Рішення

від 22.05.2022 по справі 910/19319/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2022Справа № 910/19319/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського Національної Академії Наук України

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО 2002"

про стягнення 32 761,23 грн.

Представники сторін: не викликались.

встановив :

Інститут колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського Національної Академії Наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО 2002" про стягнення 32 761,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити наданих позивачем послуги за договором №4Дк про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендаря від 01.01.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

16.12.2021 до канцелярії суду позивач подав клопотання з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 91665935 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2021 року, а саме: 02099, м. Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 5.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 05.19.2021 р. повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/19319/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.01.2016 року між Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського Національної Академії Наук України (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕО 2002" (орендар) укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №4Д, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно кімнату №301 - 3,9 кв.м, 308 - 31,7 кв.м, 309 - 33,5 кв.м, 314-316 - 15,8 кв.м, 318 - 4,1 кв.м, 329 - 33,6 кв.м, 330 - 33,4 кв.м, 332 -22,1 кв.м, 333 -31,3 кв.м, 334-33,5 кв.м, 335 -33,5 кв.м лабораторному корпусі загальною площею 276,4 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ-077, вулиця Дніпровська, 16 на 3 поверсі (ах) лабораторного корпусу (будинку, приміщення, будівлі) інституту, що перебуває на балансі Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 30 вересня 2015р. і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30 вересня 2015р. 909356,00 грн.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

01.01.2016 року між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення нерухомого орендованого майна до договору оренди від 01.01.2016р. №4.

Цей договір укладений строком на два роки, що діє з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року включно (п.10.1 договору оренди).

Відповідно до п.5.18 договору орендар зобов`язується протягом п`яти робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

01.01.2016 року між Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського Національного Академії Наук України (балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕО 2002" (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №4Дк.

Згідно з п.1.1 договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Дніпровська, 16 (далі - будівля), загальною площею 3525 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Орендар користується приміщенням, яке складається з кімнат №301 - 3,9 кв.м, 308 - 31,7 кв.м, 309 - 33,5 кв.м, 314-316 - 15,8 кв.м, 318 - 4,1 кв.м, 329 - 33,6 кв.м, 330 - 33,4 кв.м, 332 -22,1 кв.м, 333 -31,3 кв.м, 334-33,5 кв.м, 335 -33,5 кв.м загальною площею 276,4 кв.м розміщене на 3 поверсі (ах) лабораторного корпусу, вартістю 909356,00 грн. (далі - орендоване приміщення) відповідно до плану розміщення приміщення.

Орендоване приміщення використовується для цілей офіс- 33,5, та виробництво тамподрук 242,9 кв.м.

Строк дії цього договору не може бути більше, ніж строк дії договору оренди від 01 січня 2016р. №4Д. Сторони визначились і дійшли згоди, що цей договір укладається строком на два роки, що діє з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року включно (п. 5.1, 5.2 договору).

У додатку №1-к до договору №4дк від 01.01.2016 наведено перелік відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), які повинні перераховуватись орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця до 20 числа поточного місяця.

Відшкодування за місяць становлять: комунальні послуги 9 035,52 грн. та податок на землю в розмірі 370,39 грн.

29.02.2016 року між сторонами укладена додаткова угода відповідно до якої податок на землю становить 530,69 грн.

Також, 11.10.2016 року між сторонами підписана додаткова угода 2Л, відповідно до якої визначено суму щомісячного відшкодування на обслуговування ліфта в розмірі 700,00 грн.

Згідно з п. 2.2.3 орендар зобов`язується: не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочування.

Закінчення або припинення цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити балансоутримувачу заборгованість за ним, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п.4.5 договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 26 785,04 грн., а саме по рахунку №640 від 21.11.2016 року в розмірі 9 121,69 грн., по рахунку №700 від 21.12.2016 року в розмірі 11 285,49 грн. та по рахунку №61 від 25.01.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 33 784,96 грн., а саме:

- №640 від 21.11.2016 року на суму 16 121,69 грн.,

- №700 від 21.12.2016 року на суму 11 285,41 грн.,

- №0000000061 від 25.01.2017 року на суму 6 377,86 грн.

Відповідно до банківської виписки за період з 25.11.2016 по 25.11.2016, відповідачем здійснено оплату в розмірі 7 000,00 грн. з призначенням платежу: «сплата за енергопостачання згідно рах. №640 від 21/11/2016».

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що рахунок №700 від 21.12.2016 року виставлений на суму 11 285,41 грн., а не як зазначено позивачем - 11 285,49 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 26 784,96 грн.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 0,08 грн. відмовити.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 565,54 грн. та три проценти річних в розмірі 2 410,65 грн. нараховані за період з 21.02.2017 року по 21.02.2020 року (1095 днів).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.2.3 договору при несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочування.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення9 121,6921.12.2016 - 31.12.20161114,000.07776,769 121,6901.01.2017 - 13.04.201710314,000.077720,749 121,6914.04.2017 - 25.05.20174213,000.071272,909 121,6926.05.2017 - 21.06.20172712,500.068168,6911 285,4121.01.2017 - 13.04.20178314,000.077718,5611 285,4114.04.2017 - 25.05.20174213,000.071337,6311 285,4126.05.2017 - 21.07.20175712,500.068440,596 377,8621.02.2017 - 13.04.20175214,000.077254,426 377,8614.04.2017 - 25.05.20174213,000.071190,816 377,8626.05.2017 - 21.08.20178812,500.068384,42За перерахунком суду загальний розмір пені становить 3 565,53 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 0,01 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів26 784,9621.02.2017 - 31.12.201910443 %2 212,5626 784,9601.01.2020- 20.02.2020513 %107,79За перерахунком суду загальний розмірі 3% річних становить 2 320,35 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 90,30 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО 2002" (02099, м. Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 5; ідентифікаційний код 38921259) на користь Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського Національної Академії Наук України (03680, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, будинок 42; ідентифікаційний код 05417348) основний борг в розмірі 26 784 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 96 коп., пеню в розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 53 коп., три проценти річних в розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) грн. 35 коп. та судовий збір в розмірі 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 64 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий