Вирок

від 23.05.2022 по справі 556/1710/20

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/1710/20

Номер провадження 1-кп/556/13/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2022 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Володимирець матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глинне, Рокитнівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не військовозобов`язаного, не працює, пенсіонер, раніше не судимого,-

За ч.1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

05 листопада 2019 року, близько 12 год 19 хв., ОСОБА_4 керуючи на законних підставах автомобілем, марки «VolkswagenTransporter », д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись автодорогою у населеному пункті по вул. Шкільна с. Діброва Володимирецького району Рівненської області зі сторони с. Щоків в напрямку с. Сопачів Володимирецького району Рівненської області, в порушення вимог п.п. 1.5; 2.3 (підпункту «д»), 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, маючи реальну можливість діяти у відповідності до вимог Правил Дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, перед початком виконання маневру ліворуч, зі швидкістю 70 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху в межах населеного пункту, яка становить 50 км/год., не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а також, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для маневру відстані, раптово та в безпосередній близькості виїхав на смугу зустрічного руху, чим створив аварійну ситуацію, та допустив зіткнення з мотоциклом, марки «Мінськ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер рами НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався вказаною смугою руху у зустрічному напрямку та не мав можливості цього уникнути по незалежних від нього причинах.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла, марки «Мінськ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер рами НОМЕР_3 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини ліктьової кістки зі зміщенням та вивихом голівки променевої кістки, рваної рани тилду лівої стопи, які згідно п.2.2.2 «Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»/ Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995/ відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило довготривалий розлад здоров`я.

Порушення ОСОБА_4 вимог пункту 10.1, підпункту в) пункту 14.2 Правил дорожнього руху, які вимагають від водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконуватися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також перед початком обгону переконуватися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, знаходяться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, яке виразилось у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, шо спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину обвинувачений ОСОБА_4 визнав і суду пояснив, що дійсно 05 листопада 2019 року, близько 12 год 19 хв., він керував автомобілем марки «VolkswagenTransporter», д.н.з. НОМЕР_1 і в с. Діброва по вул. Шкільна, проявив неуважність на повороті, виїхав на зустрічну смугу руху, не побачивши, що на цій смузі їде транспортний засіб, і допустив зіткнення з мотоциклом, марки «Мінськ» під керуванням ОСОБА_7 . Викликав швидку допомогу. Цивільний позов визнає частково. Звертався в страхову компанію, однак там сказали, що має звернутися потерпілий.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що 05.11.2019 він їхав мотоциклом в с. Діброва Володимирецького району. Без увімкнення покажчика повороту на зустрічну смугу руху виїхав автомобіль обвинуваченого і сталося зіткнення. Від удару ОСОБА_7 відлетів на узбіччя. Швидку допомогу викликав ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, лежав у лікарні. До цього часу болить рука, не зростається, потрібно робити ще операцію.

В страхову не звертався, так як обвинувачений не надав своєї інформації щодо страхування машини. Цивільний позов підтримує повністю.

Крім визнання своєї вини самим обвинуваченим, показів потерпілого, винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується також:

- Протоколом огляду місця дорожньо транспортної пригоди від 05.11.2019 з схемою та фототаблицями;

- Згідно результатів проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 який проводився 05.11.2019 о 14 год. 55 хв. спеціальним технічним засобом «Drager» - ALCOTEST 6810, алкоголь в крові останнього відсутній.

Як зазначено у Висновку судово-медичної експертизи №176 від 13.12.2019, згідно наданих медичних документів у гр. ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження в вигляді закритого перелому верхньої третини ліктьової кістки зі зміщенням та вивихом голівки променевої кістки, рваної рани тилду лівої стопи. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, можливо, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при обставинах та в термін вказаних в постанові і які згідно п. 2.2.2. « Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» , відносяться до розряду середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень спричинивших довготривалий розлад здоров`я.

Згідно Висновку судової інженерно-транспортної експертизи №3.1-167/19 від 16.12.2019, на момент проведення експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки «VolkswagenTransporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилася в працездатному стані. На момент проведення експертного дослідження система рульового керування даного автомобіля знаходилася в стані повної відмови. Несправності, які стали причиною повної відмови системи рульового керування автомобіля, марки «VolkswagenTransporter», виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до Висновку судової інженерно-транспортної експертизи №3.1.-168/19 від 17.12.2019, на момент проведення експертного дослідження гальмівна система мотоцикла «Мінськ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , знаходилася в стані часткової відмови. На момент проведення експертного дослідження система рульового керування мотоцикла «Мінськ», знаходилася в стані повної відмови. Несправність, яка стала причиною часткової відмови гальмівної системи даного мотоцикла виникла перед дорожньо-транспортною пригодою. Несправності, які стали причиною повної відмови системи рульового керування мотоцикла «Мінськ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди. Несправність гальмівної системи, виражена у відсутності на конструктивному місці кріплення ручки-важеля гальмівного приводу переднього колеса мотоцикла «Мінськ», водій міг виявити до моменту ДТП, при контрольному огляді перед виїздом.

