Рішення

від 18.05.2022 по справі 495/4115/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4115/21

Номер провадження 2-о/495/31/2022

19 травня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого-одноособово судді - Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання - Красовської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні уточнену заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа -Державний нотаріус Суворівської державної нотаріальної контори Одеської області Ласурія Яна Юріївна,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся 03 червня 2021 року до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа -Державний нотаріус Суворівської державної нотаріальної контори Одеської області Ласурія Яна Юріївна.

Короткий зміст та обґрунтування змінених підстав заяви ОСОБА_1 .

Свою заяву ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що померлі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Померла ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою матері заявника ОСОБА_4 . Враховуючи, що померлі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 своїх дітей не мали, заявник ОСОБА_1 доглядав останніх, лікував, допомагав у побуті, купував продукти та речі першої необхідності.

30.03.2011 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений секретарем Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області Медвідь Тетяною Вікторівною, зареєстрований у реєстрі за №19, згідно якого спадкодавець заповів заявнику ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 8,30 га, яка розташована згідно з планом на території Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, згідно державного акту серії РІ №483271, масив № 43 ділянка № НОМЕР_2 .

Однак, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не зробив розпорядження на випадок своєї смерті стосовно іншої частини спадкового майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2819 га, кадастровий номер 5121881200:02:001:0105, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2501 га, кадастровий номер 5121881200:02:001:0104, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з відсутністю рішення суду, яке б підтвердило факт проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , державним нотаріусом Суворівської державної нотаріальної контори Одеської області Ласурією Я.Ю. було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину заявнику щодо майна померлого, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звертається до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.06.2021 року було залишено без руху заяву ОСОБА_1 ..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2021 року було відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.08.2021 року було задоволено клопотання заявника ОСОБА_1 про витребування доказів.

28.10.2021 року від адвоката Кочман К.П., який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 надійшло на адресу суду клопотання про зміну підстав заяви про встановлення юридичного факту.

09.11.2021 року від адвоката Кочман К.П., який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 надійшло на адресу суду клопотання про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2021 року було прийнято зазначену вище справу до свого провадження суддею Анісімовою Н.Д..

Короткий виклад позицій сторін по справі

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте адвокат Кочман К.П., який діє в його інтересах, в судовому засіданні уточнену заяву підтримав, просив її задовольнити.

Зацікавлена особа - Державний нотаріус Суворівської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ласурія Я.Ю. не з`явилась, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 06.10.2020 року Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №323.

ОСОБА_2 , яка є дружиною спадкодавця згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 26.08.1978 року Іванівським відділом РАЦС Одеської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Справжнє підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 23.10.2018 року Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Одеської області, актовий запис №332.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННХ 018651, виданого 05.07.2019 року приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Дучко В.М., зареєстрованого в реєстрі за №578, спадкодавцю ОСОБА_3 за життя належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННХ 018652, виданого 05.07.2019 року приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Дучко В.М., зареєстрованого в реєстрі за №579, спадкодавцю ОСОБА_3 за життя належала земельна ділянка площею 0,2501 га (у тому числі за земельними угіддями: 0,0614 га - рілля, 0,1887 га - малоповерхова забудова), кадастровий номер якої - 5121881200:02:001:0104, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННХ 018653, виданого 05.07.2019 року приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Дучко В.М., зареєстрованого в реєстрі за №580, спадкодавцю ОСОБА_3 за життя належала земельна ділянка площею 0,2819 га (у тому числі за земельними угіддями: 0,2819 га - рілля), кадастровий номер якої - 5121881200:02:001:0105, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

30.03.2011 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений секретарем Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області Медвідь Тетяною Вікторівною, зареєстрований у реєстрі за №19, згідно якого спадкодавець заповів заявнику ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 8,30 га, яка розташована згідно з планом на території Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, згідно державного акту серії РІ №483271, масив №43 ділянка № НОМЕР_2 .

Розпорядження щодо іншої частини спадкового майна померлий ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя не зробив.

Постановою державного нотаріуса Суворівської державної нотаріальної контори у м.Одеса Ласурією Я.Ю. від 05.05.2021 року, заявнику ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв на право на спадщину за законом на спадкове майно, належного спадкодавцю ОСОБА_3 через відсутність доказів родинних та інших відносин заявника зі спадкодавцем.

З матеріалів Спадкової справи №15 і/2021 до майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що окрім ОСОБА_1 , інших спадкоємців за законом не має, з заявами про вступ у спадщину більше ніхто не звертався.

Допитані у якості свідків у судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зазначили, що є сусідами ОСОБА_1 , який на протязі тривалого часу, а саме на протязі останній п`яти років, проживав разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , здійснював за ними догляд, купував продукти, ліки, тобто проживав з померлими однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 .

Факт проживання заявника ОСОБА_1 разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується також фотографіями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно частин 1,2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 2, 23 постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу на те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд звертає увагу на роз`яснення, які містяться у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року,при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому ст. 2 СК містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім`ї.

Як передбачено ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року №5-рп/99, в якому зазначив, що обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (п. 6 рішення).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

Отже, юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду. Нотаріус не має можливостей для того, щоб безспірно встановити зазначені обставини.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що судом достеменно встановлено, що заявник ОСОБА_1 на протязі останніх п`яти років проживав однією сім`єю разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , купував для них ліки, продукти, речі першої необхідності, сплачував комунальні послуги, доглядав за останніми, заява ОСОБА_1 про визнання юридичного факту його проживання однією сім`єю з спадкодавцями на протязі останніх п`яти років, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа -Державний нотаріус Суворівської державної нотаріальної контори Одеської області Ласурія Яна Юріївна є обґрунтованою, доведеною, такою, що ґрунтується на дійсних обставинах справи, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, ч.1 ст. 223, ч.2 ст. 247, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Уточнену заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - Державний нотаріус Суворівської державної нотаріальної контори Одеської області Ласурія Яна Юріївна - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 однією сім`єю на протязі останніх п`яти років за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено та проголошено 23.05.2022 року об 15 годині 30 хвилин.

Суддя Н.Д. Анісімова