Рішення

від 10.05.2022 по справі 902/123/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2022 р. Cправа № 902/123/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сіріус" (вул. О. Дашкевича, 64, кв. 56, м. Черкаси, 18002)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "А-7Я" (вул. Долинська, 9 , Вінницька обл., м. Бершадь, 24400)

про стягнення 552409,05 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

10.02.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Сіріус" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-7Я" про стягнення 552 409,05 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/123/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

15.02.2022 р. ухвалою суду відкрито провадження.

На визначену дату судом 02.03.2022 р. в судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання у справі повідомлялися ухвалою суду, проте, доказів отримання ухвали сторонами відсутні.

Ухвалою суду від 02.03.2022 р. розгляд справи відкладено на 13.04.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 02.03.2022 р.

Ухвалою суду від 13.04.2022 р. закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/123/22 для судового розгляду по суті на 11.05.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 13.04.2022 р.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним повідомлений ухвалою суду від 13.04.2022 р.

Водночас, відповідачу ухвала суду від 13.04.2022 р. вручена останньому 22.04.2022 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши матеріали справи, детально дослідивши докази надані встановив наступні обставини.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: між ТОВ «Агро-Сіріус» та ТОВ «А-7Я» як покупцем укладено договір поставки № 5 від 09.03.2021 р.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору останнім було поставлено товар на загальну суму 250 000,50 грн, що підтверджується видатковою накладними, специфікацією, податковою накладною. Натомість відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар, що і стало підставою позову.

Між сторонами умовами договору було погоджено, що Постачальник зобов`язується протягом строку дії Договору передавати Товар у власність Покупця для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних із особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар в кількості, якості, ціні, та в упаковці відповідно до Специфікації до даного Договору. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями за згодою сторін (п.1.1. договору).

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки визначається відповідно до заявки Покупця (та наявної у Продавця можливості задовольнити таку заявку повністю або частково), відповідно до додатку № 2 до цього договору, надісланої Покупцем на поштову адресу Продавця рекомендованим листом з повідомленням про вручення та з описом вкладення (з метою ефективної реалізації цієї умови Продавець зобов`язується в разі зміни своєї поштової адреси невідкладно повідомляти про це Покупця рекомендованим листом з повідомленням про вручення та з описом вкладення за вказаною в цьому договорі юридичною адресою Покупця), а також відповідно до підписаної сторонами специфікації (п.1.2. договору).

Згідно пункту 2.1 договору - порядок і терміни розрахунків за конкретну партію Товару визначаються в специфікації до даного договору.

Згідно пункту 2.2 договору - датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно пункту 3.2 договору - право власності на Товар переходить до Покупця з моменту передачі Товару перевізником. Сторони домовилися, що в разі погодження поставки відповідної партії Товару без попередньо стовідсоткової передоплати, до повної оплати Товару він перебуває в заставі у Продавця, відповідно Покупець не має право розпоряджатися Товаром та використовувати Товар до його повної оплати, зобов`язаний протягом цього часу зберігати Товар в умовах, що запобігають його псуванні розкраданню, пошкодженню, втраті тощо.

Згідно пункту 4.1 договору - Товар приймається Покупцем у пункті призначення, яким для цілей даного договору вважається ТОВ «А-7Я» - вул. Соборна, 200, с. Війтівка, Бершадський р-н, Вінницька обл. В разі попередньої стовідсоткової передоплати Товару Покупцем, останній має право не направляти Продавцеві заявку, обмежившись лише підписанням специфікації. В разі, якщо Покупець бажає оплатити Товар після його отримання - направлення попередньої заявки Продавцеві обов`язковим.

Як слідує з матеріалів справи згідно Специфікації № 1 від 09.03.2021 р. до договору № 5 ТОВ «Агро-Сіріус» зобов`язується поставити для ТОВ «А-7Я» КАС-32 в кількості 25 тон на суму 250 000, 50 грн.

Відповідно до умов укладеної Специфікації - Покупець зобов`язується здійснити оплату в розмірі 100% від вартості Товару по факту поставки, згідно рахунку-фактури. Під фактом поставки товару розуміється фактична (фізична) передача товару. Зобов`язання по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у повному обсязі на рахунок Постачальника. Постачання Товару буде здійснюватися автомобільним транспортом за рахунок Постачальника за наступним місцем призначення: Вінницька обл. Бершадський р-н, с. Війтівка, вул. Соборна, 200. Несвоєчасне виконання Покупцем зобов`язань, передбачених п.1 даної специфікації, являється підставою для повернення Постачальнику товару за його першою вимогою, в тій же кількості, яка вказана в специфікації №1 Договору №5 від 09.03.2021 року, з якісними показниками, які були на день відгрузки. Транспортні витрати по поверненню товару за рахунок Покупця. При неможливості повернути товар, Покупець зобов`язаний, за першою вимогою Постачальника оплатити вартість товару, штрафні санкції, передбачені Договором, та відшкодувати матеріальні збитки. Специфікація №1 є невід`ємною частиною Додатку №1 до договору №5 від 09.03.2021р. По всім іншим питанням сторони керуються договором №5 від 09.03.2021р.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 5 від 09.03.2021 р. та Специфікації № 1 від 09.03.2021 р. ТОВ «Агро-Сіріус» для ТОВ «А-7Я» поставило 25 тон КАС-32 (карбамідо-аміачної суміші) на суму 250 000,50 грн в т.ч. ПДВ - 41666,75 грн, що підтверджується видатковою накладною ТОВ «Агро-Сіріус» № РН-0000026 від 25.03.2021 року та товарно-транспортною накладною № 26 від 25.03.2021 р.

