Ухвала

від 10.11.2021 по справі 761/35804/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35804/21

Провадження № 1-кс/761/20072/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Саломандри» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120151001000048 95 від 30.04.2015 за ч. 2 ст. 190 КК України

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням проскасування арешту майна ТОВ «Саломандри» звернувся адвокат ОСОБА_4 .

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120151001000048 95 від 30.04.2015 за ч. 2 ст. 190 КК України, у якому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.05.2015 (справа № 761/14953/15-к) накладений арешт на нежитлове приміщення торгівельний комплекс, загальною площею 201.0 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. просп. Перемоги, 48-А, який належить ТОВ «Саломандри».

Водночас,представниквласника майна вважав,що арешт накладений безпідставно, наполягав, що арештоване майно не маєдоказового значеннядля встановленняобставин вищезазначеногокримінального правопорушення, ТОВ «Саломандри» не має жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, тому зазначений вид забезпечення кримінального провадження порушує його право власності та позбавляє останнього можливості у законний спосіб розпоряджатися належним йому майном.

Керуючись наведеним, представник власника майна просив арешт об`єкта нерухомості скасувати.

У судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120151001000048 95 триває, однак підозра неоголошена. Зазначив, що на його думку, вирішення ініційованого представником власника майна питання більш доцільним є під час ухвалення вироку у цьому провадженні.

Слідчий суддя, заслухавши доводи власника майна, заперечення прокурора, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали, дійшов висновку про таке.

Статтею 1Першого Протоколудо Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності.

Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності примусового, тобто без добровільної згоди особи, вилучення з її володіння та користування речей, предметів, документів, а також їх подальше утримання органом досудового розслідування.

Так, процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

У силу ст. 9 КПК при виконанні вказаного вище обов`язку слідчий суддя зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 8 КПК наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом безпосереднього застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання вимог закону усіма учасниками кримінального провадження, та зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.05.2015 (справа № 761/14953/15-к) накладений арешт на нежитлове приміщення - торгівельний комплекс, загальною площею 201.0 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. просп. Перемоги, 48-А, який належить ТОВ «Саломандри».

Як вказано у рішенні слідчого судді, слідчий посилався на те, що нежитлове приміщення є предметом злочинних посягань, визнане рішенням слідчого речовим доказом, тому з метою недопущення його відчуження підлягали арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається у випадках, зокрема, якщо слідчий або прокурор не доведуть, що може бути виконане завдання, для виконання якого вказані особи звертаються з відповідним клопотанням.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину, а також для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об`єкти, набуті кримінально протиправним шляхом.

Таким чином, завданням арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження певних предметів не як об`єктів права власності, а саме як речових доказів, тобто таких, що зберегли на собі сліди злочину або є безпосередніми носіями інформації про обставини вчинення злочину, або ж набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Досліджуючи питання, чи може бути нерухоме майно доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що віднесення певних матеріальних об`єктів до речових доказів безпосередньо пов`язане з складом кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування.

Отже, такі докази мають бути належними, тобто відповідно до ст. 85 КПК прямо чи непрямо підтверджувати існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні за конкретною статтею Кримінального кодексу України.

Не виключаючи того, що об`єкти нерухомого майна можуть нести на собі сліди злочинного посягання, а також підтверджувати або спростовувати обставини, що підлягають доказуванню, слідчий суддя відмічає, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні ведеться за ст. 190 КК, отже об`єкт нерухомості може бути предметом злочину, однак доказом у такому випадку є не сам об`єкт, а факт злочинного переходу права власності на нього.

Зазначене дає підстави для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

У той же час, на момент розгляду клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено, що арештоване майно може бути доказом причетності посадових осіб ТОВ «Саломандри» або інших осіб до діяльності щодо незаконного відчуження об`єкта нерухомості за адресою: м.Київ, просп. Перемоги, 48-А.

Крім того, стороною обвинувачення не спростовані аргументи ініціатора клопотання, що піддане арешту майно на теперішній час на законних підставах перебуває у власності ТОВ «Саломандри», що підтверджується наданими представником власника документами, та виключає протиправність заволодіння таким об`єктом нерухомості.

Згідно з ч. 1 ст.174 КПК арешт майна може бути скасований у разі, коли буде доведено, що у подальшому застосуванні даного заходу відпала потреба чи такий застосований необґрунтовано.

Таким чином, враховуючи тривалість досудового розслідування, що тримає понад шість років, вищенаведене доводить, що на теперішній час потреба у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження дійсно відсутня, оскільки подальше перебування майна під арештом не відповідає наведеній у ст. 170 КПК меті та завданню його застосування, чим продовжується порушення права власності ТОВ «Саломандри», що вимагає від слідчого судді прийняття рішення, яке б усунуло спричинені негативні наслідки та відновило у повному обсязі права вказаного товариства. Отже, клопотання представника власника майна підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Саломандри» задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.05.2015 (справа № 761/14953/15-к) на нежитловий будинок торгівельний комплекс, полощею 201,00 кв.м, який розташований за адресою м. Київ, просп. Перемоги, 48-А, який на праві власності належить ТОВ «Саломандри» (ЄДРПОУ 39757440).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5