Рішення

від 11.05.2022 по справі 904/7971/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2022м. ДніпроСправа № 904/7971/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСТРЕЙДСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АППОЛОНН"

про стягнення заборгованості у розмірі 159 152,58 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань: Юрченко В.В.

Представники:

Позивача - Шваб О.В.

Відповідача - не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 131 712,00 грн., 13 768,87 грн. - інфляційних збільшень, 13 671,71 грн. - штрафних санкцій, 10 000,00 грн. - послуг на професійну правничу допомогу.

25.01.2022 від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа № 15 від 20.12.2021, у якому Позивач повторно вимагав повернення авансового платежу та докази направлення листа Відповідачеві.

Відповідач явку повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про розгляд даної справи повідомлявся належно на електронну адресу та адресу вказану в позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулися поштові відправлення з відміткою "по Адмирала Макарова -6 "Апполонн" - нет" та "адресат відсутній за вказаною адресою, за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч.1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є:

1) ухвали;

2) рішення;

3) постанови;

4) судові накази.

Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні досліджено надані докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2020 сторони уклали договір суборенди нерухомого майна №2007/К з протоколом розбіжностей від 26.08.2020 до Договору суборенди нерухомого майна № 2007/К (далі Договір) за п. 1.1. якого Орендодавець (Відповідач) передає, а Орендар (Позивач) приймає в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 1 200 м2, яка буде уточнення після завершення будівельних робіт, розташоване за адресою: м. Кам`янське, проспект Василя Стуса, 13 (далі по тексту нежитлове приміщення), у стані, що дозволяє здійснювати його нормальну експлуатацію з метою отримання прибутку Орендарем.

План нежитлового приміщення, переданого за договором в суборенду, є невід`ємною частиною Договору (додаток № 1 до Договору).

Орендодавець зобов`язаний передати не пізніше "10" вересня 2020 р. торговий зал, а "30" вересня 2020 р. все цілком, включно з прилеглою територією, під`їздами та парковкою, після підписання даного Договору нежитлове приміщення Орендареві по Акту прийому-передачі (додаток № 2 до Договору), у стані, придатному для його використання по цільовому призначенню відповідно до умов Договору, у стані, відповідному до діючого законодавства України. Днем прийому-передачі нежитлового приміщення вважається день підписання Акту прийому-передачі (аб. 1 підп. 2.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору, в редакції протоколу розбіжностей, Орендна плата становить 109 гривень 76 коп. на місяць за 1 (один) квадратний метр загальної площі нежитлового приміщення, що еквівалентно 4,0 (чотирьом) доларам США за офіційним курсом Національного банку України до гривні на момент підписання цього договору (1долар США дорівнює 27 гривень 44 коп.).

У випадку зміни курсу долара США до гривні за офіційним курсом Національного банку України більше ніж на 5 (п`ять) відсотків від курсу, зафіксованого в п. 3.1. цього Договору, розмір орендної плати згідно пункту 3.1 цього Договору, автоматично підлягає перерахунку та визначається шляхом множення орендної плати, яка існувала до зміни курсу долара США до гривні, на коефіцієнт, який визначається, як співвідношення курсу долара США до гривні Національного банку України на дату платежу і курсу долара США до гривні Національного банку України, визначеного в п. 3.1. цього Договору.

В орендну плату включені ПДВ, плата за користування земельною ділянкою, на якій розташований орендований будинок (земельний податок), податок на нерухомість, інші податки та обов`язкові внески і збори в місцевий і республіканський бюджет, плата за теплопостачання (опалення) та кондиціонування. Оплата всіх комунальних послуг, та електроенергії (за винятком електроенергії, яка йде на опалення та кондиціювання) проводиться Орендарем згідно з показаннями приладів, встановлених для обліку споживання саме по орендованому Орендарем приміщенню, по тарифам та на умовах постачальників цих послуг. Орендар зобов`язаний при підписанні акту прийому передачі нежитлового приміщення озвучити ліміт споживаної потужності об`єкту і здійснити оплату за 2 місяці за електроенергію згідно рахунків, наданих Орендодавцем.

Загальний розмір орендної плати за один календарний місяць оренди 131 712 гривень (Сто тридцять одна тисяча сімсот дванадцять) включаючи ПДВ, буде відкоректований після уточнення загальної площі приміщення після закінчення будівельних робіт (абз. 2 підп. 3.1.1. Договору).

Оплата орендної плати проводиться Орендарем щомісяця не пізніше 5 числа місяця, за який вноситься оплата, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця. Розрахунковим періодом для нарахування орендної плати є календарний місяць. Після підписання Договору і Додатків № 1 (план приміщення та схема реконструкції) та № 4 (стандарт приміщення) Орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за перший місяць оренди, в розмірі місячної орендної плати, а після підписання акту готовності торгового залу за другий місяць оренди, також в розмірі місячної орендної плати. Оплата здійснюється протягом 10 робочих днів після підписання Договору оренди, Додатків та Акту готовності торгового залу відповідно (п. 3.3. Договору).

Строк оренди встановлюється на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців з дати початку комерційної діяльності (п. 5.1. Договору).

У випадку порушення Орендодавцем строку передачі нежитлового приміщення, встановленого пунктом 2.1.1. Договору, він виплачує Орендареві неустойку у розмірі 0,03 % від розміру орендної плати, встановленої пунктом 3.1. Договору, за кожний день прострочення до моменту його фактичної передачі (п. 6.3. Договору).

У випадку порушення або не виконання Орендодавцем прийнятих на себе обов`язків за даним Договором, Орендар має право не сплачувати орендну плату за період даного порушення або не виконання обов`язків Орендодавця, якщо такі порушення мають місце з вини Орендодавця та знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із неможливістю Орендаря здійснювати господарську діяльність на об`єкті оренди. У випадку тривалого (більш 15 календарних днів) порушення або не виконання Орендодавцем прийнятих на себе обов`язків за даним Договором, Орендар має право розірвати даний Договір і вимагати відшкодування збитків. Факт порушення Орендодавцем своїх договірних обов`язків та його тривалість мають бути підтверджено відповідними доказами, складеними не лише Орендарем та/або його працівниками (п. 6.4. Договору).

На виконання п. 3.3. Договору Позивач сплатив авансовий платіж за 1 місяць оренди за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 297 від 07.09.2020 на суму 131 712,00 грн.

За даними Позивача, 02.07.2021 Позивач направив на електрону адресу Відповідача листа № 2906/21 від 29.06.2021, в якому повідомив, що згідно з договором Орендодавець не пізніше 10.09.2020 повинен був підготувати і передати торговий зал, а 30.09.2020 все приміщення повністю за актом прийому передачі Орендарю, однак станом на 29.06.2021 приміщення не передано, через його неготовність, що порушує умови укладеного Договору, у зв`язку з чим, Позивач просив повернути сплачену суму авансового внеску в десятиденний термін.

21.12.2021 Позивач засобами поштового зв`язку направив Відповідачеві листа № 15 від 20.12.2021 з вимогою про повернення авансового платежу та підписання акту неготовності об`єкту до експлуатації.

Відповідно до даних веб-сайту "Укрпошта" 23.12.2021 Відповідач отримав листа Позивача № 15 від 20.12.2021.

За даними Позивача, зазначеного листа Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням Відповідачем строків передачі нежитлового приміщення, Позивач з посиланням на п. 6.3 Договору нарахував 13 671,71 грн. штрафних санкцій за період з 04.09.2020 по 15.08.2021 та з посиланням на ст. 625 ЦК України нарахував 13 768,87 грн. індексу інфляції за період з вересня 2020 по липень 2021.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є належне виконання договірних зобов`язань Відповідачем, факт порушення Відповідачем строків передачі нежитлового приміщення за Договором, наявність підстав для повернення авансового платежу та наявність підстав для стягнення неустойки.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендар має право передати окремі об`єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди (ч.1 ст. 288 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 766 ЦК України встановлено, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів Позивача, зокрема, передачі майна в оренду, повернення передоплати чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази Позивача не заперечував і не спростував.

Перевіривши доводи і докази Позивача, суд приймає його позицію, як не спростовану Відповідачем, підтверджену наданими доказами.

Так, сторони уклали Договір суборенди, відповідно до якого Орендодавець (Відповідач) передає, а Орендар (Позивач) приймає в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 1 200 м2, яка буде уточнення після завершення будівельних робіт, у стані, що дозволяє здійснювати його нормальну експлуатацію з метою отримання прибутку Орендарем. Орендодавець зобов`язаний передати не пізніше "10" вересня 2020р. торговий зал, а "30" вересня 2020 р. все цілком, включно з прилеглою територією, під`їздами та парковкою.

На виконання п. 3.3. Договору Позивач вніс авансовий платіж за 1 місяць оренди за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 297 від 07.09.2020 у сумі 131 712,00 грн. Однак, за даними Позивача, не спростованими Відповідачем, останній не передав Позивачеві в оренду нежитлове приміщення у визначені Договором строки і взагалі не передав майно в оренду, також не підписав відповідний акт про порушення Договору.

Позивач стверджує, що 02.07.2021 направляв на електрону адресу Відповідача листа № 2906/21 від 29.06.2021, в якому зазначено, що згідно умов Договору Орендодавець не пізніше 10.09.2020 повинен був підготувати і передати торговий зал, а 30.09.2020 все приміщення повністю за актом прийому передачі Орендарю, однак, станом на 29.06.2021 приміщення не передано, через його неготовність, що порушує умови Договору, у зв`язку з чим Позивач просив повернути сплачену суму авансового внеску в десятиденний термін.

21.12.2021 Позивач засобами поштового зв`язку направив Відповідачеві листа № 15 від 20.12.2021 з вимогою про повернення авансового платежу та підписання акту неготовності об`єкту до експлуатації.

За даними з веб-сайту "Укрпошта", Відповідач 23.12.2021 одержав листа Позивача №15 від 20.12.2021.

Позивач наполягає, що Відповідач не надав відповіді на листа від 20.12.2022 та не задовольнив вимоги Позивача.

Відповідач не надав доказів передачі Позивачеві нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Кам`янське, проспект Василя Стуса, 13, не надав доказів ухилення Позивачем від виконання умов Договору щодо приймання обумовленого майна від Відповідача в оренду, строк передачі майна в оренду сплив у вересні 2020, тому суд вважає, що у Позивача наявні правові підстави для відмови від договору найму і вимоги повернення авансового платежу за невиконані зобов`язання Відповідача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, надані Позивачем докази на підтвердження невиконання Відповідачам умов Договору та виникнення у останнього зобов`язання з повернення авансового платежу є більш вірогідними, тому вимога про стягнення 131 712,00 грн. - боргу підлягає задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Оскільки Позивач не надав належних доказів звернення до Відповідача з вимогою від 02.07.2021, направленою на електрону пошту, на думку суду, прострочення зобов`язання Відповідача з повернення авансового платежу починається з 31.12.2021, отже індекс інфляції, передбачений ст. 625 ГК України міг нараховуватися з січня 2022, у зв`язку з чим вимога Позивача про стягнення індексу інфляції за період з вересня 2020 по липень 2021 у розмірі 13 768,87 грн. задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунки пені, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що нарахування пені за період з 04.09.2020 по 15.08.2021 проведено невірно, оскільки Договором визначено, що Орендодавець зобов`язаний не пізніше 10.09.2020 передати Орендареві торговий зал, отже прострочення виконання зобов`язання починається з 11.09.2020. Так, за перерахунком суду, пеня за період з 11.09.2020 по 15.08.2021 становить 13 395,11 грн.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що Відповідач не спростував докази Позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, до стягнення належать 131 712,00 грн. боргу, 13 395,11 грн. штрафних санкцій, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки Позивач у позовній заяві повідомив про очікувані (попередні) витрати на правничу допомогу, це питання не розглядається судом.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АППОЛОНН" (49127, м. Дніпро, вул. Адмірала Макарова, б.6, код 41843476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСТРЕЙДСЕРВІС" (04209, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, оф. 501, код 43122857) 131 712,00 грн. боргу, 13 395,11 грн. штрафних санкцій, 2 176,61 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 23.05.2022.

Суддя С.Г. Юзіков