Позивачем 09.03.2021 р. було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000005 на суму 250 000,50 грн.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Агро-Сіріус» на поставку для ТОВ «А-7Я» 25 тон КАС-32 на суму 250 000,50 грн, в т.ч. ПДВ - 41 666,75 грн було виписано податкову накладну від 25.03.2021 р. № 11, яка відповідно до Квитанції № 1 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9087801637.

За поставлений товар відповідач розрахунки не провів, товар у відповідній кількості та якості не повернув, а тому в останнього наявний борг на користь ТОВ «Агро-Сіріус» в сумі 250000,50 грн.

19.08.2021 р. до ТОВ «А-7Я» направлено лист-прохання (претензію) щодо сплати боргу в сумі 250 000,50 грн або повернення поставленого товару, яка залишена без задоволення, що і стало підставою позову.

Враховуючи встановлені обставини справи суд враховує наступне.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

З викладеного слідує, що предметом дослідження у даній справі є встановлення обставин щодо виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Вирішуючи питання щодо наявності факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, суд враховує наступне.

Як зазначалось вище судом, Товар було поставлено відповідачу у відповідності до специфікації, видаткової накладної, які обопільно підписані між сторонами, претензій щодо поставленого товару у відповідача не було.

Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар.

З врахуванням викладеного та встановленого, суд вважає позовну вимогу про стягнення 250 000,50 грн заборгованості правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 6 226,00 грн 3 % річних, 33 431,57 грн пені, 12 750,48 грн інфляційних втрат , 250 000,50 грн штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно пункту 5.1. договору при порушенні терміну оплати, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного Банку України, яка діяла на час прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу за весь час дії прострочки. Покупець, який прийняв Товар, що за умовами специфікації не був попередньо стовідсотково передоплачений, вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, якщо на третій день після отримання Товару Покупцем на поточний рахунок Продавця не надійшла повна оплата Товару.

В разі порушення Покупцем умов щодо застави Товару, визначених у п. 3.2 цього договору, він зобов`язаний сплатити Продавцеві штраф у розмір ста відсотків вартості відповідної партії Товару (п. 5.2. договору).

У відповідності до п. 3.2. договору - право власності на Товар переходить до Покупця з моменту передачі Товару перевізником Сторони домовилися, що в разі погодження поставки відповідної партії Товару без попередньої стовідсоткової передоплати, до повної оплати Товару він перебуває в заставі у Продавця, відповідно Покупець не має право розпоряджатися Товаром та використовувати Товар до його повної оплати, зобов`язаний протягом цього часу зберігати Товар в умовах, що запобігають його псуванні розкраданню, пошкодженню, втраті тощо.

Як уже встановлено судом, позивачем було виконано умови договору в повному обсязі, поставлено товар на загальну суму 250 000,00 грн, при цьому відповідачем кошти не сплачено та товар не повернуто, що за доводами суду є порушенням п. 5.2. договору, а саме щодо умов застави товару, оскільки, останній перебуває у відповідача з порушенням умов договору, що в свою чергу є підставою для застосування штрафу перебчаченого пунктом 5.2. даного договору.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН", розрахунки заявлених до стягнення 6 226,00 грн 3 % річних, 12 750,48 грн інфляційх втрат за період з 29.03.2021 р. по 26.01.2022 р. та 250 000,50 грн штрафу є правомірними, оскільки, відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Щодо поданого розрахунку позивачем пені в розмірі 33 431,57 грн за період з 29.03.2021 р. по 26.01.2022 р., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п. п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Таким чином, здійснивши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" та відповідно до норм ст. 232 ГК України розрахунку заявлених до стягнення пені визначив період з 29.03.2021 - 29.09.2021, а тому до стягнення з відповідача підлягає пеня в рзмірі 19 369,86 грн. (розрахунок додається)

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-7Я" (вул. Долинська, 9 , Вінницька обл., м. Бершадь, 24400, код ЄДРПОУ 42993371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сіріус" (вул. О. Дашкевича, 64, кв. 56, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 43728191) 250 000,50 грн заборгованості, 6 226,00 грн 3 % річних, 19 369,86 грн пені, 12 750,48 грн інфляційних втрат, 250 000,50 грн штрафу та 8 075,21 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси: agrosirius7799@ukr.net; ptica.berchad@gmail.com.;inbox@ck.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено 23 травня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. О. Дашкевича, 64, кв. 56, м. Черкаси, 18002)

3 - відповідачу (вул. Долинська, 9 , Вінницька обл., м. Бершадь, 24400)