Рішення

від 22.05.2022 по справі 380/3324/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3324/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області, в якій позивач просить:

- визнати незаконним рішення Трускавецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,73 га для ведення особистого селянського господарства в с. Зимівки, Дрогобицького району, Львівської області;

- зобов`язати Трускавецьку міську раду дати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,73 га для ведення особистого селянського господарства в с. Зимівки, Дрогобицького району, Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.11.2021 він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки в с. Зимівки Дрогобицького району Львівської області площею 0,73 га. Заява розглянута на сесії Трускавецької міської ради Львівської області 21.12.2021 та рішення по суті питання не прийнято, оскільки пропозиція надати згоду (підтримати проект про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою) не набрала необхідної кількості голосів. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, свободи та законні інтереси, встановлені нормами Конституції та чинного законодавства України. Крім того, при розгляді його заяви відповідачем не встановлено підстав для відмови, тому його слід зобов`язати прийняти рішення, яким надати такий дозвіл. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, з покликанням на вимоги земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування заперечує проти позову. Свою позицію аргументує тим, що заява позивача розглянута на сесії, однак рішення за результатами розгляду не прийнято. Отже, відповідач вчинив всі дії в межах своїх повноважень, передбачені чинним законодавством. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

11 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Трускавецької міської ради Львівської області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Зимівки Дрогобицького району Львівської області, орієнтовною площею 0, 7300 га, категорія земель землі сільськогосподарського призначення з подальшим наданням земельної ділянки у власність за рахунок земель, не наданих у власність та користування.

На адвокатський запит №1 від 13.01.2022 Турскавецька міська рада Львівської області направила адвокату М. Гаталяку лист №03/9-53 від 28.01.2022, до якого долучила копію проекту рішення «Про надання дозволу на виготовлення проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,73 га в селі Зимівки Дрогобицького району Львівської області ОСОБА_1 » та витяг з протоколу з поіменним голосуванням двадцять другої сесії Трускавецької міської ради (четверте пленарне) від 21.12.2021, з чого слідує, що рішення за заявою позивача не прийняте, оскільки не набрало необхідної кількості голосів (за 5, проти 0, утрималися 3).

Позивач не погодився із такими діями відповідача, вважаючи, що йому відмовили у задоволенні заяви по надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Підпунктом «а» частини другої статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

За змістом частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність з урахуванням ч. 4 ст. 116 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні є частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».

З витягу з протоколу двадцять другої сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 21.12.2021 вбачається, що заява позивача розглянута, проте рішення по суті питання не прийнято, оскільки, пропозиція надати згоду (підтримати проекти про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою) не набрала необхідної кількості голосів.

Станом на час подання позивачем цього позову до суду, рішення відповідача про надання дозволу на розробку проектів землеустрою чи відмову у наданні такої згоди не прийнято, що не заперечується і відповідачем.

При цьому, відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Із викладеного слідує, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, розглядаються виключно на пленарних засіданнях, а рішення з цих питань приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Як зазначалося вище, рішення за результатами розгляду заяви позивача від 11.11.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не прийнято.

Отже, у даному випадку суд констатує протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяв позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою згідно із чинним законодавством.

Щодо зобов`язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд зазначає наступне.

Розпорядження землями державної та комунальної форм власності здійснюють, відповідно, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які й передають земелі у власність чи інше право користування. Такі повноваження встановлені, зокрема, Земельним Кодексом України (ст.ст. 8-12, 17, 122).

Тобто, законодавець наділив дані органи дискреційними повноваженнями при прийнятті управлінських рішень.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищезазначене, дискреційне право, зокрема, органу місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

З огляду на вказане, право відповідача на вчинення дій щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, у власність, є його дискреційними повноваженнями, а тому задоволення позовних вимог про зобов`язання надати такий дозвіл є формою втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

При цьому, слід ще раз наголосити, що рішення за заявою позивача від 11.11.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку не прийнято, що позбавляє суд можливості перевірити його на дотримання критеріїв, встановлених ч. 2 ст. 2 КАС України.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне в цій частині обрати інший спосіб захисту прав та інтересів позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав та інтересів (п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України), а саме: зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0, 73 га, яка розташована в с. Зимівки Дрогобицького району Львівської області, для ведення особистого селянського господарства із дотриманням порядку, встановленого чинним законодавством, тим самим задовольнивши частково позовні вимоги.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. за рахунок суб`єкта владних повноважень Трускавецької міської ради Львівської області.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради Львівської області, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 11 листопада 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Зимівки Дрогобицького району Львівської області, орієнтовною площею 0, 73 га, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 4624585200:02:014:0016.

Зобов`язати Трускавецьку міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 листопада 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Зимівки Дрогобицького району Львівської області, орієнтовною площею 0, 73 га, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 4624585200:02:014:0016, із дотриманням порядку, встановленого статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Трускавецької міської ради Львівської області (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська 2, ЄДРПОУ 26230588) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за

Суддя Грень Н.М.