Рішення

від 19.05.2022 по справі 280/618/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2022 року Справа № 280/618/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НовіковоїІ.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач, МО України), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №191 від 16 грудня 2021 року;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності І групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності.

Ухвалою суду від 25.01.2022 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із встановленням І групи інвалідності він звернувся Міністерства оборони України з клопотання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, проте, відповідачем було безпідставно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав. У письмовому відзиві вказав, що виплату одноразової грошової допомоги запроваджено лише з 01.01.2007 після внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», разом з тим позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності 19.02.1996. Відповідач зазначає, що на той час (до 2006 року) діяли Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплати їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №488, які передбачали виплату страхової суми застрахованій особі через НАСК «Оранта». Разом з тим, позивач правом на отримання страхової виплати не скористався. Також, відповідач вказував на те, що після встановлення першої групи інвалідності при повторному огляді 13.07.2016, позивач протягом трьох років не скористався правом на отримання допомоги, а звернувся за її отриманням лише 25.08.2020. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, якій встановлено статус інваліда війни І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15 листопада 2016 року.

При цьому, судом встановлено, що позивач неодноразово проходив огляди МСЕК за результатами яких позивачу встановлювалась група інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, а саме:

19 лютого 1996 року позивачу первинно встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МСЕ №117921;

27 лютого 1997 року позивачу встановлено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою серії МСЕ № 100309;

04 березня 1998 року позивачу підтверджено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МСЕ № 040659;

01 березня 1999 року позивачу встановлено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МСЕ №118970;

22 лютого 2000 року позивачу підтверджено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою серії ВТЕ-26 №031895;

14 червня 2000 року позивачу встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою серії МСЕ № 036007;

06 березня 2002 року позивачу підтверджено II групу інвалідності, внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МСЕ №036640;

25 лютого 2004 року позивачу підтверджено II групу інвалідності, внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії МСЕ №037295;

28 лютого 2006 року позивачу підтверджено II групу інвалідності, внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії МСЕ №039561;

13 липня 2016 року позивачу при повторному огляді первинно встановлено І групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0674075.

25 серпня 2020 року позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення його документів до Міністерства оборони України з метою призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності, передбаченої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У грудні 2020 року позивач отримав витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №157 від 03 грудня 2020 року, відповідно якого йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він звільнений до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність мені встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також групу інвалідності йому змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 року по справі № 280/9585/20 було визнано протиправним та скасовано пункт 29 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 157 від 03 грудня 2020 року та зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з прийняттям відповідного рішення.

Протокольним рішенням від 16.12.2021 року №191 комісії Міністерства оборони України було відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на думку відповідача позивач був звільнений до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність мені встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також групу інвалідності йому змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ (тут і далі в редакції чинній на 13.07.2016), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом пункту 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Пунктом 3 Порядку №975 (тут і далі в редакції чинній на 13.07.2016) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що позивачу первинно групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби встановлено 19.02.1996, і на той час дійсно не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги, яку позивач просить суд призначити відповідно до позовних вимог по даній справі.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що позивач до компетентних органів з питання виплати одноразової грошової допомоги до 25.08.2020 не звертався, та одноразову грошову допомогу у будь-якому розмірі не отримував.

Фактично позивач вперше виявив бажання на отримання одноразової саме у зв`язку із встановленням йому І групи інвалідності 13.07.2016, у зв`язку з чим звернувся 25.08.2020 для вирішення зазначеного питання до компетентного органу.

Суд зазначає, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Оскільки позивачу допомога у зв`язку із встановленням попередньо ІІІ та ІІ групи інвалідності не призначалася та не виплачувалась, то відповідно під час вирішення питання призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, підлягає застосуванню те законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на 13.07.2016.

Частиною 8 статті 16-3 №2011-ХІІ, в редакції чинній на 13.07.2016, було передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Тобто, після встановлення 13.07.2016 позивачу І групи інвалідності він мав право реалізувати надане право на отримання одноразової грошової допомоги у строк до 13.07.2019, проте за отриманням допомоги звернувся лише 25.08.2020, тобто з пропуском встановленого строку більше ніж на рік.

Щодо постанови Верховного Суду від 21.01.2020 по справі №334/286/17, яку представником позивача додано до позовної заяви, то суд таку до уваги не бере, оскільки зазначена постанова прийнята за інших фактичних обставин, а саме у справі №334/286/17 позивачем не було пропущено 3-х річний строк на звернення за допомогою.

Натомість, суд під час ухвалення рішення враховує постанову Верховного Суду від 17.12.2021 по справі №580/3212/20.

Також вважає за необхідне звернути увагу і на попереднє набуття позивачем групи інвалідності до 13.07.2016, зокрема на те, що позивач з приводу отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ та ІІІ групи не звертався.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2021 по справі №480/4365/20 сформулював правову позицію, відповідно до якої оскільки до набрання чинності Закону №5040-VI законодавством не було установлено строків звернення заінтересованої особи до уповноваженої особи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, то до випадків, які сталися до 1 січня 2014 року і щодо яких уповноваженим органом не було прийнято рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, трирічний строк, установлений статтею 16-3 Закону № 2011-XII, необхідно застосовувати з 1 січня 2014 року. У зв`язку із цим, по вказаним випадкам, трирічний строк звернення заінтересованої особи із заявою до уповноваженого органу щодо призначення та виплати одноразової допомоги у зв`язку зі смертю під час виконання обов`язків військової служби спливає 31 грудня 2016 року.

За таких обставин, і за інвалідністю, яка встановлена до 1 січня 2014 року строк на отримання одноразової грошової допомоги також обмежений трьома роками, але з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано порядку звернення за одноразовою допомогою, оскільки позивачем пропущено граничний строк звернення за такою допомогою.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Суддя І.В. Новікова