Згідно Висновку судової інженерно-транспортної експертизи №3.1-169/19 від 18.12.2019, контактування транспортних засобів відбулося між передньою лівою кутовою частиною (ліва кутова частина переднього бампера, переднє ліве крило та переднє ліве колесо) автомобіля марки «VolkswagenTransporter»,реєстраційний номер НОМЕР_1 та передньою лівою частиною (переднє колесо, ліва стійка амортизаційної телескопічної вилки переднього колеса, ліва частина двигуна та лівий амортизатор) мотоцикла, марки «Мінськ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер рами НОМЕР_3 .

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 08.10.2020 із схемою та ілюстрованою таблицею, де потерпілий розповів про обставини ДТП;

Як зазначено у Висновку судової інженерно-транспортної експертизи №9962 від 22.10.2020, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «VolkswagenTransporter»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 1.5; 2.3 (підпункту „д); 10.1 12.1 та 12.4 ПДР України. В даній дорожній обстановці водій мотоцикла марки «Мінськ» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_7 , повинен був керуватися вимогами п.п. 1.5; 2.3 (підпункту „д); 12.3 ПДР України. При заданих вихідних даних водій мотоцикла марки «Мінськ» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем, марки «VolkswagenTransporter»,реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом застосування гальмування. В діях водія мотоцикла, марки «Мінськ» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які знаходяться у причинному зв`язку із скоєнням даної ДТП. В діях водія автомобіля марки «VolkswagenTransporter»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вище викладене, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 повністю доведена в судовому засіданні і його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і така кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, що вчинив нетяжкий злочин, з необережності.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

За правилами ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі , яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.1 Постанови Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію).

Суд враховує, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, відноситься до злочинів вчинених з необережності та відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав, розкаюється у вчиненому, позитивно характеризується, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, інвалід ІІІ групи, на утриманні неповнолітні діти, багатодітна сім`я.

Згідно висновку органу пробації - беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умов здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, враховуючи позицію потерпілого, висновок органу пробації, морально-емоційне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, суд вважає за правильне у даному конкретному випадку, призначити ОСОБА_4 покарання увигляді обмеженняволі,без позбавленняправа керуватитранспортними засобами,згідно санкціїч.1ст.286КК України(в редакціїЗакону на часвчинення злочину,відповідно дост.5КК України.

Одночасно судвважає можливимзвільнити ОСОБА_4 від відбуванняпризначеного покаранняз випробуванням,із встановленняміспитового строкута покладеннямна обвинуваченогообов`язків у відповідностідо правилст.ст.75,76КК України.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України на нього слід покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Призначене покарання, на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

З приводу цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 суд прийшов до наступних висновків.

Потерпілим ОСОБА_7 поданий цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Позивач просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 -38663 грн. матеріальної шкоди (12886 грн. на придбання необхідних медикаментів, лікарських засобів та матеріалів медичного призначення, вітамінів для відновлення функцій організму за призначенням лікаря; 3000 грн. на придбання спеціальних продуктів харчування, що містять кальцій, білок та інші вітаміни, мінерали для зростання кісток; 7777 грн. на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок пошкодження мотоцикла), 1500 грн. витрат понесених на проведення експертного автотоварознавчого дослідження; 50000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 17.02.2021 до участі у кримінальному провадженні №12019180230000454 від 05.11.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, як цивільного співвідповідача, залучено страхову компанію - Приватне Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» ( код ЄДРПОУ 20602681, юридична адреса: Україна, 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40; Кузнецовське відділення Приватного Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 26405881, м. Вараш, м-н Будівельників, буд.15/2, кв. 66).

19.03.2021 Приватним Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» подано відзив на позовну заяву. Позовні вимоги не визнають, оскільки пред`явлення цивільного позову до страховика у кримінальному провадженні є неможливим, так як обов`язок ПрАТ «УПСК» з відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, обумовлюється не законом, а зобов`язаннями, що виникли за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2047188. Неподання позивачем до ПРАТ «УПСК» заяви про страхове відшкодування протягом одного року є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Крім того, позивачем не доведені належними та допустимими доказами витрати на лікування. Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної фізичним особам внаслідок ДТП, врегульовано ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальнсоті власників наземних транспортних засобів», згідно з якою страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

06.04.2021позивачем подановідповідь на відзив,де останнійпросить стягнутиз Приватного акціонерого товариства «Українська пожежно- страхова компанія» на його користь заподіяний йому злочином матеріальний збиток (пов`язаний із відновленням здоров`я) в сумі 12 886 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь заподіяний йому злочином матеріальний збиток (пов»»язаний із відновлювальним ремонтом мотоцикла) в сумі 7777 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн та 1500 грн, понесені ним на проведення експертного автотоварознавчого дослідження матеріальних збитків мотоцикла.

