Рішення

від 22.05.2022 по справі 140/12263/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/12263/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019 №№0054491-5213-0315, 0054492-5213-0315, 0054493-5213-0315, 0054494-5213-0315, 0054495-5213-0315, податкової вимоги від 28.08.2019 №274582-52.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , а саме: насосна станція площею 8,3 кв.м; качатник №1 площею 212,4 кв.м; будинок тваринника загальною площею 129,3 кв.м; птахарник маточник площею 230,9 кв.м; контора площею 66,7 кв.м, які придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК ВОЛИНЬ» згідно договорів купівлі-продажу від 12.07.2017, від 20.01.2018.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 отримав податкову вимогу ГУ ДПС у Волинській області від 28.08.2019 №274582-52, якою повідомлено, що станом на 27.08.2019 визначено податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 24110,15 грн. Позивачем вказану податкову вимогу оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної податкової служби України.

Також, в грудні 2019 року ОСОБА_1 отримав податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 12.12.2019 №0277983-5233-0315-2017, яким було визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, на суму 2068,80 грн, яке він оскаржив в адміністративному порядку до ДПС України.

Позивач зазначає, що у визначені законодавством строки рішення ДПС України про результати розгляду скарг на податкову вимогу від 28.08.2019 №274582-52 та податкове повідомлення-рішення від 12.12.2019 №0277983-5233-0315-2017 не отримав.

ОСОБА_1 вказує, що після довгого періоду часу в серпні 2021 року до нього зателефонували працівники ГУ ДПС у Волинській області, які повідомили про наявність податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 24110,50 грн.

Позивач звернувся із заявою до ДПС України, у якій висловив прохання вжити заходи щодо скасування податкових нарахувань, зроблених на підставі податкової вимоги №274582-52 від 28.08.2019 та податкового повідомлення-рішення від 12.12.2019 №0277983-5233-0315-2017.

ДПС України у відповідь на заяву ОСОБА_1 листом №7176/С/99-00-13-05-09 від 19.08.2021 повідомила, що за результатами розгляду скарги на податкову вимогу ГУ ДФС у Волинській області №274582-52 від 28.08.2019 ДПС України прийнято рішення №1669/С/99- 00-10-05-14 від 28.11.2019, яке направлено на адресу ОСОБА_1 поштою з повідомленням про вручення та повернуто 02.01.2020 поштовою службою до ДПС із зазначенням причини невручення - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Разом з тим, ДПС України надіслала копії рішення про результати розгляду скарги №1669/С/99-00-10-05-14 від 28.11.2019, яким податкову вимогу ГУ ДФС у Волинській області від 28.08.2019 №274582-52 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення та рішення №1182/С/99-00-08-05-04-09 від 13.03.2020, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 12.12.2019 №0277983-5233-0315-2017 скасовано, а скаргу ОСОБА_1 задоволено. В даному листі ДПС України також повідомила, що станом на 17.08.2021 у фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 24111,15 грн, який виник у результаті несплати у граничний термін податкових зобов`язань, визначених за звітний 2018 рік, відповідно до податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019 №№0054491-5213-0315, 0054492-5213-0315, 0054493-5213-0315, 0054494-5213-0315, 0054495-5213-0315.

На адресу ГУ ДПС у Волинській області було направлено адвокатський запит №1/14-09 від 14.09.2021 з проханням надати копії податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019 №№0054491-5213-0315, 0054492-5213-0315, 0054493-5213-0315, 0054494-5213-0315, 0054495- 5213-0315, які позивач не отримував раніше, та пояснити підстави винесення таких податкових повідомлень-рішень та їх направлення на адресу позивача.

У відповідь на адвокатський запит ГУ ДПС у Волинській області листом №14750/6/03-20-24-02-06 від 20.09.2021 надіслало копії лише корінців податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019 №№0054491-5213-0315, 0054492-5213-0315, 0054493-5213-0315, 0054494-5213-0315, 0054495-5213-0315 та повідомило, що із об`єктів нерухомості, які перебувають у власності позивача, нараховано податок на нерухоме майно за 2018 рік за ставкою, встановленою рішенням Новосілківської сільської ради від 24.01.2017 №15/2, а саме:

податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2019 №0054495-5213-0315 на суму 4813,84 грн за приміщення будинку тваринника загальною площею 129,3 кв.м;

податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2019 №0054494-5213-0315 на суму 7907,65 грн за приміщення качатника №1 площею 212,4 кв.м;

податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2019 №0054493-5213-0315 на суму 8596,41 грн за приміщення птахарника - маточника площею 230,9 кв.м;

податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2019 №0054492-5213-0315 на суму 309,01 грн за приміщення насосної станції площею 8,3 кв.м;

податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2019 №0054491-5213-0315 на суму 2483,24 грн за приміщення контори площею 66,7 кв.м.

Податкова вимогі ГУ ДФС у Волинській області №274582-52 від 28.08.2019, якою визначено ОСОБА_1 суму податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який становить 24110,15 грн, сформована станом на 27.08.2019 на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.04.2019 №№0054491-5213-0315, 0054492-5213-0315, 0054493-5213-0315, 0054494-5213-0315, 0054495-5213-0315 та податкова вимога №274582-52 від 28.08.2019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки усі належні йому будівлі є будівлями сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка, на якій розташовані вказані об`єкти нерухомості, з кадастровим номером: 0725583600:02:001:1905 була отримана в оренду на підставі договору оренди землі лише 03.12.2018. Земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, у тому числі під сільськогосподарськими будівлями і дворами. Крім того, посилається на те, що законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Також в підтвердження протиправності рішень контролюючого органу позивач зазначає, що про намір здійснювати сільськогосподарську діяльність та використовувати об`єкти нерухомості, що знаходяться у його власності для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності свідчать ті обставини, що 26.12.2019 ОСОБА_1 було зареєстровано фермерське господарство «Грядка», а об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , які позивач придбав у ТзОВ «АПК ВОЛИНЬ» згідно договорів купівлі-продажу від 12.07.2017, від 20.01.2018 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ФГ «Грядка», власником якого являється ОСОБА_1 .

Крім того, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач вказує на рішення ДПС України №1669/С/99- 00-10-05-14 від 28.11.2019, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.12.2019 №0277983-5233-0315-2017 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 2068,80 грн по будинку тваринника.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.80).

У відзиві на позовну заяву від 02.12.2021 (а.с.84-86) представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що відповідно до даних АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 був власником контори загальною площею 66,7 кв.м., насосної станції загальною площею 8,3 кв.м., птахарником маточником площею 230,9 кв.м; качатником №1 загальною площею 212,4 кв.м; будинок тваринника загальною площею 129,3 кв.м. Рішенням Новосілківської сільської ради від 24.01.2017 №15/2 встановлено ставку об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати встановлені законом на 1 січня звітного (податкового) року. Враховуючи вищевикладене на підставі п.266.7 ст.266 ПКУ 16.05.2019 було сформовано та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення за податковою адресою АДРЕСА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення:

№0054495-5213-0315 від 22.04.2019 на суму 4813,84 грн за приміщення будинку тваринника загальною площею 129,3 кв.м.;

№0054494-5213-0315 від 22.04.2019 на суму 7907,65 грн за приміщення качатника №1, загальною площею 212,4 кв.м;

№0054493-5213-0315 від 22.04.2019 на суму 8596,41 грн за приміщення птахарника загальною площею 230,9 кв.м;

№0054492-5213-0315 від 22.04.2019 на суму 309,01 грн за насосної станції, загальною площею 8,3 кв.м;

№0054491-5213-0315 від 22.04.2019 на суму 2483,24 грн за приміщення контори, загальною площею 66,7 кв.м.

Загальна сума нарахованих податкових зобов`язань за 2018 рік становить 24110,15 грн.

У зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань було сформовано податкову вимогу від 28.08.2019 №274582-52, яку позивачем було оскаржено до Державної податкової служби України. За результатами розгляду вищевказаної скарги ДПС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 28.11.2019 №1669/С/99-00-10-05-14 від 28.11.2019, яким залишено без змін податкову вимогу ГУ ДФС у Волинській області від 28.08.2019, скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, згідно даних АІC «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків станом на 25.11.2021 за ОСОБА_1 рахується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) в сумі 24110,15 грн.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень представник відповідача зазначає, що на час формування відповідних податкових-повідомлень рішень ОСОБА_1 у базах даних ДПС України відсутня будь-яка інформація, яка давала б можливість віднести даного громадянина до сільськогосподарського товаровиробника, зокрема: не перебував на обліку як фізична особа - підприємець, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за 2018 відсутні відомості щодо отримання доходів від продажу сільськогосподарської продукції, податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 до ГУ ДПС у Волинській області не подавалась.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 відсутні у власності та оренді протягом 2018 земельні ділянки. Лише згідно договору оренди від 03.12.2018 №101/57-18-ДО виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області даному громадянину було передано в оренду земельну ділянку площею 7 га на території Луківської селищної ради, що не було підставою не нараховувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової рухомості. Право власності на вищезазначене майно було припинено протягом січня 2020 року.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.91-95).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 станом на 2018 рік перебували наступні об`єкти нерухомого майна: насосна станція площею 8,3 кв.м; качатник №1 площею 212,4 кв.м; будинок тваринника загальною площею 129,3 кв.м; птахарник маточник площею 230,9 кв.м; контора площею 66,7 кв.м, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 12.07.2017, від 20.01.2018, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.14-23).

22.04.2019 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення №№0054491-5213-0315, 0054492-5213-0315, 0054493-5213-0315, 0054494-5213-0315, 0054495-5213-0315, відповідно до яких ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2018 рік у розмірі 2483,24 грн, 309,01 грн, 8596,41 грн, 7907,65 грн, 4813,84 відповідно (а.с.43-44).

28.08.2019 контролюючим органом винесено податкову вимогу №274582-52, якою визначено, що станом на 27.08.2019 сума податкового боргу платника податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, становить 24110,15 грн (а.с.46).

Позивач, не погодившись із зазначеною податковою вимогою, в порядку адміністративного оскарження подав скаргу до ДПС України, яка своїм рішенням від 28.11.2019 залишила без змін податкову вимогу від 28.08.2019 №274582-52, а скаргу без задоволення (а.с.38-40).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням та податковій вимозі, суд враховує наступне.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування за вказаної нормою закону.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналізуючи вищенаведену норму ПК України, слід дійти висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04.03.2021 у справі №500/2783/19 та від 16.12.2021 у справі №160/9061/20.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується не всіх власників будівель сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19.

Таким чином, доводи позивача про те, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є лише правовий статус будівлі, суд відхиляє.

Разом з тим, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 №575-VІ виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності у позивача пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідно враховувати докази щодо фактичного використання ним перелічених об`єктів нерухомості, які віднесені до об`єктів сільськогосподарської інфраструктури, в межах сільськогосподарських потреб.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є керівником Фермерського господарства «ГРЯДКА», яке зареєстроване як суб`єкт господарювання 26.12.2019, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-25). Видами діяльності ФГ «ГРЯДКА» є: 02.10 Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві (основний); 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.50 Змішане сільське господарство; 02.20 Лісозаготівлі; 03.12 Прісноводне рибальство.

Разом з тим, у 2020 році вищеперераховані об`єкти нерухомого майна передані у власність ФГ «ГРЯДКА», що слідує з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.26-30).

Позивач посилається на те, що здійснює сільськогосподарську діяльність (товаровиробництво) через утворену ним юридичну особу, яка в свою чергу використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності.

Однак, ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу на підтвердження фактичного використання перелічених вище об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності протягом 2018 року, тобто періоду, за який винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, позивач в межах спірних правовідносин не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки в 2018 році позивач не займався сільськогосподарською діяльністю.

Суд не бере до уваги посилання позивача на рішення ДПС України №1669/С/99- 00-10-05-14 від 28.11.2019, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.12.2019 №0277983-5233-0315-2017 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 2068,80 грн по будинку тваринника, оскільки таке рішення контролюючого органу не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору і не містить в собі посилання на правові позиції, викладені Верховним Судом в аналогічних спорах.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у 2018 році не набув статусу сільськогосподарського товаровиробника та не здійснював сільськогосподарську діяльність, то у позивача відсутня пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій