Рішення

від 22.05.2022 по справі 910/19089/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2022Справа № 910/19089/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, офіс 87; ідентифікаційний код: 24100060)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-2009" (Україна, 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 15; ідентифікаційний код: 36352635)

про стягнення 24 185, 29 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-2009" (далі - відповідач) 24 185, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1679 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

13.12.2021 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

06.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачем безпідставно перераховано вартість спожитої відповідачем теплової енергії у період з жовтня по грудень 2018 року за новим тарифом, оскільки відповідач здійснював оплату згідно рахунків позивача і не має нести відповідальність за допущені помилки постачальника послуг. Також відповідач вказує, що позивачем не повідомлено його про зміну тарифів, як того вимагають умови п. 4.2.4 Договору та п. 32 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 830 від 21.08.2019.

25.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду. Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 20 816, 98 грн боргу, 893, 39 грн 3% річних та 2 474, 92 грн інфляційних втрат.

25.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримує раніше заявлені вимоги та вказує на хибність доводів, викладених у відзиві.

01.02.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач доводить безпідставність заявлених позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.

21.02.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач вказує, що тарифи на теплову енергію встановлюються рішеннями НКРЕКП, викладеними у формі постанов і відповідач був належним чином повідомлений про перерахунок спожитої енергії у період з жовтня по грудень 2018 року шляхом вручення пакету документів щодо проведеного донарахування разом із рахунком-фактурою № 01679ДН.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-2009" (споживач) було укладено Договір № 1679 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 18.12.2014 до Договору, постачальник взяв на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води для об`єктів, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, а споживач зобов`язався сплачувати кошти за одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) у терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу для об`єктів та в обсягах з додатком № 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Одним з обов`язків постачальника, згідно пп. 4.2.4 Договору є повідомлення споживача про зміни нормативних документів, які визначають взаємовідношення з постачальником.

Пунктом 5.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 18.12.2014 до Договору встановлено, що облік спожитої споживачем теплової енергії (Гкал) здійснюється відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, а за його відсутності розрахунковим способом згідно з тепловими навантаженнями визначеними у цьому Договорі.

Відповідно до пп. 6.2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 18.12.2014 до Договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями, зокрема, за 1 Гкал - при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал - згідно з його показниками.

У пункті 10.1 Договору визначено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.07.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 Договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору, отже станом на дату пред`явлення позову Договір діє.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору постачальник постачає споживачу теплову енергію за наступними адресами:

- вул. Шевченка, 9 (м-н продтоварів) Sопал. - 299,7 кв.м.;

- пр-т. Перемоги, 100 (м-н продтоварів) Sопал. - 794,2 кв.м.;

- вул. Старобілоуська, 31 (м-н продтоварів) Sопал. - 280,0 кв.м.

Позивач має статус суб`єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП.

30.06.2015 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла Постанову № 1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова»».

Постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до постанови від 30 червня 2015 року № 1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова», зокрема додатки 1 - 4 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 25.

Вказаною постановою зміна тарифів на теплову енергію для потреб інших споживачів була викладена в додатках та вказано, що тариф на теплову енергію грн/Гкал для потреб інших споживачів становить 1 993, 13 грн (пункт 9 додатку 25).

Проте, дана постанова набрала чинності не одразу, а лише після опублікування її в газеті «Урядовий кур`єр» 27.10.2018 та діяла з 28.10.2018.

У свою чергу, Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до Постанови від 30 червня 2015 року № 1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова», зокрема додатки 1 та 2 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 11 та встановлено тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 1 344, 78 грн/Гкал. Дана постанова набрала чинності 16.08.2018.

Позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу теплову енергію у період з жовтня по грудень 2018 року в обсязі 26,75634 Гкал і виставив рахунки-фактури на її оплату № 01679 від 30.11.2018 та № 01679 від 31.12.2018 виходячи із вартості 1 Гкал у розмірі 1 344, 78 грн, тобто за тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП № 404 від 14.06.2018.

26.11.2019 НКРЕКП винесла постанову № 2542 «Про накладення штрафу на TOB фірма «Технова» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання», якою зобов`язано позивача здійснити перерахунок для категорій споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕП з наданням підтверджуючих документів.

В січні 2020 року, на виконання вимог постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 позивач здійснив донарахування за жовтень - грудень 2018 року за спожиту теплову енергію у відповідності до тарифів для потреб інших споживачів (крім населення), затверджених постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018, у розмірі 1993,13 грн/Гкал (без ПДВ).

Загальна вартість донарахування за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 (включно) склала 20 816, 98 грн.

На вказану суму позивачем виставлено рахунок-фактуру № 01679ДН, який під розписку був вручений представникові відповідача 17.02.2020.

