Рішення

від 22.05.2022 по справі 120/15173/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2022 р. Справа № 120/15173/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільська рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправне рішення відповідача, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства від 07.10.2021 за №1438-24/2021, прийняте на 24 черговій сесії 8 скликання Ободівської сільської ради.

З метою скасування вказаного рішення та зобов`язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована на території Ободівської ОТГ, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 15.11.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Установлено строк для подання заяв по суті.

Ухвала від 15.11.2021 разом з копією позовної заяви вручена відповідачу 18.02.2022 та повторно 14.03.2022, що підтверджується матеріалами справи, зокрема рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомив.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, суд встановив наступне.

У вересні 2021 року позивачка звернулася до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 0524183900:01:004:0409, яка розташована на території Ободівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, та перебуває в оренді у гр. ОСОБА_2 згідно з договором оренди землі № 660 від 08.09.2014.

До клопотання позивачка додала копії свого паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, викопіювання з Публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію рішення фермерського господарства "Олександрія-О.В.Ч." від 26.08.2021 та заяву законного користувача відповідної земельної ділянки ОСОБА_2 від 01.09.2021 про надання позивачу згоди на поділ земельної ділянки та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, посвідчену приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Мільком А.М. (реєстраційний № 1057).

Спірним рішенням 24 чергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 07.10.2021 № 1438-24/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу у зв`язку з тим, що земельна ділянка площею 30,7441 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0409, перебуває у користуванні (на умовах оренди) у гр. ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) відповідно до договору оренди земельної ділянки № 660 від 08.09.2014.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У той же час, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Так, частинами 6, 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно з абзацом 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідним органом, який дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до спірного рішення відповідач відмовив позивачу у наданні їй дозволу з підстав того, що бажана земельна ділянка площею 30,7441 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0409, перебуває у користуванні (на умовах оренди) у гр. ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) відповідно до договору оренди земельної ділянки № 660 від 08.09.2014.

Так, в силу вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Разом з тим суд зауважує, що зазначені вище положення стосуються саме передачі у власність земельної ділянки, тоді як надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є початковим етапом в процедурі безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок державної чи комунальної власності, на якому не вирішується питання про передачу бажаної земельної ділянки у власність.

Суд наголошує на тому, що вичерпний перелік випадків, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на етапі розроблення документації із землеустрою визначено частиною сьомою статті 118 ЗК України.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 360/2334/17.

Стосовно того, що земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи на правах оренди, то цей факт є безспірним та підтверджується матеріалами справи, з яких видно, що гр. ОСОБА_2 орендує земельну ділянку площею 30,7441 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0409, згідно з договором оренди землі № 660 від 08.09.2014, укладеним з Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області.

Водночас вказана земельна ділянка використовується фермерським господарством "Олександрія-О.В.Ч.", засновником якого є ОСОБА_2 .

Разом з тим, позивач до свого клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок додала нотаріально засвідчену заяву землекористувача ОСОБА_2 на поділ орендованої земельної ділянки за кадастровим номером 0524183900:01:004:0409 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також на вилучення земельної ділянки та її передачу у власність позивачці орієнтовною площею 2 га. Таку заяву посвідчено приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Мільком А.М. 01.09.2021 та зареєстровано в реєстрі за № 1057.

Крім того, згоду на поділ земельної ділянки за кадастровим номером 0524183900:01:004:0409 надано позивачці також фермерським господарством "Олександрія-О.В.Ч.", що підтверджується витягом з рішення № 1 від 26.08.2021.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 118 ЗК України до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою додається, зокрема, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Частиною першою статті 56 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

При цьому суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено заборони щодо передачі у власність громадянам тих земельних ділянок, які перебувають в користуванні третіх осіб. Більше того, положення ч. 5 ст. 116 ЗК України в сукупності з положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України вказують на те, що приватизація можлива, але з дотриманням певних вимог. Однією з них є отримання згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки як обов`язкової умови для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Водночас надання такого дозволу свідчить лише про те, що заявник може отримати таку земельну ділянку у власність в майбутньому, якщо буде дотримано всіх інших визначених законом процедур.

До того ж, системний аналіз положень статей 116, 118, 121, 122, 141 ЗК України свідчить про те, що безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, можлива лише після припинення права користування такими земельними ділянками в порядку, визначеному законом. Водночас підстави припинення зазначеного права врегульовано главою 22 Земельного кодексу України, які поділяються на добровільні та примусові. Так, статтею 141 ЗК України передбачено, що вилучення земельної ділянки є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою. Це кореспондується з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України, якою визначено обов`язок заявника додати до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Тобто зазначене погодження є необхідним у випадку, якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що спірне рішення 24 чергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 07.10.2021 № 1438-24/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У даному випадку застосуванню підлягає правовий висновок Верховного Суду у постанові №823/106/18 від 15 червня 2021 року, який полягає у наступному.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

У спірному випадку, відповідачем при розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не досліджено усіх обставин та умов, необхідних для надання такого дозволу, а здійснено лише посилання, що спірна земельна ділянка знаходиться у оренді іншої особи.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для видачі дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

В силу вимог ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак закон допускає можливість обрання судом іншого способу захисту прав та інтересів фізичної/юридичної особи, аніж вищенаведені загальні способи. Проте таке своє рішення суд повинен обґрунтувати, вирішуючи справу по суті.

Обираючи спосіб захисту у спірній ситуації, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 908 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 454 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 24 чергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 07.10.2021 за №1438-24/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Ободівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:004:0409, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Ободівської об`єднаної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ободівської сільської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Ободівська сільська рада (вул. Ватутіна, 8, с. Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24353, код ЄДРПОУ 04331107)

Повний текст рішення суду складено 23.05.2022

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна