОСОБА_43 , ОСОБА_77 , ОСОБА_60 , ОСОБА_55 , ОСОБА_49 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_18 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_35 , ОСОБА_22 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_29 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_36 , ОСОБА_87 , ОСОБА_39 , ОСОБА_88 .
З інформації з в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 01.08.2015 десять учасників товариства померли, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_36 , ОСОБА_10 , ОСОБА_87 , ОСОБА_39 , ОСОБА_89 . Вказана інформація не заперечується жодним з учасників даної справи.
Наявні у матеріалах справи докази не підтверджують факту належного проведення змін у складі учасників товариства, зокрема, їх державної реєстрації, після 01.01.1995. У матеріалах справи відсутні редакції статуту товариства, в яких би було зафіксовано інший склад учасників.
Статтею 116 Цивільного кодексу України та статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, закріплено у ч. 1 ст. 116 ЦК України, ч. 1 ст. 88 ГК України та Законі України «Про господарські товариства».
У відповідності до ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (ст. 98 ЦК України).
Частиною 1 статті 58 Закону України «Про господарські товариства» унормовано, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Приписами статті 41 названого Закону передбачено, що до компетенції загальних зборів належить:
а)визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
б)внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;
в)обрання і відкликання членів наглядової ради;
г)утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;
е)створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
є)винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;
ж)затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;
з)вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;
и)визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
і)затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
ї)прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
й)прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.
Повноваження, передбачені пунктами "б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.
Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.
Поряд з цим, згідно із ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", и й статті 41 цього Закону, належить: а)встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б)вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в)виключення учасника з товариства; г)визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.
Отже, реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким є загальні збори учасників товариства.
Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Згідно з ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Голова зборів товариства організує ведення протоколу.
Частиною 5 статті 98 ЦК України в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом, передбачено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Статутом ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» також передбачено відповідні правила скликання та проведення загальних зборів учасників товариства.
Так, п. 6.1 Статуту передбачено, що вищим органом управління товариства є збори учасників, які скликаються з учасників товариства, або призначених ними представників. Учасник товариства має кількість голосів пропорційно розміру їх часток у статутному фонді.
Відповідно до п. 6.5 Статуту, про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються в письмовій чи усній формі з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Пунктом 6.6 статуту передбачено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють 60-тьма і більше голосів, які вони мають згідно внесків в статутний фонд. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього було віддано більше 50% голосів, якими володіють всі учасники товариства.
Пунктом 6.2 передбачено, що учасники товариства обирають голову зборів. Проведення зборів оформляється протоколом, який веде голова.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про спірні збори в порядку, передбаченому ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" та п. 6.5 статуту товариства, а саме, відсутній документ, складений у формі запрошення, оголошення чи в будь-якій іншій формі, з якого би вбачалися дата, час, місце проведення зборів та порядок денний, а також докази його вручення чи доведення його змісту до учасників товариства.
З огляду на це обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що корпоративні права позивача - порушені.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту, що послугувало підставою для відмови в позові. Однак з цим висновком суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
За змістом ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Визначаючи, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право та інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним, тобто відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 22.10.2019 у справі №923/876/16.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
17.06.2018 набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 06.02.2018, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Цим Законом були внесені зміни до ряду законів України, в тому числі до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Зокрема стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» була доповнена пунктом, який визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
2) документ про сплату адміністративного збору;
3) один із таких відповідних документів, зокрема:
д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Отже у ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній з 17.06.2018) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, норми якого, є спеціальними для зазначених товариств.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній з 17.06.2018) у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, та в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012.
Крім того відповідно до законодавства, яке регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб (з урахуванням внесених до нього змін), право ініціювати реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства мають позивач або уповноважена ним особа (у разі ухвалення судового рішення про задоволення позову). Така реєстрація в державному реєстрі здійснюється (у тому числі за ініціативою позивача) з метою фіксації змін відомостей про юридичну особу, засвідчення державою змін у статутних документах товариства, що відбулися на підставі відповідних юридичних фактів.
Отже належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема відновити розмір статутного капіталу та/або розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Належність та ефективність такого способу захисту порушених прав обумовлюється балансом інтересів усіх учасників і самого товариства. Тобто ухвалюючи рішення про задоволення такого позову одного із учасників товариства, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються.
Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо балансу інтересів викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що за спірними у даній справі рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» до складу учасників товариства не виключалися учасники, не включалися нові учасники, та не здійснювався перерозподіл часток учасників, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що інтереси позивача як учасника товариства можуть не збігатися з інтересами інших учасників товариства, та у разі задоволення позову буде стосуватися та впливати на права та інтереси інших учасників товариства.
Місцевий господарський суд не врахував, що на момент звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вже реалізувала своє право на захист права власності на частку в розмірі 4,36% у статутному капіталі ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», що підтверджується постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №926/674/17, внаслідок чого неможливим є здійснення повторного (судового) захисту права, яке на момент звернення до суду було відновлене, оскільки об`єкт судового захисту відсутній.
Даний висновок узгоджується з фактичними обставинами про те, що відповідно до листа №1323 від 03.07.2019 (а.с.26,т.4) Сторожинецька міська рада повідомила ОСОБА_1 про виконання державним реєстратором реєстраційного відділу Сторожинецької міської ради постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №926/674/17.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що об`єктом судового захисту в даній справі є право власності позивача на частку в статутному капіталі, а не немайнове (організаційне) корпоративне право позивача на управління товариством.
У пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначено, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до ЄДР.
Натомість у постанові від 02.09.2020 у справі №904/1409/19 Верховний Суд послався на те, що аналіз частини п`ятої статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом згаданої норми Закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними, що також підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду про застосування статті 17 цього Закону, викладеним у пункті 48 постанови від 17.12.2019 у справі № 927/97/19 та пункті 31 постанови від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а.
Згідно із зазначеним висновком Великої Палати Верховного Суду у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пп. "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).
Апеляційний господарський суд вважає, що вищезазначена правова позиція стосується випадку, коли позивач заміняє віндикаційний позов або позов про визначення розміру капіталу та розміру часток учасників іншими вимогами (про визнання рішення загальних зборів недійсним, визнання недійсними змін до статуту, скасування реєстраційної дії/реєстраційного запису), задоволення яких не може бути підставою внесення змін до ЄДР щодо складу учасників та розміру їх часток. Але це не означає, що позивач позбавлений права звертатися з відповідними вимогами взагалі (схожий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі № 904/562/19).
У справі, яка розглядається, вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, позивач мотивував не прагненням відновити склад учасників, який існував до порушення його прав, а порушенням його корпоративних прав на участь в управлінні ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод» в якому її частка складає 4,36%.
Згідно з частиною першою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Наявність частки у статутному капіталі товариства засвідчує не лише майнові права власника, а також і немайнові, які полягають, зокрема у праві на участь в діяльності товариства, праві на участь в його управлінні (зокрема й через участь в його загальних зборах), праві обирати та бути обраним до органів управління тощо.
Оскільки у цій справі позовні вимоги заявлені у зв`язку порушенням корпоративних прав позивача на участь в управлінні ТОВ «Буденецький завод мінеральних вод», в якому її частка складає 4,36%, що встановлено наявними у матеріалах справи доказами та преюдиційними обставинами, доводи відповідача щодо невірного обрання ОСОБА_1 способу захисту її порушеного права є безпідставними (подібного висновку щодо належності обраного позивачем способу захисту своїх прав шляхом визнання недійсним рішень загальних зборів учасників дотримується Верховний Суд у постановах від 17.03.2021 у справі № 922/634/19 та від 27.05.2021 у справі №911/4923/14).
Таким чином, обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині обрання позивачем ефективного способу захисту порушеного права.
Щодо посилань у апеляційній скарзі на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 про те, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного способу захисту суд має враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19).
Зі змісту зазначеного апелянтом судового рішення вбачається, що наведені в ньому висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Так, у постанові від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову учасника відповідного Товариства до цього Товариства та регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання недійсними, укладених між відповідачами договорів про внесення змін до договору оренди. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що на момент підписання спірних правочинів відповідна фізична особа не мала повноважень діяти як директор Товариства. При цьому суд касаційної інстанції мотивував свої висновки тим, що підписання генеральним директором Товариства оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права позивача.
Отже, предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначеній справі і в розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
Разом з тим покликання апелянта на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 не спростовує обґрунтованість інших доводів апеляційної скарги, які тягнуть за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Вимоги про визнання недійсним Статуту товариства, який затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом №01/2018 від 23.04.2018 та скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до установчих документів товариства, яка вчинена 25.04.2018 за №10361050017000992 є похідними від вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів, які оформлені протоколом №01/2018 від 23.04.2018, а тому також підлягають задоволенню.
Апелянтом спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки доведено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Узагальнюючи наведене суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає .
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про необхідність відшкодування апелянту за рахунок відповідача 1921,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 8644,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 04.12.2020 (вх. №01-05/3582/20 від 07.12.2020) зі змінами та доповненнями від 07.12.2020 (вх. №01-04/7315/20 від 10.12.2020) задоволити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2020 у справі №926/365/19 скасувати.
Позовні вимоги задоволити повністю.
Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод», що оформлені протоколом №01/2018 від 23.04.2018.
Визнати недійсним статут товариства, який затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом №01/2018 від 23.04.2018.
Скасувати реєстраційну дію/запису щодо внесення змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод», яка вчинена 25.04.2018 за №10361050017000992.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод» (село Буденець, Сторожинецький район, Чернівецька область, 59030, код ЄДРПОУ - 05510817) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 22 липня 1998 року) 1921,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденецький завод мінеральних вод» (село Буденець, Сторожинецький район, Чернівецька область, 59030, код ЄДРПОУ - 05510817) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 22 липня 1998 року) 8644,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Місцевому господарському суду видати наказ у порядку ст. 327 ГПК України.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий-суддя: Г.Т. Кордюк
Судді:В.М. Гриців
О.С. Зварич
Повний текст постанови складено 20.05.2022.
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.05.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 104414486 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Кордюк Галина Тарасівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні