Рішення

від 22.05.2022 по справі 440/16415/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/16415/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради про:

- визнання протиправним та скасування Глобинської міської ради від 28 жовтня 2021 року №5087 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у власність";

- зобов`язання винесли рішення про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, із земель запасу, з метою передачі у власність.

Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин у зв`язку з відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність.

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Від Глобинської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вимоги позивача не визнав повністю, посилаючись на те, що органи місцевого самоврядування наділені дискреційними повноваженнями в сфері надання земельних ділянок комунальної власності у користування та у власність громадянам та юридичним особам, а також самостійно уповноважені приймати рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та відведення земельних ділянок у власність.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

21.10.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася до Глобинської міської ради із заявою на підставі статей 118, 121 Земельного кодексу України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

До заяви позивач додано копії паспорта та ідентифікаційного коду, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місця розташування земельної ділянки.

Рішенням вісімнадцятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 28.10.2021 №5087 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі її у власність" вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: А 01.03 для ведення особистого селянського господарства місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земель запасу, які не надані у власність і постійне користування за межами населеного пункту, у зв`язку з відсутністю площі в даному масиві (на земельній ділянці розташована полезахисна лісосмуга).

Позивач не погодилася з відмовою Глобинської міської ради у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (надалі - ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до приписів частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до Глобинської міської ради із заявою від 21.10.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, земельна ділянка розташована за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, Глобинська міська рада.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Отже, позивачем у своїй заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний пакет документів, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Спірним рішенням відмовлено у наданні позивачу відповідного дозволу з мотивів відсутності площі в даному масиві (на земельній ділянці розташована полезахисна лісосмуга).

Відповідач у спірному рішенні та у відзиві на позовну заяву не конкретизує відомості щодо спірної земельної ділянки, не надає доказів розташування на ній полезахисної лісосмуги.

Відповідно до приписів частин 3, 4 статті 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі статтею 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до пункту 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Згідно з класифікацією видів цільового призначення земель до земель сільськогосподарського призначення відносяться, зокрема, землі для ведення особистого селянського господарства (підрозділ 01.03. розділу 01); землі для іншого сільськогосподарського призначення (підрозділ 01.13 розділу 01)

Згідно з офіційними відомостями Публічної кадастрової карти України, наданими позивачем до заяви від 21.10.2021 та до позовної заяви, обрана позивачем земельна ділянка знаходиться поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5320610100:00:007:0137, що свідчить про те, що ця земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільного права на час звернення позивача із заявою до відповідача та на час прийняття спірного рішення. На час прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка є несформованою, її межі наразі не визначені та вона не має присвоєного їй кадастрового номеру тощо.

Жодних доказів щодо відсутності площі земель в даному масиві та розташування на цій земельній ділянці полезахисної лісової смуги відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, згадана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Однак, як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення конкретних причин та умов, за яких він дійшов висновку про наявність підстав для відмови.

Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Однак, спірне рішення не містить посилань на такі конкретні обставини.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини, досліджені докази та наведені вище норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 118 Земельного кодексу України, а тому рішення вісімнадцятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради від 28.10.2021 №5087 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі її у власність" є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Глобинську міську раду Полтавської області винесли рішення про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, із земель запасу, з метою передачі у власність, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даній справі оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише мотиву, який наведений відповідачем у оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

З огляду на вищевикладене, вимога про зобов`язання Глобинську міську раду Полтавської області винесли рішення про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, із земель запасу, з метою передачі у власність задоволенню не підлягає, натомість, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання Глобинської міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

В прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. та на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 138 вказаного Кодексу передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами третьою та дев`ятою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн позивачем надано до суду копії договору про надання правничої допомоги №469 від 23 листопада 2021 року, укладеного між позивачем (клієнт) та адвокатом Голубенком Володимиром Петровичем; квитанцію №469 від 23 листопада 2021 року.

Відповідно до підпункту 1.1 вказаного договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничі послуги клієнту щодо підготовки адміністративного позову про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та представництва інтересів у Полтавському окружному адміністративного суді на умовах передбачених даним договором, а відповідно до пункту 4.3 такого договору за надання правової допомоги відповідно до даного договору сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката складає фіксований розмір у сумі 4000,00 грн, що сплачується в день підписання договору.

Адвокатом Голубенком Володимиром Петровичем прийнято від позивача за захист інтересів особи гонорар в сумі 4000,00 грн, що підтверджується квитанцією №469 від 23 листопада 2021 року.

Суд враховує, що зі змісту копії договору про надання правничої допомоги №469 від 23 листопада 2021 року та квитанції №469 від 23 листопада 2021 року неможливо встановити, що Адвокатом Голубенком Володимиром Петровичем надана позивачу правнича допомога саме у справі №440/16415/21 щодо оскарження рішення вісімнадцятої сесії Глобинської міської ради Полтавської області восьмого скликання №5087 від 28 жовтня 2021 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у власність", оскільки умови договору є абстрактними та загальними щодо надання в цілому позивачу правничої допомоги щодо підготовки адміністративного позову про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та представництва інтересів у Полтавському окружному адміністративного суді без визначення конкретного переліку наданих послуг чи конкретної сфери надання таких послуг щодо представництва інтересів позивача у цій справі. Крім того, позивачем не надано до суду на підтвердження фактичного надання юридичних послуг копії акту приймання - передачі наданих юридичних послуг.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю заявлених витрат зі складністю цієї справи та недоведеність понесення фактичних витрат на правничу допомогу у справі.

З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн, у зв`язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.

За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 908,00 грн. Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 454,00 грн.

Стосовно клопотання про встановлення судового контролю, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Глобинської міської ради Полтавської області (ідентифікаційний код 22547673, вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 28 жовтня 2021 року №5087 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі її у власність".

Зобов`язати Глобинську міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 жовтня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, Глобинська міська рада.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдест чотири гривні).

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва