Рішення

від 17.05.2022 по справі 2-а/1970/1883/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1883/12

18 травня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А.В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представників позивача - Колодовського О.В., Сайчука Б.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом колективного підприємства "Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання "Райагробуд" до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення №5 від 11.04.2012, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду 03.05.2012 звернулось Колективне підприємство «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» (далі позивач) із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області (далі відповідач, УПФУ в Бучацькому районі), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих або органами Пенсійного фонду від 11.04.2012 №5 (далі рішення від 11.04.2012 №5).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач у заявах по суті вказав, що не має заборгованості зі сплати страхових внесків, оскільки остання підлягала списанню у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2181-ІІІ), а тому відповідачем безпідставно нараховано позивачу оскаржуваним рішенням від 11.04.2012 №5 штрафні санкції та пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на загальну суму 146 233 (сто сорок шість тисяч двісті тридцять три) грн 35 копійок (т.1, а.с.3-5; т.3, а.с.26-32).

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо задоволення позовних вимог покликаючись на те, що 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1058-IV). Пункт 16 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону визначав, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Погашення заборгованості зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 01.01.2004 і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону. З огляду на це, на думку відповідача, доводи позивача про списання заборгованості відповідно до Закону №2181-ІІІ суперечить наведеним приписам Закону №1058-IV (т.3, а.с.12-14).

Процесуальні дії (рішення) у справі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивач повторно не прибув в судове засідання без поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав (т.1, а.с.147-148).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014 апеляційного скаргу позивача задоволено, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1, а.с.212-214).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів України» від 03.10.2017 №2147-VIII) (т.2, а.с.43).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015, апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 про закриття провадження у справі скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2, а.с.72-74).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 (т.2, а.с.116,117), залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016, у задоволені позову відмовлено (т.2, а.с.191-196).

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020, касаційну скаргу Колективного підприємства «Бучацьке районне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» задоволено. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016, скасовано. Справу №2а-1970/1883/12 направлено на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду (т.2, а.с.269-270).

Ухвалюючи рішення про задоволення касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що у випадку протиріч між нормами законів України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуватись повинні саме норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не перевірили правильність здійснення органом Пенсійного фонду розрахунку сум штрафу та пені, нарахованих позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків оскаржуваним рішенням відповідача.

26.10.2020 з Верховного Суду надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду справа №2а-1970/1883/12 для повторного судового розгляду (т.3, а.с.1).

26.10.2020 проведено автоматизований розподіл судової справи №2а-1970/1883/12 та визначено головуючого суддю Осташа А.В. (т.3, а.с.2).

Ухвалою суду від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 07.12.2020 о 10:00. Встановлено для сторін строки для подання заяв по суті (т.3, а.с.3,4).

11.11.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву разом із письмовими доказами, які обґрунтовують заперечення проти позовних вимог (т.3, а.с.12-18).

07.12.2020 підготовче судове засідання відкладено до 12:00 18.12.2020, у зв`язку із неявкою представника позивача в судове засідання (т.3, а.с.20).

18.12.2020 в підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача Фреяк О.Б. (довіреність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02.01.2020 №10/07) про заміну відповідача, з управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області) (т.3, а.с.23).

18.12.2020 підготовче судове засідання відкладено для подання представником позивача, адвокатом Колодовським О.В. (ордер серії ТР №069893 від 05.12.2020 (т.3, а.с.35) відповіді на відзив (т.3, а.с.23).

22.12.2020 засобами поштового зв`язку від представника позивача, адвоката Колодовського О.В., надійшла відповідь на відзив разом із письмовими доказами, які обґрунтовують вимоги позивача (копія висновку спеціаліста №46м/14 від 20.11.2014 на 06 арк.) т.3, а.с.26-42).

28.12.2020 представником позивача, начальником Колективного підприємства «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» Сагайчуком Б.Я., через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про витребування у ГУ ПФУ в Тернопільській області: акту списання боргу Колективного підприємства «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд»; рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені з 01.01.2002 до 01.04.2012; інформації про облік руху коштів по особовому рахунку позивача за період із 01.01.2002 до 01.01.2012; документів на підставі яких відбулось списання заборгованості Колективного підприємства «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» (т.3, а.с.43-46).

28.12.2020 представником позивача, начальником Колективного підприємства «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» Сагайчуком Б.Я., через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи на вирішення якої поставити питання: «Чи правильно розраховано управлінням Пенсійного фонду України у Бачацькому районі Тернопільської області суму штрафних санкцій та пені Колективному підприємству «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» відповідно до рішення №5 від 11 квітня 2012 року?». Просив доручити проведення експертизи Львівському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Липинського, буд.54, м. Львів, 79024) (т.3, а.с.47-49).

28.12.2020 в підготовчому судовому засіданні клопотання представника позивача від 28.12.2020 про витребування доказів задоволено частково. Вирішено витребувати документи в ГУ ПФУ в Тернопільській області акту списання боргу Колективного підприємства «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд», покликаючись на те, що інші документи наявні в матеріалах справа, в тому числі, копія оскаржуваного рішення від 11.04.2012 №5.

Вирішення клопотання представника позивача від 28.12.2020 про призначення судово-економічної експертизи відкладено.

Підготовче судове засідання у справі відкладено до 12:00 26.01.2021 (т.3, а.с.50,51).

26.01.2021 в підготовчому судовому засіданні представником відповідача Фреяк О.Б. (копія довіреності від 13.01.2021 №14/10) (т.3, а.с.53) заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів: копія повідомлення про списання від 08.05.2001 (т.3, а.с.54); копія корінця вимоги від 01.01.2012 (т.3, а.с.55); копія рекомендованого повідомлення про вручення від 04.01.2012 (т.3, а.с.56).

Підготовче судове засідання відкладено до 12:00 05.02.2021, у зв`язку із задоволенням клопотанням представників позивача про ознайомлення із поданими представником відповідача письмовими доказами.

04.02.2021 представником позивача, адвокатом Колодовським О.В., подано через відділ документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням у відрядженні у м. Львів, на підтвердження чого надано роздруківку посадкового документа 000В4220-EFDA-25AA-0001 від 03.02.2021 #625-Е1-4791368-0302 (т.3, а.с.62,63).

Ухвалою суду від 05.02.2021 відкладено підготовче судове засідання до 12:00 25.02.2021, у зв`язку із неявкою сторін у підготовче судове засідання (т.3, а.с.64).

25.02.2021 представником позивача, адвокатом Колодовським О.В., через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Доказів участі адвоката в судовому засіданні суду не надано (т.3, а.с.66).

Ухвалою суду від 25.02.2021 підготовче судове засідання відкладено до 10:00 17.03.2021, у зв`язку із неявкою сторін в підготовче судове засідання (т.3, а.с.67).

16.03.2021 представником відповідача електронною поштою надіслано до суду заяву про відкладення підготовчого судового засідання (т.3, а.с.70).

Ухвалою суду від 17.03.2021 підготовче судове засідання відкладено до 14:30 19.04.2021, у зв`язку із неявкою сторін (т.3, а.с.73).

19.04.2021 представником позивача, адвокатом Колодовським О.В., через відділ документального забезпечення суду подано додаткові пояснення щодо обґрунтування позовних вимог у справі (т.3, а.с.76-79).

Додаткові пояснення за своєю суттю повторюють доводи відповіді на відзив про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону №2181-ІІІ.

19.04.2021 в підготовчому судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів: копій корінців вимог виставлених Колективному підприємству «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» (вул. Бариська, 21, м. Бучач, код ЄДРПОУ: 03586816) про суму боргу платника страхових внесків: від 05.08.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків становить станом на 01.08.2004 становить 1785 (одна тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн; від 10.05.2005 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума борг платника страхових внесків станом на 01.05.2005 становить 128 (сто двадцять вісім) грн; від 05.05.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.04.2004 становить 58542 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сорок дві) грн, в тому числі недоїмка із внесків 31342 (тридцять одна тисяча триста сорок дві) грн та пеня 27200 (двадцять сім тисяч двісті) грн; від 06.09.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальну сума боргу платника страхових внесків станом на 01.09.2004 становить 18 (вісімнадцять) грн; від 08.10.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.10.2004 становить 10258 (десять тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн; від 08.11.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.11.2004 становить 298 (двісті дев`яносто вісім) грн; від 06.02.2006 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.02.2006 становить 278 (двісті сімдесят вісім) грн; копій рекомендованих повідомлень про вручення Колективному підприємству «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» (вул. Бариська, 21, м. Бучач) листів: від 30.06.2004; від 13.05.2005; від 15.11.2004; від 22.02.2005; від 11.09.2004; від 18.10.2004; від 23.02.2006; від 11.08.2004 (т.3, а.с.80-86).

Протокольною ухвалою суду постановленою в підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача задоволено. Долучено до матеріалів справи письмові докази (т.3, а.с.87,88).

Ухвалою суду від 19.04.2021 клопотання представника позивача про призначення експертизи задоволено. Вирішено призначити судово-економічну експертизу в адміністративній справі №2а-1970/1883/12. Доручено проведення судово-економічної експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Липинського, 54, м. Львів, 79024). На вирішення експерта поставлено наступне питання: «Чи підтверджуються документально суми штрафних санкцій та пені, визначені до сплати Колективному підприємству «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд», рішенням управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.04.2012 №5». Зупинити провадження у справі №2а-1970/1883/12 до одержання висновку експерта. Витрати на проведення експертизи покладено на позивача (т.3, а.с.89,90).

Не погодившись із ухвалою суду від 19.04.2021 про зупинення провадження у справі, ГУ ПФУ в Тернопільській області оскаржило вказану ухвалу до Восьмого апеляційного адміністративного суду (т.3, а.с.97-99).

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021, апеляційну скаргу ГУ УПФУ в Тернопільській області повернуто скаржнику (т.3, а.с.107,108).

26.08.2021 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-економічної експертизи за матеріалами адміністративної справи №2а-/1970/1883/12, зокрема: виписки з особового рахунку, картки платника страхових внесків Колективного підприємства «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» за період з січня 2002 по 10 квітня 2012 року, в яких відображено щомісячний рух коштів страхових внесків які нараховувались і сплачувались позивачем, терміни прострочення позивачем платежів і відповідно суми штрафних санкцій і пені; акти взаємозвірки заборгованості по сплаті страхових внесків між позивачем та УПФУ в Бучацькому районі станом ра 02.05.2002 та 10.04.2012; бухгалтерські документи позивач по взаєморозрахунках з УПФУ в Бучацькому районі за період з 02.05.2002 по 10.04.2012 (т.3, а.с.111-113).

Ухвалою суду від 27.08.2021 поновлено провадження в адміністративній справі. Призначено справу до судового розгляду на 10:30 21.10.2021. Витребувано у Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали адміністративної справи №2а-/1970/1883/12 (т.3, а.с.116).

20.09.2021 Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто адміністративну справу №2а-/1970/1883/12 в 3-х томах (т.3, а.с.114).

21.10.2021 у зв`язку із задоволенням клопотанням експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судовий розгляд справи відкладено до 10:30 02.11.2021, для підготовки матеріалів експертиз (т.3, а.с.122).

02.11.2021 представником позивача, адвокатом Колодовським О.В., на виконання клопотання експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-економічної експертизи №3445 надано суду: оригінали платіжних доручень позивача про сплату внесків до ПФУ за 2004-2012 на 100 арк.; оригінал висновку спеціаліста від 20.11.2014 на 06 арк. (т.3, а.с. 124).

Ухвалою суду від 02.11.2021 зупинено провадження у адміністративній справі №2а-/1970/1883/12 до одержання висновку експерта (т.3, а.с.126, 127).

Крім того, судом встановлено, що виписки з особового рахунку, картки платника страхових внесків позивача за період з січня 2002 року по 10 квітня 2012 року, містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.13-45); акти взаємозвірок заборгованості між позивачем та УПФУ в Бучацькому районі за період з 02.05.2002 по 10.04.2012 надати неможливо, оскільки такі взаємозвірки не проводились.

Направлено матеріали справи в 3-х томах та оригінали платіжних доручень позивача про сплату внесків до ПФУ за 2004-2012 на 100 арк., для продовження проведення експертизи відповідно до ухвали суду від 19.04.2021.

10.11.2021 представник позивача, адвокат Колодовський О.В., особисто отримав копію ухвали суду від 02.11.2021 (т.3, а.с.128).

06.12.2021 на адресу суду надійшов лист від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.11.2021. Копія такого листа направлялась на адресу позивача. Цим листом директор експертної установи роз`яснив, що у випадку відсутності оплати рахунку вартості за проведення експертизи протягом 45 днів з дня відправлення, відповідно до пункту 1.13 Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, ухвала суду від 19.04.2021 залишається без виконання та матеріали повертаються до суду (т.3, а.с.130).

10.02.2022 листом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.02.2022 №398/11/вих-22/ЛЕП «Про залишення без виконання», у зв`язку із тим, що станом на 07.02.2022 рахунок вартості проведення експертизи не оплачений, ухвала суду від 19.04.2021 залишено без виконання та повернуто матеріали справи №2а-/1970/1883/12 до суду (т.3, а.с.133).

Ухвалою суду від 21.12.2022 поновлено провадження у справі. Призначено судове засідання у справі на 11.03.2022 о 10:00 (т.3, а.с.136).

Ухвалою суду від 11.03.2022, у зв`язку із неявкою учасників розгляд справи відкладено до 09:30 11.04.2022 (т.3, а.с.138).

11.04.2022 на електронну адресу суду від ГУ ПФУ в Тернопільській області (довіреність від 05.01.2022 №11/09 (т.3, а.с.143) надійшла заява від 08.04.2022 №5/11, в якій відповідач просив розгляд даної справи проводити за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечив (т.3, а.с.142).

11.04.2022 в підготовче судове засідання сторони не з`явились. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Представники позивача в судове засідання не з`явились не вказавши про причини неявки.

Ухвалою суду від 11.04.2022 суд закрив підготовче провадження у справі. Призначив справу до судового розгляду по суті на 18.05.2022 об 11:00 (т.3, а.с.154).

18.05.2022 відбувся судовий розгляд справи по суті (т.3, а.с.156-158).

В судове засідання не з`явився представник відповідача, який заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За правилом частини першої статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представником відповідача під час підготовчого провадження подано до суду заяви по суті разом із письмовими доказами, які обґрунтовують заперечення проти заявлених позовних вимог. Відтак, відповідач скористався своїм правом щодо висловлення правової позиції у справі та обґрунтування її відповідними засобами доказування.

Представники позивача Сагайчук Б.Я. та адвокат Колодовський О.В. не заперечили стосовно судового розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

На підставі наведеного суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача.

Під час розгляду справи по суті представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів наведених у заявах по суті та додаткових письмових поясненнях. Позовні вимоги просили задовольнити.

Крім цього, щодо повернення без виконання ухвали суду від 19.04.2021 про проведення судово-економічної експертизи, у зв`язку із несплатою позивачам витрат за її проведення, адвокат Колодовський О.В. пояснив, що справді позивачем не сплачено вартість проведення експертизи. Наведене пояснив тим, що йому було не відомо про суму яку необхідно оплатити за проведення експертизи. Зазначив, що він разом з керівником підприємства приїзджали до Львова для вирішення питання скільки необхідно заплатити за експертизу, проте, при спілкуванні з керівником експертної установи дізнались, що експерт, який буде проводити експертизу у відпустці, а тому дізнатися про вартість експертизи не вдалося.

Обставини встановлені судом.

Так, 10.04.2012, відповідно до платіжних доручень №№20-22 (т.1, а.с.68-70) позивачем сплачено заборгованість перед Пенсійним фондом України в сумі 62390 (шістдесят дві тисячі триста дев`яносто) грн, з яких 47233 (сорок сім тисяч двісті тридцять три) грн 36 копійок зараховано в рахунок погашення заборгованості за періоди, що виникли до 01.01.2004. Вказане підтверджується довідкою УПФУ в Бучацькому районі від 13.06.20212 №2792/04.

Надалі, начальником УПФУ в Бучацькому районі, на підставі пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону №1058-IV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 02.05.2002 до 10.04.2012, вирішив застосувати до позивача штраф та пеню на загальну суму 146 233 (сто сорок шість тисяч двісті тридцять три) грн 35 койок (т.1, а.с.6-8).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Зміст спірних правовідносин.

Cпір який виник між сторонами стосується правомірності застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків.

Норми права, застосовані судом до спірних правовідносин.

Статтею 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із частинами другою, шостою статті 5 Закону №1058-IV, виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, платники страхових внесків, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків стягнення заборгованості за цими внесками. Законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

За змістом частини дванадцятої статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частина третя статті 18 Закону 1058-IV, визначає, що страхові внески, є цільовим загальнообов`язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами шостою, п`ятнадцятою статті 106 Закону №1058-IV, недоїмка не підлягає списанню, у тому числі, в разі укладення із страхувальником мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, оголошення померлою чи недієздатною, щодо яких відсутні особи, які відповідно до цього Закону мають нести зобов`язання із сплати страхових внесків. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Частинами першою та другою статті 106 Закону №1058-ІV унормовано, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх із нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частина восьма статті 106 Закону №1058-IV, передбачає, що на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини дев`ятої статті 106 Закону №1058-IV, визначено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно несплачених зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк понад 90 календарних днів включно.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованих за кожен день прострочення платежу.

Приписами абзаців 1, 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, унормовано, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Погашення заборгованості зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 01.01.2004 і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.

Згідно із абзацами 4,5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI), суми внесків, нарахованих на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Додатком 14 до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 та пункту 10.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління ПФУ від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663 (далі Інструкція №21-1), визначена форма рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Представник позивача, адвокат Колодовський О.В., у заявах по суті позначив перед судом два ключових аспекти, в основі яких лежить вирішення спору по суті, зокрема: (1) правовий та (2) економічний.

Апелюючи до правового аспекту представник позивача покликається на те, що в основі правового регулювання спірних правовідносин знаходяться норми Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Такий підхід законодавчого регулювання забезпечував списання існуючої заборгованості позивача із сплати страхових внесків.

На думку адвоката застосуванню підлягали норми підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону №2181-ІІІ, відповідно до яких списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений станом на день набрання чинності цією статтею.

Суд не погоджується з такими доводами адвоката Колодовського О.В. з огляду на таке.

Закон №2181-ІІІ, є спеціальним законом з оподаткування, яким встановлено порядок погашення зобов`язання юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів).

01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-ІV, який містить вказівку, що до моменту приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отож, у разі протиріч між нормами названих законів повинні застосовуватись норми Закону №1058-ІV.

В контексті зазначеного важливим є те, що така позиція про застосування норм права до вказаних правовідносин висловлена судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду даної справи, а в подальшому підтверджена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №2а-1970/1883/12.

Суд не знаходить підстав для відступлення від раніше, визначеного підходу про застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, правильність якого підтверджена судом касаційної інстанції.

Відтак, твердження представника позивача, адвоката Колодовського О.В., про списання заборгованості відповідно до Закону №2181-ІІІ вступає в протиріччя з нормами Закону №1058-IV. Разом з тим, на виконання пункту 18.2 статті 18 Закону №2181-ІІІ, наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 №103 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», затверджено порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (станом час виникнення спірних правовідносин). Такий порядок є дійсним лише для органів податкової служби. Це означає, що лише до повноважень останніх належить здійснення списання безнадійного податкового боргу, за наявності для того законодавчо визначених підстав. Однак, із набрання чинності Законом №1058-IV контрольні функції за сплатою внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування перейшли до органів Пенсійного фонду. При цьому, правові акти стосовно порядку проведення списання боргів перед органами Пенсійного фонду не приймались, позаяк приписами Закону №1058-IV прямо заборонено списання недоїмки.

Дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями №№20-22 підтверджено, що позивачем сплачено заборгованість перед ПФУ в сумі 62390 (шістдесят дві тисячі триста дев`яносто) грн, з яких 47233 (сорок сім тисяч двісті тридцять три) грн 36 копійок зараховано в рахунок погашення заборгованості за періоди, що виникли до 01.01.2004. Вказане підтверджується довідкою УПФУ в Бучацькому районі від 13.06.2012 №2792/04.

Поряд з цим, УПФУ в Бучацькому районі, згідно із вимогами Інструкції №21-1 нараховано фінансові санкції та пеню. Зокрема, нараховано фінансову санкцію за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум страхових внесків.

Крім цього, на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховано пеню в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, яка розрахована за кожен день прострочення платежу.

Вказані обставини підтверджуються наступними засобами доказування:

- рішенням від УПФУ в Бучацькому районі від 11.04.2012 №5 (т.1, а.с.6);

- розрахунком фінансових санкцій, які дослідженні в під час судового розгляду справи по суті (т.1, а.с.7,8);

- карткою особового рахунку юридичної особи платника збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, із змісту якої вбачається наявність недоїмки в позивача із сплати страхових внесків протягом спірного періоду (т.1, а.с.11,12);

- карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників, із змісту якої вбачається наявність недоїмки в позивача із сплати страхових внесків протягом спірного періоду (т.1, а.с.13-17; 28-32; 43);

- розрахунком по фінансових санкціях, із змісту якої вбачається, що у зв`язку із невчасною сплатою страхових внесків до позивача застосовано фінансові санкції, що розраховані в розрізі спірних періодів (т.1, а.с.18-22; 33-37; 44, 45);

- розрахунком пені, із змісту якого вбачається відповідачем розраховано позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка несвоєчасно сплачених страхових внесків і фінансових санкцій (т.1, а.с. 23-27; 38-42).

Як видно із указаних письмових доказів загальний розмір фінансових санкцій та пені становить 146233 (сто сорок шість тисяч двісті тридцять три) грн 35 копійок.

Важливою в контексті сказаного, є поведінка відповідача, який інформував позивача про наявність в останнього боргу із сплати страхових внесків. Наведене підтверджується копіями корінців вимог виставлених Колективному підприємству «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» (вул. Бариська, 21, м. Бучач, код ЄДРПОУ: 03586816) про суму боргу платника страхових внесків: від 05.08.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків становить станом на 01.08.2004 становить 1785 (одна тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн; від 10.05.2005 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума борг платника страхових внесків станом на 01.05.2005 становить 128 (сто двадцять вісім) грн; від 05.05.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.04.2004 становить 58542 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сорок дві) грн, в тому числі недоїмка із внесків 31342 (тридцять одна тисяча триста сорок дві) грн та пеня 27200 (двадцять сім тисяч двісті) грн; від 06.09.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальну сума боргу платника страхових внесків станом на 01.09.2004 становить 18 (вісімнадцять) грн; від 08.10.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.10.2004 становить 10258 (десять тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн; від 08.11.2004 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.11.2004 становить 298 (двісті дев`яносто вісім) грн; від 06.02.2006 №Ю-54, відповідно до якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.02.2006 становить 278 (двісті сімдесят вісім) грн, а також копіями рекомендованих повідомлень про вручення Колективному підприємству «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» (вул. Бариська, 21, м. Бучач) листів: від 30.06.2004; від 13.05.2005; від 15.11.2004; від 22.02.2005; від 11.09.2004; від 18.10.2004; від 23.02.2006; від 11.08.2004 (т.3, а.с.80-86); корінець вимоги від 01.01.2012 №Ю-54, відповідно до якого сума боргу із сплати страхових внесків, станом на 01.01.2012 становить 63390 (шістдесят три тисячі триста дев`яносто) грн 59 копійок та рекомендованого повідомлення про вручення корінця вимоги 11.01.2012 (т.3, а.с.55,56).

Ці обставини свідчать про те, що позивач протягом тривалого час знав про існування в нього заборгованості зі сплати страхових внесків, однак з невідомих причин їх не сплачував. Наведене жодним чином не спростовується доводами представників позивача, які не спростовують свою обізнаність з цього питання.

Під час розгляду справи по суті доводи адвоката Колодовського О.В. зводились до намагання переконати суд в необхідності застосування до спірних правовідносин норм Закону №2181-ІІІ. Хоча вказане питання вже вирішене Верховним Судом в постанові від 01.10.2020, яка прийнята за результатами розгляду його касаційної скарги, про що зазначено судом в даному судовому рішенні.

Більше того, доводи адвоката, які наведені ним у відповіді на відзив, додаткових поясненнях, а також під розгляду справи по суті, є незгодою із постановою Верховного Суду від 01.10.2020 та намаганням спростувати доводи суду касаційної інстанції в суді першої інстанції. Іншими словами, вдаючись до так званого процесуального парадоксу адвокат намагається оскаржити рішення Верховного Суду в суді першої інстанції.

Разом з тим, адвокатом приєднано до матеріалів справи в якості засобу доказування обставин, які свідчать про невірність проведеного відповідачем розрахунку штрафної санкції та пені на підставі якого прийнято УПФУ в Бучацькому районі оскаржуване рішення від 11.04.2012 №5, висновок спеціаліста від 20.11.2014 №46м/14, що складений аудиторською фірмою ТОВ «Галичина-аудитсервіс» (вул. Замкова, 5/37, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 22599983) т.3, а.36-39).

Нормами ч.1 ст.7, ч.1 ст.71, ч.ч.1-3, 5 ст.10 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. №4038-XII, п.1, п.п.4.12-4.18 Інструкції про призначення та проведення судових експертних, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 р. №53/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 03 листопада 1998 р. №705/3145 (далі Інструкція №53/5), у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 р. №1950/5, п.2 ч.2 ст.72, ст.101 КАС України, визначено правовий статус експерта, вимоги до висновку експерта, а також належні засоби доказування, до яких законодавець відносить «висновок експерта».

Поданий адвокатом висновок спеціаліста вказаним вимогам не відповідає.

Такий засіб доказування, як «висновок спеціаліста» не передбачений частиною другою статті 72 КАС України.

Попри це, саме із вимогами до правового статусу експерта, порядку здійснення ним експертного дослідження, міри покладної на останнього відповідальності, державного контролю за його діяльністю, вимогами до висновку експертного дослідження, наведені норми матеріального та процесуального права, пов`язують його відповідність критеріям доказування (належності, достовірності, достатності та допустимості).

Разом з тим, за клопотанням представника позивача у справі призначалась судово-економічна експертиза, на вирішення якої ставилось питання: «Чи підтверджуються документально суми штрафних санкцій та пені визначені до сплати Колективному підприємству «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд», рішенням Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області №5 від 11 квітня 2012 року» (т.3, а.с.47-49; 89-93).

Судово-економічна експертиза не проведена, у зв`язку із не оплатою позивачем витрат на її проведення.

Під час розгляду справи по суті адвокат Колодовський О.В. пояснив суду, що оплата вартості експертизи позивачем не здійснена, у зв`язку із тим, що не було відомо про вартість оплати за екпертизу.

Суд оцінює доводи адвоката, як такі, що не співвідносяться із правовим статусом «адвоката», який визначений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокат Колодовський О.В. вступив у дану справу, в якості представника позивача у вересні 2014 року (ордер серії АА №048657 від 02.09.2014 (т.1, а.с.226).

Отже, близько восьми років адвокат здійснює представництво інтересів позивача у даній справі. Загалом указана справа розглядається судами протягом більш, як десяти років.

Протягом десяти років розгляду даної справи питання призначення судово-економічної експертизи вирішувалось неодноразово. Попри це, така експертиза проведена не була.

Разом з тим, в ухвалі суду від 19.04.2021 судом визначено, що витрати на проведення експертизи покладаються на позивача (сторону, яка ініціювала її проведення).

Після вручення даної ухвали сторонам, дана справа була направлена для проведення експертного дослідження. Однак, у зв`язку із відсутністю окремих документів для проведення експертного дослідження матеріали даної справи були повернуті до суду першої інстанції. Судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі. Призначено судове засідання, здійснено повідомлення сторін (в тому числі адвоката Колодовського О.В.). В судовому засіданні 21.10.2021 витребувано необхідні документи від позивача. Надано час для їх подання. 02.11.2021 судом постановлено ухвалу про зупинення провадження. Матеріали справи, після приєднання відповідних документів, повторно направлено для проведення експертного дослідження. Копію ухвали суду вручено секретарем судового засідання особисто адвокату Колодовському О.В. (т.3, а.с.128).

10.02.2022 Львівським НДІСЕ повернуто матеріали справи до Тернопільського окружного адміністративного суду, у зв`язку із залишенням ухвали суду від 19.04.2021 без виконання внаслідок не оплати позивачем вартості проведення експертизи.

Правовий статус адвоката, визначений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Цей Закон, визначає представництво, як вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п.9 ч.1 ст.1). Більше того, статтею 6 цього Закону, окреслено високий статус адвоката, як фахівця безперечної репутації з юридичних питань. Професійні права та обов`язки адвоката, що передбачені у статтях 20, 21 цього Закону, зобов`язують останнього діяти сумлінно в інтересах клієнта та бути обізнаним з питань, які мають надважливе значення для його довірителя. Все сказане судом написано в Правилах адвокатської етики.

Ухвала про призначення експертизи постановлена судом 19.04.2021.

Справа повернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду 10.02.2022.

Отже, позивач мав десять місяців для того, щоб оплатити вартість витрат на проведення експертизи.

Бажання адвоката пояснити суду про необізнаність до таких чутливих питань, як порядок реалізації його клієнтом своїх законних прав та виконання обов`язків, суперечить наведеним тезам про правовий статус адвоката і матеріалам справи.

Представник позивача Сагайчук Б.Я. не повідомляв суд про не неналежне виконання адвокатом своїх обов`язків, не представив доказів розірвання договору про надання правової допомоги, у зв`язку із неналежним виконанням адвокатом своїх обов`язків, що стало наслідком не проведення оплати витрат на проведення експертизи.

Понад усе сказане, представники позивача не повідомляли суд про не можливість оплати покладених судом витрат за проведення експертного дослідження, відповідно до ухвали суду від 19.04.2021.

Суд уважає, що строк в десять місяців для ознайомлення із змістом ухвали суду від 19.04.2021 відповідав критеріям розумності, для вивчення адвокатом змісту судового рішення та доведення його змісту до клієнта. На користь цього свідчить, повторна ухвала суду від 02.11.2021, яка також вручалась адвокату особисто.

Все наведене свідчить на користь висновку, що адвокат «не бажав знати» про необхідність оплати витрат на проведення експертизи.

Частина перша статті 2 КАС України, визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина третя статті 2 КАС України, передбачає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Стаття 107 КАС України, передбачає, що у разі ухилення учасника справи від подання до суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Суд зазначав, що вказана справа розглядається протягом більш, як десяти років судами різних інстанцій.

Наведені норми права дають підстави зазначити, що справедливість та своєчасність правосуддя, разом із верховенством права, обов`язковістю судових рішень, рівністю учасників перед законом та судом свідчить про те, що правосуддя в жодному випадку не повинно використовуватись для уникнення справедливої відповідальності за вчинене порушення. Безперечно, особа, яка вважає, що її права порушені має право на захист, який може полягати у перевірці дій іншої особи на відповідність критеріям правомірності, які передбачені ч.2 ст.2 КАС України. Така перевірка передбачає законне втручання в права іншого суб`єкта. Разом з тим, перевірка дій (бездіяльності) такого суб`єкта повинна здійснюватись протягом розумного строку, позаяк цей суб`єкт протягом тривалого часу знаходиться в статусі звинувачення в порушенні прав особи. Навіть більше, визнання дій (бездіяльності) такого суб`єкта протиправними матиме наслідки для посадових осіб, які приймали протиправні рішення, вчиняли дії стосовно особи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України). Разом з тим, якщо відповідач надає належні засоби доказування, які обґрунтовують правомірність прийняття ним рішень (вчинення дій), то позивач повинен спростувати такі доводи. Якщо позивач ухиляється від виконання такого обов`язку, це свідчить про протилежне правомірність дій відповідача.

Зважаючи на десятирічний строк розгляду даної справи, строк, який пройшов від часу постановлення ухвали про призначення експертизи, чутливість питань, які ставились на вирішення експерту, суд вважає, що позивач ухилився від участі в проведення експертизи, що має наслідком визнання судом встановленою обставини для з`ясування якої призначалась експертиза.

Відтак, в сукупності із вище дослідженими письмовими доказами достовірність яких не спростована позивачем, суд вважає, що суми штрафних санкцій та пені визначені до сплати Колективному підприємству «Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання «Райагробуд» рішенням УПФ в Бучацькому районі від 11.04.2012 №5, підтверджуються документально.

Суд вбачає, що викладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами суд вирішує питання про розподіл судових витрат (ч.1 ст.143 КАС).

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору позивачу поверненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову колективного підприємства "Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання "Райагробуд" до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення №5 від 11.04.2012, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 травня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Колективне підприємство "Бучацьке районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об`єднання "Райагробуд" (місцезнаходження/місце проживання: Бариська 21,Бучач,Бучацький район, Тернопільська область,48400, код ЄДРПОУ/РНОКПП 03586816);

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

Головуючий суддяОсташ А.В.