Рішення

від 23.05.2022 по справі 712/1788/22

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа №712/1788/22

Провадження №2/712/1496/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Ліпатовій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом адвоката Тараненка М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до КНП «Черкаська міська дитяча лікарня» про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Тараненко М.О. звернулася до суду з позовом до КНП «Черкаська міська дитяча лікарня» про визнання протиправним та скасування наказу №13-КГ від 31.01.2022 про відсторонення позивача від роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працює у КНП «Черкаська міська дитяча лікарня» на посаді рентгенолаборанта рентгенологічного відділення. 31 січня 2022 року наказом відповідача №13-КГ позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Зазначила, що наказом МОЗ №2153 від 04.10.2021 року затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Постановою КМУ №1096 від 20.10.2021 року внесені зміни та доповнення до постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, в якій зазначено, що керівникам підприємств, установ організації забезпечити відсторонення від роботи працівників обов`язковість профілактичних щеплень яких визначено Переліком та які відмовляються чи ухиляються від проведення таких обов`язкових щеплень відповідно до ст.46 КЗпП України та ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання для проведення таких профілактичних щеплень.

Отже, сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організації, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 року №551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерством охорони здоров`я України від 16.09.2011 року №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 року №551) та інструкціями із застосування вакцин або анатоксину, затвердженими в установленому порядку.

Профілактичні щепленняпроти гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2до вказаногоКалендаря профілактичнихщеплень вУкраїні невключені,а відтакпосилання таобгрунтування відповідачемнеобхідності наявностідоказів щепленняпроти гостроїресператорної хворобиCOVID-19(наданнякопії сертифікатупро проведенепрофілактичне щеплення),спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2з якимись датами є незаконними.

За таких обставин, вимога відповідача до позивача щодо надання конфіденційної інформації про стан здоров`я була незаконною, відповідач здійснюючи відсторонення позивача діяв в порушення Конституції України, ст.46 КЗпП України, а тому грубо порушено її право на працю та обмеження її прав щодо повноцінної роботи.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відстронення від роботи ОСОБА_1 №13-КГ від 31.01.2022р.

Ухвалою суду від 22.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У травні 2022 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву у якому заперечував проти позову. Зазначили, ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"передбачено,що профілактичніщеплення протидифтерії,кашлюка,кору,поліомієліту,правця,туберкульозу єобов`язковимиі включаютьсядо календарящеплень.Перелік професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленнямпроти іншихвідповідних інфекційниххвороб,встановлюється центральниморганом виконавчоївлади,що забезпечуєформування державноїполітики усфері охорониздоров`я.Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених робіт.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів охорони здоров`я державної та комунальної власності (п.8 вказаного Переліку).

Передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 за № 1161/19899 (у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 N 2070).

Карантин з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 продовжувався неодноразово відповідними Постановами КМУ з 11 березня 2020 року до 31 березня 2022 року.

Позивач не є звільненим з роботи, а лише відстороняється від роботи, за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припиняється, отже таке відсторонення не можна розцінювати як порушення права на працю.

Крім того, на період запровадження воєнного стану в Україні, позивач наказом №25кв від 28.02.2022 року повернуто на роботу, тобто на даний час предмет спору відсутній.

Посилаючись на норми ст. 46 КЗпП України, ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанову КМ України від 09.12.2020 №1236, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153, який набув чинності 08.11.2021, вважає відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а тому просили відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Позивач у травні 2022 року скерував до суду відповідь на відзив, в якому підримав доводи позовної заяви.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України,розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зч.1ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановлено,що позивачпрацює напосаді рентгенолаборантарентгенологічного відділення КНП «Черкаська міська дитяча лікарня», що підтверджується заявою про прийняття на посаду та наказом №66 від 15.09.2021 року.

24грудня 2021року КНП«Черкаська міськадитяча лікарня»письмово,під підпис,повідомив свогопрацівника -рентгенолаборанта рентгенологічноговідділення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153, змінами до нього та Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236. Згідно даного повідомлення просили надати документ, який підтверджувати наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 р. №595.

Актом від 13.01.2022 року, складеним в присутності позивача підтверджено факт того, що ОСОБА_1 , рентгенлаборант КНП «Черкаська міська дитяча лікарня», розуміючи вимоги законодавства щодо обов`язкового проведення профілактичного щеплення, підлягає відстороненню від роблоти з 31.01.2022 року на період усунення причин такого відсторонення.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом Міністерством охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Так на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:

8. Закладів охорони здоров`я державної та комунальної власності.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Слід зазначити, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМ України від 28.12.1992 №731).

Відповідно до п.41-6 постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з наступними змінами, керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Положеннями статей 3, 27, 49 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що медичні,фармацевтичні працівникита фахівціз реабілітаціїзобов`язані поширювати наукові та медичні знання, знання щодо функціонування та обмежень життєдіяльності серед населення, пропагувати, у тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя (п.п.в)).

Наказом КНП «Черкаська міська дитяча лікарня» №13-кг від 31.01.2022 «Про відсторонення від роботи рентгенолаборанта рентгенологічного відділення ОСОБА_1 » було відсторонено від роботи з 31.01.2022 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати.

Наказ винесений на підставі ст.46 КЗпП України, ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 41-6 постанови КМ України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв таорганізацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Актом від 13.01.2022 року, складеним в присутності позивача підтверджено факт того, що ОСОБА_1 , рентгенлаборант КНП «Черкаська міська дитяча лікарня», розуміючи вимоги законодавства щодо обов`язкового проведення профілактичного щеплення, підлягає відстороненню від роботи з 31.01.2022 року на період усунення причин такого відсторонення.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 не погоджується із вищевказаним наказом відповідача в частині відсторонення її від виконання посадових обов`язків та просить визнати протиправним і скасувати цей наказ з підстав його незаконності та необґрунтованості.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У відповідності до ст.46 КЗпП України, роботодавець може відсторонити працівника від роботи, якщо працівник: з`явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;відмовляється або ухиляється від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Тобто, так як позивач ємедичним працівникомрентгенолаборанта рентгенологічноговідділення КНП«Черкаська міська дитяча лікарня» обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи.

Треба зазначити, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Слід також звернути увагу на частково релевантну практику ЄСПЛ та Верховного Суду у справах про обов`язкову вакцинацію.

Так, ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі "Соломахін проти України" (заява N 24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення відповідача про відсторонення позивача від роботи є обґрунтованим, містить належні посилання на норми чинного законодавства, що дають підстави для відсторонення позивача від роботи.

Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та налогошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання.

Суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Слід зазначати, що вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, не є втручанням в приватне життя позивача, оскільки така вимога не суперечить Конвенції про захист прав люини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені обставини та правові норми, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення її від роботи.

Як вбачається зі змісту наказу №25 кв від 28.02.2022 року «Про повернення до роботи рентгенлаборанта ОСОБА_1 у зв`язку з зупиненням дії наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153» позивач повернута на робоче місце рентгенлаборанта ОСОБА_1 , яка була відсторонена від роботи у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

А тому відповідач вказує у відзиві на наявність підстав для закриття провадження в справі в порядку пункту 2 частини першої статті 255ЦПК України (відсутній предмет спору).

Суд не вбачає підстав для закриття провадження в справі у зв`язку із відсутністю предмету спору (п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України), так як позивачка була повернута на робоче місце у зв`язку із військовим станом, проте спірний наказ є чинним, не був скасований відповідачем самостійно та, на думку позивача, продовжує порушувати її права, а тому спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням позицій сторін та наданих доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.264, 265, 268, 274, 354 ЦПК Укаїни, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Черкаська міська дитяча лікарня» про визнання протиправним та скасування наказу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.05.2022 р.

Головуючий: Т.Є. Троян

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 . АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: КНП «Черкаська міська дитяча лікарня», 18009 м. Черкаси, вул. Олени Теліги, 4, ЄДРПОУ 02004947.