У судовому засіданні потерпілий та його представник підтримали заявлений позов, уточнили позовні вимоги відносно кожного з відповідачів ОСОБА_4 та ПрАТ «УПСК» (згідно відповіді на відзив), надали відповідні пояснення по суті позовних вимог.

Суд з приводу заявлених позовних вимог приходить до наступного висновку:

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» ).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підвередила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) .

Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах майнова шкода завдана позивачу в результаті ДТП, у межах страхової суми (суми страхового відшкодування)має бути відшкодована страховиком. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17, законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обовязків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Відповідно до цього Закону та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій нормі.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Керуючись вказаними правовими позиціями, суд дійшов висновку, що саме ПрАТ «УПСК» - страхова компанія є належним відповідачем за цивільним позовом потерпілого у даному кримінальному провадженні та відсутність правових підстав для його звернення з заявою безпередньо до страхової компанії у строки, призначені п.35 Закону №1961-ІV.

З урахуванням викладеного, суд вважає правильним і таким, що ґрунтується як на законі, так і на положеннях усталеної судової практики, пред`явлення потерпілим позову як до обвинуваченого так і до страхової компанії.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. А доводи страхової компанії щодо неподання позивачем до ПрАТ «УПСК» заяви про страхове відшкодування протягом одного року, суд вважає необґрунтованими. Так, судом встановлено, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілого причини, останній не знав про договір страхування цивільної відповідальності ОСОБА_4 , об`єктивно позивач отримав інформацію про наявність страхового полісу на автомобіль, марки «VolkswagenTransporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 лише при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування. І даний факт цивільним відповідачем не спростовано.

Як зазначено в Постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 17 листопада 2021 року, справа №333/384/20, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 720-ІХ) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 720-ІХ в редакції Закону № 5090-VI).

Чинна редакція пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, Верховний Суд наголошує на тому, що власником, володільцем транспортного засобу може бути будь-яка правоздатна фізична особа. Вона вправі реалізовувати будь-які повноваження щодо такого автомобіля, безпосередньо не заборонені законом.

Судом встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_4 , як володільця транспортного засобу, в період вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «УПСК», що підтверджується полісом АО №2047188, строк дії з 17.09.2019 року по 16.09.2020 року. За умовами вказаного договору сума страхового відшкодування на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 200000 грн, за шкоду, заподіяну майну 100000 грн, при 2000 грн франшизі, внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Отже, між потерпілим та обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Положеннями ст. 35 вказаного Закону регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений Законом № 1961-IV порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону № 1961-IV у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець установлює дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону № 1961-IV, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону № 1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення із заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмета доказування. У цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов`язковим. (Постанова Касаційного кримінального Суду Верховного суду від 11.11.2021 справа №185/5823/20)

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного суду від 14.12.2021, справа №147/66/17, шкода,заподіяна врезультаті ДТПмайну потерпілого,-це шкода,пов`язана:з пошкодженнямчи фізичнимзнищенням транспортногозасобу;з пошкодженнямчи фізичнимзнищенням доріг,дорожніх споруд,технічних засобіврегулювання руху;з пошкодженнямчи фізичнимзнищенням майнапотерпілого;з проведеннямробіт,які необхіднідля врятуванняпотерпілих урезультаті ДТП;з пошкодженнямтранспортного засобу,використаного длядоставки потерпілогодо відповідногозакладу охорониздоров`я,чи забрудненнямсалону цьоготранспортного засобу;з евакуацієютранспортних засобівз місцяДТП (стаття28Закону №1961-IV).

Потерпілим надано належні та допустимі докази, які підтверджують розмір матеріальних збитків, заподіяних механічним пошкодженням мотоцикла внаслідок ДТП, а саме висновок №45 від 21.12.2020 експертного автотоварознавчого дослідження, де зазначено, що матеріальний збиток, завданий власникові мотоцикла ММВЗ. НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження при ДТП станом на дату ДТП 05.11.2019 складає: 7777,05 грн.

Як зазначенов ПостановіВеликої ПалатиВерховного судувід 14.12.2021,справа №147/66/17, відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Позивачем також надано належні докази у підтвердження матеріальних збитків у зв`язку з придбанням необхідних медикаментів, лікарських засобів та матеріалів медичного призначення, на суму 9876,81 грн. (епікриз №5320 ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №3», медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_7 б/н (записи з 05.03.2020), на оплату металоконструкції для остеосинтезу ліктьової кістки рахунок №14 від 11.11.2019; долучені товарні чеки та квитанції про витрати на лікування, а саме: товарний чек №128 від 07.11.2019; товарний чек №32 від 18.11.2019; товарний чек №26 від 08.11.2019; чек №159681 від 05.11.2019; чек №123696 від 08.11.2019; товарний чек №34 від 10.11.2019; товарний чек №49 від 13.11.2019; товарний чек №55 від 09.11.2019; товарний чек №305 від 12.11.2019)

Однак позивачем не надано належних та достовірних доказів у підтвердження матеріальних збитків в частині придбання ліків на суму 3009,19 грн. А наявність чеків без відповідної медичної документації не підтверджує адресність таких витрат. У матеріалах справи відсутній медичний висновок щодо необхідності такого лікування та придбання відповідних ліків.

Окрім того, позивачем надані чеки про придбання ліків, однак частина цих чеків є нечитабельні, не зрозуміло які ліки куплялись, коли і на яку суму.

В силу вимог пункту 24.1 статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

А тому дані докази ( чеки на суму 3009,19 грн) суд визнає не належними.

Як зазначено в ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.1 ст.81 ЦПК України)

Також у відповідності до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню в користь потерпілого кошти в сумі 1500 грн, витрачені ним на залучення експерта в кримінальному провадженні для проведення експертного автотоварознавчого дослідження матеріальних збитків мотоцикла, оскільки вказані витрати підтверджено належними та допустимими доказами. (Квитанція до прибуткового касового ордера №45 від 21.12.2020)

Потерпілим також заявлено позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. В обґрунтування позову в цій частині ОСОБА_7 та його представник пояснили, що внаслідок отримання травми життя потерпілого істотно змінилось, він зазнав сильного болю, тривалий час лікувався, і в даний час продовжує лікуватись. Потерпілий відчував як фізичні, так і моральні страждання та біль, пригнічення, змушений був затрачати значні зусилля для відновлення належного рівня свого життя.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.12.2021, справа №147/66/17, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає: 1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; 3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4)у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Якщоінше невстановлено законом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості. Моральнашкода відшкодовуєтьсянезалежно відмайнової шкоди,яка підлягаєвідшкодуванню,та непов`язаназ розміромцього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини, а в разі завдання шкоди здоров`ю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала.

Враховуючи характер та обсяг страждань потерпілого, його вік та стан здоров`я, істотність вимушених змін у його житті, які пов`язані з отриманою травмою, суд, виходячи із принципів розумності, співрозмірності та справедливості, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 20000 грн.

Також у відповідності до ст.ст.122, 124, 126 КПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого судові витрати, понесені у даному кримінальному провадженню стороною обвинувачення на залучення експертів, згідно ст.124 КПК України.

Окрім того, за приписами ч. 4ст. 174 КПК Українисуд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки, на підставі ст.77 КК України, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується при звільненні від відбування покарання з випробуванням, а тому, суд на підставі ч. 4ст. 174 КПК Українискасовує арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2019 року на автомобіль, марки «VolkswagenTransporter», д.н.з. НОМЕР_1 ; мотоцикл, марки «Мінськ»,реєстраційний номер НОМЕР_4

Питання про речові докази, вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 174, 368, 370, 373-374, 376 КПК України, суд,-

УХ В А Л И В:

ОСОБА_4 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК Україниі призначитипокарання:два рокиобмеження волі,без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.

Згідно ч.ч.1,2ст.76КК України,покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , страхової компанії Приватне Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ», (Кузнецовське відділення Приватного Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з страхової компанії Приватне Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ», (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська,40, ЄДРПОУ:20602681) на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 17653 (сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) гривні 86 копійок матеріальних збитків.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - 20000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди, 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування в загальній сумі 3454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) 22 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2019 року на: автомобіль, марки «VolkswagenTransporter», д.н.з. НОМЕР_1 ; мотоцикл, марки «Мінськ»,реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Речові докази:

- автомобіль, марки «VolkswagenTransporter»,державний номернийзнак НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_8 , житель АДРЕСА_1 ;

- мотоцикл,марки «Мінськ»,реєстраційнийномер НОМЕР_4 , повернути ОСОБА_7 , житель АДРЕСА_2 .

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору. Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1