Кількість спожитої відповідачем теплової енергії за вказаний період не є спірною, натомість предметом спору є тариф, за яким має оплачуватись спожита теплова енергія.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на несплату відповідачем донарахованої у січні 2020 року відповідно до постанови НКРЕКП № 2542 вартості спожитої теплової енергії упродовж жовтня - грудня 2018 року, у зв`язку з чим просить стягнути суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що вартість спожитої ним теплової енергії оплачувалась відповідно до виставлених постачальником рахунків, при цьому постанова НКРЕКП № 2542, відповідно до якої здійснено донарахування, є актом індивідуальної дії, а відтак відсутні підстави для донарахування відповідачу грошових зобов`язань.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів енергопостачання.

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 714 ЦК України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 2, 3 ч. 3 статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Пунктом шостим частини третьої цієї статті визначено, що основними завданнями Регулятора є, серед іншого, реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належить встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за Договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 189, ст. 191 ГК України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Згідно частини третьої цієї ж статті зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

У абзаці 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» зазначено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Згідно абзаців 1, 2 статті 8 Закону України «Про природні монополії» предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, що виробляються / реалізуються суб`єктами природних монополій.

Рішення (постанови, розпорядження) Регулятора / НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 9 ст. 14 Закону № 1540-VIII).

Статтею 17 Закону № 1540-VIII визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до її компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону № 1540-VIII).

Згідно із п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону № 1540-VIII НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч. 5 ст. 275 ГК України).

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що одним із основних обов`язків споживача теплової енергії, серед іншого, є додержання вимог договору.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вже було зазначено, предметом спору є тариф, за яким має оплачуватись спожита відповідачем теплова енергія у період з жовтня по грудень 2018 року.

Так, постанова № 239 прийнята 27.02.2018, однак набрала чинності 28.10.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр» від 27.10.2018 № 202).

При цьому, Постанова № 404 прийнята 14.06.2018 та набрала чинності 16.08.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр» від 15.08.2018 № 152).

Разом з тим, незалежно від моменту набрання чинності, постанова № 404 прийнята після постанови № 239.

В зв`язку з чим, у період з 28.10.2018 по 31.12.2018 ТОВ фірма «Технова» застосовувало тарифи на теплову енергію для категорій споживачів «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» відповідно до постанови № 404, а саме у розмірі 1344,78 грн/Гкал (без ПДВ).

У рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, вказано, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Частиною сьомою статті 14 Закону № 1540-VIII встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Таким чином, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (із 28.10.2018), а отже не діяла з 28.10.2018.

Оскільки умови Договору визначають обов`язок споживача оплачувати спожиту теплову енергію саме за встановленими тарифами, суд відхиляє заперечення відповідача про неможливість виправлення допущеної постачальником помилки у визначенні тарифу шляхом зобов`язання споживача сплатити донараховану вартість спожитої теплової енергії.

За встановленими обставинами справи, відповідачем у спірний період спожито 26,75634 Гкал теплової енергії, вартість якої згідно встановленого тарифу становила 53 328,87 грн.

Відповідачем сплачено 35 981, 39 грн. Доказів сплати решти вартості матеріали справи не містять.

Таким чином за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 20 816, 98 грн.

Суд також відхиляє доводи відповідача про несвоєчасне повідомлення про зміну тарифу, оскільки вартість послуг не встановлюється за домовленістю сторін Договору, а регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг.

Відтак, повідомлення теплопостачальної організації про зміну тарифу відповідно до п. 4.2.4 Договору по своїй суті носить виключно інформаційний характер, а відсутність такого повідомлення не може впливати на застосування визначених регуляторним органом тарифів.

Пункт 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, визначає, що рахунки на оплату послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Рахунок-фактуру № 01679ДН на сплату донарахованої у січні 2020 року вартості спожитої теплової енергії за період жовтень - грудень 2018 року вручено представнику відповідача 17.02.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки за вимогами чинного законодавства строк оплати не може бути меншим ніж 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, вартість теплової енергії з донарахуваннями, поставленої позивачем за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, відповідач повинен був оплатити до 27.02.2020.

Отже, грошове зобов`язання відповідача вважається простроченим саме з 28.02.2020, а не як помилково вважає позивач - з 25.02.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що його зроблено з неправильним визначенням дати, з якої грошове зобов`язання відповідача вважається простроченим, про що було зазначено вище.

Здійснивши власний розрахунок 3% за період з 28.02.2020 по 31.07.2021, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 888, 27 грн 3%.

Наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 24 180, 17 грн, з яких 20 816, 98 грн основного боргу, 888, 27 грн 3% річних та 2 474, 92 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 269, 52 грн. Решта суми сплаченого судового збору в розмірі 0, 48 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-2009" (Україна, 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 15; ідентифікаційний код: 36352635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, офіс 87; ідентифікаційний код: 24100060) 20 816 (двадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 98 коп основного боргу, 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн 27 коп 3% річних, 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 92 коп інфляційних втрат та 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн 52 коп судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 0, 48 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Технова".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.05.2022

Суддя О.В. Нечай